31 січня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1757/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації, Департаменту з питань цивільного захисту ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
23.08.2019 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації (далі - відповідач 1, Департамент соціального захисту), третьої особи - Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації (далі - Департамент з питань цивільного захисту), у якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації, щодо відмови ОСОБА_1 у встановлені факту залучення його до формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та факту виконання Позивачем заходів по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі таких невоєнізованих формувань для встановлення статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни»;
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації встановити факт залучення його до формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та факту виконання Позивачем заходів по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі таких невоєнізованих формувань для встановлення статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни».
Свою заяву обґрунтовує тим, що він, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням (категорія 1) від 21.03.2018 року серії А № 444050. Згідно довідки до Акта огляду МСЕК від 28.02.2012 року йому встановлено III групу інвалідності довічно. Причина інвалідності - захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Стверджує, що в період з 1968 р. по 1989 р. проживав та працював в радгоспі «Рубежівський», Києво - Святошинського району Київської області на посаді заступника директора по комерційним питанням та з 03.05.1986 р. по 17.05.1986 р. у складі формувань цивільної оборони приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в с. Ново - Шепилічі та с. Зимовище, Чорнобильського району, що підтверджується відповідними довідками підприємства.
Ухвалою суду від 27.08.2019 року провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 05.09.2019 року справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.10.2019 року.
10.09.2019 року від представника Департаменту з питань цивільного захисту до суду надійшло пояснення щодо позовних вимог, в якому представник посилаючись на норми законодавства розкриває поняття цивільної оборони СРСР, а також вказує на умови встановлення особам статусу інваліда війни у разі прийняття ними участі у ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС.
16.09.2019 року від Департаменту соціального захисту населення Херсонської ОДА до суду надійшов відзив на позовну, в якому посилаючись на приписи п. п. 7, 10 Положення про порядок передачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою КМУ від 12.05.1994 року № 302, Департамент стверджує, що не є належним відповідачем по справі, натомість посвідчення інваліда війни видається органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Відтак, надання документів щодо підтвердження факту залучення особи до складу громадських формувань є пріоритетом Департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи та його структурних підрозділів.
Підготовче засідання, призначене на 09.10.2019 року, не відбулось з підставі тимчасової непрацездатності судді, у зв'язку із чим відкладене на 13.11.2019 року.
В подальшому ухвалою суду продовжено строк проведення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 13.11.2019 року вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.12.2019 року.
Ухвалою суду від 12.12.2019 року залучено до участі у розгляді справи в якості другого відповідача Департамент з питань цивільного захисту ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації (далі - відповідач 2). Відкладено розгляд справи на 14.01.2020 року.
24.12.2019 року Департаментом з питань цивільного захисту до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 позовні вимоги не визнав і пояснив, що позивачу не може бути встановлено статус учасника війни, оскільки відсутня інформація про те, що його було залучено до формувань Цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
14.01.2020 року представником позивача до суду подано заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату. Заява мотивована зайнятістю представника в іншій справі за № 935/2206/19, що перебуває у провадженні Житомирського апеляційного суду.
Ухвалами суду від 15.01.2020 року, 23.01.2020 року за клопотаннями представника позивача розгляд справи відкладався на 23.01.2020 року, та на 28.01.2020 року.
21.01.2020 року відповідач 2 подав до суду заяву, згідно якої просив здійснювати розгляд справи по суті без участі його представника.
27.01.2020 року заступником директора Департаменту соціального захисту до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано перебуванням представника Департаменту у відпустці. Доказів на підтвердження клопотання не надано. Окрім того суд зауважує, що клопотання подане неуповноваженою особою, тому залишене судом без розгляду.
28.01.2020 року від позивача надійшла заява про розгляд справи у письмовому провадженні.
Відтак, враховуючи зміст заяв позивача та відповідача 2, з огляду на те, що клопотання відповідача 1 не підтверджено письмовими доказами та подане неуповноваженою особою, суд керуючись приписами ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС категорії І.
Відповідно до Експертного висновку від 07.10.2011р. № 12199 позивачу встановлено зв'язок його захворювання з участю у ліквідації аварії на ЧАЕС.
Відповідно до довідки МСЕК від 28.02.2012 року № 007038 позивачу встановлено III групу інвалідності безстроково.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював в Радгоспі «Рубежівський», Києво - Святошинського району, Київської області на посаді заступника директора по комерційним питанням та з 03.05. по 17.05.1986 р. у складі формувань цивільної оборони приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в с. Ново-Шепилічі та с. Зимовище.
