ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 січня 2020 року м. Київ № 826/9659/17
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол»
до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про визнання протиправним та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Концерн Стирол» з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому позивач, просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про прийняття виконавчого провадження ВП №53014664 від 06.07.2017 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9659/17 та призначено до судового розгляду справи.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем неправомірно застосовано норми Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні Постанови про прийняття виконавчого провадження ВП №53014664 від 06.07.2017 року.
Відповідно до протоколу судового засідання від 24.01.2018 року, суд у судовому засіданні протокольно ухвалив, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ст. 262 КАС України.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справа розглядалась у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження згідно приписів статей 12, 257, 262 КАС України та враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даної справи без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
14.12.2015 року Господарським судом Донецької області було винесено рішення у справі №905/64/15 за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії Нафтогаз України до Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», про стягнення 3% річних у розмірі 49963258,94 грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 9159117,21 грн., а також судовий збір в сумі 68820 грн.
Господарським судом Донецької області 25.12.2015 р. було видано наказ на виконання рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2015 р. у справі № 905/64/15.
Наказ господарського суду Донецької області від 25.12.2015р. по справі №905/64/15 був пред'явлений до примусового виконання.
18.01.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання тішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі статей 17,19,21, 25, 31 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49853536.
Згідно з п. 1 постанови від 18.01.2016 року відкрито виконавче провадження на виконання наказу № 905/64/15, виданого 25.12.2015 року Господарським судом Донецької : області про стягнення з Публічного акціонерного товариства «КОНЦЕРН СТИРОЛ» на користь Дочірньої компанії «ГАЗ УКРАЇНИ» Національної акціонерної компанії НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» 3% річних у розмірі 49963258,94 грн., суми, на яку збільшився
Внаслідок інфляційних процесів у розмірі 9159117,21 грн., а також судовий збір в сумі 68820 грн.
Відповідно до п. 2 постанови від 18.01.2016 року ПАТ «КОНЦЕРН СТИРОЛ» (далі по тексту - Боржник) мало самостійно виконати: у строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
15.11.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Наказ : Господарського суду Донецької області від 25.12.2015р. по справі №905/64/15 був повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
15.11.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання тішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було також прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 49853536, якою постановлено стягнути з Публічного акціонерного товариства «КОНЦЕРН СТИРОЛ» -виконавчий збір в розмірі 5919119,62 грн.
06.07.2017р. в межах виконавчого провадження № 53014664 Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про прийняття виконавчого провадження, саме постанови № 49853536 виданої 15.11.2016р. про стягнення виконавчого збору в розмірі 5919119,62 грн.
06.07.2017р. Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № 54235148, яке веде ВПВР ДДВС МЮУ.
Вважаючи постанову про прийняття виконавчого провадження ВП №53014664 від 06.07.2017 року, протиправною та необґрунтованою позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.
За ст.ст. 1, 17, 18, 25 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті. У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Частиною першою та другою статті 25 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
За ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З приписів статей 25 та 31 Закону, в їх сукупності, слідує два правила надсилання сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження копій постанов державного виконавця та інших документів виконавчого провадження. За правилом першим, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією. Правилом другим встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, надсилаються адресатам рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому, поряд з необхідністю надсилання, зокрема, постанов про відкриття виконавчого провадження, необхідним є встановлення обставин отримання постанови про відкриття виконавчого провадження боржником, оскільки у разі ненадання останнім документального підтвердження виконання рішення самостійно, розпочинається примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених Законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 999 року № 606-XIV.
02 червня 2016 року Верховною Радою України прийнятий у новій редакції Закон України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404).
Згідно з п. 1 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404 цей Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і інших органів», крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.
Тобто, Закон № 1404 набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.
Пунктом 7 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404 визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
За приписами ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В межах виконавчого провадження ВП № 49853536 постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 5919119,62 грн. реалізована не була.
Статтею 3 Закону № 1404 визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди (пп. 5 п. 1).
Отже, в даному випадку підставою для прийняття оспорюваної постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 06.07.2017 року (ВП №53014664) була раніше прийнята постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15.11.2016 року (ВП 49853536) про стягнення з Публічного акціонерного товариства «КОНЦЕРН СТИРОЛ» виконавчого збору в розмірі 5919119,62 грн.
Відповідно до ст. 27 Закону № 1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частиною 2 ст. 27 Закону № 1404 визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Аналіз наведеної норми дає підставити вважати, що стягнення виконавчого збору напряму залежить від розміру фактично стягнутого, повернутого або переданного майна при примусовому виконанню виконавчого документа.
Отже, підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 27 Закону № 1404 оскільки оскаржувана постанова винесена на підставі постанови головного державного виконавця і Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 15.11.2016 року (ВП № 49853536) про стягнення з Публічного акціонерного товариства «КОНЦЕРН СТИРОЛ» виконавчого збору в розмірі 5919119,62 грн., яка в розумінні ч. 2 ст. 27 Закону № 1404 не підлягає як відкриттю так і виконанню, а тому вона підлягає скасуванню.
З огляду на те, що з боржника не було стягнуто жодної гривні то у відповідача не було підстав для прийняття спірної постанови (ВП № 53014664) про прийняття виконавчого провадження від 06.07.2017 року. Оскаржувана постанова була прийнята за нормами Закону № 1404.
Згідно з п. 6 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
У той же час, пунктом 7 цього Розділу визначено, що виконавчі дії, здійснення яких v розпочато до набрання чинності Закону № 606-XIV, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності Закону № 606-XIV виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII (в редакції від 2 червня 2016 року) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Таким чином, суд дійшов висновку, що станом на час прийняття відповідачем постанови від 06.07.2017 року про прийняття виконавчого провадження ВП №53014664 виконавчий збір за постановою про його стягнення, прийнятою 15.11.2016 року в межах ВП №49853536 до початку дії Закону №1404- VIII, стягненню з позивача не підлягав, а, отже постанова від 06.07.2017 року про прийняття виконавчого провадження ВП №53014664 є протиправною.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» (84610, м. Горлівка, вул. Горлівської Дивізії, 10, код ЄДРПОУ 05761614) до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) - задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову про прийняття виконавчого провадження ВП №53014664 від 06.07.2017 року.
3. Стягнути з Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» (84610, м. Горлівка, вул. Горлівської Дивізії, 10, код ЄДРПОУ 05761614) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3200,00 грн (три тисячі двісті гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 цього Кодексу.
Суддя І.А. Качур