33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
м. Рівне
"28" січня 2020 р. Справа № 903/182/17
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., за участю секретаря судового засідання Мельник В.Я., розглянувши в загальному позовному провадженні в підготовчому засіданні матеріали справи
за позовом Луцької міської ради
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
Фізична особа - підприємець Герун Юрій Євгенійович
Фізична особа - підприємець Ляшенко Вадим Вікторович
Головне управління Держгеокадастру у Волинській області
про повернення земельної ділянки
за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" (43018, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Львівська, 148)
до Луцької міської ради (43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19)
про стягнення безпідставно набутого майна
За участю представників сторін:
від позивача: Андрусяк І.В.;
від відповідача: Жуковський В.В., Гітун Н.І.;
від третіх осіб : не з'явилися.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 21 січня по 28 січня 2020 року.
Луцька міська рада звернулася в Господарський суд Волинської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій", в якому просить зобов'язати останнього повернути земельну ділянку площею 25753 кв.м., кадастровий номер 0710100000:22:065:0059, розташовану за адресою: вул. Конякіна, 39 в м. Луцьку, по акту приймання-передачі, у стані придатному для подальшого використання.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що Договір оренди земельної ділянки від 10.02.2005 року, укладений між Луцькою міською радою та ПАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій", припинив свою дію 10.02.2015 року. Відповідач вимогу Позивача про повернення йому земельної ділянки не виконав. В порушення вимог закону після закінчення терміну дії Договору користування землею на умовах оренди ПАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" не повернуло земельну ділянку власнику - Луцькій міській раді. Термін дії Договору не продовжено. Оскільки, даний Договір оренди землі не відповідає вимогам чинного законодавства України, а саме ст.ст.31, 33, 34 ЗУ України "Про оренду землі", Позивач вважає що Договір оренди землі поновленню не підлягає та вважається припиненим, у зв'язку із закінченням строку його дії.
Відповідач надав суду відзив, в якому проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні позову, при цьому зазначив наступне. Відповідно до п.3 Договору оренди на території орендованої земельної ділянки знаходиться нерухоме майно Позивача - автовокзал (А-2). На підтвердження факту передачі земельної ділянки в оренду 15 лютого 2005 року сторонами було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки. Протягом усього строку дії Договору оренди, орендар належним чином сплачував орендну плату, що підтверджується довідкою Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області №1555/10/03-18-12-04 від 23.02.2017 року. Вимогу Позивача щодо повернення земельної ділянки вважає необгрунтованою та непідтвердженою належними та допустимими доказами.
Представник третіх осіб ФОП Геруна Ю.Є. та ФОП Ляшенко В.В. проти задоволення позову Луцької міської ради не заперечував. При цьому зазначив наступне. Виходячи з даних правових понять та правової конструкції застосування ст.653 ЦК України і враховуючи неможливість поновлення Договору оренди землі на новий строк між тими ж сторонами і з приводу того ж предмета оренди - земельна ділянка по факту припинення права користування частково в 2012 році - підлягає поверненню Орендодавцю Луцькій міській раді. Представник третіх осіб вважає, що за даних обставин буде захищене право третіх осіб, які є власниками нерухомого майна на території орендованої земельної ділянки Відповідачем, і у ФОП Геруна Ю.Є. та Ляшенко В.В. з'явиться можливість реалізації свого права на оформлення землі під власним нерухомим майном.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.04.2017 р. у справі № 903/182/17 позов задоволено. Зобов'язано ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" повернути земельну ділянку площею 25753 кв.м., кадастровий номер 0710100000:22:065:0059, розташовану за адресою: вул. Конякіна, 39 в м. Луцьку, по акту приймання-передачі, у стані придатному для подальшого використання. Стягнуто з ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" на користь Луцької міської ради 3200,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 236800,00 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 року рішення господарського суду Волинської області від 06.04.2017 р. у справі № 903/182/17 скасовано, прийнято нове рішення, в позові відмовлено, стягнуто з Луцької міської ради - 236800,00 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України за розгляд справи в суді першої інстанції, стягнуто з Луцької міської ради на користь приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" - 264000,00 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Постановою Верховного суду від 11.12.2018 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 року та рішення господарського суду Волинської області від 06.04.2017 року у справі № 903/182/17 скасовано повністю, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 15.01.2019 року прийнято справу до провадження, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.03.2019 року клопотання відповідача - Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" про призначення колегіального розгляду даної справи задоволено та призначено колегіальний розгляд справи № 903/182/17.
