03 лютого 2020 року
Київ
справа №817/1337/18
адміністративне провадження №К/9901/2662/20
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання дій протиправними, поновлення в списках особового складу,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання дій протиправними, поновлення в списках особового складу.
Рівненський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 23 жовтня 2019 року позов задовольнив, а саме:
- визнав протиправними дії Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України про видачу наказу №15 від 10 січня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді «позбавлення військового звання» в дисциплінарному порядку;
- визнав протиправним та скасував наказ Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №15 від 10 січня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді «позбавлення військового звання» в дисциплінарному порядку;
- визнав протиправними дії командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про видачу наказу (по особовому складу) №58 від 22 березня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за пунктом «ж» частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті і виключення зі списків особового складу Збройних Сил України з 10 січня 2018 року;
- визнав протиправним та скасував наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №58 від 22 березня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за пунктом «ж» частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті і виключення зі списків особового складу Збройних Сил України з 10 січня 2018 року;
- визнав протиправними дії тимчасово виконуючого обов'язки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 про видачу наказу №16 від 26 березня 2018 року про виключення позивача із списків особового складу Корецького РВК Рівненської області та всіх видів забезпечення;
- визнав протиправним та скасував наказ тимчасово виконуючого обов'язки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 №16 від 26 березня 2018 року про виключення ОСОБА_1 із списків особового складу Корецького РВК Рівненської області та всіх видів забезпечення;
- визнав протиправними дії військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 про видачу наказу №156 від 26 грудня 2017 року про результати проведення службового розслідування, яким визначено клопотати перед вищим командуванням про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «позбавлення військового звання»;
- визнав протиправним та скасував наказ військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 №156 від 26 грудня 2017 року про результати проведення службового розслідування, яким визначено клопотати перед вищим командуванням про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «позбавлення військового звання»;
- визнав протиправними дії військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 про видачу наказу №2 від 6 січня 2018 року про результати проведення в Корецькому РВК позапланової перевірки з питань бойової, мобілізаційної готовності та службової діяльності, яким визначено подати клопотання про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення позбавлення військового звання»;
- визнав протиправним та скасував наказ військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 №2 від 6 січня 2018 року про результати проведення в Корецькому РВК позапланової перевірки з питань бойової, мобілізаційної готовності та службової діяльності, яким визначено подати клопотання про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення позбавлення військового звання»;
- поновив ОСОБА_1 в списках особового складу Збройних Сил України з часу звільнення 10 січня 2018 року та в списках особового складу Корецького РВК Рівненського ОВК з всіма видами забезпечення.
Це рішення Восьмий апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 11 грудня 2019 року залишив без змін.
У своїй касаційній скарзі Рівненський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Верховний Суд вважає за потрібне залишити її без руху.
Згідно статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду була ухвалена 11 грудня 2019 року. Разом з тим, скаржник подав касаційну скаргу 20 січня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Зазначене дає підстави вважати, що скаржником подано касаційну скаргу з порушенням встановленого для цього строку.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Одночасно, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків та вказати підстави для поновлення строку.
З огляду на наведене та те, що скаржником не порушується питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з метою надання скаржнику часу для подання відповідної заяви про поновлення строку.
Крім того, згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього кодексу.
Частиною четвертою статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Проте, матеріали касаційної скарги, що надійшли до суду, не містять документа про сплату судового збору. Натомість, скаржник просить врахувати майновий стан Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки і відстрочити сплату судового збору.
Частиною першою статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Умови, за яких суд може звільнити повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк та перелік суб'єктів, до яких такі умови застосовуються, визначені статтею 8 Закону України “Про судовий збір”.
Так, суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Вищезазначені умови, за наявності яких можливо було б відстрочити сплату судового збору у скаржника відсутні.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Крім того, суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією з основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку з цим обставини, пов'язані з фінансуванням суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору.
Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя. У справі “Шишков проти Росії” (“Shishkov v. Russia”, заява № 26746/05, п. 108-112) Європейський суд з прав людини нагадує, що право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим; це допускається, оскільки право доступу за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб (“Ashingdane v. the United Kingdom”, Заява № 8225/78, п. 57).
З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про неможливість задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.
Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, позов у цій справі заявлено у 2018 році фізичною особою щодо п'яти немайнових вимог і шести похідних від цих вимоги.
Згідно зі статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” (чинному на час звернення позивача до суду) станом на 1 січня 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 762 грн.
На підставі викладеного, Рівненський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за подання касаційної скарги на судове рішення у спорі з п'ятьма вимогами немайнового характеру має сплатити 7 048 грн (1 762 х 0,4 х 5 х 200%).
Реквізити для сплати судового збору:
УК у Печерському районі/Печерський район/22030102;
код отримувача ЄДРПОУ: 38004897;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;
код класифікації доходів бюджету: 22030102 “Судовий збір (Верховний Суд, 055)”;
призначення платежу: “*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)”.
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 330 КАС України до касаційної скарги додаються її копії відповідно до кількості учасників справи.
Натомість, Верховний Суд встановив, що у цій справі є п'ять учасників, а скаржник надав один екземпляр касаційної скарги.
Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому, відповідно до частини другої статті 332 КАС України, суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме надання: 1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними доказами; 2) документа про сплату судового збору; 3) копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Керуючись статтями 169, 329, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
У задоволенні клопотання Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання дій протиправними, поновлення в списках особового складу залишити без руху.
Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду