30 січня 2020 рокуСправа № 813/4400/15 пров. № 857/13690/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Курильця А.Р., Старунського Д.М.,
при секретарі судового засідання - Пильо І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року (суддя Гулик А.Г., рішення ухвалене о 16/07 год, м.Львів, повний текст складено 11 листопада 2019 року) у справі за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління «Західвуглепостач» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Ще у серпні 2015 року Державне підприємство «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління «Західвуглепостач» (далі - ДП, ВП відповідно) звернулося до суду із позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ОДПІ правонаступник Головне управління ДПС у Львівській області (далі - Головне управління)) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2015 №0004231720 (далі - ППР).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено повністю (т.1 а.с.249-253, т.2 а.с.30-35).
Постановою Верховного Суду від 17 січня 2019 року касаційну скаргу ДП задоволено частково, судові рішення скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд (т.2 а.с.157-163).
За наслідками нового розгляду справи рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги наводячи окремі обставини справи вказує, що несплата податковим агентом податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) до бюджету у строки, встановлені підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК) мала місце два і більше разів протягом періоду, що перевірявся (2011-2014 рік), відповідно до позивача правомірно застосовано штраф у розмірі 25%, 50% та 75% за перше та подальші правопорушення.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) ПДФО позивачем до або від час виплати доходу на користь інших платників податку, а тому суд вважає, що в цьому випадку відсутній склад правопорушення, передбачений статтею 127 ПК.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального та процесуального права з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ДП зареєстровано, як юридична особа 17.01.2003 (19.08.2005), з 23.01.2003 перебуває на податковому обліку у контролюючих органах. Основним видом його діяльності є: Код КВЕД 05.10 Добування кам'яного вугілля. Крім того, ДП має в своєму складі ВП, що не є юридичною особою.
На підставі акта від 05.05.2015 №524/22-00/26360696 (далі - Акт) планової виїзної перевірки ВП з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2014, валютного та іншого законодавства ОДПІ було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 54.2 статті 54, статті 167, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК в частині несвоєчасної сплати ПДФО в сумі 282249,83 грн (т.1 а.с.36-40).
28.05.2015 відповідачем прийнято ППР, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДФО у формі заробітної плати шахтарів-працівників у розмірі 83839,16 грн штрафних (фінансових) санкцій (т.1 а.с.9).
Вважаючи вказане ППР протиправним та таким, що підлягає скасуванню позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК (в, редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 вказаного Кодексу.
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
За нормами пунктів 54.1, 54.2 статті 54 ПК крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені вказаним Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV вказаного Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого вказаним Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених зазначеним Кодексом.
Відповідно до підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
За змістом пункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені вказаним Кодексом для місячного податкового періоду.
Згідно із підпунктом 126.1 статті 126 ПК у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, положення статті 126 ПК щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК.
Пунктом 127.1 статті 127 ПК передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом. До або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Положеннями статті 127 ПК встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
Виходячи з наведеного, необхідно вказати, що відповідно до Акта позивач несвоєчасно перераховував ПДФО в сумі 282249,83 грн.
З розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум ПДФО позивача з 01.10.2011 по 30.09.2014 вбачається, що позивач своєчасно нараховував цей податок. Тобто податкові зобов'язання за платежем ПДФО були задекларовані, а отже узгоджені.
Відповідно до підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.
З платіжних доручень, а також із вказаного розрахунку вбачається, що податкові зобов'язання за платежем ПДФО перераховувалися несвоєчасно, а саме після 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу (т.1 а.с.10-14, 64-137).
Відтак, суд апеляційної інстанції підтримує висновки суду першої інстанції відповідно до яких, відповідач у розглядуваному спорі не довів не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) ПДФО позивачем до або від час виплати доходу на користь інших платників податку, а тому суд вважає, що в цьому випадку відсутній склад правопорушення, передбачений статтею 127 ПК.
Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду при розгляді аналогічної справи, що викладена у постанові від 14 травня 2019 року №813/2811/15.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді А. Р. Курилець
Д. М. Старунський
Повне судове рішення складено 3 лютого 2020 року.