31 січня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2569/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бездрабка О.І.,
при секретарі - Собчук Є.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 р. № Ф-4801-50,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся позовною заявою до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі - відповідач), в якій просить скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 р. № Ф-4801-50 в сумі 18276,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі 04.02.2019 р. винесено вимогу про сплату боргу № Ф-4801-50, якою нараховано недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 18276,72 грн. Вважає вказану вимогу незаконною, оскільки відповідачем порушено строк обчислення боргу по сплаті ЄСВ, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця у разі існування недоїмки, та процедуру, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки), так як відповідачем не вручено акт перевірки. Крім того, в порушення ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до вимоги про сплату боргу (недоїмки) не долучено розрахунок суми заборгованості.
Ухвалою від 06.12.2019 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.
У встановлений суддею строк позивач усунув недоліки позовної заяви і ухвалою від 26.12.2019 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 22.01.2020 р. на 09:00 год.
Ухвалою від 14.01.2020 р. відмовлено в задоволенні заяви позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
16.01.2020 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Такі платники зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Єдиний внесок для всіх платників встановлено у розмірі 22 % від бази нарахування єдиного внеску. У 2017 році мінімальний страховий внесок складав 704 грн., а у 2018 році - 819,06 грн. Вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, до якої ввійшли розрахункові суми єдиного внеску за 2017 рік у розмірі 8448 грн., за І квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн., за ІІ квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн., за ІІІ квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн., за ІV квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн. Сума вимоги станом на 31.01.2019 р. склала 18276,72 грн. Зауважує, що згідно ч.16 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафі та пені не застосовується.
Ухвалою від 22.01.2010 р. замінено первинного відповідача - Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі на належного - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, відкладено розгляд справи на 31.01.2020 р. на 11:00 год.
Ухвалою від 23.01.2020 р. задоволено заяву позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
27.01.2020 р. від позивача надійшли заперечення на відзив, в яких вказує на протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 р. № Ф-4801-50 у зв'язку з прийняттям її поза межами граничних строків, встановлених розділом VІ Інструкції № 449.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Протокольною ухвалою від 31.01.2020 р. не допущено представника відповідача до участі у судовому засіданні у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених повноважень представляти інтереси Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 було зареєстровано фізичною особою-підприємцем 15.06.2007 р. за № 24920000000001142 та взято на облік до контролюючого органу 15.06.2007 р. за № 21/13-9550ПР як платника єдиного внеску.
Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.03.2019 р. за № 25000060003007210 вчинено запис про припинення підприємницької діяльності за власним рішенням.
04.02.2019 р. відповідачем сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4801-50 у сумі 18276,72 грн.
Позивачем дану вимогу було оскаржено до ДФС України, рішенням якого від 11.04.2019 р. № 17069/6/99-93-11-05-0225 скаргу залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 р. № Ф-4801-50 без змін.
Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся з позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно ч.2 ст.2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.
Приписами ч.ч.2, 4 ст.6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.
Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 01.01.2017 р., зокрема, щодо обов'язковості визначення бази нарахування ЄВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Так, згідно п.п.2, 3 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п.5 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI).
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Згідно ч.7 ст.9 Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Відповідно до абз.3, 5 ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
При цьому до 01.01.2018 р. відповідні платники єдиного внеску були зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року (згідно з абз.3 ч.8 ст.9 Закону № 2464-VІ зі змінами, внесеними Законом № 77-VІІІ від 28.12.2014 р.).
Згідно абз.5 ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Абзацом 7 частини 1 статті 5 Закону № 2464-VI визначено, що зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб-підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.
У свою чергу, відповідно до ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 р. № 755-IV (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що особа з моменту внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про свою реєстрацію та взяття на облік в органах державної фіскальної служби зобов'язана сплачувати податки. Такий обов'язок в особи припиняється у зв'язку з внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення фізичної особи-підприємця. При цьому, особа, яка фактично не здійснює підприємницьку діяльність, залишається у статусі фізичної особи-підприємця та зобов'язана сплачувати єдиний соціальний внесок. У чинному законодавстві передбачена можливість звільнення від сплати єдиного соціального внеску. Так, можуть бути звільнені від сплати єдиного соціального внеску фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Фактичне не здійснення підприємницької діяльності, не отримання прибутку та не подання до органу доходів і зборів звітності не позбавляє особу статусу фізичної особи-підприємця. Більш того, з 01.01.2017 р. фізичні особи-підприємці зобов'язані сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від отриманого доходу (прибутку) у звітному кварталі, або окремому місяці звітного кварталу.
З матеріалів справи слідує, що у період з 15.06.2007 р. по 07.03.2019 р. позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а тому зобов'язаний був сплачувати усі належні податкові платежі, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності.
Проте позивачем не виконано обов'язку, покладеного на нього відповідно до положень п.2 ч.1 ст.7, ч.7 ст.9 Закону №2464-VI, а саме не нараховано та не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та не подано відповідну звітність.
Згідно ч.1 ст.13 Закону № 2464-VI органи доходів і зборів мають право, серед іншого: отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб-підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску звертатися в установленому законом порядку до відповідних правоохоронних органів; здійснювати інші функції, передбачені законодавством.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція № 449), розділ VI якої регулює порядок стягнення заборгованості з платників.
Зокрема, відповідно до пунктів 1-4 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Вказаними нормами надано право відповідачу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки.
Позивач є платником єдиного внеску, а відповідач вправі обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).
Законами України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 р. № 1801-VІІІ та "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 р. № 2246-VІІІ встановлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн., з 1 січня 2018 року - 3723 грн.
Враховуючи, що позивач не виконав свого обов'язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску, суд приходить до висновку, що фіскальним органом правомірно на підставі вимог Закону № 2464-VІ обчислено суми єдиного внеску, не сплачені позивачем за 2017 рік 8448 грн. (3200 грн. х 22 % = 704 грн. х 12 місяців) та за 2018 рік 9828,72 грн. (3723 грн. х 22 % = 819,06 грн. х 12 місяців) в загальному розмірі 18276,72 грн.
Згідно інтегрованої картки платника податків за позивачем рахується заборгованість у сумі 18276,72 грн. Спірна вимога складена станом на 31.01.2019 р. Заборгованість виникла за період 2017-2018 років. Оскаржувана вимога сформована у відповідності до вимог ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Цей факт підтверджується й самою вимогою № Ф-4801-50 від 04.02.2019 р., в якій підкреслено "на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів".
За змістом положень абзацу 8 пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається платникам єдиного внеску фізичним особам-підприємцям протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій), якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Отже, відображаючи в оскаржуваній вимозі всю суму заборгованості позивача в розмірі 18276,72 грн., відповідач діяв обґрунтовано та з дотриманням вимог чинного законодавства.
Це також повністю узгоджується з приписами ч.16 чт.25 Закону № 2464-VІ, якою передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки з єдиного внеску, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 р. № Ф-4801-50 в розмірі 18276,72 грн., відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 р. № Ф-4801-50, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (73026, м.Херсон, просп.Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року № Ф-4801-50.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 лютого 2020 р.
Суддя О.І. Бездрабко
кат. 111060000