Відповідно до Витягу з протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2019 року, автоматизований розподіл не відбувся, з огляду на відсутність потрібної кількості суддів для розподілу заяви.
Розпорядженням голови Господарського суду Волинської області № 01-3/1 від 06.03.2019 року справу № 903/182/17 за позовом Луцької міської ради до Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фізична особа - підприємець Герун Юрій Євгенійович, Фізична особа - підприємець Ляшенко Вадим Вікторович, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області про повернення земельної ділянки передано для розгляду до Господарського суду Рівненської області.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, здійсненого в Господарському суді Рівненської області, головуючим у справі № 903/182/17 визначено суддю Марача В.В..
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14.03.2019 року справу №903/182/17 прийнято до провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.04.2019 року.
02 квітня 2019 року до Господарського суду Рівненської області від Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" надійшла зустрічна позовна заява до Луцької міської ради в якій просить стягнути з останньої безпідставно набуте майно - грошові кошти у розмірі 1 322 199,30 грн.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" посилається на те, що ПрАТ "ВОПАС" за період з 01.04.2016 року по 01.03.2019 року було перераховано на користь Луцької міської ради грошові кошти за договором оренди землі від 15.02.2005 року за № 289 у розмірі 1 981 369,90 гривень. Однак в силу того, що договір оренди землі 15.02.2005 року за № 289 визнано неукладеним постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 року у справі № 903/178/17, на думку Позивача за зустрічним позовом, правова підстава набуття таких грошових коштів відпала. Разом з тим, ПрАТ "ВОПАС" зазначає, що враховуючи, що до місцевого бюджету м. Луцька спрямовано грошові кошти у сумі 1981369,9 грн., а відповідно до ст. 278 ПК України та рішень Луцької міської ради земельний податок повинен бути сплаченим за користування землею у сумі 659170,60 грн., то різниця у сплаті складає 1322199,30 грн.. Відтак Позивач за зустрічним позовом вважає, що вказані грошові кошти є такими, які безпідставно набуті Луцькою міською радою.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.04.2019 року зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" до Луцької міської ради про стягнення безпідставно набутого майна - грошових коштів у розмірі 1 322 199,30 грн. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 903/182/17, розгляд якого відкладено у підготовчому засіданні на "25" квітня 2019 р. о 17:00 год.. Ухвалено здійснювати розгляд справи за первісним та зустрічним позовами в порядку загального позовного провадження. Вимоги за зустрічним позовом об'єднані в одне провадження з первісним позовом.
Луцька міська рада надала суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому проти зустрічного позову заперечила з підстав його безпідставності та необгрунтованості.
Третя особа - ГУ Держгеокадастру у Волинській області надала суду пояснення, в яких проти зустрічного позову заперечила.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.05.2019 року продовжено строк розгляду справи на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.08.2019 року призначено у справі № 903/182/17 судову експертизу, зупинено провадження та направлено матеріали справи до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
26 грудня 2019 через відділ канцелярії та документального забезпечення суду до Господарського суду Рівненської області повернулись матеріали справи №903/182/17 із Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. У листі Київського науково-дослідного інституту судових експертиз зазначено про неможливість проведення експертизи у зв'язку з відсутністю оплати за проведення останньої.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.01.2020 року поновлено провадження у справі № 903/182/17. Розгляд справи призначено у підготовчому засіданні на "21" січня 2020 року.
22.01.2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від третьої особи ФОП Геруна Юрія Євгенійовича надійшло клопотання від 22.01.2020 року, в якому останній просить суд призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу. На вирішення експертизи просить поставити наступні питання:
1.Які об'єкти нерухомого майна, які належні на праві власності ПРАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» знаходяться фактично за адресою : 43000, м. Луцьк, вул. Конякіна,39, яка є їх фактична площа та яку площу землі необхідно для їх обслуговування згідно вимог нормативних документів ?
2.Чи є наявним фактично приміщення підземного туалету за адресою : 43000, м. Луцьк, вул. Конякіна,39 і чи можливий огляд даного нерухомого майна, яка його площа та технічні характеристики ?
