вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"23" січня 2020 р. м. Київ Справа № 911/11/18
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства “Банк “ТРАСТ”
до Фізичної особи-підприємця Волкової Анастасії Вікторівни
про визнання нікчемного договору недійсним та застосування наслідків недійсності договору
за участю представників:
позивача - Філоненко С.В.;
відповідача - Григоришен О.О.
Публічне акціонерне товариство “Банк “Траст” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, позивач) на здійснення ліквідації звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи - підприємця Волкової Анастасії Вікторівни (відповідач), в якому просить суд:
- визнати недійсним договір від 22.03.2016 про надання юридичного обслуговування, укладений між ПАТ “Банк “Траст” та ФОП Волковою А.В.;
- застосувати наслідки недійсності договору та стягнути з ФОП Волкової А.В. 880000,00грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що уповноваженою особою ФГВФО прийнято рішення про визнання нікчемним договору б/н від 22.03.2016, укладеного сторонами, про надання юридичного обслуговування, про що відповідачу направлено повідомлення 15.06.2017 з вимогою повернути кошти, сплачені за договором в якості оплати послуг. Між тим, відповідач, не зважаючи на вимогу, не здійснив повернення коштів у розмірі 880000,00грн, перерахованих йому за відповідним договором. Вимоги в частині визнання недійсним договору мотивовані тим, що відповідний договір є нікчемним в силу ч.3 ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, оскільки такий договір укладений протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку пов'язаною з банком особою і не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені таким договором.
Рішенням Господарського суду Київської області від 18.12.2018 року у справі № 911/11/18 відмовлено повністю у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “Банк “Траст” до Фізичної особи-підприємця Волкової Анастасії Вікторівни про визнання недійсним договору б/н про надання юридичного обслуговування, укладеного 22.03.2016 року між Публічним акціонерним товариством “Банк “Траст” та Фізичною особою-підприємцем Волковою Анастасією Вікторівною, а також стягнення з Фізичної особи-підприємця Волкової Анастасії Вікторівни 880000 грн. на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Траст” (суддя Ейвазова А.Р.).
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 року рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2018 року у справі № 911/11/18 залишено без змін. Постановою Верховного суду від 30.09.2019 року рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 року у справі № 911/11/18 скасовано, справу № 911/11/18 передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/11/18 визначено суддю Кошика А.Ю.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.10.2019 (суддя КошикА.Ю.) справу №911/11/18 прийнято до провадження в порядку нового розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
12.11.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення.
У зв'язку з тимчасовим відстороненням судді Кошика А.Ю. від здійснення правосуддя та з метою забезпечення подальшого розгляду справи, на підставі ч. 9 ст. 32 ГПК України був здійснений повторний автоматизований розподіл справи № 911/11/18.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2019 р., справу № 911/11/18 передано на розгляд судді Лилаку Т.Д.
19.11.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2019 прийнято справу № 911/11/18 до свого провадження; підготовче засідання призначено на 19.12.2019
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2019 закрито підготовче провадження у справі № 911/11/18 та призначено справу до розгляду по суті на 23.01.2020.
20.01.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення на клопотання про доручення заяви свідків.
У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
23.01.2020 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
22.03.2016 між Фізичною особою-підприємцем Волковою А.В. (виконавець) та Публічним акціонерним товариством “Банк “Траст” (замовник) укладено договір про надання юридичного обслуговування, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсягах та на умовах, передбачених вказаним договором.
Пунктом 3.1 вказаного договору сторонами визначено перелік послуг, які надаються за вказаним договором.
Згідно п. 3.3 договору, виконавець приймає на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі надавати послуги за договором, а також у встановлений договором термін, готувати та передавати на підпис замовнику акти про надані послуги.
Замовник зобов'язався оплачувати послуги виконавця (п. 4.1.3 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору, розмір оплати за надані послуги залежить від об'єму та складності виконаних послуг протягом звітного періоду та визначається в актах наданих послуг, однак, не може перевищувати 400 000,00грн за один календарний місяць надання послуг. При розрахунку даної суми сторони виходили з орієнтованої вартості послуг 1200грн без ПДВ на одну годину роботи виконавця.
Факт надання послуг засвідчується актом наданих послуг, що складається виконавцем у двох примірниках та не пізніше 5 календарних днів з дня, що наступає за звітним місяцем, надається для погодження замовнику; в актах зазначається інформація щодо виду, об'єму наданих послуг та їх вартості (п. 5.2 договору).
Згідно п. 5.5 договору, оплата наданих послуг здійснюється шляхом переказу коштів протягом 5 банківських днів після підписання акта наданих послуг обома сторонами.
Вказаний договір укладений на строк до 31.12.2016 та набирає чинності з моменту його підписання; договір може бути розірваний кожною із сторін достроково, з попередженням другої сторони за п'ять робочих днів (п. 8.1 договору).
Відповідно до повідомлення від 31.10.2016 відповідач повідомив ПАТ “Банк “Траст” про припинення дії вищевказаного договору.
Виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 06.12.2016 № 2699 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ БАНК “ТРАСТ” та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку”.
Згідно з рішенням 06.12.2016 № 2699 розпочато процедуру виведення ПАТ “Банк “Траст” з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 07.12.2016 по 06.01.2017 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ БАНК “ТРАСТ”, визначені статтями 37-39 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кухареву Володимиру Валентинович на один місяць з 07 грудня 2016 року по 06 січня 2017 року включно.
Інформація про вказані рішення опублікована в мережі Інтернет на сторінці Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за посиланням (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/185-pat-bank-trast/8054-zaprovadzheno-tymchasovu-administratsiiu-u-pat-bank-trast).
Рішенням Правління Національного банку України від 29.12.2016 №559-рш, вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ “Банк “Траст”.
Наказом ФГВФО від 30.12.2016 №480 “Про початок процедури ліквідації ПАБ “Банк “Траст” та делегування повноважень ліквідатору банку” припинено тимчасову адміністрацію; відкликано повноваження тимчасового адміністратора з 30.12.2016 запроваджено процедуру ліквідації та призначено уповноваженою особою Кухарева В.В. строком на 2 роки з 30.12.2016 по 29.12.2018.
Наказом уповноваженої особи ФГВФО від 15.06.2017 №143-ЛТ, за результатами перевірки, вирішено визнати нікчемним договір про надання юридичного обслуговування б/н, укладений між ПАТ “Банк “Траст” та відповідачем у даній справі на підставі ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
16.06.2017 відповідачу надіслано повідомлення від 15.06.2017 №1485 про визнання вищевказаного договору нікчемним на підставі п.4 ст.37, ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, яке вручено відповідачу 04.07.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0315119153620.
Предметом розгляду у даній справі є вимоги про визнання недійсним договору про надання юридичного обслуговування від 22.03.2016 та застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення грошових коштів у розмірі 880 000,00 грн., які сплачені банком відповідачу на виконання даного договору.
Позивач стверджує, що ПАТ “Банк “Траст” відповідний договір укладено з пов'язаною за критерієм економічної залежності особою банку - Фізичною особою-підприємцем Волковою А.В.
В обґрунтування зазначено позивач вказує на те, що протягом 2016 року основними контрагентами відповідача були -ТОВ “ФК “Контрактовий дім” та ТОВ “АВК КОНФЕКШНЕРІ”, які, в свою чергу, є пов'язаними з ПАТ “Банком “Траст” особами, про що зазначено в офіційному переліку пов'язаних осіб.
Крім того, позивач вказує на те, що спірний договір є фіктивним та не спрямований на реальне надання Банку передбачених ним послуг.
До того ж, надання юридичних послуг не віднесено згідно даних КВЕД, до основного виду діяльності ФОП Волкової А.В.
