Справа № 560/3635/19
іменем України
30 січня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.
за участю:секретаря судового засідання Василевської К.В. позивача ОСОБА_1 представника відповідача Головного управління ДПС у Хмельницькій області Зозулі В.П.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області , Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:
-визнати наказ № 328-о від 22.08.2019 року про звільнення з посади старшого державного інспектора відділу організації роботи та супроводження справ за позовами територіального органу ДФС юридичного управління ОСОБА_1 протиправним та скасувати, поновити на посаді ОСОБА_1 ;
-стягнути з Головного управління Державної податкової служби в Хмельницькій області середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 23.08.2019 року по 12.11.2019 року на користь ОСОБА_1 .
Свій позов позивач мотивує та обґрунтовує тим, що 25 березня 2019 року він був прийнятий в порядку переведення на посаду старшого державного інспектора відділу організації роботи та супроводження справ за позовами територіального органу ДФС юридичного управління тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 , з 26 березня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, або до фактичного виходу її з відпустки.
В зв'язку з тим, що 07 серпня 2019 року ОСОБА_2 , на ім'я голови комісії з реорганізації ГУ ДФС у Хмельницькій області написала заяву з проханням перервати відпустку по догляду за дитиною та про свій фактичний вихід на роботу з 27.08.2019 року, відповідачем прийнято наказ № 413-а від 08 серпня 2019 року, яким відпустку по догляду за дитиною ОСОБА_2 , перервано та визначено приступити їй до виконання обов'язків з 27.08.2019 року.
Оскільки ОСОБА_2 , відповідним наказом визначено приступити до виконання обов'язків з 27.08.2019 року, наказом від 22 серпня 2019 року № 328-о позивача звільнено з посади старшого державного інспектора відділу організації роботи та супроводження справ за позовами територіального органу ДФС юридичного управління та припинено державну службу з 23.08.2019 року.
Своє звільнення позивач вважає протиправним, тому що порушено його право на працю, встановлене статтею 43 Конституції України.
19 серпня 2019 року був відкритий листок непрацездатності позивача та наданий відповідачу до 08 вересня 2019 року.
Про своє звільнення позивач дізнався від працівників відповідача тоді коли прийшов на роботу з метою продовжити термін свого лікування та відповідно надати листок непрацездатності для оплати.
Працівники відповідача хоча повідомили позивача про його звільнення, але з наказом про звільнення позивача не ознайомили, копію наказу позивачу не надали, листок непрацездатності до виконання не прийняли.
З наказом про своє звільнення позивач ознайомився лише 16.10.2019 року, коли отримав внаслідок адвокатського запиту відповідні копії документів в тому числі і копію наказу про своє звільнення.
Статтею 40 КЗпП України встановлені підстави відповідно до яких трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом.
Крім того, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Згідно частини 2 статті 36 КЗпП України однією із підстав припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Позивач звільнений із займаної посади в період тимчасової непрацездатності, крім того ОСОБА_2 , вийшла на роботу на один день та після звільнення позивача продовжила свою відпустку по догляду за дитиною.
Таким чином ОСОБА_2 , була викликана на роботу відповідачем з метою подальшого звільнення позивача.
Перед звільненням позивачу не було запропоновано переведення за його згодою на іншу роботу.
Фактично звільнення позивача відбулося не в зв'язку із закінченням строкового трудового договору, а за ініціативою відповідача, отже відповідач свідомо вчинив протиправні дії, прийнявши наказ про звільнення позивача із займаної посади.
На дату прийняття наказу про звільнення позивача строковий трудовий договір був чинним.
При винесені рішення про поновлення на роботі, орган який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в зв'язку із чим позивач просить стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Позивач, вважаючи своє звільнення протиправним, з метою захисту своїх прав звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року суд відкрив провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Протокольною ухвалою суду в судовому засіданні 16.01.2020 року в якості другого відповідача притягнуто Головне управління Державної фіскальної служби в Хмельницькій області.
Позивач в судовому засіданні у вступному слові надав пояснення суду за змістом позовної заяви.
Представник відповідача-Головного управління Державної податкової служби в Хмельницькій області, в судовому засіданні у вступному слові позовні вимоги не визнала повністю, надавши пояснення за змістом відзиву на позовну заяву.
В обгрунтування відзиву зазначила, що Головне управління Державної податкової служби в Хмельницькій області є неналежним відповідачем у справі, оскільки позивач був звільнений із Головного управління Державної фіскальної служби в Хмельницькій області.
Відповідно до наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області № 99-о від 25.03.2019 року позивача в порядку переведення призначено на посаду старшого державного інспектора відділу організації роботи та супроводження справ за позовами територіального органу ДФС юридичного управління тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 , з 26 березня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, або до фактичного виходу її з відпустки.
Підставою для прийняття такого наказу стала заява позивача від 25.03.2019 року якою він підтвердив своє бажання про його призначення на таку посаду.
ОСОБА_2 , 07.08.2019 року подала до ГУ ДФС у Хмельницькій області заяву в якій просила перервати її відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та приступити до виконання обов'язків на посаді старшого державного інспектора відділу організації роботи та супроводження справ за позовами територіального органу ДФС юридичного управління. Із такою заявою позивач був ознайомлений, про що свідчить його підпис на заяві.
ГУ ДФС у Хмельницькій області на підставі заяви ОСОБА_2 , прийняло наказ № 413-в від 08.08.2019 року про переривання відпустки по догляду за дитиною. Згідно пункту 1 наказу ОСОБА_2 , необхідно було приступити до виконання обов'язків з 27.08.2019 року.
З таким наказом позивач також ознайомлений, що підтверджується його підписом на наказі.
Оскільки ОСОБА_2 , повідомила про свій вихід на службу, наказом № 328-о від 22 серпня 2019 року позивач звільнений з посади старшого державного інспектора відділу організації роботи та супроводження справ за позовами територіального органу ДФС юридичного управління за пунктом 2 статті 36 КЗпП України, в зв'язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби.
На адресу проживання позивача було направлено письмове повідомлення про його звільнення від 23.08.2019 року, повторно направлено повідомлення листом від 07.10.2019 року, а також додатково направлено лист від 08.10.2019 року за адресою місця реєстрації проживання позивача.
Порядок звільнення позивача відповідає вимогам чинного законодавства, тому що проведено не за ініціативою відповідача-ГУ ДФС у Хмельницькій області, а внаслідок закінчення строку трудового договору. Звільнення за таких підстав можливо також і в період тимчасової непрацездатності позивача.
Враховуючи викладене представник відповідача-ГУ ДПС у Хмельницькій області вважає, що відсутні підстави для задоволення позовної заяви, тому у позові необхідно відмовити.
Представник відповідача-Головного управління Державної фіскальної служби в Хмельницькій області в судове засідання не з'явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Представник відповідача-Головного управління Державної податкової служби в Хмельницькій області, надала суду довіреність на право представництва інтересів ГУ ДФС у Хмельницькій області в судовому засіданні, але не була допущена до участі в судовому засіданні в якості представника такого відповідача в зв'язку з відсутністю повного пакету документів, підтверджуючих її повноваження на право представництва.
Представником відповідача-ГУ ДФС у Хмельницькій області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, за тих же обставин які наведенні у відзиві відповідача-ГУ ДПС у Хмельницькій області.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Наказом начальника ГУ ДФС у Хмельницькій області № 99-о від 25.03.2019 року позивач призначений в порядку переведення на посаду старшого державного інспектора відділу організації роботи та супроводження справ за позовами територіального органу ДФС юридичного управління, тимчасово на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 , з 26 березня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, або до фактичної дати виходу її з відпустки.
Такий наказ прийнятий на підставі заяви позивача від 25.03.2019 року.
Наказом начальника ГУ ДФС у Хмельницькій області, голови комісії з реорганізації № 328-о від 22 серпня 2019 року припинено державну службу та звільнено позивача 23 серпня 2019 року з посади старшого державного інспектора відділу організації роботи та супроводження справ за позовами територіального органу ДФС юридичного управління у зв'язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби, пункт 2 статті 36 КЗпП України.
Наказ про припинення державної служби позивача та звільнення його із займаної посади прийнятий в зв'язку із тим, що 08.08.2019 року начальник ГУ ДФС у Хмельницькій області, голова комісії з реорганізації прийняв наказ № 413-в від 08.08.2019 року яким наказано вважати таким, що втратив чинність наказ ГУ ДФС у Хмельницькій області від 12.10.2018 року № 253-в «Про надання відпустки ОСОБА_2 », а також наказано ОСОБА_5,-старшому державному інспектору відділу організації роботи та супроводження справ за позовами територіального органу ДФС юридичного управління приступити до виконання обов'язків з 27 серпня 2019 року.
Зазначений наказ прийнятий на підставі заяви ОСОБА_2 , від 07.08.2019 року.
Позивач ознайомлений із заявою ОСОБА_2 , та наказом № 413-в від 08.08.2019 року, що підтверджується його особистими підписами на вказаних документах.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі Закон№ 889-VIII).
Відповідно до статті 5 цього Закону правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Частинами 1, 2, 7 статті 41 Закону України «Про державну службу» встановлено, що державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті),-за рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення.
Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.
Переведення не повинно бути прихованим покаранням.
Досліджуючи зміст наведених правових норм Закону України «Про державну службу», суд приходить до висновку, що переведення державного службовця на будь-яку іншу посаду без обов'язкового проведення конкурсу на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, можливо тільки за згодою державного службовця.
Як встановлено судом при розгляді даної адміністративної справи, позивач надав згоду на переведення його на посаду старшого державного інспектора відділу організації роботи та супроводження справ за позовами територіального органу ДФС юридичного управління тимчасово на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 , з 26 березня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, або до фактичної дати виходу її з відпустки.
Такі обставини підтверджуються особистими поясненнями позивача в судовому засіданні, а також копією його заяви від 25.03.2019 року, доданої до матеріалів справи.
В межах даного адміністративного спору позивач не оскаржив правомірність наказу начальника ГУ ДФС у Хмельницькій області № 99-о від 25.03.2019 року.
Підстави припинення державної служби передбачені статтею 83 Закону України «Про державну службу». Так однією із підстав припинення державної служби є закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону).
Згідно із статтею 85 Закону № 889-VIII у разі призначення на посаду державної служби на певний строк державний службовець звільняється з посади в останній день цього строку.
У разі призначення на посаду державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту.
Державний службовець, призначений на посаду державної служби на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, за яким зберігалася посада державної служби, звільняється з посади в останній робочий день перед днем виходу на службу тимчасово відсутнього державного службовця. У такому разі тимчасово відсутній державний службовець зобов'язаний письмово повідомити керівника державної служби не пізніш як за 14 календарних днів про свій вихід на службу.
При прийнятті наказу начальником ГУ ДФС у Хмельницькій області, головою комісії з реорганізації № 328-о від 22 серпня 2019 року про припинення державної служби та звільнення позивача 23 серпня 2019 року з посади старшого державного інспектора відділу організації роботи та супроводження справ за позовами територіального органу ДФС юридичного управління у зв'язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби, пункт 2 статті 36 КЗпП України, судом не встановлено порушення відповідачем вимог статті 85 Закону № 889-VIII, враховуючи наступне:
-позивач призначений на посаду державної служби на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, за яким зберігалася посада державної служби ( ОСОБА_2 , перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
-позивач звільнений з посади на якій перебував в останній робочий день перед днем виходу на службу тимчасово відсутнього державного службовця ( ОСОБА_2 , наказано приступити до виконання обов'язків з 27 серпня 2019 року; відповідач звільнений з посади 23 серпня 2019 року, (23 серпня 2019 року п'ятниця-останній робочий день тижня, 24.08, 25.08 та 26.08.2019 року-вихідні дні, враховуючи, що день 24 серпня 2019 року є державним святом-днем Незалежності України, в який передбачено надання працюючим особам вихідного дня згідно чинного трудового законодавства, і так як день свята співпав з вихідним днем в суботу, тому вихідним днем також вважається також і 26.08.2018 року);
-тимчасово відсутній державний службовець- ОСОБА_2 , письмово повідомила керівника державної служби про свій вихід на службу не пізніш як за 14 календарних днів (вийшла на службу 27 серпня 2019 року, заяву на ім'я керівника державної служби про своє бажання вийти на службу саме 27.08.2019 року подала 07.08.2019 року).
Як зазначено вище у мотивувальній частині рішення суду, стаття 5 Закону № 889-VIII передбачає, що у частині відносин не врегульованих цим Законом, на такі відносини поширюється дія норм законодавства про працю.
Суд при вирішенні спору не бере до уваги пояснення позивача про порушення відповідачем законодавства про працю, при його звільненні із посади старшого державного інспектора відділу організації роботи та супроводження справ за позовами територіального органу ДФС юридичного управління, враховуючи наступне.
Відповідно до статтей 3, 4 Кодексу законів про працю України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності.
Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно із пунктом 2 частини 1, частиною 2 статті 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:
-при укладенні трудового договору з фізичною особою;
-в інших випадках, передбачених законодавством України.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Згідно із пунктом 2 статті 36 КЗпП України однією із підстав припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Згідно із пунктом 4 статті 36 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу проводиться за правилами встановленими статтями 40, 41 цього Кодексу.
Відповідно до статті 39 1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.
Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
Відповідно до статті 40 КЗпП України (Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу), трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:
1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;
3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;
4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;
10) призову або мобілізації власника-фізичної особи під час особливого періоду;
11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування;
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42 1, частин першої, другої і третьої статті 49 2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Таким чином, враховуючи наведені правові норми відповідач, у випадках, передбачених частиною 2 статті 23 КЗпП України має право укладати із працівниками строкові трудові договори.
Із змісту статті 24 КЗпП України вбачається, що письмовим трудовим договором може вважатися договір, оформлений наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.
Відповідач на підставі заяви позивача уклав з ним строковий трудовий договір, та оформив його письмово, а саме: наказом № 99-0 від 25.03.2019 року, призначив на посаду старшого державного інспектора відділу організації роботи та супроводження справ за позовами територіального органу ДФС юридичного управління тимчасово на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 , з 26 березня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, або до фактичної дати виходу ОСОБА_5 , з такої відпустки.
Сторонами при розгляді справи не заперечується факт перебування ОСОБА_2 ,-старшого державного інспектора відділу організації роботи та супроводження справ за позовами територіального органу ДФС юридичного управління у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до ІНФОРМАЦІЯ_1.
При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події, наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по догляду за дитиною.
Характер майбутньої роботи в цьому випадку означає, що робота не може бути постійною, а є такою, що виконується протягом певного строку. Під умовами виконання роботи розуміються такі обставини, за яких трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін, навіть коли сама робота за характером є постійною. Зокрема, мова йде прийняття на роботу особи для заміщення тимчасово відсутнього працівника, за яким відповідно до закону зберігається це робоче місце.
Строк, на який працівник наймається на роботу, обов'язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.
Трудовий договір укладений між позивачем та відповідачем на визначений строк, встановлений за погодженням сторін з врахуванням можливого волевиявлення ОСОБА_5 , використати свою відпустку не повністю, а частково, що підтверджується заявою позивача та змістом самого наказу.
Законодавець розмежовує порядок припинення строкових трудових договорів у разі закінчення строків трудових договорів (пункт 2 статті 36 КЗпП України), від припинення строкових трудових договорів у разі розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, яке проводиться за правилами встановленими статтями 40, 41 цього Кодексу.
Позивачу припинено державну службу та звільнено з посади у зв'язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби, оскільки ОСОБА_5 , подала на адресу відповідача письмову заяву із проханням перервати відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та приступити до виконання службових обов'язків, на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.
Відповідно до частини 3 статті 179 КЗпП України за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.
Згідно частини 1 статті 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Аналогічна правова норма передбачена Законом України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15.11.1996 року, зокрема згідно із частиною 3 статті 20 цього Закону відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Дії ОСОБА_5 , яка виявила бажання перервати відпустку не суперечать змісту статтей 179, 181 КЗпП України, статті 20 Закону України «Про відпустки» які передбачають право особи яка має право на таку відпустку використовувати її повністю, або частково.
Так як позивач звільнений у зв'язку із закінченням строкового трудового договору, тому таке звільнення не вважається таким, що проведено за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, відповідно при правовому регулюванні порядку звільнення працівника який займав посаду тимчасово не застосовуються норми статті 40 КЗпП України, зокрема про заборону звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, в період перебування у відпустці, а також обов'язок уповноваженого органу пропонувати особі яка звільняється іншу роботу за його згодою.
Оскільки позивач уклав із відповідачем строковий трудовий договір і в наказі чітко заначено строк дії такого договору, характер роботи та строк дії договору погоджений сторонами, суд приходить до висновку, що звільнення позивача в зв'язку із закінченням строкового трудового договору є таким, що не суперечить чинному законодавству, тобто є правомірним.
Позивач неодноразово повідомлявся відповідачем про його звільнення та необхідність отримати особисто трудову книжку, що підтверджується матеріалами справи.
Строк перебування на державній службі ОСОБА_2 , після того як її відпустка була перервана і вона почала виконувати свої посадові обов'язки на підставі відповідного наказу відповідача, не впливає на вирішення спору на користь позивача, оскільки особа яка має право на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку вправі в будь-який час продовжити її використання, незалежно від строку перебування на роботі після переривання відпустки.
Підсумовуючи викладене, суд робить висновок про те, що відсутні правові підстави для того щоб визнати протиправним та скасувати наказ № 328-о від 22.08.2019 року про звільнення з посади старшого державного інспектора відділу організації роботи та супроводження справ за позовами територіального органу ДФС юридичного управління ОСОБА_1 протиправним та скасувати, поновити на посаді ОСОБА_1 , та відповідно стягнути з Головного управління Державної податкової служби в Хмельницькій області середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 23.08.2019 року по 12.11.2019 року на користь ОСОБА_1 , отже у задоволенні позову необхідно відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають, так як позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області , Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 03 лютого 2020 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 43142957) Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)
Головуючий суддя В.К. Блонський