ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 січня 2020 року м. Київ № 826/10695/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства "Сталь" (01033, м.Київ, вулиця Жилянська, 30А, офіс 4)
доГоловного управління ПФУ в м.Києві (04053, м.Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16) Управління пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області (93404, Луганська обл, м.Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, 9)
про визнання протиправними дій
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «Сталь» (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області (далі по тексту - відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач-2), у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Правобережного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та Лівобережного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (правонаступником яких є Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві) зі складання та нарахування сплати Приватному акціонерному товариству «Сталь» розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах за період з квітня 2017 року по серпень 2017 року;
- визнати протиправними дії визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області щодо пред'явлення розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах за списком №1 та №2 за період з квітня 2017 року по серпень 2017 року, пред'явлених до сплати Приватному акціонерному товариству «Сталь».
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що на підприємстві позивача виконувалися та виконуються роботи, які віднесені до важких та з шкідливими умовами праці, які передбачені Списками №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», в зв'язку з чим підприємство відшкодовувало витрати на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах та сплачувало до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, об'єктом оподаткування якого, згідно абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» є фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій. Тому, дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (в подальшому Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві) зі складання та дії Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області щодо пред'явлення до сплати розрахунків на компенсацію витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є протиправними, а самі розрахунки, частина яких фактично становить собою збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є такими, що суперечать чинним положенням статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Додатково представник позивача стверджував, що всупереч пункту 1.1 Податкового кодексу України збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не передбачений приписами Податкового кодексу України як обов'язковий, а Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не визначений порядок його обчислення, беручи до уваги, що порядок обчислення витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах, які є базою оподаткування для збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, не визначений законодавством, то такі розрахунки є протиправними, а дії відповідачів щодо їх здійснення, такими, що суперечать нормам чинного законодавства України у сфері справляння податків та зборів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
У відзиві на адміністративний позов представник Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області зазначив, що позивач добровільно не виконує свої зобов'язання щодо погашення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком №1 та №2, хоча підприємство зобов'язане відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у відзиві на адміністративний позов зазначив, що станом на 01 серпня 2017 року Закони України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення» є чинними, не скасовані та не визнані неконституційними, відтак дії відповідача-2 є правомірними, а Головне управління діяло в межах своїх компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року позов залишено без розгляду з підстав повторної неявки позивача у судове засідання.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року ухвалу суду першої інстанції від 19 листопада 2018 року скасовано, а справу направлено на продовження розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2019 року прийнято до провадження адміністративну справу №826/10695/17.
З огляду на викладене вище та відсутність клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що на адресу Публічного акціонерного товариства «Сталь» від Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області супровідними листами №12614/04-21, №12615/04-21, №11040/04-19, №11039/04-19, №9142/04-21, №9144/04-21, №7484/04-21, №7485/04-21 «Про відшкодування пільгових пенсій» надійшли розрахунки №926, 8115/18, 8393/18, 8473/18, 918, 8393/18, 8333/18, 8738/18, 771, 7094/20, 7302/18, 7297/18, 7264/18, 7430/18, 763, 6751/20, 7018/18, 7094/18, 7297/18, 7298/18, 7302/18, 7430/18, 7679/18, 7680/18, 5283/20, 5306/20, 5311/20, 5622/20, 5647/20, 6018/20, 5865/20, 5866/20, 5867/20, 6242/20, 6419/20, 6386/20, 6493/20, 6613/20, 5391/20, 5630/20, 5647/20, 5819/20, 5812/20, 5821/20, 6272/20, 6419/20, 360, 3772/20, 4005/20, 4060/20, 4103/20, 4107/20, 4246/20, 4899/20, 370, 4007/20, 4246/20, 4899/20, 4440/20.
У вказаних супровідних листах зазначено, що відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1931-XII від 06 грудня 1991 року, здійснюється згідно статті 6 «Iнструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особам внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою Пенсійного фонду України №21-1 від 19 грудня 2003 року (зі змінами), розробленої відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09 липня 2003 року.
Незгода позивача із діями відповідача щодо складання та надіслання вищевказаних розрахунків зумовила його звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Постановою Верховної Ради України №1931-XII від 6 грудня 1991 року «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» введено в дію Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788- XII від 05 листопада 1991 року.
