Справа № 504/3728/18
2/504/483/19
20.08.2019смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Вінської Н.В.,
секретаря Білаш А.М.,
розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності,-
В провадженні Комінтернівського районного суду Одеської області перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності.
Позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити по справі заходів забезпечення позову у вигляді: накладення арешту на земельну ділянку площею 0, 50 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5122783200:02:001:0615; заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій суб'єктам державної реєстрації прав або нотаріусам відносно об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,250 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5122783200:02:001:0615.
Розглянувши дану заяву, суд приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню виходячи з такого.
Відповідно до статті 149 Цивільного процесуального Кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Стаття 150 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що позов забезпечується: 1)накладенням арешту на майно та (або)грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2)забороною вчиняти певні дії; 3)встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4)забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5)зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7)передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8)зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9)арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд також враховує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» зазначено, що право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Приймаючи до уваги заявлені позовні вимоги задоволення яких може значно вплинути на обсяг прав та обов'язків сторін суд вважає обґрунтованою заяву про забезпечення позову, та з метою забезпечення цілісності та незмінності майна яке є предметом позову суд вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони здійснення реєстраційних дій.
Невжиття таких заходів може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, не порушує прав юридичної особи, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.
Підстави для застосування зустрічного забезпечення, передбачені ч. 3 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України, в даному випадку відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.149-159, 260 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт до набрання чинності рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області у справі №504/3372/17 на наступні земельні ділянки:
Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,250 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5122783200:02:001:0615;
Заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій суб'єктам державної реєстрації прав або нотаріусам відносно об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,250 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5122783200:02:001:0615.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: Н.В. Вінська