Справа № 766/11368/19
н/п 2/766/5372/20
21 січня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Майдан С.І.,
при секретарі Романенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом посилаючись на ту обставину, що з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим ОСОБА_1 підписала заяву №б/н від 08.04.2014 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачем умови кредитного договору не виконуються. Станом на 21.05.2019 року заборгованість за кредитним договором становить 15451,71 гривень. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.08.2019 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав в повному обсязі, наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав до суду відзив, згідно якого просив у задоволенні позовних вимог відмовити у поновному обсязі. З позовними вимогами не згоден, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що у 2014 році дійсно отримав в АТ КБ «Приватбанк» банківську картку, яка була необхідна виключно для отримання платежів. Під час оформлення зазначеної картки, на вимогу працівника банку, він підписав заповнену ним анкету, яка була необхідна для отримання картки. Однак про наявність будь-яких встановлених кредитних лімітів на картці та взагалі про те, що підписавши зазначену анкету він ніби то уклав кредитний договір, йому було невідомо. З тарифами Банку, а також Умовами та правилами надання банківських послуг ні до підписання анкети-заяви, ні після її підписання відповідач ознайомлений не був. Будь-які документи, якими було б передбачено встановлення розміру кредиту, терміну його повернення, розміру та підстав для нарахування відсотків, комісій, штрафу та пені, він не підписував. Відповідач вважає, що підписана анкета-заява за своїм змістом не є стандартизованою формою кредитного договору, а «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» не є складовими частинами договору. Крім того, позивачем не надано жодного доказу, на підтвердження того, що на момент підписання анкети заяви від 08.04.2014 року діяли саме ті «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифами Банку». Також, позивач нарахував відсотки у збільшеному розмірі та з порушенням вимог законодавства.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим ОСОБА_1 підписала заяву №б/н від 08.04.2014 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Так, згідно розрахунку наданого позивачем, станом на 21.05.2019 року заборгованість за кредитним договором №б/н від 08.04.2014 року становить 15451,71 гривень, що складається із:
- 5254,98 гривень - заборгованість за тілом кредита;
- 3078,85 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредита;
- 0,00 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками;
- 5015,72 гривень - нарахована пеня за прострочене зобов'язання;
- 890,17 гривень - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.;
а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг;
- 500,00 гривень - штраф (фіксована частина);
- 711,99 гривень - штраф (процентна складова).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.
Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 711,99 грн. - штраф (процентна складова).
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» було дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Крім того, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 08.04.2014 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5254,98 грн.
Також, відповідно до ч.1, ч.2, п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Крім цього, у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачені судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
З урахуванням викладеного, а також того, що судом задоволено заявлені позовні вимоги в частині 5254,98 гривень, що складає 34,01% від заявленої позивачем суми заборгованості, що становить 15451,71 гривень, у відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, суд дійшов переконання, що з відповідача на користь позивача підлягає, стягненню судовий збір у сумі 653,33 гривень, що відповідає 34,01% від сплаченої позивачем суми судового збору під час звернення до суду - 1921,00 гривень.
Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 133, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст.207, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1054 ЦК України, суд
вирішив:
Позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 08.04.2014 року в сумі 5254,98 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 653,33 гривень.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.
У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.І. Майдан