24 січня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/507/19
13год. 41хв.
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Хом'якової В.В.,
при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Чикиш Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Олешківської міської ради Херсонської області про стягнення компенсації за не використану відпустку та середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні,
встановив:
18 березня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Олешківської міської ради (далі - відповідач), та після уточнення позовних вимог просив:
- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Олешківської міської ради щодо непроведення з 19.09.2018 року обов'язкового нарахування належної при звільненні суми компенсації за невикористані дні відпустки за період з 30.06.2016 року по 23.08.2017 року;
- визнати протиправною з 19.09.2018 року бездіяльність виконавчого комітету Олешківської міської ради щодо несплати суми компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період з 30.06.2016 року по 23.08.2017 року;
- стягнути з виконавчого комітету Олешківської міської ради компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період з 30.06.2015 року по 23.08.2017 року в сумі 9467,85 грн.;
- стягнути з виконавчого комітету Олешківської міської ради середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.09.2018 року по день винесення судом рішення по справі, сума станом на день звернення до суду 08.06.2019 року складає 176207,84 грн.
24 липня 2019 року Херсонським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі № 540/507/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Олешківської міської ради, згідно якого позовні вимоги задоволено повністю, тим самим: - визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Олешківської міської ради щодо непроведення з 19.09.2018 року обов'язкового нарахування та невиплаті належної ОСОБА_1 при звільненні суми компенсації за не використані ним дні щорічної відпустки за період праці з 30.06.2016 по 23.08.2017 та стягнуто з виконавчого комітету Олешківської міської ради компенсацію за не використані ним дні щорічної відпустки за період праці з 30.06.2016 по 23.08.2017 в сумі 9467,85 грн. Одночасно позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку при звільнені за період з 19.09.2018 року по день винесення судом рішення по справі залишені без розгляду ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.07.2019.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 скасовано ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільнені, а справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2019 року, головуючою по справі для продовження розгляду визначено суддю Хом'якову В.В.
Ухвалою суду від 21.10.2019 прийнято до провадження адміністративну справу, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
20.11.2019 до суду від позивача надійшла заява, в якій останній повідомив, що стягненню з відповідача підлягає сума середньої заробітної плати за період з 19.09.2018 по 23.08.2019 (день фактичного розрахунку із позивачем за зазначенням самого позивача). В заяві позивачем наведено детальний розрахунок середньої заробітної плати ОСОБА_1 , згідно ст. 117 КзПП України, за період з 19.09.2018 - 23.08.2019 на загальну суму 215647 грн. 84 коп.
Ухвалою від 19.12.2019 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та заміни засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Підготовче засідання призначено на 13.01.2020.
Ухвалою від 13.01.2020 відкладено підготовче засідання на 24.01.2020, для надання відповідачу можливості ознайомитись із новим розрахунком середньої заробітної плати, а також для витребовування у відповідача додаткових доказів.
24.01.2020 представник відповідача надав суду письмові пояснення, з яких вбачається, що відповідач не погоджується з позовними вимогами, стверджує, що станом на день отримання вимоги ОСОБА_1 18.09.2018 не існувало жодного документа або судового рішення, яке набрало законної сили, про право позивача на середню заробітну плату за час вимушеного прогулу 30.06.2016 - 21.08.2017 та про компенсацію за невикористану відпустку за цей період.
24.01.2020 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження і розпочав розгляд справи по суті.
Позивач просить задовольнити позов, стягнути з відповідача 215647 грн. 84 коп. середньої заробітної плати за період 19.09.2018 - 23.08.2019 за несвоєчасну виплату при звільненні компенсації за невикористані дні щорічної відпустки з посиланням на норми ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України. Зазначає, що факт несвоєчасного розрахунку при звільненні його з посади 23.08.2017 вже підтверджено рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 та постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 по цій справі, якими визнана протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення з 19.09.2018 нарахування та виплати належної позивачу при звільненні суми компенсації за невикористані ним дні щорічної відпустки за період роботи 30.06.2016 - 23.08.2017 та стягнута компенсація у сумі 9467 грн. 85 коп. за 35 днів щорічної основної відпустки.
Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням першої сесії Цюрупинської міської ради VII скликання від 30.11.2015 № 15 "Про затвердження першого заступника міського голови ОСОБА_1." ОСОБА_1. затверджено першим заступником міського голови виконавчого комітету Цюрупинської міської ради 30 листопада 2015 року.
Місцем роботи позивача був виконавчий комітет Цюрупинської (Олешківської) міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 37929985, саме у виконавчому комітеті Цюрупинської (Олешківської) міської ради здійснювалось нарахування та виплата позивачу заробітної плати.
Цюрупинську міську раду та виконавчий комітет Цюрупинської міської ради перейменовано на "Олешківська міська рада" та "Виконавчий комітет Олешківської міської ради" (перейменування назви здійснено на підставі рішення міської ради від 30.06.2016 року № 150 "Про перейменування міської ради та виконавчого комітету міської ради", про що внесені відповідні зміни до ЄДР в липні 2016 року).
