29 січня 2020 року Чернігів Справа № 620/3573/19
Чернігівський окружний адміністративний суд:
під головуванням судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Пархомчука Д.А.,
представника позивача Коваленка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГ Рітейл" до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування постанови і припису,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛПГ Рітейл" (далі також - ТОВ "ЛПГ Рітейл", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області Державної архітектурно - будівельної інспекції України (далі також-ДАБІ, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати припис від 11.11.2019 №72 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та постанову від 19.11.2019 №11/1703 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посадовою особою відповідача незаконно винесено оскаржуваний припис та постанову, з огляду на те, що факт недопущення посадової особи відповідача для проведення перевірки за вказаною адресою не мав місця в дійсності, тому не міг бути підставою для винесення спірних рішень. Крім того, зазначив, що відповідачем порушено процедуру проведення перевірки та розгляду справи.
Ухвалою суду від 05.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін
Ухвалою суду від 24.12.2019 задоволено клопотання ТОВ "ЛПГ Рітейл" про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач надіслав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що посадова особа ДАБІ при проведенні перевірки у позивача діяла на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому оскаржувані рішення є правомірними.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій наголошено на тому, що відповідачем не доведено належними доказами правомірність спірних рішень.
08.01.2020 представником відповідача надані заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримано обґрунтування, наведені у позовній заяві та у відзиві.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з доводів, наведених у позові.
Відповідач направив до суду свого представника у судове засідання, однак такий не був допущений до участі у справі з огляду на наступне.
Частиною першою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (у чинній редакції; далі - КАС України) встановлено, що сторона в адміністративній справі може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Отже, процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як «представництво» і «самопредставництво». При цьому особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника (частина друга цієї статті).
Що стосується представництва, то за визначенням, наведеним у статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ним є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частини перша та третя вказаної статті).
2 червня 2016 року за №1401-VIII Верховною Радою України було прийнято зміни до Конституції України, відповідно до яких з 1 січня 2017 року представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.
Отже, представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах з 1 січня 2020 року здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.
Водночас, пунктом 11 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про «самопредставництво» в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.
Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Таке розуміння цих правовідносин закладене у частині 10 статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII. Таке ж визначення означеного поняття було відображено у попередній редакції статті 55 КАС України.
Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18 грудня 2019 року № 390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб'єкта владних повноважень і визначено, що «юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені» та визначено вичерпний перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: «відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)» (частина третя статті 55 КАС України у чинній редакції). Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина четверта цієї статті).
На переконання суду, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Поряд з тим, залишаються чинними і такими, що підлягають обов'язковому виконанню, приписи ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).
Обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи (ч.3 ст.9 Закону).
При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього Закону, Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону № 755-IV, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.
Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Разом із тим, документи, надані представником відповідача, що прибув в судове засідання з метою представництва УДАБІ у Чернігівській області, наведеним вище вимогам не відповідають (відсутні на самопредставництво юридичної особи).
Таким чином, оскільки представником відповідача не надано доказів належного уповноваження на здійснення ним самопредставництва юридичної особи, суд вважає здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ТОВ "ЛПГ Рітейл" є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.05.2015 внесено відповідний запис (а.с. 10). Свою діяльність товариство здійснює на підставі Статуту, затвердженого загальними зборами учасників від 23.05.2017 №3 (а.с. 12-14) та знаходиться за юридичною адресою: м. Чернігів, вул. Коцюбинського, буд 49 а, кімната 206. За реєстраційними даними, основними видами діяльності позивача є: 47.30 роздрібна торгівля пальним; 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (а.с. 11 зворот).
У ТОВ "ЛПГ Рітейл" знаходиться в експлуатації устаткування, а саме автомобільний газоправний пункт (далі-АЗГП) адреса розташування: вул. Довженка 13 а м. Мена Чернігівської області, що підтверджується відповідними Дозволами Управління Держпраці у Чернігівській області № 177.19.74, №009.19.74, №172.18.74 (а.с. 82,83,84).