3.Які об'єкти нерухомого майна знаходяться за адресою : 43000, м. Луцьк, вул.Конякіна,39, які належні на праві приватної власності ФОП Геруну Юрію Євгенійовичу і знаходяться на земельній ділянці комунальної власності площею - 0,0472 га з кадастровим номером 0710100000:22:065:0060 і яка площа землі необхідна для їх обслуговування ?
4.Яка площа землі і на яких правових підставах належала на праві власності чи була в користуванні у попередніх власників нерухомого майна, яке належне, станом на сьогодні, на праві власності ПРАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» (приміщення автовокзалу) ???
5.Яка площа земельної ділянки, на якій розміщене належне ПРАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» нерухоме майно та якої саме площі необхідна земельна ділянка для обслуговування такого майна, при цьому, виходячи з якої мети вона має визначатися, для обслуговування будівель чи для обслуговування саме об'єкту - автостанції ?
Крім того, третя особа ФОП Герун Ю.Є. в поданому клопотанні просить доручити проведення експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз ( 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6).
Необхідність призначення у справі судової експертизи третя особа ФОП Герун Ю.Є. обгрунтовує тим, що постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 11 грудня 2018 року по справі №903/182/17 суд надав чітку вказівку, щодо необхідності проведення судової будівельно-технічної експертизи (земельні питання) з приводу тих питань, які визначив у своїй постанові суд касаційної інстанції.
24.01.2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшло клопотання, в якому ГУ Держгеокадастру у Волинській області, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача не заперечує щодо проведення у справі судової експертизи, та проведення даного судового засідання у відсутності повноважного представника.
28.01.2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання №83/02 від 27.01.2020 року, в якому останній просить суд призначити у справі комплексну інженерно-технічну експертизу. На вирішення експертизи просить поставити наступне питання:
- Чи відповідає розмір земельної ділянки за адресою: м. Луцьк, вул. Конякіна, 39, що надана в користування ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» згідно Договору оренди від 10.02.2005 року зареєстрованим за номером №289 у сукупності розміру земельної ділянки, на якій розміщений цілісний майновий комплекс - Автовокзал Луцьк-1, що складається:
- автовокзал А-2 з накриттям над пасажирськими платформами Луцьк-1 загальною площею 2183,1 кв.м., загальна площа накриття над платформами становить 1019,6 кв.м. реєстраційний номер: 1286863807101;
- приміщення для чергового загальною площею 6,6 кв.м. реєстраційний номер 1286793207101;
- будівля підземного туалету загальною площею 50,9 кв.м. реєстраційний номер 1380754007101;
- залізна огорожа всієї ділянки на бетонному фундаменті, троє в'їзних воріт, очисні споруди, система розгалуженої каналізації, система водопостачання, а також система силових підземних електрокабелів, які знаходяться на балансі підприємства;
та земельної ділянки необхідної для обслуговування цього цілісного майнового комплексу із додержанням вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344- III від 05.04.2001 р., Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17.02.2011 р., Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.97 №176, ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», ДБН Б.2.2-5:2011 «Планування та забудова міст, селищ і функціональних територій. Благоустрій територій», ДБН В.2.2-9:2018 "Громадські будинки та споруди. Основні положення", ДБН В.2.3-4:2015 «Автомобільні дороги»; ДБН В.2.3-5-2001 «Споруди транспорту. "Вулиці та дороги населених пунктів», ДБН В.1.1.7-2016 «Пожежна безпека об'єктів будівництва», ДБН В2.2-40:2018 "Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення", ДБН В.2.2-17:2006 «Доступність будівель і споруд для маломобільних груп населення», ДСТУ-Н В.2-31-2011 «Настанова з облаштування будинків і споруд громадського призначення елементами доступності для осіб з вадами зору та слуху», ДБН В. 1.1-7:2016 "Пожежна безпека об'єктів будівництва. Загальні вимоги", ДБН В. 1.2-7-2008 "Основні вимоги до будівель і споруд. Пожежна безпека", ДСТУ 2587:2010 «Безпека дорожнього руху. Розмітка дорожня. Загальні технічні вимоги. Методи контролювання. Правила застосування»; ДСТУ 4100-2002 «Дорожні знаки. Загальні технічні умови. Правила застосування», ДСТУ 4159-2003 «Безпека дорожнього руху. Організація дорожнього руху. Умовні позначення на схемах і планах», ГБН В.2.3. - 37641918-549:2018 "Майданчики для стоянки транспортних засобів і відпочинку учасників дорожнього руху" та ГБН В.2.3.-37641918-550:2018 "Зупинки маршрутного транспорту", затверджені Наказами Мінінфраструктури України від 07.03.2018 №110 та 111 та інших будівельних норм, що визначають вимоги до безпеки громадських будівель в т.ч. тих, що відносяться до будівель автомобільного транспорту (код за ДК БС 1241.1) та учасників дорожнього руху?