Статтею 13 вказаного Закону визначені пенсії за віком на пільгових умовах.
В редакції до 17 лютого 2000 року вказана стаття Закону №1788, крім визначення категорій працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, регулювала порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до підпунктів «а», «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05 листопада 1991 року.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» №1461-III від 17 лютого 2000 року, порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій змінено шляхом виключення зі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05 листопада 1991 року відповідної регулюючої норми, а порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій було врегульовано шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26 червня 1997 року. Зокрема, пункт 1 статті 2 доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(1788-12) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
03 жовтня 2017 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VШ (далі - Закон №2148-VШ), яким внесено зміни пункту 2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та до пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26 червня 1997 року.
Так, згідно з пунктом 2 Розділу XV Прикінцевих положень Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону №2148) покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:
- підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком;
- за рахунок коштів Державного бюджету України пенсії, призначені особам відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (стосовно осіб, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та після цієї дати відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 цього Закону (стосовно осіб, які працювали у сільськогосподарських товаровиробників, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та частини третьої статті 114 цього Закону.
У разі недостатності зазначених коштів фінансування суми, якої не вистачає для повного покриття витрат на виплату та доставку таких пенсій, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26 червня 1997 року (в редакції Закону №2148), фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені в якості об'єкта оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України .
В свою чергу, в розумінні пунктів 1 і 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26 червня 1997 року, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є:
1) суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;
2) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.
Ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлена на рівні 100% від об'єкта оподаткування (абз. 3 пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26 червня 1997 року).
Отже, ті пенсії на пільгових умовах, які призначались відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XI від 05 листопада 1991 року, до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, після набрання ним чинності призначаються відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09 липня 2003 року.
Однак, як в одному, так і в іншому випадку, фактичні витрати на виплату і доставку таких пенсій, у відповідності до абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26 червня 1997 року (в редакції Закону №2148), визначені в якості об'єкта оподаткування для суб'єктів підприємницької діяльності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян, інших юридичних осіб (їх філій), а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників (крім тих, що віднесені до четвертої групи платників єдиного податку).
При цьому, імперативною нормою пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, призначених на пільгових умовах, за раніше діючим порядком.
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, було врегульовано главою 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України №21-1 від 19 грудня 2003 року, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663, яка з урахуванням змін і доповнень діє і на даний час.
Згідно з пунктом 6.2 вказаної Інструкції, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах. При визначенні частки сплати окремого підприємства стаж ураховується в місяцях (шляхом переведення років у місяці). Частка відшкодування підприємством витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, яким відповідно до законодавства стаж, що дає право на призначення цих пенсій, зараховується у кратному розмірі, розраховується з урахуванням кратності стажу. Якщо пенсія на пільгових умовах призначена із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених статтями 13, 14 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які дали право на цю пільгову пенсію, то відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій здійснюється тими підприємствами, на яких цей стаж було вироблено у розмірах, передбачених частиною 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктом 6.3 Інструкції, у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.
За правилами пункту 6.4 Iнструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Згідно з вимогами пункту 6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вважає дії щодо складення та направлення відповідачами розрахунків на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за квітень-серпень 2017 року такими, що протирічать нормам статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пунктом 4 частини першої якої передбачено, що кошти Пенсійного фонду використовуються на оплату послуг з виплати та доставки пенсій.
Суд не погоджується із вказаними доводами представника позивача з огляду на те, що положення чинного законодавства та зважаючи на те, що позивач не має статусу платника, що віднесений до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України .
Відтак, в силу пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону №2148) на відповідача покладено обов'язок здійснювати відшкодування органам Пенсійного фонду України шляхом покриття фактичних витрат та виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В частині доводів представника позивача про те, що дії відповідачів суперечать вимогам пункту 1.1 Податкового кодексу України судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.
Податковий кодекс України дійсно визначає вичерпний перелік податків та обов'язкових платежів, серед яких витрати на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах не вказана. Водночас, вказані відносини врегульовані вимогами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частина 2 Прикінцевих положень даного Закону), положення якого є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання.
З урахуванням вищенаведеного в сукупності, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд вважає, що при вчиненні оскаржуваних дій відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Вимогами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням наведеного в сукупності суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, адже відповідачі при вчиненні оскаржуваних дій діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх розподілу, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Сталь» відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук