22 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/1050/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 (головуючий суддя Козир Т.П., судді Коробенко Г.П., Яковлєв М.Л.)
у справі № 911/1050/19 Господарського суду Київської області
за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру
до 1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм"
третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про визнання недійсним наказу та витребування з незаконного володіння земельної ділянки
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2019 року заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - позивач) з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" (далі - відповідач 2) про визнання недійсним наказу та витребування з незаконного володіння земельної ділянки, у якому заявлено вимоги визнати недійсним наказ відповідача 1 від 29.05.2018 №10-4799/15-18-сг, яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9255 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0039 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області та витребувати вказану земельну ділянку з незаконного володіння відповідача 2 на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.
1.1. В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначав, що спірний наказ, яким передано у власність фізичної особи громадянина ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9255 га, прийнятий відповідачем 1 з порушенням вимог земельного законодавства, зокрема, статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України, оскільки на час отримання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 уже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Оскільки у подальшому земельна ділянка була відчужена, прокурором заявлено також вимоги про її витребування у добросовісного набувача - відповідача 2 на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст ухвали, постановленої судом першої інстанції
2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.07.2019 позов залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 ГПК України.
2.1. Обґрунтовуючи рішення у даній справі, суд першої інстанції вказав, що прокурором заявлено дві позовні вимоги, які хоча і об'єднані спільним предметом (земельна ділянка), проте мають різні підстави позову, які належить досліджувати та розглядати за правилами різного судочинства і розгляд другої позовної вимоги, яка підвідомча господарському суду, не можливий без розгляду першої позовної вимоги, яка підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, тому має місце порушення правил об'єднання позовних вимог і неможливе вирішення питання про роз'єднання позовних вимог.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, ухваленої судом апеляційної інстанції
3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 ухвалу Господарського суду Київської області від 18.07.2019 скасовано, справу направлено для розгляду до суду першої інстанції.
3.1. Мотивуючи оскаржувану постанову, апеляційний суд вказав, що позовні вимоги, заявлені у даній справі мають розглядатися в порядку різного судочинства та не підлягають розгляду у межах одного провадження. При цьому, позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі, з огляду на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 911/3681/17, викладений у пункті 39 постанови від 21.08.2019, посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області, без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки такий наказ за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які він спрямований.
З огляду на викладене, апеляційний суд вказав, що позовна вимога про витребування земельної ділянки підвідомча господарському суду, є самостійною вимогою, а не похідною від вимоги про визнання наказу відповідача 1 недійсним, і з метою ефективного захисту прав позивача може розглядатися окремо, а під час вирішення спору в цій частині господарський суд, згідно обов'язкового правового висновку суду касаційної інстанції, може перевірити доводи і дати оцінку доказам позивача щодо законності спірного наказу відповідача 1 про надання спірної земельної ділянки фізичній особі, залучивши цю фізичну особу до участі у справі в якості третьої особи, оскільки у випадку задоволення позову рішення суду може мати вплив на правовідносини відповідачів у справі.
Також апеляційний суд вказав про неправильне застосування судом першої інстанції положень п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач 2 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду.
Аргументи учасників справи
Доводи відповідача 2, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
5. В обґрунтування вимог касаційної скарги, скаржник зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною та постановлена із порушенням норм процесуального права.
5.1. Як вказує скаржник, оцінка ефективності обраного позивачем способу захисту порушених прав та/або законних інтересів здійснюється судом виключно під час судового розгляду по суті та не може здійснюватися у підготовчому провадженні, зокрема, під час вирішення питань процесуального характеру. Такі повноваження відсутні й у суду апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду судових рішень з процесуальних питань.
5.2. На думку відповідача, апеляційний суд не наділений повноваженнями надавати обов'язкові для врахування судами вказівки, а таким правом наділений лише суд касаційної інстанції. У даному випадку, надаючи вказівку щодо продовження розгляду справи в частині вимог, апеляційний суд діяв не у спосіб та поза межами процесуального закону та допустив порушення загальних принципів господарського судочинства, таких як диспозитивність та змагальність.
5.3. Судом апеляційної інстанції не враховано того, що позов подано прокурором в інтересах держави, а тому, надаючи суду першої інстанції вказівки щодо порядку розгляду даної справи, він порушує принцип рівності перед законом і судом, одночасно надаючи прокурору певні переваги та рекомендації щодо користування процесуальними правами.
5.4. Апеляційним судом не було враховано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 911/3749/17 від 15.10.2019.
Заперечення відповідача 1, викладені у поясненнях по справі (узагальнено)
6. 17.12.2019 на адресу суду від відповідача 1 надійшли письмові пояснення по справі, у яких він висловив позицію про те, що позовна вимога в частині визнання недійсним наказу Головного управління не є достатнім чином аргументована, та не підлягає задоволенню, оскільки скасування такого наказу не призведе до правових наслідків.
Заперечення прокурора, викладені у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)
7. Заступником прокурора Чернігівської області подано відзив на касаційну скаргу, у якому він зазначає про її необґрунтованість, зауважуючи, що правильність позиції суду апеляційної інстанції підтверджується також висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного суду № 911/3681/17 від 21.08.2019 та № 911/3749/17 від 15.10.2019.
8. Позивачем та третьою особою відзивів на касаційну скаргу не подано, що у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
9. Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 №10-4799/15-18-сг про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,9255 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0039 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області та витребування такої земельної ділянки у Товариства на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.
10. При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
11. Згідно із частиною першою статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої цієї статті); справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункт 10 частини першої цієї статті).
12. Статтею 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних саме зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду.
13. Для віднесення справи до своєї юрисдикції господарському суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.
14. Разом з тим відповідно до статті 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ.
15. Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
16. Обласний орган Держгеокадастру у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками, зокрема, надання земельної ділянки громадянину у власність шляхом видання відповідного наказу, діє як орган, через який реалізуються повноваження власника земельних ділянок, та вступає з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини.
17. Частиною другою статті 13 Конституції України унормовано, що кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
18. Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб. Відносини, пов'язані з набуттям і реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок, є цивільно-правовими.
19. Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи.
20. Матеріали справи свідчать, що, звертаючись до суду із цим позовом, Прокурор заявив, зокрема, вимогу про визнання недійсним наказу Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4799/15-18-сг, яким передано у власність громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9255 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0039, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.
21. Колегія суддів зазначає, що вимога про скасування рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов'язки, безпосередньо стосується прав та обов'язків цієї особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами ЦПК України. Наведене відповідає висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 у справі № 361/3009/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 485/1472/17, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 15.05.2019 у справі № 469/1346/18, від 26.06.2019 у справі № 911/2258/18.
22. За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що вимога про скасування рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, у якої з цього рішення виникли відповідні права та обов'язки, безпосередньо стосується прав та обов'язків цієї особи, і тому дана вимога має розглядатися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
23. Колегія суддів зауважує, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 15.10.2019 у справі №911/3749/17.
24. Задоволення вимоги про визнання недійсним наказу Держгеокадастру від 29.05.2018 №10-4799/15-18-сг не призведе до відновлення володіння земельною ділянкою, тому така вимога не є вимогою, пов'язаною підставою виникнення або поданими доказами, як основна, з вимогою про витребування земельної ділянки з володіння добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України, яка не є похідною від такої вимоги, позаяк право власника на витребування від добросовісного набувача обмежується добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.
25. Таким чином, позовні вимоги у цій справі є такими, які належить розглядати в порядку різного судочинства, оскільки вони об'єднані в одне провадження з порушенням положень частини першої статті 173 ГПК України. При цьому, позивач у межах розгляду справи про витребування земельних ділянок з чужого володіння на підставі статті 388 ЦК України вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу Держгеокадастру у Київській області, без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки такий наказ за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які він спрямований. Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 15.10.2019 у справі №911/3749/17.
26. За наведених обставин, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що вимога про витребування з незаконного володіння ТОВ "Нива Фарм" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельної ділянки площею 1,9255 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0039, для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, підвідомча господарському суду та є самостійною вимогою, а не похідною від вимоги про визнання зазначеного наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області недійсним, а тому з метою ефективного захисту прав позивача може розглядатися окремо.
27. Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, слід зазначити, що апеляційним судом не надавались вказівки щодо розгляду справи, а здійснено аналіз правильності застосування судом першої інстанції положень статті 173 ГПК України щодо можливості розгляду об'єднаних в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, та застосування наслідків порушення такого об'єднання.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
28. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалена із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачається.
29. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався апеляційний господарський суд, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови у справі № 911/1050/19.
Щодо судових витрат
30. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 у справі № 911/1050/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Суховий В.Г.
Судді Берднік І.С.
Міщенко І.С.