Провадження № 2/679/29/2020
Справа № 679/529/19
22 січня 2020 року м. Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:
судді Гавриленко О.М.,
секретарі судового засідання Ткачук Т.А., Василюк Л.С.,
номер справи 679/529/19,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, про позбавлення батьківських прав та зміну розміру аліментів,
за участю представників учасників справи:
представника позивача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
У березні 2019 року ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, про позбавлення батьківських прав та зміну розміру аліментів.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в період перебування сторін по справі у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач від бувшого чоловіка народила доньку ОСОБА_5 , відомості про батька якої зареєструвала на підставі ст. 135 Сімейного кодексу України (далі СК України).
Від народження сина у ОСОБА_2 так і не з'явилося почуття любові і турботи про нього, а дочку останній взагалі не визнає за власну.
Представник позивача стверджує, що відповідач не проживає з позивачем та дітьми після розлучення, а з 2016 року свідомо не виконує батьківські обов'язки: не спілкується з дітьми, не вітав сина з днем народження, не купував іграшок, одягу, не водив до дитячого садочка і не забирав з нього сина, не цікавився його життям, здоров'ям та розвитком , не надавав жодної матеріальної допомоги у вихованні та матеріальному утриманні дитини, крім аліментів, які були стягнуті у 2013 році.
29 вересня 2018 року позивач створила нову сім'ю та зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , який перебрав на себе обов'язки батька і які успішно виконує.
Представник позивача, вказуючи на ухилення відповідача від виховання дитини та свідоме нехтування ним своїми обов'язками, посилаючись на норми права, які містяться у ст.ст. 141, 150, 157, 164 СК України, просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 .
Крім того, у вказаному позові в порядку ст. 192 СК України ставиться вимога про збільшення розміру стягуваних з відповідача на підставі рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 березня 2013 року аліментів на малолітнього сина з 400 гривень до 1500 гривень щомісячно.
Збільшення розміру аліментів мотивовано потребою у додаткових матеріальних витратах на сина, які пов'язані з придбанням одягу, продуктів харчування, оздоровленням останнього, щоденними витратами на його розвиток та додатковими заняттями. В позовній заяві зазначено, що розмір стягуваних аліментів є нижчим мінімального розміру аліментів, тому утримувати сина позивача допомають її батьки та чоловік ОСОБА_6 , оскільки вона не має постійного місця роботи та стабільного доходу.
На переконання позивача, аліменти у розмірі 1 500 гривень відповідатимуть засадам розумності і справедливості, будуть співмірними потребам дитини та можливостям батька на даний час, який є здоровою, енергійною, молодою людиною, має можливість працювати та утримувати свою дитину.
13 травня 2019 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. В останньому ОСОБА_2 вказав на необґрунтованість та безпідставність поданої позивачем позовної заяви, відсутність належних доказів умисного ухилення ним від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Відповідач зазначив, що бажає спілкуватися з сином, брати участь у його вихованні та піклуватися про нього, з приводу чого звертався до виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області щодо визначення способів його участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_2 та спілкуванні з ним, і 27 листопада 2014 року отримав відповідне рішення .
У відзиві відповідач також звернув увагу на те, що позивач чинить перешкоди у його спілкуванні з сином, не дозволяє зустрічатися, не повідомляла про те, в який садочок ходить дитина та яку школу відвідує на даний час.
Що стосується його відсутності на засіданні комісії з питань захисту прав дитини повідомив, що така була зумовлена потребою у догляді за дитиною, оскільки дружина знаходилась в лікарні.
Щодо позовної вимоги про збільшення розміру аліментів відповідач, вказуючи на вимоги п. 3 ч. 1 ст. 182 СК України, зазначив, що визнає таку частково та згоден сплачувати аліменти у розмірі 1000 гривень, так як має на утриманні неповнолітню дитину - сина ОСОБА_7 , а також дружину ОСОБА_2 , яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною.
Заперечив відповідач і обставини ненадання ним матеріальної допомоги на утримання сина, вказавши на те, що регулярно передає грошові кошти позивачу.
21 травня 2019 року представник позивача ОСОБА_3 подала клопотання про виклик свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9
10 червня 2019 року клопотання про виклик свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 надійшло від відповідача ОСОБА_2 .
Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.
Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 24 квітня 2019 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, її позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 10 червня 2019 року підготовче провадження по вказаній справі закрито та таку призначено до судового розгляду по суті, задоволено клопотання представника позивача та відповідача про виклик свідків.
Інші процесуальні дії по справі судом не здійснювалися.
Позивач у судовому засіданні вказала, що свій позов підтримує повністю з підстав зазначених у ньому. Додатково пояснила, що хоче позбавити відповідача батьківських прав щодо їх сина, оскільки він не приймає участі у його вихованні. Востаннє відповідач приїжджав до сина в грудні 2016 року. На даний час їх спільні діти з відповідачем називають її теперішнього чоловіка татом. Причиною розлучення з відповідачем назвала постійні бійки та сварки. Вказала позивач на те, що відповідач має поганий психологічний вплив на дитину, зокрема те, що він був пообіцяв дитині приїхати та не приїхав, чим спричинив для дитини стрес. На її переконання відповідач зробив усе для того, щоб не спілкуватись з дітьми. Зауважила на тому, що вона не бажає, щоб відповідач спілкувався з сином, оскільки на даний час у дитини все є і вона зростає у повній сім'ї. Додатково позивач повідомила, що на даний час вона офіційно працевлаштувалася.
Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що не заперечує того, що відповідач є непоганою людиною, але на її переконання не являється справжнім батьком для дитини. На думку останньогї, ОСОБА_2 має змогу спілкуватись з дитиною та її виховувати, проте не робить цього. Відстань між місцем проживання відповідача та його сина є невеликою, а тому це не є перешкодою для спілкування. Вказала, що позивач змінила прізвище дитини, оскільки в неї з'явився новий чоловік і вона бажала, щоб була повна сім'я. Позивач звернулась до суду з даним позовов, щоб у майбутньому уберегти дитину від того, щоб вона доглядала батька, який про неї не дбав.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, просив не позбавляти його батьківських прав з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
Представник відповідача вказала на те, що будь-яких підстав для позбавлення відповідача батьківських прав немає, оскільки відсутнє його свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків та відсутня його винна поведінка в даному випадку. Позивач не бажає спілкування відповідача з сином, оскільки їй не комфортно, за наявності нового чоловіка, пояснювати дитині, що в неї є ще рідний тато, і це є основною причиною чому на даний час сторони зустрілися в суді по даному спору.
На переконання представника відповідача, сам факт заперечення та невизнання позову відповідачем вказує на те, що дитина йому небайдужа і він про неї бажає дбати. Вказала на відсутність доказів у позивача про те, що відповідач негативно впливає на дитину, про що вона зазначала у позові. Наголосила на тому, що позбавлення батьківських прав - це є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, проте це не стосується даного випадку, оскільки наявні перешкоди зі сторони позивача у спілкуванні дитини з батьком не дають можливості ОСОБА_2 належним чином виконувати свої обов'язки, як батька.
Що стосується такої підстави для позбавлення батьківських прав відповідача, як невиконання нам батьківського обовзку щодо водіння дитини та забирання її з дитячого садочка, на чому наголошується у позовній заяві, представник зазначила на відсутність у відповідача фізичної можливості виконати такий обов'язок, так як останній проживає в Здолбунівському районі Рівненської області, а дитина ходить в садочок в м. Нетішин Хмельницьккої області.
Щодо аргументів позивача про те, що відповідач не з'явився на засідання органу опіки та піклування щодо розгляду питання про доцільність позбавлення його батьківських прав, представник вказала на серйозність причини такої відсутності - наявність загрози вагітності для його нової дружини. Крім того, вказала, що відповідач повідомляв представника органу опіки та піклування про наявність такої причини та був переконаний, що засідання перенесуть для того, щоб заслухати його пояснення з приводу доцільності позбавлення батьківських прав відносно сина.