У зв'язку з надходженням до УДАБІ у Чернігівській області звернення Менської міської ради від 04.09.2019 щодо вжиття заходів з перевірки законності встановлення АЗГП на земельній ділянці, що перебуває в оренді автотранспортного підприємства ПАТ «Менське АТП-17442» за адресою: вул. Довженка 13 а м. Мена Чернігівської області, на підставі наказу від 05.11.2019 № 85-П начальником УДАБІ у Чернігівській області видано направлення для проведення позапланової перевірки від 05.11.2019 № 297 для здійснення позапланової перевірки на об'єкті будівництва АЗГП по вул. Довженка 13 а м. Мена Чернігівської області щодо дотримання суб'єктом містобудування та замовником ТОВ "ЛПГ Рітейл" вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил .
Листом УДАБІ у Чернігівській області від 06.11.2019 за №40-1025-7/1610-19 товариство повідомлено, що 11.11.2019 до 12:00 год. буде проведено заходи контролю стосовно дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об'єкті будівництва АГЗП по вул. Довженка,13а в м. Мена, Чернігівської області (а.с.15). Також, відповідачем повідомлено ТОВ "ЛПГ Рітейл" про необхідність забезпечити присутність уповноваженої особи (осіб) для проведення перевірки за вказаною адресою.
ТОВ "ЛПГ Рітейл" листом від 06.11.2019 № 40-1025-7/1610-19 повідомило УДАБІ у Чернігівській області, що АГЗП не є будівлею або спорудою, у зв'язку із чим повноваження Управління не розповсюджуються на діяльність АГЗП та на об'єкти, що не є будівництвом, підстави для проведення будь-яких заходів - відсутні (а.с. 16).
Уповноваженою особою відповідача здійснено вихід на об'єкт контролю, за наслідками якого складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 11.11.2019 №297, який вручений оператору АГЗП (а.с. 25).
Як вбачається зі змісту акту, він складений у зв'язку із тим, що директор ТОВ "ЛПГ Рітейл" Треньов А.М. не допустив посадових осіб УДАБІ у Чернігівській області до перевірки.
Враховуючи наведене, 11.11.2019 УДАБІ у Чернігівській області складено відносно позивача протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис №72 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, які були вручені оператору АГЗП (а.с. 26, 27).
Вищевказані документи направлені товариству листом від 13.11.2019 за №40-1025-7/1657-19 (а.с. 24).
18.11.2019 на акт перевірки № 297 ТОВ "ЛПГ Рітейл" надіслано до УДАБІ у Чернігівській області відповідні заперечення (а.с. 28,).
19.11.2019, за наслідками розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, уповноваженою особою УДАБІ у Чернігівській області прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №11/1703, якою на ТОВ "ЛПГ Рітейл" накладено штраф у сумі 60210,00 грн. за порушення пункту 1 частини третьої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та підпункту 1 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (а.с. 30).
Вважаючи винесені УДАБІ у Чернігівській області припис від 11.11.2019 №72 та постанову про накладення штрафу від 19.11.2019 №13/1705 протиправними, ТОВ "ЛПГ Рітейл" звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України №254к/96-ВР від 28.06.1996, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 (далі Закон № 3038-VI від 17.02.2011), Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 (далі Порядок №553), Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року №244 (далі - Порядок № 244) та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 41 Закону №3038-VI від 17.02.2011 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 41 Закону № 3038-VI від 17.02.2011 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» №208/94-ВР від 14.10.1994 суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення як недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій.
Щодо проведення перевірки відповідачем на об'єкті будівництва АЗГП за адресою: вул. Довженка 13 а м. Мена Чернігівської області слід зазначити таке.
Як наведено вище, за результатом перевірки позивача саме за цією адресою відповідачем встановлено порушення ТОВ "ЛПГ Рітейл" пункту 1 частини третьої статті 41 Закону № 3038-VI від 17.02.2011 та Порядку № №553 від 23.05.2011, відповідальність за яке передбачена пунктом 2 частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
У свою чергу, фабула даної норми Закону № 3038-VI від 17.02.2011 передбачає, що відповідальність за її невиконання несуть саме суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно.
Слід зазначити, що Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» не містить визначення поняття "замовника будівництва об'єктів", проте Закон України "Про містобудівну діяльність" у статті 1 визначає, що замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву. Тобто, законодавець визначає замовником будівництва особу, яка має певні наміри щодо забудови тієї або іншої території та подала відносно цього питання відповідну заяву.
Пунктом 8 Порядку № 553 передбачено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Частиною першою статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Як вже встановлено судом, у зверненні Менської міської ради від 04.09.2019 вказано, що АЗГП за адресою: вул. Довженка 13 а м. Мена Чернігівської області знаходиться на земельній ділянці, що перебуває в оренді автотранспортного підприємства ПАТ «Менське АТП-17442».
Однак докази, що посадова особа органів державного архітектурно-будівельного контролю вчинила дії щодо одержання від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформації для з'ясування, вказаних у звернення Менської міської ради обставин, та встановила, що саме позивач є замовником будівництва об'єкта або особою, яка виконує функції замовника і підрядника одночасно, відсутні, що свідчить про недотримання посадовою особою відповідача положень пункту 8 Порядку № 553.
Крім того, з Дозволу № 177.19.74 видно, що устаткування на АЗГП за адресою: вул. Довженка 13 а м. Мена Чернігівської області знаходиться лише в експлуатації ТОВ "ЛПГ Рітейл" (а.с.82).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно в оскаржуваній постанові посилається на порушення позивачем пункту 1 частини третьої статті 41 Закону № 3038-VI від 17.02.2011, оскільки факт того, що позивач є замовником будівництва та суб'єктом відносно якого можуть бути застосовані ці норми, належними доказами не підтверджено.
Щодо недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкт АЗГП за адресою: вул. Довженка 13 а м. Мена Чернігівської області суд зазначає таке.
З матеріалів справи видно, що 11.11.2019 посадовими особами відповідача складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій № 297 (далі - акт № 297).
Відповідно до пункту 12 Порядку № 553, посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані: у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання та фізичними особами; ознайомлювати суб'єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю; за письмовим зверненням суб'єкта містобудування надавати консультативну допомогу у здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю; надсилати повідомлення про проведення планової перевірки суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб'єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб'єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об'єкті під час перевірки складається відповідний акт.
Отже, із системного змісту наведених норм слідує, що недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до об'єкту містобудування з метою проведення його перевірки полягає у активних діях, таких як перешкоджання у доступі до місць, де здійснюється будівництво об'єктів (місць будівництва об'єктів), до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню, будівельного майданчика, тощо.
Однак відсутність уповноваженої особи суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, на переконання суду, не може слугувати підставою для складення акта про недопущення на об'єкт перевірки. Відсутність на місці проведення перевірки працівників суб'єкта господарювання унеможливлює як вчинення ними перешкод (недопуску) у проведенні посадовими особами відповідача перевірки, так і проведення самої перевірки.
В той же час, пункт 12 Порядку № 553 визначає окремі підстави за настання яких складається відповідний акт: відмова в допуску до проведення перевірки; відмова в наданні документів; відсутності суб'єкта містобудування, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об'єкті під час перевірки. І хоча зазначені підстави породжують тотожні правові наслідки, однак є різними за характером вчинення. Тому слід розрізняти дії щодо недопущення до проведення перевірки (активні дії), як це зазначено в акті № 297 та незабезпечення присутності представників суб'єкта перевірки на об'єкті.
На думку відповідача, факт недопущення до перевірки підтверджується актом № 297.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні також пояснив, що 11.11.2019 на об'єкті перевірки АЗГП за адресою: вул. Довженка 13 а м. Мена Чернігівської області , у присутності працівника правоохоронних органів, директор ТОВ "ЛПГ Рітейл" не допустив до перевірки посадових осіб державного архітектурно-будівельного контролю, про що вказано в акті № 297.
Форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджені Наказом Мінрегіоном від 15.05.2012 № 240 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.07.2012 № 1116/21428). Додатком 2 до цього наказу затверджений Акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій.
Обов'язковими реквізитами цього акту є: дата складання; місце складання; посада, прізвище осіб, що проводили перевірку; посади, прізвища та ініціали залучених осіб; посади, прізвища уповноваженої особи юридичної особи.
