6 червня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого
Цуркана М.І.
Суддів:
Амєліна С.Є.
Федоров М.О.
Ліпського Д.В.
Юрченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду (УПФ) України в Київському районі м. Донецька, яка переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2003 року
У квітні 2003 року ОСОБА_1 оскаржила до суду неправомірні дії посадових осіб УПФ України в Київському районі м. Донецька.
Зазначала, що пенсійним органом з 28.01.2003 року їй призначена пенсія відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» розмір якої визначений без врахування сум винагород за винаходи які вона отримувала під час роботи в Донецькому державному науково-дослідному, проектно-конструкторському і експериментальному інституті комплексної механізації шахт «Дондіпровуглемаш».
Посилаючись на правила статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо включення у заробіток для обчислення пенсій всіх видів оплати праці, на які нараховуються страхові внески, тобто і доплати за винаходи - просила визнати дії пенсійного фонду при обчисленні пенсії неправомірними, поклавши на нього обов»язок перерахувати виплати з 7 березня 2003 року
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 22 серпня 2003 року скарга задоволена. Постановлено зобов»язати пенсійний орган включити винагороди за винаходи в заробіток для визначення розміру наукової пенсії.
Новим рішенням апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2003 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні скарги відмовлено.
В касаційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, просить рішення останнього скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, або змінити рішення без такого направлення.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що з 28 січня 2003 року ОСОБА_1 призначена пенсія наукового працівника за правилами статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» у розмірі 80 відсотків заробітної плати наукового працівника, визначеної згідно із статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», без врахування сум винагород за винаходи з яких нараховувались страхові внески.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в заробіток для обчислення пенсій включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, а тому сум винагород за винаходи підлягає врахуванню при обчисленні розміру наукової пенсії.
Скасувавши рішення та відмовивши у позові апеляційний суд правильно зазначив, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи, визначив норми матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини, однак помилився у юридичній кваліфікації цих відносин, тобто неправильно витлумачив застосовані правові норми.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних відносин), держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової, науково-технічної, науково-педагогічної, науково-організаційної роботи на державних підприємствах, в установах, організаціях пенсії на рівні, який забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.
Відповідно до правил частин 4 - 5 статті 24 Закону пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку у розмірі 80 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, що визначається відповідно до статей 65 і 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За кожний повний рік роботи понад стаж, визначений частиною четвертою цієї статті, пенсія збільшується на один відсоток заробітної плати, але не більше 90 відсотків середньомісячної заробітної плати.
Поняття заробітної плати наведено у частині 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції на час виникнення спору) встановлений загальний порядок визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсій, а у статті 66 йдеться про види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій. Зокрема, у заробіток для обчислення пенсій включається всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески, крім виплат одноразового характеру, не обумовлених діючою
системою оплати праці (компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога та інші), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
Це означає, що пенсія наукового працівника призначається у відсотках заробітної плати на яку нараховувалися страхові внески, отриманої за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) вченого.
Оскільки умови трудового договору ОСОБА_1 не передбачали включення до структури її заробітної плати винагороди за сприяння створенню винаходів, то у судів не було правових підстав для задоволення позову.
За таких обставин рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а його висновки доводами касаційної скарги не спростовуються.
Те, що згадана винагорода є об»єктом збору відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а сплата збору умовою для зарахування діяльності до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію за правилами Закону України «Про пенсійне забезпечення» (стаття 56) правового значення у розглянутому випадку не має, оскільки структура заробітної плати, а відтак і розмір пенсії наукового працівника визначається спеціальним законодавством.
За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо апеляційний суд не допустив порушень норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись наведеним, ст.ст. 220, 223, 230 КАС України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2003 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України.
Головуючий М.І. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
М.О. Федоров
Д.В. Ліпський
В.В. Юрченко