На думку позивача, Банк не отримав від відповідача послуг за спірним договором, а отже безпідставно підписав акти наданих послуг та перерахував грошові кошти на рахунок виконавця.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, вчинений позивачем та відповідачем правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 ЦК України).
Правовий аналіз наведених положень Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов'язку виконавця з надання певної послуги кореспондується обов'язок замовника з її оплати.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що на підставі заявок банку від 22.03.2016, 31.03.2016, 26.04.2016, відповідачем за період з 31.03.2016 по 25.05.2016 надано послуги щодо юридичного обслуговування замовника на загальну суму 880 000, 00 грн., що підтверджуються актами від 31.03.2016 на суму 160 000, 00 грн., від 26.04.2016 на суму 370 000,00 грн. та від 25.05.2016 на суму 350 000,00 грн., які містять застереження, що «Підписанням цього Акту Сторони підтверджують факт належного надання послуг Виконавцем відповідно до положень Договору... 5. Замовник не має претензій до Виконавця стосовно наданих послуг, вказаних у п. 1. цього Акту...».
Вказані послуги сплачено банком у повному обсязі, що підтверджується меморіальними ордерами від 27.05.2016 на суму 3500 000, 00 грн., від 28.04.2016 на суму 370 000, 00 грн. та від 31.03.2016 на суму 160 000, 00 грн.
Як вбачається з вищезазначених заявок, в них було здійснено деталізацію виду послуг, їх об'єму, строків та порядку надання тощо.
При цьому, у Заявках не встановлено обов'язковість саме письмової форми (зокрема, на паперових носіях), натомість запитувані послуги, відповідно до заявок Банк просить надати шляхом усних консультацій п. 1, 2, 3 заявки від 22.03.2016; п. 1 заявки від 31.03.2016; п. 1 заявки від 26.04.2016 тощо), у електронному форматі або шляхом електронного листування (п. 1, 3, 4 заявки від 22.03.2016; п. 2 заявки від 31.03.2016; п. 1 заявки від 26.04.2016 тощо).
Суд вважає за необхідне зазначити, що за умовами спірного договору, відповідач після надання послуг та їх прийняття у повному обсязі Замовником та підписання сторонами Договору відповідних Актів приймання-передачі наданих послуг, не був зобов'язаний в подальшому зберігати такі дані та, зокрема, результати наданих послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. У ч. 2 даної статті також вказано, що особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами.
Слід зазначити, що жодних обмежень щодо надання юридичних послуг особою, яка не відносить даних вид діяльності до основних чинним законодавством не передбачено.
Зокрема, згідно з абз. 2 розділу 1 НКУ КВЕД, основне призначення КВЕД - визначити та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців. Тобто КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації (абз. 5 розділу 1 НКУ КВЕД).
Таким чином, основний вид діяльності згідно даних КВЕД не впливає на можливість надання тих чи інших, не заборонених законом, послуг.
Необґрунтованими є посилання позивача на необхідність отримання відповідачем освіти за певним напрямком - зокрема, юридичної, оскільки для реєстрації підприємницької діяльності та надання послуг, які не вимагають особливого статусу (наявність дозволів, ліцензії, тощо) наявність чи відсутність такої профільної освіти значення не має.
Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Відповідно до п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 р. фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Втім, в ході розгляду справи, позивач, не довів, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення спірного правочину та, відповідно, не довів його фіктивність. Також Позивачем не доведено, що укладений Договір не був спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних правовідносин між сторонами, умислу сторін при його укладенні.
Стосовно тверджень позивача, що договір про надання юридичного обслуговування є нікчемним в силу ч.3 ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, оскільки такий договір укладений протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку пов'язаною з банком особою, суд зазначає наступне.
Як визначено ч. 2 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, норми якого є спеціальними і підлягають застосуванню до відносин сторін, оскільки запроваджено тимчасову адміністрацію у позивача, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 ст.38 Закону.
Відповідно до п.8 ч. 3 ст.38 Закону, яка застосована до відповідача, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
- банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
З огляду на зміст відповідної норми, нікчемним є правочин за сукупності наступних умов:
- договір укладено протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку;
- відповідний договір укладено з пов'язаною особою банку;
- договір не відповідає вимогам законодавства України.
В силу ч.1 ст.52 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, пов'язаними із банком особами є:
- контролери банку;
- особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;
- керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;
- споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;
- особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;
- керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;
- асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1 - 6 цієї частини;
- юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;
- будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк зобов'язаний подавати Національному банку України інформацію про пов'язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.
Згідно з п. 1 глави 1 розділу II Положення про визначення пов'язаних із банком осіб, затвердженими Постановою Правління НБУ від 12.05.2015 №315, банк визначає перелік пов'язаних із банком осіб, який затверджується правлінням банку, відповідно до вимог статті 52 Закону та з урахуванням цього Положення. Особа є пов'язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов'язаною з банком відповідно до вимог зазначеної статті закону. Банк не пізніше наступного робочого дня після визначення особи пов'язаною з банком і внесення інформації до переліку пов'язаних із банком осіб у письмовій формі повідомляє про це таку особу.
Так, підпунктом 2 пункту 1 глави 3 розділу II Положення визначено однією з ознак визначення Національним Банком фізичних або юридичних осіб такими, що є пов'язаними з банком особами - економічну залежність, а саме: особа здійснює свою господарську діяльність у секторі економіки, де банк або пов'язані з ним особи відіграють дуже важливу роль (включно з діяльністю з надання допоміжних послуг); основним джерелом надходжень, у тому числі для погашення заборгованості або виконання зобов'язань, особи є копіти банку та/або пов'язаної з банком особи або особи, яка має ознаки пов'язаності.
Згідно пунктів 2-5 глави 2 розділу II Положення, рішення про визначення юридичних або фізичних осіб пов'язаними з банком особами приймає Комісія з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами (далі - «Комісія»),
Національний банк не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення про визначення особи (осіб) пов'язаними з банком засобами електронного зв'язку доводить його до відома банку або надсилає його в письмовій формі.
Особа вважається пов'язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання такого повідомлення Національного банку про визначення пов'язаною з банком особи не доведе протилежного.
Якщо банк доведе, що особа не є пов'язаною з банком, то відповідне рішення Комісії скасовує/змінює Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (далі - «Комітет»),
Якщо банк не доведе, що особа не є пов'язаною з банком, то Комітет залишає рішення Комісії без змін.
Відповідно до п. 1 розділу III Порядку виявлення правочинів, що є нікчемними, правочини (договори) є нікчемними у разі наявності підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та/або іншими законами, що підтверджується відповідними доказами.
Однак, у матеріалах справи відсутні передбачені вище документи, а саме: 1) рішення відповідної Комісії Національного Банку України про віднесення ФОП Волкової А.В. до пов'язаних із банком осіб; 2) повідомлення про таке рішення ПАТ «БАНК «ТРАСТ»; 3) будь- яке рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (щодо скасування чи залишення в силі рішення Комісії).
Таким чином, посилання позивача на пов'язаність відповідача та ПАТ «БАНК «ТРАСТ» за критерієм економічної залежності (або будь-яким критерієм) є недоведеним та безпідставним припущенням, не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
За таких обставин, позивачем безпідставно віднесено спірний договір до нікчемних на підставі п.8 ч.3 ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, у зв'язку з чим вимога позивача про визнання спірного договору недійсним задоволенню не підлягає.
Враховуючи, відмову у задоволенні вимог про визнання недійсним договору від 22.03.2016 про надання юридичного обслуговування не підлягає задоволенню і похідна від неї вимога про застосування наслідків недійсності договору, а саме стягнення з ФОП Волкової А.В. грошових коштів у розмірі 880 000,00грн.
На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-238, 240-241 ГПК України, суд, -
В задоволені позову відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03.02.2020р.
Суддя Т.Д. Лилак