ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.02.2020Справа № 910/16579/19
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (вул. Гоголя, 285, м.Черкаси, 18002) до Концерну «Техвоєнсервіс» (пр-т Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168) в особі Філії Концерну «Техвоєнсервіс» «Черкаський автомобільний ремонтний завод» (вул. Дегтярівська, буд. 13/24, м. Київ, 04119) про стягнення заборгованості у розмірі 5233,06 грн,
Без виклику сторін
Позивач - Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну «Техвоєнсервіс» в особі Філії Концерну «Техвоєнсервіс» «Черкаський автомобільний ремонтний завод», в якому просить суд стягнути з Концерну «Техвоєнсервіс» в особі Філії Концерну «Техвоєнсервіс» «Черкаський автомобільний ремонтний завод» 4369,91 грн - основного боргу, 766,83 грн - пені, 65,73 грн - 3 % річних, 30,59 грн - інфляційних нарахувань та 1921 грн - судового збору.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 14.04.2014 між позивачем як постачальником та філією концерну «Техвоєнсервіс» «Черкаський автомобільний ремонтний завод» як споживачем укладено договір про постачання електричної енергії № 3596, за умовами якого постачальник зобов'язався постачати електричну енергію споживачу, а споживач оплачувати постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього. Відповідач отримав електроенергію, однак вартість спожитої активної електроенергії на суму 184061,97 грн та вартість реактивної електроенергії на суму 1407,94 грн не сплатив. 11.01.2018 між позивачем та філією концерну «Техвоєнсервіс» «Черкаський автомобільний ремонтний завод» укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 16-01/22-18, за умовами якого відповідач визнав заборгованість перед позивачем та зобов'язався її сплатити у термін до 20.12.2018 згідно графіку встановленого п. 1.2. договору. Однак, свої зобов'язання за договором реструктуризації відповідач виконав не у повному обсязі у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість у сумі 4369,91 грн, на яку нараховано пеню, 3% річних та інфляційні нарахування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 позовна заява прийнята до розгляду, у вказаній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу запропоновано у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримано позивачем 06.12.2019, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі направлено відповідачу за юридичною адресою згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідачем копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано не було, конверт з копією ухвали повернувся до суду із відміткою поштового повідомлення «за закінченням встановленого строку зберігання».
Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 п. 4 с. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку"рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і не вручена підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Тобто неотримання відповідачем поштової кореспонденції, надісланої судом за належною адресою, залежало виключно від суб'єктивної поведінки сторони.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що неотримання листів з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачем та повернення її до суду є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.
Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений про розгляд справи у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву, позивачем додаткових пояснень до суду подано не було.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
14.04.2014 між Публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго» (постачальник) та філією концерну «Техвоєнсервіс» «Черкаський автомобільний ремонтний завод» (споживач) укладено договір № 3596 про постачання електричної енергії, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача в межах дозволеної потужності 3034 (кВт), величини якої по об'єктах споживача визначені в п. 6 додатку «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
11.01.2018 між Публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго» (кредитор) та філією концерну «Техвоєнсервіс» «Черкаський автомобільний ремонтний завод» (боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 16-01/22-18.
Предметом даного договору є умови і порядок сплати боржником кредитору своєї заборгованості, яка нарахована відповідно до укладеного між філією концерну «Техвоєнсервіс» «Черкаський автомобільний ремонтний завод» та Публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго» в особі Черкаського міського РЕМ договору про постачання електричної енергії від 14.04.2014 № 3596: за спожиту активну електричну енергію в сумі 184061,97 грн, за перетікання реактивної електроенергії в сумі 1407,94 грн; за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в сумі 173719,39 грн; пеня за прострочення терміну сплати рахунків за спожиту активну електричну енергію в сумі 51050,82 грн; пеня за прострочення терміну сплати рахунків за послуги з перетікання реактивної електроенергії в сумі 389,95 грн (п. 1.2. розділу 1 договору про реструктуризацію).
Відповідно до п. 1.2. розділу 1 договору про реструктуризацію боржник визнає перед кредитором свої боргові зобов'язання за спожиту електричну енергію, що виникли у грудні 2016 - грудні 2017 року і зобов'язується розраховуватися в термін до 20.12.2018 згідно визначеного графіку.
Згідно із вказаним графіком сторонами погоджено суми платежів та дати щомісячної оплати таких платежів за наявною заборгованістю по спожитій активній, реактивній електроенергії, понад договірного споживання електричної енергії, а також пені за прострочення терміну сплати рахунків за спожиту електричну енергію та за послуги з перетікання реактивної електроенергії.
08.10.2019 позивач звернувся до відповідача із претензією про сплату 4369,91 грн нарахованої пені за прострочення терміну сплати рахунків за спожиту активну електричну енергію.
