Справа № 675/2513/19
Провадження № 2/675/221/2020
"24" січня 2020 р. м.Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Демчука П.В.,
за участю секретаря судового засідання Григор'євої О.С.,
позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду м. Ізяслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про тлумачення заповіту, третя особа у справі - Білівська сільська рада Ізяславського району Хмельницької області,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 про тлумачення заповіту. В обгрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_5 , яка проживала сама в АДРЕСА_1 . У матері було двоє дітей : позивач, ОСОБА_1 , та його сестра - ОСОБА_4 . Позивач із сестрою однаково опікувалися матір'ю - доглядали, лікували, а коли вона померла - спільними зусиллями здійснювали поховання та робили поминальний обід. За життя мати допомогла сестрі придбати будинок в с. Білеве, позивач допомагав робити в ньому ремонт. Протягом свого життя мати неодноразово казала сестрі позивача про те, що оскільки допомогла їй з купівлею будинку з городом, то все своє майно, а саме, житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що належала їй на підставі державного акту, заповість для ОСОБА_1 , на що сестра погоджувалася і не заперечувала.
06 березня 1996 р. ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Білівської сільської ради Іязславського району Семенчук Л.Я,. відповідно до якого заповіла для позивача все своє майно, що знаходиться в с. Білеве Ізяславського району. Після смерті матері відкрилася спадщина на належне їй майно: будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 2,0995 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Білівської сільської ради та належала ОСОБА_5 згідно державного акта на право приватної власності на землю Р1 № 819312, виданого Білівською сільською радою 30.11.2002 року. Крім будинку, в якому мати проживала до самої смерті, та земельної ділянки, право на яку підтверджувалося державним актом, майна у матері не було.
У шестимісячний термін позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, однак нотаріус повідомила, що із аналогічною заявою звернулася його сестра ОСОБА_4 . Позивач не заперечує, що сестра як особа пенсійного віку має право на отримання обов'язкової частки у спадковому майні матері, однак відповідачка повідомила, що бажає отримати половину всього майна матері. Нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину оскільки в заповіті, складеному ОСОБА_5 , вказано, що ОСОБА_1 заповідається все належне спадкодавиці майно, що знаходиться у с. Білеве, а земельна ділянка, що належала матері, знаходиться на території Білівської сільської ради. Оскільки між спадкоємцями наявний спір, що тягне за собою зміну розміру часток у спадщині, заповіт не може бути однозначно розтлумачений, тому нотаріус порадила звернутися до суду для вирішення спірного питання.
Враховуючи наведене, позивач просить тлумачити зміст заповіту ОСОБА_5 , складений 06 березня 1997 року , як такий, що містить особисте розпорядження спадкодавця, яким ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_1 будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 2.0995 га для ведення сільськогосподарського виробництва, яка розташована та території Білівської сільської ради Ізяславського району згідно державного акта на право приватної власності на землю Р1 № 819312, виданого Білівською сільською радою 30.11.2002 року.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_2 заявлений позов підтримали із зазначених у ньому підстав.
Представник відповідача ОСОБА_3 запечив проти заявленого позову, вважає його безпідставним.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 являються спадкоємцями першої черги після смерті їх матері ОСОБА_5 , яка проживала в Білеве Ізяславського району Хмельницької області та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя 06 березня 1996 р. ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Білівської сільської ради Іязславського району Семенчук Л.Я., в якому зазначено «на випадок своєї смерті роблю таке розпорядження: належну мені житлову будівлю і все моє майно, що знаходиться в с. Білево Ізяславського району, заповідаю своєму синову ОСОБА_1 ».
Відповідно до представлених суду письмових матеріалів ОСОБА_5 на праві власності належав житловий будинок в АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 2,0995 гектарів, розташована на території Білівської сільської ради з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право власності ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку посвідчене державним актом на право приватної власності на землю Р1 № 819312, виданим Білівською сільською радою 30.11.2002 року.
Відповідно до довідки Білівської сільської ради Ізяславського району № 722 від 14 листопада 2019 року згідно із записами в погосподарській книзі ОСОБА_5 постійно проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 на день смерті проживала в господарстві сама.
Також Білівська сільська рада надала довідку № 714 про те, що згідно із записами в земельно-кадастровій книзі за ОСОБА_5 рахувалася земельна ділянка 0,60 га, в т.ч., рілля 0,41 га, садок 0,05 га, сінокос 0,12 га, під будівлями 0,02 га.
Свідок ОСОБА_6 посвідчив суду, що протягом 2017-2018 років він часто спілкувався із своєю сестрою ОСОБА_5 і у своїх розмовах вона увесь час згадувала, що заповіла все своє майно, в тому числі і земельний пай, для сина ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 1233 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (частина 1 статті 1223 ЦК України).
За змістом статті 1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1256 ЦК України, тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Згідно частин 1, 2 статті 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з'ясувати зміст окремих частин правочину, останній встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Неточне відтворення у заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов'язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту у цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.
Зі змісту заповіту ОСОБА_5 вбачається, що вона конкретно заповіла для свого сина ОСОБА_1 належну їй житлову будівлю і все майно, що знаходиться в с. Білеве Ізяславського району.
Земельна ділянка, щодо якої виник спір між спадкоємцями, і яку ОСОБА_5 отримала у порядку паювання земель колективної власності, знаходиться поза межами населеного пункту - с. Білеве Ізяславського району, що сторонами не оспорюється і доказуванню відповідно до ст. 82 ЦПК України не потребує.
Згідно повідомлення відділу в Ізяславському району Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області ОСОБА_5 був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) у розмірі 2,99 умовних кадастрових гектарів відповідно до розпорядження Ізяславської РДА № 154 від 17.07.1996 року.
Право власності на земельну ділянку площею 2,0995 гектарів на території Білівської сільської ради у ОСОБА_5 виникло на підставі рішення 18 сесії 23 скликання Білівської сільської ради народних депутатів від 04.02.2002 р. та посвідчено державним актом на право приватної власності на землю Р1 № 819312, виданим Білівською сільською радою 30.11.2002 року.
На думку суду, із моменту виникнення права власності на земельну ділянку (із 2002 року) і до дня смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1. у спадкодавиці була можливість внести зміни до складеного нею заповіту в частині уточнення спадкової маси чи спадкоємців, щоб у подальшому уникнути будь-яких сумнівів у правильності його трактування. Однак ОСОБА_5 за життя цього зроблено не було, а тому суд не приймає до уваги свідчення ОСОБА_6 щодо волі спадкодавиці.
Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з'ясування волі заповідача після його смерті. Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.
Об'єктивно оцінивши встановлені обставини в їх сукупності, на підставі наведених норм матеріального права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10-13, 82, 263-265 Цивільно-процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_2 ) про тлумачення заповіту відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 29 січня 2020 року.
Суддя П.В.Демчук