Водночас представник відповідача зазначила, що ні вона, ні її довіритель не заперечують про стягнення з останнього на користь позивача аліментів на дитину в сумі 1019 гривень, що становить 50% від прожиткового мінімуму на відповідний вік дитини.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_13 в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити, вказавши на обставини, зазначені у позові. Остання підтвердила, що в 2014 році відповідач звертався до органу опіки та піклування з заявою про визначення способів участі у вихованні дитини. З питанням про те, що позивач відповідачу чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною останній до органу опіки та піклування не звертався, а також не звертався до суду з позовом з даного приводу, що вказує на те, що присутня часткова вина відповідача в тому, що він не спілкується з дитиною. Вказала, що дійсно в 2018 році відповідач звертався повторно з приводу визначення способів участі у вихованні з дитиною, проте йому було роз'яснено, що такий спосіб уже визначений. Позбавлення відповідача батьківських прав відповідача відносно його сина, на її думку, буде відповідати інтересам дитини.
Заслухавши учасників процесу, свідків, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень на них, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з огляду на таке.
Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі та є батьками малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає з позивачем.
Вказані обставини стверджуються даними свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції у Рівненській області 10 квітня 2014 року (арк. спр. 6) та серії НОМЕР_2 , виданого повторно Здолбунівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області 14 лютого 2019 року (арк. спр. 7), рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 13 березня 2013 року, згідно якого шлюб між сторонами по справі розірвано, неповнолітнього сина ОСОБА_6 залишено проживати з матір'ю (арк. спр. 10).
Також із вказаних свідоцтв про народження малолітнього ОСОБА_6 судом установлено, що прізвище останнього змінено із « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_6 ».
Водночас з даних свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно Нетішинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального іправління юстиції у Хмельницькій області 07 лютого 2019 року, убачається, що ОСОБА_1 є матір'ю дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк. спр. 8). Запис про батька останньої проведено відновідно до вимог ч. 1 ст. 135 СК України, про що в судовому засіданні ствердили позивач та її представник.
29 вересня 2018 року позивач у Нетішинському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , що судом встановлено з даних свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 29 вересня 2018 року (арк. спр. 23).
Згідно акту обстеження житлово-побутових умов дитини від 28 листопада 2018 року, обстежено умови проживання малолітнього ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , де для дитини створені всі необхідні умови для проживання та виховання (арк. спр. 22).
Як убачається з даних виконавчого листа Здолбунівського районного суду Рівненської області, виданого 02 квітня 2013 року, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . стягнуто аліменти на сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 400 гривень щомісячно до досягнення останнім повноліття (арк. спр. 24).
08 січня 2019 року органом опіки та піклування Нетішинської міської ради прийнято висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в зв'язку з чим, представник позивача ОСОБА_3 , діючи в інтересах останньої, звернулася до суду за захистом її порушеного права з вимогою про позбавлення відповідача батьківських прав.
Таким чином, спірні правовідносини з приводу позбавлення батьківських прав, що виникли між сторонами по справі, регулюються нормами права, які містяться в главі 13 Сімейного кодексу України.
У відповідності до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про стан здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обовязків по вихованню дитини, що визначено п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце,
коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав, як роз'яснено в п. 15 означеної вище постанови, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Цей захід впливу є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України), тому, на переконання суду, він підлягає застосуванню тільки тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Виходячи з аналізу наведених норм закону, які вказують на те, що однією з підстав для позбавлення батька батьківських прав є свідоме ухилення останнього від виконання своїх батьківських обов'язків та його небажання виховувати дитину, а також те, що такий спосіб захисту є крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує батьківських обов'язків, суд вважає, що заявлені позивчем позовні вимоги в частині позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітнього сина є необґрунтованими.
