03 лютого 2020 року Чернігів Справа № 620/3482/19
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Лобан Д.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Генеральної прокуратури України, прокуратури Чернігівської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 22.10.2019 № 455к про звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 22.10.2019 ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Чернігівської області та органів прокуратури, поновити ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Чернігівської області та в органах прокуратури, стягнути з прокуратури Чернігівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 01.11.2019, допустити до негайного виконання рішення у частині поновлення на посаді та присудити виплату заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Лобана Д.В. від 02.12.2019 у справі відкрито провадження та призначено слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.01.2019 продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів. Ухвалено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на "13" лютого 2020 року об 09:00 год. у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду.
31.01.2020 позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони прокуратурі Чернігівської області, Генеральній прокуратурі України, Офісу Генерального прокурора вчиняти будь-які дії з реєстрації, перереєстрації на відчуження колісного транспортного засобу - легкового автомобілю марки: «TOYOTA» модель: «COROLLA», сірого кольору з номерним знаком: « НОМЕР_1 », 2017 року випуску, номер шасі: НОМЕР_2 , крім того, про заборону вчиняти будь-які реєстраційні дії на відчуження колісного транспортного засобу інформувати Територіальний сервісний центр № 7441 МВС в Чернігівській області за адресою: вул. Шевченка, 162а, м. Чернігів, 14020, а також Регіональний сервісний центр МВС в Чернігівській області за адресою: вул. Шевченка, 26, м. Чернігів, 14013.
Вказана заява обґрунтована тим, що предметом позову є поновлення на роботі шляхом скасування наказу Генеральної прокуратури України та стягнення коштів з прокуратури Чернігівської області. У відзиві на позовну заяву Генеральна прокуратура України стверджує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ не передбачено правонаступництва регіональних прокуратур, в тому числі й прокуратури. Прокуратура Чернігівської області є співвідповідачем за позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме через те, що заробітну плату до звільнення позивач отримував з коштів, розміщених на рахунках прокуратури Чернігівської області. Сума середнього заробітку, у разі задоволення судом позову, підлягатиме стягненню з прокуратури Чернігівської області, а тому за умов просування заходів реформи та припинення прокуратури Чернігівської області є вірогідність ускладнення або навіть унеможливлення виконання рішення суду про стягнення коштів з прокуратури Чернігівської області. Крім того, прокуратура Чернігівської області у відзиві на позов стверджує, що є неналежним відповідачем, бо не є розпорядником бюджетних коштів і може виконувати видатки лише у межах виділених бюджетних повноважень. Тобто прокуратура Чернігівської області не має права витрачати кошти на незаплановані витрати головним розпорядником - Генеральною прокуратурою України. Така правова позиція на думку позивача ускладнить виконання рішення суду про стягнення коштів за час вимушеного прогулу.
Розглянувши заяву позивача та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Відповідно до роз'ясень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Судом також враховується, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 25.04.2019 по справі № 826/10936/18, зокрема, зазначив, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову по справі № 620/3482/19 та виходячи із завдань адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У даному випадку зі змісту наявних в матеріалах справи доказів не вбачається обґрунтованого припущення, що у разі не вжиття заходів по забезпеченню позову, діями та рішеннями відповідачів до ухвалення рішення по справі може бути заподіяна шкода правам та інтересам позивача, а також те, що є ознаки очевидної протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
При цьому, позивачем не надано доказів щодо існування достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів по забезпеченню позову може привести до несприятливих наслідків для прав позивача, у разі постановлення на його користь судового рішення.
Суд вказує, що заявником не надано доказів того, що захист прав позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, у разі постановлення на його користь судового рішення, як і того, що встановленням обов'язку відповідачів та інших осіб утриматися від вчинення певних дій усуне небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.
При цьому, суд звертає увагу позивача на можливість процесуального та/або фактичного (компетенційного) публічного адміністративного правонаступництва відповідачів, про що детально викладено у постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 812/1408/16.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, через що у задоволенні заяви про забезпечення позову позивача належить відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 150, 151, 154, 243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Генеральної прокуратури України, прокуратури Чернігівської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня оголошення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 03 лютого 2020 року.
Суддя Д.В. Лобан