Необхідність призначення у справі судової експертизи представник відповідача обгрунтовує наступним. Вирішуючи питання про необхідну площу земельної ділянки для обслуговування не просто споруд, а саме цілісного майнового комплексу, тобто автостанції (про що наголошувалось в рішенні Верховного Суду), необхідно встановити чи вплине зменшення площі земельної ділянки, якою на даний час користується ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» для обслуговування Автовокзал Луцьк по вул. Конякіна, 39 в м. Луцьку, на безпеку руху пасажирів та транспортних засобів територією автостанції; можливість пасажирів та транспорту для перевезення, а також на дотримання державних санітарних норм. Питання впливу у разі зменшення площі є важливим питанням, оскільки однією з підстав відмови Рівненським апеляційним господарським судом у задоволенні позову, з висновками якого в даній частині погодився і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду є те, що до виниклих правовідносин слід застосовувати норму статті 181 ЦК України, згідно з якою, до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без його знецінення та зміни їх призначення.
На думку Відповідача, у разі зменшення площі земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ПрАТ «ВОПАС» для обслуговування Автовокзалу Луцьк, призведе до втрати пропускної можливості транспорту та потоку пасажирів, що є аналогічним до поняття «знецінення» в розумінні ст. 181 ЦК країни, а також призведе і до порушення встановлених Державних правил, у газі, якщо таке зменшення може відбутись завдяки земельної ділянки для озеленення території (для зменшення шкідливих атмосферних викидів).
28.01.2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Позивача надійшло клопотання в якому останній просить суд призначити у справі комплексну інженерно-технічну експертизу. На вирішення експертизи просить поставити наступні питання:
1. Яка площа земельної ділянки, на якій розміщене належне ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вул. Конякіна, 39, м. Луцьк?
2. Яка площа земельної ділянки, необхідна для обслуговування нерухомого майна (за адресою: вул. Конякіна, 39, м. Луцьк), яке належить ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій"?
3. Які варіанти розподілу земельної ділянки на земельну ділянку, необхідну для обслуговування нерухомого майна, (за адресою: вул. Конякіна, 39, м. Луцьк), яке належить ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" та земельну ділянку, яка не використовується для обслуговування нерухомого майна (за адресою: вул. Конякіна, 39, м. Луцьк), яке належить ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій"?
Крім того, Позивач в поданому клопотанні просить доручити проведення експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6).
Необхідність призначення у справі судової експертизи представник Позивача обгрунтовує наступним. Постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 11.12.2018 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд. У своїй постанові Верховний Суд, поміж іншого, зазначив, що судами попередніх інстанцій не встановлено чи були у попередніх власників нерухомості права на земельну ділянку під нею, які саме, в якому обсязі та на яких умовах, якщо так, чи перейшли ці права на земельну ділянку під нерухомістю до відповідача, які саме, в якому обсязі та на яких умовах. Також, Верховний Суд зазначив, що судами не досліджено та не встановлено, яка площа земельної ділянки, на якій розміщене належне відповідачу нерухоме майно та яка саме необхідна для обслуговування такого майна, при цьому, виходячи з якої мети вона має визначатися, для обслуговування вищевказаних будівель чи для обслуговування саме об'єкту - автостанції.
Заслухавши в судовому засіданні 28.01.2020 року думки учасників справи з приводу заявлених клопотань про призначення експертизи у справі, давши належну оцінку їх доводам та запереченням з цього приводу, господарський суд вважає за необхідне призначити у справі судову експертизу для роз'яснення питань, поставлених у клопотаннях сторін. При цьому суд керувався наступним.
Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.
Матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи. Експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати. Призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів. У разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з'ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні (ст. 102 ГПК України).
У відповідності до ст. 103 ГПК України, експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень, або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи. У разі якщо суд призначив проведення експертизи експертній установі, керівник такої установи доручає проведення експертизи одному або декільком експертам. Ці експерти надають висновок від свого імені і несуть за нього особисту відповідальність. Експерт повинен забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо експертне дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей: 1) призначений судом експерт має одержати на його проведення відповідний дозвіл суду, який оформляється ухвалою; 2) залучений учасником справи експерт має повідомити відповідного учасника справи про наслідки проведення експертного дослідження, передбачені цим Кодексом, та одержати у такого учасника письмовий дозвіл на його проведення.
Звертаючись з даним позовом, Луцька міська рада вказувала на те, що договір оренди землі від 10.02.2005р. припинив свою дію, а відповідач вимогу позивача про повернення йому земельної ділянки не виконав, тому просила суд зобов'язати ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» повернути земельну ділянку площею 25753 кв.м., кадастровий номер 0710100000:22:065:0059, розташовану за адресою: вул. Конякіна, 39 в м. Луцьку, по акту приймання-передачі, у стані придатному для подальшого використання.
Відповідач же в свою чергу заперечив проти позову посилаючись, зокрема, на те, що він є власником об'єктів нерухомості на спірній земельній ділянці, при цьому вказав, що нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлового приміщення, яке належить відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Зазначає, що при цьому, право користування земельною ділянкою виникає одночасно з реєстрацією права власності на нерухомість, яка на ній знаходиться. Отже хоча право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомістю, що належить відповідачу на праві власності, належним чином не оформлене, вважає, що зазначене не може бути підставою для обмеження права відповідача як власника нерухомого майна на користування зазначеним майном та, відповідно, земельною ділянкою на якій воно розташоване, оскільки, як зазначалося вище, користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою.
З огляду на зазначене, для об'єктивного та повноцінного вирішення спору необхідно встановити чи були у попередніх власників вищевказаної нерухомості права на земельну ділянку під нею, які саме, в якому обсязі та на яких умовах; якщо так, чи перейшли ці права на земельну ділянку під нерухомістю до відповідача, які саме, в якому обсязі та на яких умовах; площі будівлі автовокзалу, будівлі підземного туалету та приміщення для чергового; яка площа земельної ділянки, на якій розміщене належне відповідачу нерухоме майно та яка саме необхідна для обслуговування такого майна, при цьому, виходячи з якої мети вона має визначатися, для обслуговування вищевказаних будівель чи для обслуговування саме об'єкту - автостанції.
Суд зазначає, що без дослідження вказаних обставин неможливо всебічно, повно і об'єктивно вирішити спір у даній справі.
Таким чином для встановлення фактичних обставин, що мають значення для справи і прийняття законного та об'єктивного рішення господарський суд зобов'язаний встановити наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Питання, що виникли при вирішенні даного спору, можуть бути роз'яснені тільки висновком експерта, який у розумінні ст. 73 ГПК України є доказом у справі, так як для цього необхідні спеціальні знання.
Таким чином господарський суд прийшов до висновку про необхідність призначення у справі судової експертизи для роз'яснення питань, поставлених сторонами.
При цьому на вирішення експерта суд виносить питання, які визначені в пунктах 1-3 частини 3 резолютивної частини ухвали суду від 06 серпня 2019 року.
У винесенні на вирішення експерта решти питань, поставлених учасниками справи, суд відмовляє так як останні не стосуються предмета спору та поставлені уже у стверджувальній формі відносно розміру спірної земельної ділянки, її належності тій чи іншій особі, відносно нерухомого майна розміщеного на ній, його власників та його цільового призначення.
Необхідність призначення у справі судової експертизи обгрунтовується і тим, що постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 11 грудня 2018 року по справі №903/182/17 суд надав чітку вказівку, щодо необхідності проведення судової будівельно-технічної експертизи (земельні питання) з приводу тих питань, які визначив у своїй постанові суд касаційної інстанції. Відповідно ж до статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
За загальним правилом експертизи мають призначатися відповідно до зони, яка обслуговується певною установою. За наявності обставин, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи в установі за зоною обслуговування, то особа або орган, які призначають експертизу, вказавши відповідні мотиви, можуть доручити її виконання експертам іншої установи.
Відтак суд доручає проведення судової експертизи Львівському НДІСЕ, так як зона місцезнаходження спірної земельної ділянки, щодо якої призначено експертизу, обслуговується вказаною експертною установою.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, призначення судом експертизи.
Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи (п. 6 ч. 1 ст. 229 ГПК України).
Суд зазначає, що без висновку експерта суд позбавлений можливості об'єктивно встановити наявність чи відсутність обставин, які мають значення для вирішення спору, і встановлення яких потребує спеціальних знань.
Крім того суд зазначає, що дана справа підлягає направленню до визначеної судом експертної установи так як в ній містяться матеріали необхідні для проведення експертного дослідження. Направлення матеріалів справи до експертної установи унеможливлює її подальший розгляд, що є теж беззаперечною підставою для зупинення провадження у справі.
За таких обставин, враховуючи, що господарським судом вирішено призначити у справі судову експертизу та направити матеріали справи до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (79024, м. Львів, вул. Липинського, 54), суд вважає за доцільне зупинити провадження у справі до отримання висновку експерта.
Щодо оплати вартості експертизи суд зазначає наступне.
Статтею 15 Закону України "Про судову експертизу" встановлено, що проведення науково-дослідними установами судових експертиз наукових розробок з питань організації та проведення судових експертиз фінансується за рахунок Державного бюджету України. Витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України та судово-медичними і судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров'я України у цивільних і господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Статтею 127 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статей 237, 238 цього ж Кодексу розподіл судових витрат суд вирішує під час ухвалення рішення.
Відтак, приймаючи до уваги вищевказані норми закону та те, що учасники справи відмовилися авансувати витрати на оплату вартості судової експертизи, суд доходить висновку про розподіл вказаних судових витрат під час ухвалення рішення за результатами розгляду спору та отримання підтвердження вказаних витрат від експертної установи.
При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 13 Закону України "Про судову експертизу" судовий експерт не вправі відмовитися від проведення експертизи через відсутність попередньої оплати її вартості. Відповідно ж до статей 384 і 385 Кримінального Кодексу України експерт несе кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Керуючись статтями 99, 100, 127, 182, 228, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Призначити у справі № 903/182/17 судову експертизу.
2. Проведення судової експертизи доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79024, м. Львів, вул. Липинського, 54).
3. На вирішення експерта поставити наступні питання:
1) Яке нерухоме майно (будівлі, споруди, житлові будинки, тощо) та за якими параметрами (площа, об'єм, тощо) фактично розміщені на земельних ділянках за кадастровими номерами: 0710100000:22:065:0059 площею 2.5753 га. та 0710100000:22:065:0060 площею 0.0472 га. за адресою м. Луцьк, вул.Конякіна, 39 ?;
2) Яка частина земельної ділянки (земельних ділянок) знаходиться під нерухомим майно, яке буде визначено при відповіді на перше питання, поставлене експерту, та яка її (їх) частина необхідна для обслуговування такого майна ?.
3) Яка площа земельної ділянки, на якій розміщене належне Приватному акціонерному товариству "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" (м.Луцьк, вул..Львівська, 148, ЄДРПОУ 03113130) нерухоме майно, за адресою м.Луцьк, вул..Конякіна, 39 та яка необхідна для обслуговування такого майна, при цьому, виходячи з якої мети вона має визначатися, для обслуговування вищевказаних будівель чи для обслуговування саме об'єкту - автостанції ?.
4. Луцькій міській раді, Приватному акціонерному товариству "Волинське обласне підприємство автобусних станцій", Фізичній особі - підприємцю Геруну Юрію Євгенійовичу, Фізичній особі - підприємцю Ляшенко Вадиму Вікторовичу, Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області надати експерту документи необхідні для проведення експертизи та необхідну допомогу для можливості проведення експертизи.
5. Витрати по проведенню експертизи розподілити під час ухвалення рішення з даного спору.
6. Якщо під час проведення судової експертизи будуть встановлені обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких фахівцям не були поставлені питання, зобов'язати та надати можливість експертам у висновку викласти свої міркування і доводи щодо цих обставин.
7. Попередити експерта, який безпосередньо проводитиме судову експертизу, про відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального Кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
8. Матеріали справи № 903/182/17 направити до Львівського науково-дослідного інституту судових.
9. Зобов'язати Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз (експерта) по завершенні експертизи подати висновок Господарському суду Рівненської області та надіслати копії експертного висновку сторонам у справі, згідно з ст. 98 ГПК України.
10. Провадження у справі № 903/182/17 зупинити до отримання висновку експерта.
11. Ухвалу направити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз та сторонам у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду, через місцевий суд, що її постановив або безпосередньо до апеляційного суду, протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено та підписано 03.02.2020 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.