Справа № 522/20564/19
Провадження № 1-кс/522/1585/20
28 січня 2020 року місто Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представників іншого володільця майна ТОВ "Варда плюс" - адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12019161500002868 від 18.11.2019 про скасування арешту майна.
Учасники процесу:
прокурор - ОСОБА_5 ,
представники володільця майна - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6
Адвокати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах іншого володільця майна ТОВ "Варда плюс" звернулися до слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси із клопотанням про скасування арешту, мотивуючи наступним.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2019 року, в рамках кримінального провадження № 12019161500002868 від 18.11.2019 року на земельну ділянку площею 0.6844 га з кадастровим номером 5110137500:48:001:0010, розташовану за адресою: Одеська область, місто Одеса, Французький бульвар, 1/5(реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1888333351101),яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Одеси в Особі Одеської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 26597691) та перебуває в оренді товариства з обмеженою відповідальністю «Варда Плюс» (ідентифікаційний код юридичної особи 38479535 із забороною проведення будь-яких будівельних робіт на вищевказаній земельній ділянці.
Під час розгляду клопотання про накладення арешту представник іншого володільця майна не був присутнім, а тому вважає, що арешт накладено без достатнього дослідження доказів.
Так, адвокати вважають, що у зв'язку із: відсутністю затверджених меж прибережної захисної смуги; посиланнями слідчого про можливі зловживання службовим становищем посадовими особами Одеської міської ради, накладення арешту не відповідало вимогам ст. 131 КПК України, так як відсутні підозри вважати, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступне тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім цього, адвокати стверджують, що у даному кримінальному провадженні не призначені жодні експертизи, земельна ділянка не визнана речовим доказом і не підпадає під критерії вказані у ст. 98 КПК України, а тому продовження арешту майна є безпідставним. Відсутні докази, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права осіб. Так, обраний захід забезпечення кримінального провадження унеможливлює ведення ТОВ "Варда плюс" будь-якої господарської діяльності. З урахуванням вище викладеного, представники іншого володільця майна просять скасувати арешт.
Адвокати підтримали клопотання, просили його задовольнити.
Прокурор заперечила проти клопотання, вказала, що воно безпідставне та необґрунтоване.
Розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників судового розгляду, та дослідивши надані матеріали, слідчий суддя прийшов до висновку про наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст.170 КПК України встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Згідно із ч.ч.6, 7 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
В провадженні СВ Шевченківського ВП Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області знаходиться досудове розслідування кримінального провадження № 12019161500002868 від 18.11.2019 року за ознаками злочинів передбачених ст. 356, 197-1, 364-1, 364 КК України.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2019 року накладено арешт на земельну ділянку площею 0.6844 га з кадастровим номером 5110137500:48:001:0010, розташовану за адресою: Одеська область, місто Одеса, Французький бульвар, 1/5 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1888333351101), яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Одеси в Особі Одеської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 26597691) та перебуває в оренді товариства з обмеженою відповідальністю «Варда Плюс» (ідентифікаційний код юридичної особи 38479535 із забороною проведення будь-яких будівельних робіт на вищевказаній земельній ділянці.
Слідчий суддя вважає, що наявність обґрунтованої підозри і встановлення елементів складу злочину є завданням досудового розслідування.
Так, в розумінні ст. 131 КПК України, достатньо наявної підозри вважати, що було вчинено певне кримінальне правопорушення, яке посягає на охоронювані суспільні відносини, а суспільство зацікавлене у швидкому, і ефективному досудовому провадженні, чому і повинно сприяти застосування заходу забезпечення кримінального провадження. Відсутність чи наявність об'єктивної сторони та об'єкту злочину повинні бути встановлені судом під час розгляду справи по суті.
Відповідно до абз. 9 ст. Водного кодексу України уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.
Відповідно до ч. 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів погоджуються в обов'язковому порядку територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та структурним підрозділом відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури.
Наявність вказаних положень Закону, дозволяє слідчому судді, учасникам кримінального провадження чи іншим стороннім спостерігачам прийти до висновку, що справді, за викладених слідчим обставин могло бути вчинене кримінальне правопорушення. Таким чином, посилання адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_3 в цій частині є необґрунтованими і безпідставними.
Крім цього, той факт, що слідчим у клопотанні вжито формулювання: "внаслідок можливого зловживання…", не свідчить про незаконність такого клопотання, із вище зазначених підстав.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Не зрозуміло яким чином, представники іншого володільця майна дійшли висновку, що із долучених до клопотання про накладення арешту додатків, не вбачається, що указана земельна ділянка є речовим доказом.
Так кримінальне провадження повинно відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, до яких належить також засада безпосередності дослідження показань, речей і документів.
Відповідно до ст. 23 КПК України не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя під час судового розгляду самостійно, на підставі наданих документів, встановив наявність критеріїв зазначених у ст. 98 КПК України, а долучених до клопотання додатків, було достатньо для прийняття такого рішення.
В той же час, слідчий суддя повинен погодитись, що з моменту накладення арешту на майно, сторона обвинувачення не вжила жодних дій направлених на оперативне досудове розслідування, не забезпечила швидке і ефективне кримінальне провадження, що у свою чергу негативним чином порушує права осіб, які не мають жодного процесуального статусу, який би виправдовував такий ступінь втручання в їх діяльність.
Відповідно до ст. 13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).
Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98) (справа «East/West Alliance Limited» проти України).
З урахуванням вище наведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що справді, за вказаних у клопотанні обставин подальше обмеження права власності є недопустимим, а тому у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна відпала потреба.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 170-174, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання представників іншого володільця майна ТОВ "Варда плюс" - адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12019161500002868 від 18.11.2019 про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2019 року в рамках кримінального провадження № 12019161500002868 від 18.11.2019 року на земельну ділянку площею 0.6844 га з кадастровим номером 5110137500:48:001:0010, розташовану за адресою: Одеська область, місто Одеса, Французький бульвар, 1/5(реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1888333351101),яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Одеси в Особі Одеської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 26597691) та перебуває в оренді товариства з обмеженою відповідальністю «Варда Плюс» (ідентифікаційний код юридичної особи 38479535 із забороною проведення будь-яких будівельних робіт на вищевказаній земельній ділянці.
Копію судового рішення направити прокурору у даному кримінальному провадженні - для виконання.
Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1
28.01.2020