03 лютого 2020 р. м. ХерсонСправа № 821/706/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України в особі голови - Грицака Василя Сергійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
У квітні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність голови Служби безпеки України (далі - СБУ) щодо не призначення ОСОБА_1 на посаду, у відповідності до вимог статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України;
- визнати незаконним та скасувати наказ голови СБУ № 424 - ос від 04 квітня 2018 року в частині не призначення ОСОБА_1 на посаду у відповідності до вимог статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України в Службі безпеки України;
- зобов'язати голову СБУ провести призначення на посаду начальника відділу у відповідності до вимог статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України;
- зобов'язати голову СБУ видати наказ щодо призначення ОСОБА_1 , військовослужбовця СБУ на посаду у відповідності до статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Положення про проходженню військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 по справі № 821/706/18 (суддя Попов В.Ф.), яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Постановою Верховного Суду від 07.10.2019 р. ухвала Херсонського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року скасовані, справа направлена до Херсонського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою судді Попова В.Ф. від 06.11.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 19.11.2019 задоволено заяву ОСОБА_1 про відвід судді Попову В.Ф. та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2019 року головуючим суддею визначено суддю Варняка С.О.
Ухвалою від 20.11.2019 задоволено заяву судді Варняка С.О. про самовідвід та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2019 року головуючим суддею визначено суддю Хом'якову В.В.
Ухвалою судді Хом'якової В.В. від 26.11.2019 прийнято справу та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою від 22.01.2020 року суддею Хом'яковою В.В. задоволено власну заяву про самовідвід від розгляду справи та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2020 року справу передано до розгляду судді Ковбій О.В.
Ухвалою суду від 23.01.2020 суддею Ковбій О.В. задоволено власну заяву про самовідвід та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2020 року справу передано до розгляду судді Войтович І.І.
Ухвалою від 23.01.2020 року суддею Войтович І.І. задоволено власну заяву про самовідвід від розгляду справи та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2020 року справу передано до розгляду судді Дубровній В.А.
Ухвалою суду у складі головуючого судді Дубровної В.А. від 28.01.2020 р. справу прийнято до провадження та продовжено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, призначено судове засідання на 20 лютого 2020 р.
31 січня 2020 року позивачем подано до суду заяву за вх. № 1619/20 про відвід судді Дубровній В.А. з підстав, визначених пунктами 2 та 4 ч. І ст. 36 КАС України, ст. 39 КАС України, Європейської Практики застосування судочинства. Так, у змісті заяви позивач наголошує на те, що відвід судді заявляється не з підстав, визначених частиною 4 статі 36 КАС України, а виходить саме з суб'єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі, тобто якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об'єктивно це не чим не підкріплено, то це є необхідним для задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінене як порушення права особи на справедливий суд. Крім того, вказану заяву позивач обґрунтовує доводами, існування яких дають йому достатньо підстав вважати, що суддя опосередковано заінтересована в результаті розгляду даної справи, а також на наявність обставин, які викликають у нього сумнів у неупередженості судді.
Зокрема, позивач вважає, що
- в порушення вимог КАС України суддею після автоматичного розподілу справи 23.01.2020 року лише 28.01.2020 року винесено ухвалу про продовження розгляду справи та призначено судове засідання на 20.02.2020 року, чим порушила процесуальні права позивача та обмежує його в здійсненні дій, які йому процесуально надані в межах відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки наслідками відводу або самовідводу судді - є розгляд справи з початку, а ні з стадії продовження розгляду.
- в ухвалі про прийняття справи до провадження від 28.01.2020 р. суддею не роз'яснено права та обов'язки учасників справи, при цьому надано роз'яснення відповідачу щодо норм, які врегульовують питання представництва в суді, що не віднесено до питань, які суддя повинна вирішувати у даному випадку та, на думку позивача, є некоректним;
- за позицією позивача, судочинство, яке здійснюється під головуванням судді Дубровної В.А., є неефективним, оскільки незважаючи на прийняття рішення на його користь (рішення від 13.08.2019 р. по справі № 821/811/18) виконати вказане рішення в частині повернення позивачу судового збору вдалося лише через п'ять місяців;
- маючи певний досвід по розгляду справ під головуванням судді Дубровної В.А. у позивача склалося враження про прихильність судді до опонентів позивача - Служби безпеки України та Управління СБУ в Херсонській області;
- у 2015 році саме суддя Дубровна В.А. дозволила відповідачам діяти протиправно, не захистила порушені права позивача і цей процес не був своєчасно призупинений судом та продовжується до теперішнього часу;
- суддя брала участь у розгляді справи № 821/811/18, обставини якої та окремі докази мають відношення до цієї справи, її предмету та підстав позову, по яким вже суддею була висловлена правова оцінка та прийняте судове рішення.
Ухвалою суду від 31.01.2020 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді прийнято до розгляду у порядку письмового провадження.
За приписами пункту 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - це розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи заяву позивача про відвід судді по суті, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Питання щодо відводу ( самовідводу) судді врегульовані ст. 36 КАС України.
Так, підстави для відводу ( самовідводу) визначено частиною 1 цієї статті, якою визначено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), зокрема: якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді ( пункти 2 та 4 частини 1 цієї статті КАС України).
Суд не погоджується з викладеними позивачем підставами відводу в частині опосередкованої заінтересованості судді в результаті розгляду справи, яке за його позицією полягає, зокрема, у порушенні процесуальних норм КАС України, у т.ч. затягування розгляду справ позивача та систематичне порушення термінів строків розгляду справи, а також у прихильності судді до опонентів позивача - Служби безпеки України та Управління СБУ в Херсонській області, вчинення перешкод позивачу щодо доступу до судочинства, оскільки такі висновки позивача вмотивовані власним суб'єктивним тлумаченням норм КАС України та без підтвердження вказаних обставин жодним доказом.
При цьому, суд вважає безпідставним та необґрунтованим звинувачення з боку позивача судді в тому, що правосуддя під її головуванням насправді не здійснюється, а створюється лише враження, що воно нібито чиниться, оскільки вказане ґрунтується виключено на суб'єктивній оцінці позивача вчинених суддею процесуальних дій при розгляді справ, в яких ОСОБА_1 був позивачем. При цьому, позивач одночасно вказує на те, що суддею приймались рішення на його користь (рішення від 13.08.2019 р. по справі № 821/811/18).
Суд також не погоджується з доводом позивача щодо неефективного здійснення суддею Дубровною В.А. судочинства, яке за його позицією полягає у тривалому ( п'ять місяців) поверненні позивачу судового збору за наслідками прийнятого суддею рішення від 13.08.2019 р. по справі № 821/811/18, та вказує про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Як вбачається з програми "Діловодство спеціалізованого суду" 13.08.2019 року судом у складі головуючого судді Дубровної В.А. винесено рішення по справі № 821/811/18, яким, серед іншого, повернуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 705,00 гривень згідно платіжного документа № 48 від 08.05.2018 року.
У зв'язку з апеляційним оскарженням вказаного судового рішення, датою набрання ним законної сили є 19.12.2019 року.
Отже, не набрання рішенням суду від 13.08.2019 р. по справі № 821/811/18 законної сили з серпня по грудень 2019 року пояснюється його оскарженням в апеляційному порядку, а повернення позивачу з Державного бюджету сплаченого ним судового збору стало можливим лише після набрання судовим рішенням законної сили.
Так, після повернення 09 січня 2020 року справи до Херсонського окружного адміністративного суду, ОСОБА_1 14.01.2020 року звернувся до суду з заявою про видачу йому оригіналу квитанції № 48 від 08.05.2018 року.
З огляду на викладене суд вважає, що отримання позивачем у січні 2020 року судового збору в сумі 705,00 грн., повернутого рішенням від 13.08.2019 р. у справі № 821/811/18, не може вважатися ознакою неефективного судочинства, здійснюваного суддею Дубровною В.А., а зумовлено іншими чинниками, які не залежали від виконання нею її суддівських обов'язків.
Разом з тим, суд погоджується з позицією позивача, що суддя Дубровна В.А. брала участь у розгляді справи № 821/811/18, обставини якої та окремі докази мають відношення до цієї справи, її предмету та підстав позову, по яким вже суддею була висловлена правова оцінка та прийняте судове рішення, оскільки справи за № 821/811/18 та за № 821/706/18 є взаємопов'язаними між собою, а тому подальший розгляд даної справи суддею Дубровною В.А. є підставою для створення у сторін по даній справі сумніву у неупередженості судді.
Також, суд погоджується з позицією позивача, яка ґрунтується на Бангалорських принципах поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, як підстава для задоволення заяви про відвід та полягає у тому, що якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об'єктивно це не чим не підкріплено, але саме це створює у позивача враження про порушення його права на справедливий суд.
Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі П'єрсак проти Бельгії ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами ЄКПЛ.
У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з'їзду суддів України від 22.02.2013р., неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не уявляється за можливе винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Незважаючи на те, що суд дійшов висновку про необґрунтованість та бездоказовість заяви позивача про відвід судді з посиланням на суб'єктивне переконання щодо необ'єктивності та упередженості судді в розгляді даної справи, проте позивач продемонстрував, що в нього виникли сумніви в неупередженості судді.
Вищевказаний факт обумовлює необхідність головуючою суддею усунути виниклу недовіру до суду, забезпечивши в очах розумного спостерігача впевненість у відсутності невідповідного упередження або впливу на суд.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
З огляду на викладене та з метою уникнення сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про відвід судді Дубровної В.А. з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України.
Згідно з ч. 3 ст. 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
У разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу (частина 1 ст. 41 КАС України).
Керуючись ст.ст. 36, 40, 41, 248, 256 КАС України, суд, -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дубровної В.А. від 31.01.2020 р. за вх. № 1619/20 задовольнити.
Справу передати до відділу документального забезпечення і діловодства (канцелярії суду) для здійснення автоматизованого розподілу, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В.А. Дубровна