Водночас суд зауважує, що при вирішенні питання позбавлення батьківських прав відповідача визначальним є ставлення батька до дитини, його бажання спілкуватись і брати участь в її вихованні, що знайшло своє підтвердження в ході дослідження наявних в матеріалах справи доказів.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися із сином та брати участь у його вихованні.
Як убачається з рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області від 27 листопада 2014 року «Про визначення способів участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_2 та спілкуванні з ним», такі способи участі відповідача у вихованні малолітнього сина визначені за його заявою (арк. спр. 42).
Про бажання батька брати участь у вихованні сина свідчить також сплата останнім коштів на його утримання, що стверджується даними чеків про перерахунок ОСОБА_2 коштів на рахунок ОСОБА_1 (арк. спр. 19, 50).
Вказані обставини про бажання батька приймати участь у вихованні сина ствердили в судовому засіданні і свідки. Зокрема свідок ОСОБА_10 пояснила, що для неї не зрозуміло, з яких підстав відповідача позбавляти батьківських прав, оскільки їй відомо, що ОСОБА_2 бажає спілкуватись з дитиною та піклуватись про неї. Зазначила, що їй відомо, що після розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем, позивач приїжджала з дитиною до відповідача, а з часом перестала приїзджати та не повідомляла про своє місце проживання та навчання дитини. Свідок зазначила, що коли ОСОБА_1 зустріла свого нового чоловіка, то почала почала вимагати від ОСОБА_2 не втручатися у її життя, пояснюючи це тим, що вона хоче, щоб у дитини був лише один тато. Також ОСОБА_10 ствердила про те, що відповідач їздив до сина, передавав йому подарунки, ходив з ним в кафе та на атракціони.
Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що з відповідачем знайома 5-6 років та на даний час є його дружиною. Зазначила про те, що її чоловік мав гарні відносини з сином, на даний час хоче його бачити, завжди вчасно платив аліменти. Також відповідач їздив до сина, але позивач казала йому, щоб той не мішався у її нові стосунки та надав час її новому чоловіку та дитині на «притирку». ОСОБА_2 надав їм таку можливість та заради дитини самоусунувся від спілкування з нею на певний час, а коли через деякий час останній зателефонував до позивача, щоб та надала йому можливість побачитись з сином, то вона не дозволила. Свідок зазначила, що їй відомо про те, що відповідач боялася, що коли дитина буде любити свого рідного тата і буде погано ставитись до «нового» тата, то останній можливо буде його ображати. Звернула увагу свідок і на той факт, що позивач спочатку після розірвання шлюбу давала дитину для відповідача, а потім категорично відмовилася, без відома батька змінила синові прівище. Свідок ОСОБА_2 просила звернути увагу на те, що для відповідача не дають можливості і права доглядати титину, зважаючи на те, що останній цього бажає. Крім того, відповідач не хоче нашкодити дитині у зв'язку з чим нічого не робить в обхід позивача. Щодо заборгованості її чоловіка зі сплати аліментів для позивача, свідок пояснила, що їй відомо, що остання просила відповідача не носити чеки, щоб отримати державну допомогу.
Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні також підтвердив ту обставину, що відповідач бажає спілкуватись зі своєю дитиною, але позивач йому забороняє. Особисто він їздив з ОСОБА_2 в м. Нетішин до сина останнього та був свідком того, як відповідач передавав пакунки для сина через позивача.
Суд бере до уваги також пояснення відповідача ОСОБА_2 , який будучи допитаним в якості свідка, пояснив, що бажає піклуватися про свого малолітнього сина. Після розлучення з позивачем приїжджав до сина, дарував йому подарунки, в тому числі і вартісні, однак позивач їх продавала. На його переконання, відсутні поважні причини, через які його можна позбавити батьківський прав щодо дитини. Він не є алкоголіком, наркоманом, несудимий, не хворіє на психічну хворобу, що стало б перешкодою для спілкування з дитиною. Причину рідкого спілкування з дитиною пояснює тим, що позивач чинила перешкоди у їх спілкуванні, а саме: не відповідала на телефонні дзвінки, змінювала своє місце проживання та не повідомляла його про це, не називала для нього навчальний заклад де дитина навчається.
ОСОБА_2 вказав, що ніколи не настроював дитину проти матері та вітчима. Дійсно три роки він не бачився з дитиною, але це була ініціатива позивача. Вказав про свою необізнаність з того приводу, що позивач змінила прізвище дитини, на засідання органу опіки та піклування з даного приводу його не викликали. Аліменти сплачує вчасно. Вказав, що у 2018 році він звертався в орган опіки та піклування з приводу того, що позивач чинить перешкоди у спідкуванні з дитиною. На засідання органу опіки та піклування в січні 2019 року не з'явився, тому що в цей час в його вагітної дружини почалась кровотеча і вона потрапила до лікарні, що підтверджується листком непрацездатності віз 03 січня 2019 року. На думку ОСОБА_2 , позбавлення його батьківських прав не відповідатиме інтересам дитини.
Приймаються судом до уваги також надані відповідачем докази на підтвердження позитивних характеристик його особистості, як за місцем роботи у ПАТ «Укрнафта» (арк. спр. 43), так і за місцем проживання (арк. спр. 46), за даними яких ОСОБА_2 зарекомендував себе з позитивної сторони, не схильний до конфліктів, у побуті скромний, стриманий, врівноважений, із сусідами за місцем проживання підтримує дружні стосунки.
На належність умов проживання відповідача вказують дані акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, згідно яких ОСОБА_2 зареєстрований та проживає у будинку батька ОСОБА_20 , який розташований на АДРЕСА_2 . За цією ж адресою зареєстрований малолітній син сторін по справі - ОСОБА_21 Будинок має чотири кімнати, одна з яких облаштована для сина ОСОБА_6 (арк. спр. 47, 48).
Водночас суд відхиляє надані позивачем такі докази, як її заява про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 від 22 листопада 2018 року (арк. спр. 13), довідка дошкільного навчального закладу комбінованого типу №4 м. Нетішин №22 від 23 листопада 2018 року про те, що донька ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , 2014 року народження, відвідує дошкільний навчальний заклад (арк. спр. 15), довідка Нетішинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 від 22 листопада 2018 року за №46 про те, що ОСОБА_2 дійсно навчається в Нетішинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №2 в 1-в класі (арк. спр. 16), оскільки останні не містять інформації щодо предмета доказування, а саме - винної поведінки батька щодо свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов'язками, а тому є неналежними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України.
Суд критично відноситься до доводів позивачки про те, що малолітній син не знає біологічного батька та називає татом іншого, що спонукало її до звернення з даним позовом до суду, оскільки вказані обставини не свідчать про ухилення відповідача від виховання дитини та не є окремою підставою відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України для застосування такого способу захисту прав позивача, як позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітнього сина.
Що стосується доводів представника позивача про те, що відповідач сам виявляє бажання щодо позбавлення його батьківських прав, оскільки двічі не з'явився на засідання органу опіки та піклування, будучи належним чином повідомленим про останні, то такі, на переконання суду, не свідчить про те, що батько дитини не бажає брати участі в її утриманні й вихованні, тобто свідомо, умисно нехтує батьківськими обов'язками.
При цьому суд зважає на поважність причини неприбуття відповідача на засідання органу опіки та піклування, як 03 січня 2019 року, так і 08 січня 2019 року, яка пов'язана з перебування його вагітної дружини ОСОБА_2 на лікарняному, про що ним надано листок непрацездатності серії АГЮ №908991 (арк. спр. 51).
За вказаних вище встановлених у судовому засіданні обставин суд відхиляє покази свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_24 .
Згідно приписів ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
За таких встановлених обставин та у відповідності до названої норми закону суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування від 08 січня 2019 року, який обґрунтований заявою матері ОСОБА_1 , поясненнями бабусі ОСОБА_9 , хрещеної матері ОСОБА_25 , чоловіка позивачки ОСОБА_6 , вихователя ДНЗ №4 ОСОБА_26 , довідкою з Нетішинської ЗОШ №2, довідкою про склад сім'ї, та вктом обстеження житлово-побутових умов проживання дитини, оскільки такий висновок немотивований та суперечить інтересам дитини.
Що стосується позовної вимоги про зміну розміру аліментів, то суд приходить висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.
Правовідносини, які виникли між сторонами щодо зміни розміру стягуваних аліментів, регулюються главою 15 Сімейного кодексу України.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, що визначено ст. 180 СК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі..
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі, що визначено ч. 1 ст. 184 СК України.
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, відповідно до вимог ст. 192 СК України може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Як зазначено в ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Виходячи з аналізу зазначених норм закону та встановлених судом обставин - зміну матеріального стану позивача, що пов'язано зі збільшенням видатків на дитину через вікові потреби останньої, враховуючи наявність права у позивача, як одержувача аліментів на звернення до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту.
При цьому суд враховує аргументи позивача, що наведені нею на підтвердження підстав для задоволення позову, які не заперечувалися відповідачем та підтверджуються дослідженими доказами, які, на переконання суду, є належними, допустимими та достовірними в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України.
Враховується судом при вирішенні даної позовної вимоги позиція відповідача, який не заперечує щодо зміни розміру аліментів шляхом їх збільшення до 1109 гривень.
Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню, суд враховує відсутність даних щодо негативного стану здоров'я, як дитини, так і платника аліментів, наявність у платника аліментів ще однієї малолітньої дитини - сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що стверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 28 березня 2019 року (арк. спр. 52), те, що відповідач працює та отримує щомісячно стабільний дохід, що стверджується даними трудової книжки серії НОМЕР_6 (арк. спр. 44, 45) та довідки про доходи №36 від 07 травня 2019 року (арк. спр. 41), незначний розмір такого доходу, працевлаштування позивача, а тому не погоджується із запропонованим позивачем розміром та вважає за необхідне визначити такий в сумі 1200 гривень.
Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності на його утриманні непрацюючої дружини ОСОБА_2 , оскільки остання перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, в зв'язку з чим отримує державну допомогу.
При вирішенні даного спору, суд застосовує норми права, які містяться в ст.ст. 180, 181, 182, 184, 192 СК України та на окремі з яких вірно посилається, як позивач у поданій її представником позовній заяві, так і відповідач у своєму відзиві на позовну заяву.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 24 квітня 2019 року позивача ОСОБА_1 було звільнено від сплати судового збору.
На підставі вищенаведеного та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що із ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір в сумі 768 гривень 40 коп.
Що стосується судового збору, який підлягає сплаті за позовну вимоги про позбавлення батьківських прав, то такий, враховую те, що позивача звільнено від сплати судового збору, на переконання суду, відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України слід компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки у задоволенні вказаної позовної вимоги відповлено.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, про позбавлення батьківських прав та зміну розміру аліментів - задовольнити частково.
Змінити розмір аліментів, які стягуються за рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 березня 2013 року із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 400 гривень до 1200 гривень щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 в доход держави 768 гривень 40 копійок судового збору.
Виконавчий лист, виданий на підставі рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 березня 2013 року, відкликати та приєднати до матеріалів справи №562/376/13-ц, яка знаходиться у Здолбунівському районному суді Рівненської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області (відповідно до п.п. 15.5 п. 5 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: орган опіки та піклування виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, місцезнаходження: 30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Шевченка, 1, ЄДРПОУ 05399231.
Повне судове рішення складено 03 лютого 2020 року.
Суддя О.М. Гавриленко