ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
31 січня 2020 року м. Київ№ 640/5190/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Качур І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доСлужби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у м. Києві Державної адміністрації Святошинської районної у м. Києві Державної адміністрації
проскасування розпорядження,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у м. Києві Державної адміністрації, Святошинської районної у м. Києві Державної адміністрації в якому просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження В.О. Голови Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації №118 від 05.03.2019 року "Про визначення способів участі у вихованні дитини громадянина ОСОБА_2 ".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування звернення до суду з даним позовом позивачка зазначила, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження про участь батька у виховані дитини Службою у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у м. Києві Державної адміністрації не було досліджено всіх обставин, що мають вагоме значення у встановленні участі батька у вихованні дитини, не здійснено обов'язкових дій, що передуються видачі такого розпорядження. Просить задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
У січні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації із заявою про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації № 118 від 05.03.2019 "Про визначення способів участі у вихованні дитини громадянина ОСОБА_2 " визначено такі способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- І-ІІІ субота з 10-00 до 18-00 неділі;
- 1 раз на тиждень у будній день для відвідування дитини в дошкільному закладі;
- день народження дитини, Новий рік, Різдво, та Великдень по 4 години на день;
- 1 тиждень спільного відпочинку в зимовий період;
- 1 тиждень спільного відпочинку в літній період.
Позивач, вважає, що оскаржуване розпорядження є незаконним та підлягає скасуванню, а тому звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь - які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАС України в згаданій редакції).
З огляду на вказані норми можна зробити висновок, що законодавець встановив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав і свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.
Тобто, однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, яка вважає порушеними свої права, свободи чи інтереси, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові або службові особи.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно - правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин. Публічно - правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.
Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно - правових відносин.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
Проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, оскільки важливе значення для визначення юрисдикції має питання підстав виникнення спору та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Суд зазначає, що публічно - правовим спором в адміністративному судочинстві є не будь-який спір, у якому однією із сторін є орган публічної адміністрації, а лише той, що випливає із здійснення таким суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій щодо скаржника.
Тобто, для наявності такого спору є обов'язковим наявність зв'язку між здійсненням органом влади покладених на нього владних управлінських функцій та порушення прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи внаслідок такої реалізації своїх функцій владним органом.
Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Вжитий у зазначеній вище процесуальній нормі "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що предметом розгляду у цій справі є правомірність: розпорядження виконуючого обов'язки голови Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації № 118 від 05.03.2019 "Про визначення способів участі у вихованні дитини громадянина ОСОБА_2 ", яке, на думку позивачки, прийнято без дослідження всіх доказів, що стосуються вирішення питання щодо визначення днів та годин спілкування батька.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Як встановлено судом спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу оспорювання сімейних прав та захисту інтересів позивача, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Крім того, оскаржувані дії відповідача безпосередньо не породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і не мають обов'язкового характеру.
Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17 та Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №496/4271/16-а.
Таким чином суд приходить до висновку щодо закриття провадження у справі у зв'язку із тим, що зазначений спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
За практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України", суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Оскільки спір, що виник між сторонами, стосується питання щодо участі батька у вихованні дитини, а саме визначення днів та годин спілкування, є цивільно-правовим і не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Отже, такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Водночас, рішення суду про закриття справи не обмежує сторони у реалізації свого права на захист в порядку цивільного судочинства, за правилами якого слід розглядати дану справу, виходячи з характеру та суб'єктного складу спірних правовідносин.
Керуючись статтями 2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 238-239, 241-245, 248, 256, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Закрити провадження в адміністративній №640/5190/19 за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у м. Києві Державної адміністрації, Святошинської районної у м. Києві Державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження.
2. Роз'яснити позивачу що повторне звернення до адміністративного суду із аналогічним позовом не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур