27 січня 2020 р. справа №480/4870/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бондаря С.О.
за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.
представника позивача - Кузченко Т.М.
представника відповідача - Черкашиної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4870/19 за позовом ОСОБА_1 до Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області, та уточнивши позовні вимоги, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Кириківської селищної ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.07.2019 у визначені законодавством строки;
- визнати протиправним та скасувати рішення Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області 35 сесії 7 скликання від 28.11.2019 "Про створення громадського пасовища в с. Рябина Кириківської селищної ради";
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області 36 сесії 7 скликання від 12.12.2019 "Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту с. Рябина Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області" стосовно заяви ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Кириківську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.07.2019 шляхом надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 39,7956 га кадастровий номер 5921284400:05:005:0494, яка знаходиться у комунальній власності Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області та розташована за межами населеного пункту с. Рябина та подальшою передачею безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2 га.
Свої вимоги мотивує тим, що 23.07.2019 позивач подав до Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області заяву в якій зазначив, що 15.05.2019 він звертався до селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність, але у зв'язку з тим, що земельна ділянка, яку він бажає отримати у власність, потрапляє в уже сформовану земельну ділянку площею 39,7956 га, кадастровий номер 5921284400:05:005:0494, то ним подається заява про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 39,7956 га, кадастровий номер 5921284400:05:005:0494 з подальшою передачею безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2га. Проте, заява позивача не була розглянута у встановленому законом порядку. Разом з тим, Кириківською селищною радою від 12.12.2019 було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу, оскільки 28.11.2019 селищною радою прийнято рішення "Про створення громадського пасовища в с. Рябина Кириківської селищної ради", в тому числі і на земельній ділянці сільськогосподарського призначення площею 39,7956 га кадастровий номер 5921284400:05:005:0494, на яку подавав заяву ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 не належить до земель загального користування, а тому на ній не може бути створено громадське пасовище, тому відповідач не мав законних підстав приймати рішення про створення громадського пасовища на спірній земельній ділянці. Крім того, відповідач повинен був розглянути спочатку його заяву про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 39,7956 га, кадастровий номер 5921284400:05:005:0494 з подальшою передачею безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2га.
Представник відповідача подав до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що 28.11.2019 селищною радою прийнято рішення "Про створення громадського пасовища в с. Рябина Кириківської селищної ради", в тому числі і на земельній ділянці сільськогосподарського призначення площею 39,7956 га кадастровий номер 5921284400:05:005:0494, на яку подавав заяву ОСОБА_1 . У зв'язку з цим позивачу було відмовлено у задоволенні його заяви, а тому протиправна бездіяльність відповідачем не допущена (а.с.40-41).
Ухвалою суду від 28.11.2019 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
З огляду на обставини, викладені у відзиві, ухвалою суду від 02.01.2020 справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 27.01.2020 відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
В судовому засіданні представник позивача Кузченко Т.М. позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача Черкашина О.В. в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази у їх сукупності, вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Кириківської селищної ради із заявою від 15.05.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту на території с. Рябина Кириківської селищної ради Великописарівського району в масиві земель 5921284400:05:005:0494. До заяви було додано графічний матеріал, копію паспорту та ідентифікаційного коду (а.с.15).
Рішенням Кириківської селищної ради 31 сесії 7 скликання від 28.05.2019 надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які знаходиться за межами населеного пункту на території с. Рябина Кириківської селищної ради Великописарівського району в масиві земель 5921284400:05:005:0494, було призупинено до проведення інвентарізації земельних ділянок (а.с.18-21).
В той же час, враховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 площею 39,7956 га уже сформована, ОСОБА_1 23.07.2019 подав до Кириківської селищної ради клопотання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 39,7956 га, кадастровий номер 5921284400:05:005:0494, яка знаходиться у комунальній власності Кириківської селищної ради і розташована за межами населеного пункту на території с. Рябина та подальшою передачею безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2 га (а.с. 17).
Проте, Кириківська селищна рада не розглянула заяви позивача у встановленому законом порядку та у визначений строк.
У зв'язку з цим, представник позивача адвокат Кузченко Т.М. звернулась до відповідача із адвокатським запитом (а.с.25).