Зі змісту вказаної претензії вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату коштів згідно умов договору реструктуризації заборгованості від 11.01.2018 № 16-01/22-18, а саме: 184061,97 грн за спожиту активну електричну енергію, 1407,94 грн за перетікання реактивної електричної енергії, 173719,39 грн за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, 46680,91 грн пені за прострочення терміну сплати рахунків за спожиту активну електричну енергію, 389,95 грн пені за прострочення терміну сплати рахунків за послуги з перетікання реактивної електричної енергії. Непогашена сума пені за вказаним договором складає 4369,91 грн, про що позивачем надано рахунок-фактуру від 02.10.2019 № 3596/ПА.
Відповідно до рахунку-фактури № 3596/ПА від 02.10.2019 згідно ДПЕ від 14.04.2014 № 3596 позивачем нараховано до сплати відповідачу пеню за прострочення терміну сплати рахунків відповідно до даних про фактичне споживання активної електричної енергії у розмірі 4369,91 грн за вересень 2019 року.
Згідно листа-відповіді відповідача від 17.10.2019 вих. № 114 останній зобов'язався до 31.10.2019 погасити 4369,91 грн пені за прострочення терміну сплати розрахунків за спожиту активну електричну енергію.
Відповідно до довідки № 4562 від 15.11.2019, виданої позивачем, за період з 01.05.2015 по 31.12.2017 по договору № 3596 відповідачу нарахована пеня за активну електроенергію в сумі 51050,82 грн, на дану суму укладено договір реструктуризації № 16-01/22-18 від 11.01.2018, по результатам виконання якого погашено 46680,91 грн, наявна недоплата в сумі 4369,91 грн.
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає про наявну заборгованість відповідача у розмірі 4369,91 грн у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладення між сторонами договору № 3596 про постачання електричної енергії від 14.04.2014, у зв'язку з наявною заборгованістю по якому з боку відповідача, між сторонами 11.01.2018 укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 16-01/22-18.
За умовами договору про реструктуризацію заборгованості сторонами погоджено сплату відповідачем, зокрема, суми пені за прострочення терміну сплати рахунків за спожиту активну електричну енергію в сумі 51050,82 грн із погодженим строком щомісячного платежу та розміру такого платежу.
Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) на час дії між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості регулюватися Правилами користування електричною енергією, затверджених Постанова НКРЕ31.07.96 № 28(у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910) (далі - Правила).
Згідно п. 6.5. розділу 6 Правил у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформлюється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії.
Як вбачається з рахунку-фактури № 3596/ПА від 02.10.2019, довідки позивача за № 4562 від 15.11.2019, претензії позивача від 08.10.2019, листа-відповіді відповідача від 17.10.2019, пеня у розмірі 4369,91 грн нарахована до сплати відповідачу внаслідок неповного погашення суми пені за прострочення терміну сплати рахунків за спожиту активну електричну енергію в сумі 51050,82 грн за договором про реструктуризацію заборгованості № 16-01/22-18.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, законодавчо кредитор має право вимагати від боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплати пені за прострочення виконання зобов'язання. В даному випадку сплата пені покладена на відповідача за умовами договору про реструктуризацію заборгованості № 16-01/22-18 від 11.01.2018, який укладено сторонами внаслідок неналежного виконання споживачем умов договору № 3596 про постачання електричної енергії від 14.04.2014. Відповідачем не надано суду підтверджуючих доказів здійснення повної сплати пені за прострочення терміну сплати рахунків за спожиту активну електричну енергії, натомість відповідачем у листі-відповіді за вих. № 114 від 17.10.2019 підтверджено несплату такої пені у розмірі 4369,91 грн.
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність заперечень щодо позовних вимог про стягнення суми пені у розмірі 4369,91 грн, суд доходить висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача суму пені у розмірі 4369,91 грн за договором про реструктуризацію заборгованості № 16-01/22-18 від 11.01.2018.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, які нараховані позивачем на суму пені у розмірі 4369,91 грн, то суд доходить висновку про необґрунтованість таких вимог, з огляду на такі обставини.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Таким чином, пеня, 3% річних та інфляційні нарахування за своєю правовою природою підлягають нарахуванню за прострочення виконання грошового зобов'язання. В той же час в розрізі даного спору з матеріалів справи вбачається, що основне грошове зобов'язання виконано відповідачем. Пеня в свою чергу являється санкцією за неналежне виконання такого зобов'язання. Нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань на суму недоплаченої пені призведе до подвійного застосування як штрафних санкцій у вигляді пені, так і нарахувань 3% річних та інфляційних втрат.
З огляду на викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 129, 194, 232, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов - задовольнити частково.
2. Стягнути з Концерну «Техвоєнсервіс» (пр-т Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 33689867) в особі Філії Концерну «Техвоєнсервіс» «Черкаський автомобільний ремонтний завод» (вул. Дегтярівська, буд. 13/24, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код ВП: 34879020) на користь Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (вул. Гоголя, 285, м. Черкаси, 18002) ідентифікаційний код 22800735) пеню у розмірі 4369 грн 91 коп та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1604 грн 15 коп, а всього 5974 (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн 06 (шість) коп.
3. В решті позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2020.
Суддя В.О.Демидов