ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.02.2020Справа № 910/17849/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у спрощеному провадженні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс»
до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»
про стягнення 31 459, 00 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Аркс» звернулось до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про стягнення 31 459, 00 грн.
20.06.2019 відбулась державна реєстрація змін до установчих документів позивача у зв'язку із зміною повного та скороченого найменування товариства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та ОСОБА_1 (страхувальник), вигодонабувач - ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування майна підприємств та підприємців № 331ип6к3 від 22.12.2016, яким застраховано нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , сталося залиття застрахованого майна у зв'язку з пошкодженням труби, що підтверджується актом обстеження приміщення від 30.01.2017, складеного відповідачем. Позивачем було визнано відповідну подію страховим випадком та сплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 31 459 грн. Враховуючи викладене, позивач вважає, що відповідно до положень ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» ним отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду - відповідача.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Дана ухвала направлена у встановленому порядку та отримана сторонами, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення від 26.12.2019.
13.01.2020 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача 3000 грн витрат на правничу допомогу.
Також, відповідачем до відзиву було додано клопотання про залишення справи без розгляду, яке судом визнано безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню.
20.01.2020 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив в якому позивач зазначає про безпідставність доводів відповідача викладених у відзиві з підстав зазначених у відповіді на відзив.
Також, від позивача 20.01.2020 через канцелярію суду надійшло клопотання про доручення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуте та долучене до матеріалів справи.
03.02.2020 від представника відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Господарський суд враховуючи, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
22.12.2006 між позивачем та ОСОБА_1 (страхувальник), вигодонабувач - ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування майна підприємств та підприємців № 331ип6к3 за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном, а саме: нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 73/1.
Згідно підпункту 13.1.7 п. 13. Договору страховим випадком є аварії водопровідних, каналізаційних, опалювальних, протипожежних систем або інших гідравлічних систем, проникнення води або інших рідин із сусідніх помешкань, раптових спрацювань протипожежних систем.
Строк дії договору з 24.12.2016 по 23.12.2017(п. 9 Договору).
22.11.2017 як стверджує позивач із застрахованим майном страхувальника трапився страховий випадок, а саме пошкодження застрахованого майна внаслідок його залиття у зв'язку з проривом на мережі водопостачання.
На підтвердження факту залиття застрахованого майна позивачем додано до позову Акт про залиття/аварію, що трапилась на системі центрального опалення гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 30.11.2017. Акт складений та підписаний комісією у складі представників відповідача. Комісією встановлено, що залиття приміщення відбулося у зв'язку з проривом на мережі. Виявлено пошкодження, а саме сліди затоплення на стінах по периметрах висотою до 0, 35 м.
Згідно з розрахунком страхового відшкодування (справа № 1.200.17.0017146) та страхового акта № АХА2359429 від 12.02.2018 (складеного відносно справи № 1.200.17.0017146) шкода внаслідок залиття приміщень за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 73/1 складає 31 459, 00 грн.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
За страховим випадком позивачем складено страховий акт № АХА2359429 від 12.02.2018, а також розраховано суму страхового відшкодування.
Вказаним страховим актом позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в загальному розмірі 31 459, 00 грн.
Матеріали справи свідчать, що кошти у розмірі 31 459, 00 грн були перераховані страховиком (позивачем) ОСОБА_1 згідно платіжного доручення № 421397 від 13.02.2018.
Спір виник внаслідок того, що позивач як страхувальник здійснив виплату страхового відшкодування застрахованого майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 73/1, оскільки у підвальному приміщенні за вказаною адресою сталося залиття, а тому, з урахуванням ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до позивача перейшло право вимоги до відповідача, як утримувача будівлі, у розмірі виплаченого позивачем на користь страхувальника страхового відшкодування в сумі 31 459, 00 грн.
Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
Внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Відповідно до п.п. 1, 6 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов'язаний: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; вживати заходів до ліквідації аварій, усунення порушень якості послуг у строки, встановлені законодавством.
Обов'язки виконавця передбачені також і Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (далі - Правила № 630).
Відповідно до п. 32 Правил № 630 виконавець зобов'язаний, зокрема: проводити два рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного акта; утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт; усувати аварії та інші порушення порядку надання послуг, а також виконувати заявки споживачів у строк, установлений законодавством та договором.
Наведене кореспондуються також з положеннями Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 (далі - Правила № 76), якими визначено, що періодичність профілактичного обслуговування систем водопроводу, каналізації та гарячого водопостачання у житлових будинках, повинно проводитись не рідше ніж кожні 3-6 місяців.
Згідно з п. 2 Правил № 76 технічним обслуговуванням жилих будинків - є комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання.
Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо.
Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.
Водночас, відповідно до п. 2.1. Правил № 76 одним із обов'язків виконавця є здійснення технічного огляду жилих будинків, що включає проведення планових та позапланових оглядів.
Планові огляди житлових будинків розподіляються на загальні та профілактичні.
Загальні огляди передбачають комплексне обстеження комісією елементів приміщень будинку, а також їх зовнішнього благоустрою з метою визначення технічного і санітарного стану, виявлення несправностей і прийняття рішень щодо їх усунення, а також визначення готовності будинків до експлуатації в наступний період. Загальний огляд проводиться з періодичністю два рази на рік - навесні та восени (весняний та осінній огляди). Форма акта загального огляду жилого будинку наведена у додатку 1.
Профілактичне обслуговування будинків є складовою технічного обслуговування і полягає в усуненні дрібних несправностей елементів будинків з метою забезпечення їх безперебійної роботи, а також попередження порушень санітарно-гігієнічних вимог до приміщень будинків, налагодження та регулювання окремих видів технічних пристроїв.
Згідно з п. 2.3.7 Правил № 76 технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації та витрати на виконання цих робіт здійснюються відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 5.3.4 Правил № 76 під час обслуговування системи водопроводу і каналізації необхідно регулярно проводити огляд санітарно-технічного устаткування, водопровідно-каналізаційних систем та будинкових засобів обліку та регулювання води на них, контролюючи промерзання трубопроводів, витік води та ін.
Відповідно до п. 1.6 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньобудинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі.
Отже, обов'язок щодо належного утримання внутрішньобудинкових мереж покладається на суб'єктів господарювання, які є балансоутримувачами приміщень та надають послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Зазначене також підтверджується і постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 по справі № 910/8720/19.
Відповідачем не спростовано, що він є балансоутримувачем будинку № 73/1 по просп. Перемоги у м. Києві.
Відповідачем не подано доказів, що ним вживались заходи, спрямовані на обстеження комунікацій вказаного приміщення та підтримання їх у технічно справному стані.
Наведе підтверджує факт неналежного виконання відповідачем своїх функціональних обов'язків щодо утримання та обслуговування майна, тобто свідчить про наявність зі сторони відповідача протиправної бездіяльності.
Позивачем додано до позовної заяви розрахунок завданої шкоди у сумі 31 459, 00 грн за страховим випадком, який як стверджує позивач підтверджується Актом про залиття/аварію, що трапилась на системі центрального опалення гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 30.11.2017.
Господарський суд дослідивши вказаний розрахунок завданої шкоди та вищезазначений акт зазначає наступне.
З розрахунку шкоди (по страховій справі № 1.200.17.0017146) доданого позивачем до позовної заяви вбачається нарахування розміру збитків з урахуванням франшизи по внутрішньому оздобленню у розмірі 6 714, 00 грн та нарахування збитків з урахуванням франшизи завданому рухомому майну у розмірі 24 745, 00 грн.
Актом про залиття/аварію, що трапилась на системі центрального опалення гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 30.11.2017 підтверджується лише пошкодження на стінах по периметру висотою до 0, 35 м.
Про пошкодження рухомого майна внаслідок затоплення приміщення по просп. Перемоги, 73/1 у м. Києві вказаний Акт будь-яких відомостей не містить, інші докази на підтвердження зазначеного в матеріалах справи відсутні, а тому нарахування позивачем 24 745, 00 грн шкоди за пошкодження рухомого майна є необґрунтованим.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки, відповідач є утримувачем будинку по просп . Перемоги , 73/1 у м. Києві та враховуючи фактичну доведеність вини відповідача, а також враховуючи доведеність шкоди за розрахунком позивача по внутрішньому оздобленню приміщення, вимоги позивача про стягнення з відповідача сплаченого ним страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню в сумі 6714, 00 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить стягнути з позивача на користь відповідача 3000 грн витрат на правничу допомогу. Господарський суд враховуючи часткову відмову в позові не вбачає підставі щодо стягнення з позивача на користь відповідача пропорційно відмові в позові понесених витрат відповідача на правничу допомогу, оскільки відповідачем не надано доказів оплати понесених витрат.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Комунального підприємства «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ СВЯТОШИНСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, будинок 17, ідентифікаційний код 39607507) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20474912) страхового відшкодування у сумі 6714 (шість тисяч сімсот чотирнадцять) грн 00 коп. та витрат по сплаті судового збору в сумі 409 (чотириста дев'ять) грн. 98 коп.
3.В решті позовних вимог відмовити.
3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва