ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 січня 2020 року м. Київ № 826/6769/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»
до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва головного територіального управління юстиції у місті Києві
про визнання протиправними та скасування постанов,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просить суд:
- скасувати постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва головного територіального управління юстиції у місті Києві Байрамова Талята Рефатовича по виконавчому провадженню №53247685 від 19 квітня 2017 року про накладення штрафу на Публічне акціонерне товариство «Укртелеком»;
- скасувати постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва головного територіального управління юстиції у місті Києві Байрамова Талята Рефатовича по виконавчому провадженню №53247489 від 19 квітня 2017 року про накладення штрафу на Публічне акціонерне товариство «Укртелеком».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 11.08.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/6769/17 та призначено судовий розгляд.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на протиправність постанов про накладення штрафу, оскільки державний виконавець за відсутності на те підстав виніс постанови про накладення штрафу.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача, не прибули на судове засідання 14.12.2017 року.
Відповідно до протоколу судового засідання від 14.12.2017 року суд протокольно ухвалив продовжити розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання учасників справи, відповідно до ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
18.01.2017 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва головного територіального управління юстиції у місті Києві Байрамова Талята Рефатовича відкрито виконавчі провадження №53247489 та №53247685 на підставі виконавчого листа №2011/4121/2012, виданого 26.12.2016 року Дзержинським районним судом м. Харкова, якими зобов'язано ПАТ «Укртелеком» надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , згоду на приватизацію житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
06.04.2017 року ПАТ «Укртелеком» звернувся з клопотанням за вих. №25-15/307 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просив державного виконавця звернутися із відповідною заявою до Дзержинського районного суду м. Харкова за роз'яснення рішення суду від 11.03.2015 року по цивільній справі №2011/4121/2012, на предмет того, що конкретно має зробити ПАТ «Укртелеком» на виконання зазначеного рішення.
Як зазначає позивач, державним виконавцем будь-якої інформації стосовно отриманого клопотання не надавав.
Разом з тим, судом встановлено, що ПАТ «Укртелеком» звернулось до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про роз'яснення судового рішення, яку заявою від 02.11.2016 року просив залишити без розгляду.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2016 року у справі №2011/4121/2012 заяву Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про роз'яснення судового рішення - залишено без розгляду.
Державний виконавець, за невиконання рішення суду, виніс постанови від 19.04.2017 року по виконавчим провадженням №53247685 та №53247489 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
Вважаючи вказані постанови про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 18 названого Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Отже, виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Судом встановлено, що на момент вимоги державного виконавця, підстави, які б унеможливлювали виконати зобов'язання відповідно до виконавчих проваджень, у ПАТ «Укртелеком» відсутні, а відтак - суд не вбачає підстав для задоволення позову та, відповідно, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Разом з цим, застосування такого заходу реагування як накладання штрафу на боржника є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Крім того, щодо посилання позивача на незрозумілість рішення суду, суд встановив наступне.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2016 року у справі №2011/4121/2012 заяву Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про роз'яснення судового рішення - залишено без розгляду, не беруться судом до уваги як доказ протиправності прийняття оскаржуваної постанови, оскільки позивач заявою від 02.11.2016 року просив залишити без розгляду заяву про роз'яснення судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Таким чином, зважаючи на викладене у сукупності, а також приймаючи до уваги те, що, за висновком суду, відповідач діяв в межах повноважень передбачених чинним законодавством України, у суду відсутні правові підстави для скасування постанов від 19.04.2017 року ВП № 53247685 та №53247489 про накладення штрафу.
Крім того, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати, здійснені позивачем відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, ЄДРПОУ 21560766) до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва головного територіального управління юстиції у місті Києві (01032, м. Київ, вул. Сагайдачного, 110) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур