Справа № 686/11664/19
Провадження № 2/686/985/20
28 січня 2020р. м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд в складі: головуючого судді - Продана Б.Г., при секретарі - Боднар А.П., за участю представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу №686/11664/19 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3
про стягнення боргу,
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу в розмірі 35 000 грн., індексу інфляції - 53 865 грн. та три проценти річних в сумі 5 162 грн. 50 коп. Позов мотивує тим, що 15.07.2013 року позивач надав в борг відповідачу 35 000 грн., про що свідчить розписка. Однак, взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку просить стягнути позивач.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просить відмовити в задоволенні позову та застосувати строки позовної давності.
10.05.2019 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, яка судом задоволена.
27.06.2019 року представником відповідача заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.
21.06.2019 року позивачем заявлено клопотання про зменшення розміру позовних вимог.
06.12.2019 року представником відповідача повторно заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.
За таких обставин по справі суд вважає за можливе провести розгляд справи за даної явки сторін, на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15.07.2013 року ОСОБА_2 надав в борг ОСОБА_3 35 000 грн., про що свідчить розписка, яка долучена до матеріалів справи. Відповідач зобов'язалась повернути борг до 15.07.2014 року, однак, взяті на себе зобов'язання не виконує.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 13 лютого 2018 року в справі №910/9452/17, щодо питання про застосування інституту позовної давності, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.
Суд критично оцінює твердження представника позивача та не бере до уваги його пояснення про те, що строк позовної давності переривався у зв'язку із тим, що ОСОБА_2 29.09.2017 року звертався до суду з позовом до ОСОБА_3 про продовження терміну дії боргової розписки, розірвання договору про участь у фінансуванні реконструкції будинку, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування рішення про державну реєстрацію права на об'єкт нерухомого майна, оскільки подання такого позову до суду не перериває строку позовної давності за даним позовом.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач звернувся до суду поза межами строку позовної давності, який закінчився 16.07.2017 року, а саме 02.05.2019 року, заяву про поновлення строку на звернення до суду не подавав, то суд приходить до висновку, що заява про застосування строку позовної давності підлягає задоволенню, а тому позовну заяву слід залишити без задоволення.
Керуючись ст..ст. 81, 141, 223, 263, 265 ЦПК України, ст..ст. 233, 256, 257, 267 ЦК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_2 ) про стягнення боргу в сумі 35 000 грн., індексу інфляції - 53 865 грн. та три проценти річних в сумі 5 162 грн. 50 коп. - залишити без задоволення.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення суду виготовлено 03.02.2020 року.
Суддя