Надаючи оцінку акту № 297 суд встановив, що він складений посадовою особою ОСОБА_2 із залученням дільничного офіцера поліції Менського ВП ГУНП в Чернігівській області Савенок І.М. та вказано посаду, прізвище уповноваженої особи юридичної особи - директор Треньов Андрій Миколайович ТОВ "ЛПГ Рітейл", який не допустив посадову особу на перевірку. Однак на підставі яких документів встановлено цих осіб та факт того, що ТОВ "ЛПГ Рітейл" є суб'єктом містобудування, даний акт не містить.
За таких обставин, суд вважає, що акт №297 не є достатнім та належним доказом недопущення відповідача на об'єкт перевірки.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності» правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.
Суб'єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає як у активних діях, спрямованих на перешкоджання посадовим особам органу державного архітектурно-будівельного контролю потрапити на об'єкт будівництва, так і у пасивній поведінці, наслідком якої є неможливість провести перевірку.
Однак акт № 297 не містить жодних даних, які саме активні дії або пасивна поведінка як директора ТОВ "ЛПГ Рітейл" так і його уповноваженою особою (за довіреністю) унеможливлювали доступ на місце перевірки осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю,
Отже, факт недопущення посадових осіб відповідача на об'єкт перевірки АЗГП за адресою: вул. Довженка 13 а м. Мена Чернігівської області належними доказами не підтверджено.
При цьому суд зазначає, що проведення перевірки у встановленому законом порядку є передумовою для прийняття постанови про накладення штрафу, а тому в разі недотримання встановлених вимог, у посадової особи органу контролю відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень.
Щодо процедури розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 17 Порядку №244 справа може розглядатися за участю суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб. Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб'єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи.
Згідно з пунктом 18 Порядку №244 справа розглядається відкрито та на засадах рівності всіх учасників.
Відповідно до пункту 19 Порядку №244 доказами у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність правопорушення, винність відповідного суб'єкта містобудування в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені дані встановлюються на підставі протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, у разі потреби - на підставі пояснень суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, свідків, а також інших документів.
Пунктом 21 Порядку №244 встановлено, що посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, під час розгляду справи зобов'язана з'ясувати, чи було вчинено правопорушення у сфері містобудівної діяльності, чи винний відповідний суб'єкт містобудування в його вчиненні, чи підлягає він притягненню до відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак як суд встановив, прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 19.11.2019 відбулося без врахування пояснень, наданих позивачем. Докази на спростування даного факту відсутні.
Отже, можна ствердити про позбавлення позивача прав, який притягається до відповідальності та про недотримання відповідачем вимог про розгляд справи на засадах рівності всіх учасників.
Аналіз наведених обставин в сукупності, вказує на те, що відповідач, при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення штрафу, діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тобто необґрунтовано дішов висновку про винуватість позивача у вчиненні правопорушення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), без дотримання принципу рівності сторін та верховенства права.
З огляду на встановлене суд зазначає, що відповідно до пункту 9 частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони зокрема з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Отже, дотримання цього принципу має суттєве значення для прийняття рішень суб'єктами владних повноважень та їх наслідків.
Важливість дотримання і неухильного виконання певної процедури безпосередньо пов'язана із забезпеченням права суб'єкта особи, інтересів якої вона стосується, на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли. Тому, невиконання суб'єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення.
Викладений висновок узгоджується із висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №826/19452/16.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення «Москаль проти Польщі»).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії»).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та у справах «Ґаші проти Хорватії» «Трґо проти Хорватії»).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі «Класс та інші проти Німеччини», «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області Державної архітектурно - будівельної інспекції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГ Рітейл" підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 3842,00 грн.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати постанову Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 11/1703 від 19.11.2019 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності.
Визнати протиправним та скасувати припис Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 72 від 11.11.2019 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГ Рітейл'' судовий збір у розмірі 3842,00 грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривні) 00 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення від 02.12.2019 №9.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛПГ Рітейл", вул. Коцюбинського, буд.49-а, к.206, м. Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 39793006.
Відповідач: Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України, просп. Миру, 21-а, м. Чернігів, 14006, код ЄДРПОУ 37471912.
Повний текст рішення виготовлено 03 лютого 2020 року.
Суддя І.І. Соломко