Справа № 930/2974/19
Провадження № 22-ц/801/400/2020
Категорія: 30
Головуючий у суді 1-ї інстанції Науменко С. М.
Доповідач:Оніщук В. В.
03 лютого 2020 рокуСправа № 930/2974/19м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Оніщука В.В.,
суддів: Копаничук С.Г., Медвецького С.К.,
учасники справи:
позивач: СТОВ «Колосок»,
відповідач: ОСОБА_1 , СТОВ «Немирівське»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Куранова Оксана Олександрівна,
розглянув у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу СТОВ «Колосок» на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2019 року, постановлену у складі судді Науменко С.М., в залі суду,
У листопаді 2019 року СТОВ «Колосок» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , СТОВ «Немирівське», третя особа - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Куранова Оксана Олександрівна про визнання договору купівлі-продажу від 20 січня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. та зареєстрованого за № 67 недійсним.
Також, СТОВ «Колосок» подало до суду заяву про забезпечення позову у вказаній цивільній справі.
Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2019 року заяву СТОВ «Колосок» про забезпечення позову повернуто заявнику.
Повертаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що позивач подав заяву про забезпечення позову без додержання вимог статті 151 ЦПК України, а саме: заява не містить ціни позову та відсутні пропозиції щодо зустрічного забезпечення.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, СТОВ «Колосок» подало апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2019 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись при цьому на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки поданій заявником заяві про забезпечення позову, яка відповідала вимогам ЦПК України та містила всю необхідну інформацію, при цьому зазначення ціни позову і пропозиції зустрічного забезпечення, не є обов'язковими для такої заяви.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга на підставі ст.369 ЦПК України розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала Немирівського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2019 року вищевказаним вимогам закону не відповідає.
З матеріалів справи видно, що ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2019 року заяву СТОВ «Колосок» про забезпечення позову повернуто заявнику.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Зміст і форма заяви про забезпечення позову, а також інші вимоги до неї визначені статтею 151 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
При цьому порядок розгляду заяви про забезпечення позову врегульований статтею 153 ЦПК України, зокрема частиною 9 якої визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову СТОВ «Колосок» просило накласти арешт на нежитлові приміщення, а саме: санпропускник Б, Б1, б, б1, 548, 1 кв.м.; пташник П, п, п1, 1133,7 кв.м.; пташник С, с, с1, с2, 1156 кв. м., загальною площею 2837,8 кв.м. шляхом заборони відповідачу - ОСОБА_1 та/або іншим особам вчиняти будь-які дії щодо даного об'єкту нерухомості.
Так, встановлено, що СТОВ «Колосок» з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів звернулося в суду з позовом, предметом якого є визнання договору купівлі-продажу від 20 січня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. та зареєстрованого за № 67 недійсним, що за своїм змістом є вимогами немайнового характеру, а відтак для зазначення ціни позову не було необхідності, оскільки ціна позову визначається лише щодо майнових вимог, які мають грошову оцінку.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції формально підійшов до перевірки відповідності зазначеної заяви вимогам частини першої статті 151 ЦПК України, не з'ясував характер спірних правовідносин та предмет позовних вимог, які у подальшому заявник бажає пред'явити, не звернув увагу на те, що у поданій СТОВ «Колосок» заяві про забезпечення позову неможливо визначити ціну позову та не вирішив питання доцільності застосування зустрічного забезпечення позову з огляду на обставини справи та положення статті 154 ЦК України.
Відповідно до положень статті 154 ЦПК України особа, щодо якої вжито заходів забезпечення позову не позбавлена права подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову. Відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову, не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави. Натомість ненадання зустрічного забезпечення на вимогу суду є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову.
Крім того, суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення лише за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України.
Отже, у даному випадку відсутність пропозиції щодо зустрічного забезпечення не є обов'язковою підставою для повернення зазначеної заяви заявнику, в іншому випадку це можна розцінювати, як формальний підхід до розгляду заяви.
При цьому відповідно до частин третьої, четвертої статті 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Отже, достатність наданих доказів та переконливість наведеного обґрунтування не можуть бути предметом перевірки суду на стадії прийняття заяви про забезпечення позову і підлягають дослідженню під час вирішення її по суті.
За таких обставин, вказана заява про забезпечення позову підлягала вирішенню по суті без застосування наслідків, передбачених частиною дев'ятою статті 153 ЦПК України, оскільки заява не містить недоліків, при яких суд повинен її повернути заявнику.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Щодо питання доступу до суду Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви № 6778/05 «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року зазначив, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (справа «Ґолдер проти Сполученого Королівства», рішення від 21 лютого 1975 року).
Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення позову не відповідає нормам процесуального права, тому відповідно до вимог статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню, а матеріали заяви СТОВ «Колосок» про забезпечення позову направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу СТОВ «Колосок» задовольнити.
Ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2019 року скасувати, а матеріали заяви СТОВ «Колосок» про забезпечення позову направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: В.В. Оніщук
Судді: С.Г. Копаничук
С.К. Медвецький