На підтвердження зазначених обставин позивачем надано копію наказу № 30 від 03.05.1986 р. Радгоспу «Рубежівський», видану радгоспом довідку від 15.06.1992 р. № 126, довідку від 25.07.1996 р. № 296, а також лист радгоспу від 19.09.1999 р. № 129, які свідчать про те, що позивача було відряджено по розпорядженню Цивільної оборони Києво - Святошинського району в с. Ново-Шепилічі та с. Зимовище і Чорнобильського району Київської області з 03.05 . по 17.05.1986 р. для надання допомоги по перевезенню сільськогосподарських тварин з місць радіоактивного забруднення.
Листом від 17.09.2018 року за № 01-15/02-2384/18 відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення з посиланням на відсутність доказів, що підтверджують факт залучення до формувань цивільної оборони та факт виконання позивачем заходів по ліквідації слідків аварії на ЧАЕС у складі таких формувань.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 року по справі №540/2030/18, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 р., у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Бериславської районної державної адміністрації, третьої особи Департаменту соціального захисту населення про визнання протиправними дій, зобов'язання встановити статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення, відмовлено повністю.
У рішенні суд дійшов висновку, що надані позивачем накази про відрядження не є документами про залучення до складу формувань цивільної оборони, в розумінні п. 9 статті 7 Закону України № 3551-ХІІ.
Проте, з мотиваційної частини наведеного рішення вбачається, що позивач не надавав до суду довідку Радгоспу «Рубежівський» 25.07.1996 р. № 296, тому остання не могла бути врахована при прийнятті відповідного рішення.
В подальшому ОСОБА_1 звернувся до Департаменту соціального захисту населення Херсонської ОДА із заявою про встановлення факту залучення його формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи для встановлення статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни».
Листом Департаменту соціального захисту від 19.07.2019 року № 05-976-2 позивача поінформовано про те, що для підтвердження факту залучення його до формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ОСОБА_1 необхідно звернутися до Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації.
Звернувшись до відповідача 2 з метою отримання довідки про залучення заявника до складу формувань Цивільної оборони, ОСОБА_1 отримав лист від 12.08.2019 року № 01.1-14/917, в якому визначено поняття Цивільної оборони, її склад та порядок формування, а також умови встановлення статусу інваліда війни особам, які приймали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Позивач вважає протиправними дії відповідачів щодо відмови у встановленні факту залучення його до формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі таких формувань для подальшого встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту статусу інваліда війни» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
За п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту статусу інваліда війни», до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Згідно з ч. 1 ст. 10 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 06.06.1975 р. № 90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 р. № 1111, було визначено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Системний аналіз наведених норм доводить, що умовами набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту статусу інваліда війни», є: настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань цивільної оборони. Крім формувань цивільної оборони у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС брали участь також інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
З матеріалів справи вбачається, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Настання інвалідності позивача пов'язане із захворюванням, внаслідок участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені ЗУ «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Разом з тим, для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту статусу інваліда війни», окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вказаний закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань цивільної оборони.
Верховний Суд з цього приводу у постанові від 07.06.2018 р. по справі № 377/797/17 висловив правову позицію згідно якої, при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту статусу інваліда війни» поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків на Чорнобильській АЕС згідно пп. 1 ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Звернувшись із заявою до відповідачів з метою встановлення факту залучення позивача до формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та отримання у подальшому посвідчення інваліда війни, позивачем було додано зокрема:
- наказ Радгоспу «Рубежівський» № 30 від 03.05.1986 р. та довідку від 15.06.1992 р. № 126, згідно яких ОСОБА_1 відряджено в с. Ново-Шепилічі та с. Зимовище Чорнобильського району Київської області з 03.05.-17.05.1986 р. для надання допомоги по перевезенню сільськогосподарських тварин з місць радіоактивного забруднення;
- довідку Радгоспу «Рубежівський» від 25.07.1996 р. № 296, яка видана на ім'я ОСОБА_1 , та свідчить про те, що ОСОБА_1 дійсно працював зам. директора в Радгоспі «Рубежівський» Києво - Святошинського району та з 03.05. по 17.05.1986 р. по розпорядженню Цивільної оборони Києво - Святошинського району був відряджений в Чорнобильську зону в с. Ново - Шепилічі та Зимове для вивезення сільськогосподарських тварин.
За наведених обставин, позивачем документально підтверджено його безпосередню участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань цивільної оборони, у зв'язку із чим, вимога позивача, яка була спрямована до відповідача 2 у його зверненні про надання довідки про залучення до складу формувань Цивільної оборони з метою подальшого встановлення відповідного статусу та отримання посвідчення інваліда війни, є правомірною. Адже умови набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту статусу інваліда війни», є загальними для всіх та не передбачають винятків.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 07.06.2018 року у справі №377/797/17, від 10.05.2018 року у справі №279/12162/15-а, від 15.05.2019 року справі №816/851/18 та від 10.10.2019 року у справі №826/1427/17.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідача 1 встановити факт залучення позивача до формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та факту виконання позивачем заходів по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі таких невоєнізованих формувань для встановлення статусу «особи з інвалідністю війни», суд зазначає наступне.
Суд зауважує на тому, що бажане до отримання ОСОБА_1 посвідчення інваліда війни згідно приписів п. п. 7, 10 Положення про порядок передачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою КМУ від 12.05.1994 року № 302, видається органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності, при цьому надання документів щодо підтвердження факту залучення особи до складу громадських формувань є пріоритетом Департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи та його структурних підрозділів, та не заперечується відповідачем 2.
Відтак, суд вважає позовні вимоги, спрямовані до відповідача 1 про визнання дій протиправними та зобов'язання встановити факт залучення позивача до формувань ЦО під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи є безпідставними, тому задоволенню не підлягають.
Втім, суд критично сприймає протиправну бездіяльність Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, яка полягає у тому, що у своєму листі - відповіді від 12.08.2019 р. № 01.1-14/917 на звернення позивача про видання довідки про залучення його до складу формувань ЦО під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, відповідачем 2 лише надано інформацію про порядок залучення осіб до виконання робіт в складі підрозділів цивільної оборони, однак факт участі позивача в таких підрозділах не підтверджено. Зазначений лист містить виключно висновки Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, які ґрунтуються на аналізі нормативно-правових актів, що регулювали правовідносини щодо діяльності формувань цивільної оборони СРСР на момент аварії на Чорнобильській АЕС. Натомість, у вказаному листі-відповіді Департаментом з питань цивільного захисту не зазначено про задоволення, або відмову у задоволенні вимоги позивача про видачу довідки на підтвердження залучення ОСОБА_1 до формувань ЦО. Вказане свідчить на користь висновку про допущення відповідачем 2 протиправної бездіяльності, а не про вчинення протиправних дій.
Також суд критично ставиться до послання відповідача 2 у відзиві на судову практику судів першої та апеляційної інстанції, адже суд у кожному конкретному випадку з'ясовує обставини та приймає рішення про наявність чи відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Застосування у даному випадку аналогії є недоцільним.
За наведених обставин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Кожна особа, відповідно до ст. 5 КАС України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до вимог ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок вимоги про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та вимоги про зобов'язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, можливим є зобов'язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.
За таких обставин, суд вказує, що позивачем обраний неправильний спосіб захисту, адже у даному випадку відповідачем 1 прав позивача не порушено, а в рішенні відповідача 2, оформленому листом, не вказано ані про задоволення запиту позивача, ані про відмову у задоволенні такого запиту, тобто фактично запит по суті відповідачем 2 не розглянуто, що у свою чергу свідчить про допущену відповідачем 2 протиправну бездіяльність, тому посилання на протиправні дії у даному випадку є недоречним. Відтак вказаний лист не містить відомостей про задоволення запиту позивача або відмову у його задоволенні, а тому не є рішенням у розумінні вимог КАС України. Тому суд вбачає за необхідне з метою ефективного способу захисту порушеного права позивача та його відновлення вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача 2 повторно розглянути звернення позивача про видання довідки про залучення його до складу формувань ЦО під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, за наслідками чого прийняти відповідне рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні суду.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту статусу інваліда війни», Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 06.06.1975 року № 90, Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 року № 1111 та ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03198111, 73000, м. Херсон, вул. Потьомкінська, 13-а), Департаменту з питань цивільного захисту ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 14372952, 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 21) про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту з питань цивільного захисту ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, яка полягає у не розгляді звернення ОСОБА_1 щодо надання довідки про залучення ОСОБА_1 до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Зобов'язати Департамент з питань цивільного захисту ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо надання довідки про залучення ОСОБА_1 до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, за результатами розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Гомельчук
кат. 112030300