ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 січня 2020 року м. Київ № 826/12680/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АССТРА УКРАЇНА»
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АССТРА УКРАЇНА» з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.05.2018 року №00005741402, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.
В обґрунтування позовних вимог позивач вважає безпідставним складання Головним управлінням ДФС у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 16.05.2018 року №00005741402, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення складене з порушенням норм чинного законодавства України за відсутності вини позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2018 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу строк для надання до суду відзиву на позовну заяву.
Відповідачем надано відзив проти вказаного позову, в якому зазначає, що в акті перевірці зроблено висновок , що незважаючи на те, що діяльність ТОВ «Асстра Україні» є діяльністю експедитора, та здійснюється за рахунок та на користь суб'єкта, якого він представляє, витрати та доходи, пов'язані з придбанням та продажем експедиторських послуг, не є витратами та доходами ТОВ «Асстра Україна», та підлягають виключенню зі складу витрат та доходів операційної діяльності курсові різниці.
Позивач надавав до суду відповідь на відзив, в якому вказує, що відповідач помилково вказує на правову природу договорів, укладених позивачем, операції за якими призвели до створення підстав для обліку курсових різниць, стверджуючи, що ці договори стосуються транспортного експедирування.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
17.04.2018 року за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Асстра Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та законодавства з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві складено Акт перевірки №231/26-15-14-02-03/32493177.
02.05.2018 року позивачем надано заперечення щодо винесеного акту перевірки, однак відповідачем на підставі висновків Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2018 року №00005741402 за яким, посилаючись на порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 6 та 9.1 П (С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318 та пункту 6.2. Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, контролюючий орган збільшив суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на суму в розмірі 573 565,00 грн., а також застосував штрафні санкції у розмірі 13 336,00 грн. на підставі пункту 86.7 статті 86, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Тобто, для правильного визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток платнику податків слід керуватись правилами бухгалтерського обліку.
Відповідності до абзацу 1 пункту 5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Згідно з пунктом 6 вказаного Положення не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів, сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо, сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг), сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг), сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором, надходження, що належать іншим особам, надходження від первинного розміщення цінних паперів, сума балансової вартості валюти.
Пунктом 7 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 встановлено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.
Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Відповідно до пункту 6 вказаного Положення витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Пунктом 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 визначено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.
Згідно з пунктом 20 вказаного Положення втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства) включаються до інших операційних витрат.
Отже, Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 та Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 чітко встановлено обов'язковість віднесення операційних курсових різниць до складу інших операційних витрат та до інших операційних доходів (від'ємні та позитивні курсові різниці відповідно).
Відповідно до пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.200 за № 515/4736 Курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу. Операція в іноземній валюті - господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.
Згідно абзацу 1 пункту вказаного Положення визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики).
Абзацом 2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.200 за № 515/4736 встановлено, що курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).
Пунктом 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868 Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, яка пов'язана з виробництвом і реалізацією продукції (робіт, послуг), забезпечує основну частку доходу і є головною метою створення підприємства.
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Мінфіну від 30.11.1999 №291 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186, облік втрат за активами й зобов'язаннями операційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти ведеться на субрахунку 945 «Витрати від операційної курсової різниці». На субрахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці» узагальнюється інформація про доходи від курсових різниць за активами й зобов'язаннями підприємства - пов'язаними з операційною діяльністю підприємства.
Згідно пунктом 3.10. Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433, у статті «Інші операційні доходи» відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття, дохід від списання кредиторської заборгованості, одержані штрафи, пені, неустойки тощо.
Відповідно до пункту 3.13 вказаних Рекомендацій у статті «Інші операційні витрати» відображаються собівартість реалізованих виробничих запасів, необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості відповідно до П(С)БО 10; втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні (фінансові) санкції; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг).
Отже, терміни «позитивна» та «негативна» курсова різниця безпосередньо відображають характер їх впливу на фінансові результати діяльності підприємства: позитивні різниці включаються до складу доходів, негативні - у складі витрат звітного періоду.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно умов договорів «на оказание транспортных услуг при перевозка грузов в международном сообщении», укладених з нерезидентами, прямо передбачено, що послуги, які надаються виконавцем, не є посередницькими, тобто виконуються не за дорученням замовника і за його рахунок, а виконуються виконавцес самостійно, із можливістю залучення третіх осіб, чиї послуги виконавець сплачує самостійно.
Натомість відповідно до ч. 1 ст. 295 «Агентська діяльність» Господарського кодексу України, ст. 9 «Договір транспортного експедирування та його виконання» Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», ч. 1 ст. 929 «Договір транспортного експедирування» та ч. 1 ст. 1011 «Договір комісії» Цивільного кодексу України, істотною умовою зазначених договорів і діяльності є те, що виконання визначених цими договорами послуг здійснюється виконавцем (комісіонером, експедитором тощо) за рахунок іншої сторони (замовника, клієнта, комітента).
За відсутності вказаної істотної умови у договорах Товариства з нерезидентами ці договори за своєю суттю не належать до договорів комерційного посередництва, а є договорами про надання послуг.
За договорами Товариства з нерезидентами про надання послуг транспортних послуг не передбачений будь-який обов'язок замовника щодо відшкодування витрат, понесених виконавцем, в тому числі і витрат, пов'язаних із курсовими різницями, визначеними відповідно до п. 8 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».
Положенням (Стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 та Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 чітко встановлено обов'язковість віднесення операційних курсових різниць до складу інших операційних витрат та до інших операційних доходів (від'ємні та позитивні курсові різниці відповідно).
Оскільки чинним законодавством курсову різницю визначено, як різниць між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах та за своєю правовою природою вона не є платежами чи надходженнями від інших осіб, як визначено положеннями зазначених Порядків, а є арифметично розрахованою різницею між оцінками одного і того ж активу (зобов'язання) за різними валютними курсами.
Платіж або надходження коштів є прогнозованим фактом, який вчиняється на підставі волевиявлення певного суб'єкта, при цьому курсова різниця, отримана в результаті переоцінки вираженого в іноземній валюті зобов'язання по оплаті товару (послуги), виникає об'єктивно поза волею платника податків внаслідок макроекономічних процесів і зміни курсу гривні по відношенню до іноземної валюти, та є витратами (доходами) платника податків в результаті збільшення (зменшення) розміру його зобов'язання в гривневому еквіваленті.
При цьому положеннями Податкового кодексу України не встановлюють жодних вимог та обмежень щодо обліку для цілей оподаткування від'ємних чи позитивних курсових різниць, які виникають у результаті переоцінки вираженого в іноземній валюті зобов'язання платника у рамках діяльності, спрямованої на одержання доходу, тому суд вбачає правомірним віднесення платником податків до інших операційних витрат та інших операційних доходів, відповідно, від'ємного та позитивного значення курсових різниць.
Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо визначення курсових різниць від перерахунку операцій у іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти, затвердженій наказом Державної податкової служби України від 05.07.2012р. № 574, Державна фіскальна служба України, по суті спірних правовідносин, роз'яснила, що оскільки відповідно до П(С)БО 21 заборгованість, що не враховується у податковому обліку (наприклад, заборгованість за кредитом та відсотками, якщо кредитні кошти використовуються не у межах господарської діяльності, заборгованість перед нерезидентом за послуги маркетингу, роялті, якщо такі витрати не враховуються у складі витрат, тощо) - є монетарною статтею, то за нею потрібно проводити перерахунок курсових різниць (запитання/відповідь № 5 ).
Відтак, з огляду на підтвердження виконання всіх передбачених законодавством умов, суд не вбачає у діях позивача вини у скоєнні правопорушення, передбаченого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, та пункту 86.7 статті 86, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, тому винесене податкове повідомлення-рішення №00005741402 від 16.05.2018 року є незаконним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами частини 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахування аналізу всіх обставин справи, суд приходить до висновку про достатність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна» (03127, м. Київ, пр-т Голосіївський, 132, ЄДРПОУ 32493177) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.05.2018 року №00005741402, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві;
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980) судовий збір у сумі 8803,52 грн. (вісім тисяч вісімсот три гривні 52 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна» (03127, м. Київ, пр-т Голосіївський, 132, ЄДРПОУ 32493177).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги)
Суддя І.А. Качур