30.06.2016 року Цюрупинською міською радою було прийнято рішення № 128 "Про звільнення ОСОБА_1 ". Позивачем дане рішення було оскаржено до Цюрупинського районного суду , який постановою від 21.08.2017 по справі № 664/1712/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково, визнавши протиправним та скасувавши рішення десятої чергової сесії Цюрупинської міської ради Херсонської області VІІ скликання № 128 від 30.06.2016 "Про звільнення ОСОБА_1 ", зобов'язав Олешківську міську раду Олешківського району Херсонської області поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови з 30.06.2016. Будь-яких питань щодо стягнення зарплати за час вимушеного прогулу суд не розглядав. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 постанова районного суду залишена в силі.
Рішенням 26 позачергової сесії Олешківської міської ради № 436 від 23.08.2017, на виконання рішення суду, позивач був поновлений на посаді першого заступника міського голови.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 30.06.2016 по 21.08.2017 в сумі 116683 грн. 88 коп. був стягнутий з виконавчого комітету рішенням Цюрупинського районного суду від 14.03.2018 по справі № 664/2138/17 . Фактично середній заробіток за час вимушеного прогулу був виплачений позивачу 25.09.2018 - 11967 грн., 27.11.2018 - 87702 грн. з виконавчого комітету був стягнутий примусово
23.08.2017 рішенням 26 позачергової сесії Олешківської міської ради VІІ скликання № 437 ОСОБА_1 був звільнений знову у зв'язку з висловленням йому недовіри.
Вказане рішення позивач оскаржив до Цюрупинського районного суду Херсонської області. Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 19.09.2018 по справі № 664/1995/17 (залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018) визнано протиправним та скасовано рішення 26 позачергової сесії Олешківської міської ради Олешківського району Херсонської області VІІ скликання від 23.08.2017 "Про висловлення недовіри та звільнення першого заступника Олешківського міського голови ОСОБА_1 ", зобовязано Олешківську міську раду Олешківського району Херсонської області поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови виконавчого комітету Олешківської міської ради Олешківського району Херсонської області з 23.08.2017, стягнуто з виконавчого комітету Олешківської міської ради Олешківського району Херсонської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.08.2017 року по 19.09.2018 (включно) у розмірі 159761 гривня 18 копійок з відрахуванням із цієї суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
12.09.2018 позивач надіслав Олешківському міському голові ради вимогу про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.06.2016 та виплату компенсації за невикористану відпустку. Дану вимогу відповідач отримав 18.09.2018, але добровільно компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період роботи з 30.06.2015 по 23.08.2017 позивачу не виплатив.
Така бездіяльність відповідача стала підставою для звернення у березні 2019 року ОСОБА_1 до Херсонського окружного адміністративного суду (далі - ХОАС) з позовом про визнання бездіяльності протиправною, стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 28721 грн. 11 коп. та стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.09.2018 по день винесення судом рішення по справі.
Відповідно до рішення ХОАС від 24.07.2019 по справі № 540/507/19 визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Олешківської міської ради щодо непроведення з 19.09.2018 обов'язкового нарахування та невиплати належної ОСОБА_1 при звільненні суми компенсації за не використані ним дні щорічної відпустки, за період праці з 30.06.2016 по 23.08.2017 та стягнуто компенсацію за не використані ним дні щорічної відпустки за вказаний період праці в сумі 9467,85 грн. Суд дійшов до висновку, що відповідно до ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, отже, при звільненні 23.08.2017 відповідач був зобов'язаний виплатити компенсацію за невикористану відпустку (35 днів) за період роботи 30.06.2016-23.08.2017.
Рішення ХОАС від 24.07.2019 набрало законної сили 02.10.2019.
Фактично позивач отримав компенсацію 9467 грн. 85 коп. за невикористану відпустку 23.08.2019, на думку позивача, несвоєчасно, а повинен був отримати 19.09.2018, наступного дня після отримання вимоги.
Отже, предметом даного спору є позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні (не виплата компенсації за невикористану відпустку) за період 19.09.2018 - 23.08.2019 в загальній сумі 215647 грн. 84 коп.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що позивач був посадовою особою органу місцевого самоврядування в розумінні положень ст. ст. 2, 3 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 року № 2493-III.
За приписами ст. 3 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Крім того, за змістом ч. 1 ст. 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.
Частина 3 ст. 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" встановлює, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Статтею 9 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено, що посадова особа місцевого самоврядування має право, в тому числі, на оплату праці залежно від посади, яку вона займає, рангу, який їй присвоєно, якості, досвіду та стажу роботи; на соціальний і правовий захист.
Питання щодо проходження служби в органах місцевого самоврядування, звільнення із неї, права та обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Однак, вищезазначеним нормативно-правовим актом не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в органах місцевого самоврядування, а отже, в даному випадку необхідно застосовувати загальні норми трудового законодавства.
Статтею 3 КЗпП України регламентовано, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно зі ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України.
У ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Положеннями ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, зміст наведених норм дає підстави для висновку, що на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок при звільненні провести повний розрахунок з працівником та виплатити всі належні йому суми. У разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
При цьому компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до ст. 117 КЗпП України може вимагатися лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. Після прийняття судового рішення ( в даному випадку це рішення було прийнято ХОАС 24.07.2019 про стягнення компенсації) норми статей 116, 117 КЗпП України не застосовуються, а зобов'язання колишнього роботодавця виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію змінюється на зобов'язання виконати судове рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, положення ст.ст. 116, 117 КЗпП не передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати та інших виплат, що мала місце після того, як ці суми були стягнуті в судовому порядку ( рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшаков проти України" від 08 квітня 2010 року).
Позивач не заперечує той факт, що в день звільнення 23.08.2017 не працював, а вимогу про виплату компенсації невикористаних днів відпустки відповідач отримав 18.09.18.
Разом з тим, на час пред'явлення вимоги позивач оскаржував своє звільнення, яке відбулось 23.08.2017, в межах справи № 664/1995/17 (провадження відкрито Цюрупинським районним судом 25.09.2017). 19.09.2018 суд задовольнив позов ОСОБА_1 частково, скасувавши рішення сесії Олешківської міської ради № 437 від 23.08.2017, зобов'язав міську раду поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови виконавчого комітету Олешківської міської ради з 23.08.2017, стягнуто з виконавчого комітету Олешківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.08.2017 по 19.09.2018 у розмірі 159761 грн. 18 коп. Таким чином, наступного дня після отримання вимоги позивача щодо проведення належного розрахунку при звільненні, позивач вже не вважався звільненим, тому що був поновлений на посаді з 23.08.2017.
Відповідно до статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню.
Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Оскільки судове рішення про поновлення позивача на посаді не виконувалось в добровільному порядку міською радою, тому в червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ХОАС з позовом про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про його поновлення на посаді.
Рішенням ХОАС від 01.08.2019 по справі № 540/1278/19 (залишеним без змін постановою від 05.11.2019 П'ятого апеляційного адміністративного суду) стягнуто з виконавчого комітету Олешківської міської ради Херсонської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі № 664/1995/17 за період з 20.09.2018 по 01.08.2019 включно у сумі 128646 грн. 65 коп., виходячи з розрахунку 598,3565 грн. середньоденної зарплати та 215 робочих днів затримки) з посиланням на приписи ст. 236 КЗпП України.
Отже за той самий період, який позивач вказує при розрахунку середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні, суд вже стягнув середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі .
Підставою відповідальності роботодавця відповідно до статті 117 КЗпП, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення роботодавцем строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина роботодавця. Затримка розрахунку з працівником за відсутності спору про розмір належних працівникові сум тягне обов'язок власника провести на користь працівника виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
Позивача поновили на посаді, тому він вважається таким, що працював без перерви трудового стажу, йому нарахована, та виплачена (стягнута) заробітна плата, тому ОСОБА_1 не можна відносити до категорії звільнених працівників, а тому застосовувати норми ст. 117 КЗпП також не можна. Застосовувати ст.ст. 116-117 КЗпПУ можна лише у випадку, коли працівник звільнений і він не оспорює це звільнення. Виплати всiх сум, що належать звільненому працівнику вiд пiдприємства, установи, органiзацiї в день звiльнення не може бути, якщо працівник поновлений на роботі рішенням суду. Цей працівник не може вважатись звільненим. Йому має бути виплачене лише оплата вимушеного прогулу.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позивач не може одночасно бути звільненим працівником та працюючим, не може одночасно застосовуватись два способи поновлення прав - виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді і санкція за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Таке подвійне стягнення середнього заробітку буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.
В даному випадку міська рада вже притягнута до відповідальності у вигляді стягнення середнього заробітку за затримку виконання судового рішення про поновлення на посаді, ця відповідальність передбачена законодавцем (ст. 236 КЗпП України) задля компенсації втрат працівника від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштуватися.
Суд вважає необгрунтованим посилання позивача на рішення ХОАС від 24.07.2019 по справі № 540/507/19, яким була стягнута компенсація за невикористані дні щорічної відпустки та визнана протиправною бездіяльність виконавчого комітету міської ради щодо не проведення з 19.09.2018 нарахування та виплати компенсації за невикористану відпустку, оскільки зі змісту рішення не вбачається, що суду було відомо про поновлення ОСОБА_1 на посаді з 23.08.2017 та стягнення середнього заробітку за весь час невиконання судового рішення про поновлення.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Судові витрати відсутні.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову про стягнення з виконавчого комітету Олешківської міської ради середньої заробітної плати за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку при звільненні за період з 19.09.2018 по 23.08.2019 ..
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03 лютого 2020 р.
Суддя В.В. Хом'якова
кат. 106030000