Розглянувши вказаний запит, Кириківська селищна рада листом від 02.12.2019 № 02-38/2234, повідомила адвоката Кузченко Т.М., що питання про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки з подальшою передачею у власність за заявою ОСОБА_2 від 23.07.2019 на розгляд сесії не виносилось і не розглядалось. На заяву ОСОБА_2 була надана відповідь. Рішення відносно поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 39,7956 га кадастровий номер 5921284400:05:005:0494, на пленарних засіданнях сесій Кириківської селищної ради на даний час не виносились і не приймались у зв'язку проведенням інвентаризації землі по Кириківській селищній раді. Після 30.11.2019 на черговому засіданні сесії селищної ради всі заяви громадян будуть винесені на розгляд (а.с.79).
Однак, Кириківська селищна рада не розглянувши заяву позивача, своїм рішенням від 28.11.2019 створила громадське пасовище загальною площею 410,92 га за рахунок земель комунальної власності, розташованих за межами населеного пункту села Рябина Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області, у тому числі за рахунок земельної ділянки, на яку претендував ОСОБА_2 (а.с.57).
Після того, як відповідач розпорядився земельною ділянкою, на яку претендує позивач, Кириківська селищна рада виносить розгляд заяви ОСОБА_2 на чергове засідання 36 сесії 7 скликання, де своїм рішенням від 12.12.2019 відмовляє позивачу у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту села Рябина Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області, з тих підстав, що бажана земельна ділянка передана під громадське пасовище (а.с.51-52).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
За приписами статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Законом України «Про землеустрій» та Земельним кодексом України.
Стаття 1 Закону України «Про землеустрій» містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.
Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
Згідно КВЦПЗ землі запасу, резервного фонду та загального користування поділяються на цільове призначення: 16.0 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); 18.0 землі загального користування (землі будь-якої категорії, які використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульвари, водні об'єкти загального користування, а також інші землі, якщо рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування їх віднесено до земель загального користування).
Головне управління Держгеокадастру у Сумській області на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад» передало Кириківській селищній раді землі державної власності сільськогосподарського призначення в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494.
Відповідно до інформації Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 площею 39,7956 га має цільове призначення - 16.00 землі запасу (земельні ділянки які не надані у власність або користування громадянам або юридичним особам).
Згідно КВЦПЗ громадське пасовище може бути створено на земельних ділянках категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, а цільове призначення: 18.00 землі загального користування (землі будь-якої категорії, які використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульвари, водні об'єкти загального користування, а також інші землі, якщо рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування їх віднесено до земель загального користування).
Тобто, земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 не належить до земель загального користування, а тому на ній не може бути створено громадське пасовище.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, як на підставу прийняття рішення про створення громадського пасовища, послався на клопотання уповноваженої особи загальних зборів громадян села Рябина громадянки ОСОБА_3 від 18.11.2019 щодо забезпечення потреби у випасанні худоби на землях кормових угідь сільськогосподарського призначення комунальної власності.
При цьому, рішення про створення громадського пасовища прийнято 28.11.2019, без оприлюднення проекту рішення та без попереднього розгляду профільною постійною комісією, що свідчить про порушення процедури прийняття цього рішення, визначеною Регламентом роботи Кириківської селищної ради та Положення про постійні комісії Кириківської селищної ради.
Так, відповідно до пункту 3.1 Положення про постійні комісії Кириківської селищної ради основним завданням постійної комісії є розробка та попередній розгляд проектів рішень, що виносяться на розгляд ради, підготовка висновків з питань, які планується винести на розгляд ради.
Пунктом 3.9 вказаного Положення визначено, що всі питання, які виносяться на розгляд сесії, попередньо обов'язково розглядаються профільною постійною комісією.
За приписами ст. 37 Регламенту роботи Кириківської селищної ради пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вносити, селищний голова, постійні комісії, депутат (депутати) Ради, депутатські групи.
З листа Кириківської селищної ради від 13.01.2020 вбачається, що проект рішення про створення громадського пасовища на засіданні постійної комісії не розглядався. Проект оскаржуваного рішення був включений до питань порядку денного сесії за пропозицією в.о. старости Рябинівського старостинського округу Павлушенком С.П. на засіданні сесії, який не мав права вносити на розгляд сесій такий проект рішення (а.с.99).
Крім того, відповідно до ч.3 ст.15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. Вимоги цієї частини щодо строку оприлюднення не застосовуються до проектів рішень органів місцевого самоврядування, спрямованих на надання адміністративних послуг, якщо це призведе до порушення встановленого законом строку надання відповідної адміністративної послуги.
В порушення вказаної норми Закону, проект рішення про створення громадського пасовища не оприлюднювався.
Відповідно до ч. 4 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з відповідним клопотання 23.07.2019, а рішення щодо його розгляду, відповідач прийняв тільки 12.12.2019, відмовивши у задоволенні клопотання з тих підстав, що земельна ділянка виділена під громадське пасовище.
Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженням позивача, що Кириківська селищна рада, знаючи про те, що на земельну ділянку з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 подані учасниками АТО, у тому числі позивачем, заяви про надання дозволів, порушуючи вимоги принципу першочерговості по розгляду звернення ОСОБА_1 , встановленому у пункті 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», перешкоджаючи праву учасникам АТО на отримання земельних ділянок у власність, не розглядає заву позивача про надання дозволу, а включає земельну ділянку з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 до рішення 35 сесії 7 скликання Кириківської селищної ради від 28.11.2019 «Про створення громадського пасовища в с. Рябина Кириківської селищної ради» з порушенням норм чинного законодавства та процедури прийняття рішення, чим порушує права позивача, оскільки вказує дане рішення, як підставу відмови позивачу у наданні дозволу на розробку технічної документації.
Стосовно рішення Кириківської селищної ради від 12.12.2019, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту с. Рябина Кириківської селищної рад, суд зазначає наступне.
Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається з наведених норм, стаття 118 Земельного кодексу України містить вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов'язків, зобов'язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з'ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви. Однак, жодної з наведених у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем в рішенні від 12.12.2019 не зазначено.
Відповідач, розглядаючи клопотання позивача, повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому, у випадку надання відмови, відповідач повинен був керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у ст. 118 Земельного кодексу України, з відповідним обґрунтуванням.
Натомість, приймаючи вказане рішення від 12.12.2019 та відмовляючи в задоволенні клопотання позивача, відповідач послався на ст. 25, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 12, 34, 79-1, 123 Земельного кодексу України, враховуючи рішення 35 сесії 7 скликання від 28.11.2019 року "Про створення громадського пасовища в с. Рябина Кириківської селищної ради" та рішення постійної комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища (а.с.51).
Суд вважає вказане обґрунтування протиправним, оскільки воно не відповідає вимогам Земельного кодексу України.
Також суд зазначає, що відповідачем при розгляді клопотання позивача не надана його оцінка на предмет відповідності вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, тому вказане клопотання підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб'єктом владних повноважень з цього питання.
Зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У цій справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з подальшою передачею безоплатно у власність.
Отже відповідач, відмовляючи позивачу рішенням в задоволенні клопотання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з подальшою передачею безоплатно у власність, не дотримався вимог Земельного кодексу України.
Суд вважає, що рішення відповідача від 12.12.2019 "Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту села Рябина Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області" є протиправним та підлягає скасуванню в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою відповідно до поданого позивачем клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки з подальшою передачею у власність від 23.07.2019.
Однак, зважаючи на те, що відповідачем було прийнято рішення про відмову позивачу надати дозвіл на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки з подальшою передачею у власність без наведення (встановлення) вичерпних підстав для відмови, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за необхідне зобов'язати Кириківську селищну раду Великописарівського району Сумської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.07.2019 про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки з подальшою передачею у власність та, за результатами його розгляду, прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Кириківська селищна рада Великописарівського району Сумської області, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності рішення від 28.11.2019 "Про створення громадського пасовища в с. Рябина Кириківської селищної ради" та пункту 1 рішення від 12.12.2019 "Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту с. Рябина Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області" стосовно заяви ОСОБА_1 .
Щодо клопотання про зобов'язання відповідача в місячний строк надати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином вказаною статтею встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.
Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі, оскільки судове рішення є обов'язковим до виконання, у тому числі, в примусовому порядку, а за невиконання рішення суду передбачена відповідальність.
Отже вимога позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволенню не підлягає.
Вирішуючи клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас ч. ч. 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Аналіз вищевказаних правових норм свідчить про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
На підтвердження витрат на правову допомогу, представником позивача подані договір від 26.11.2019 про надання правової допомоги (а.с. 103), доповнення до договору від 23.01.2020 (а.с. 104), акт приймання-передачі виконаних робіт від 23.01.2020 (а.с.105), квитанція до прибуткового касового ордеру від 23.01.2020 №3 на суму 10000 грн. (а.с. 106).
При цьому суд зазначає, що копія акту виконаних робіт від 23.01.2020 містить перелік послуг, наданих позивачу адвокатом на виконання договору про надання правової допомоги, однак в акті відсутні витрати часу, на вчинення відповідних дій, що позбавляє суд можливості співвіднести характер таких дій з витраченим на нього часом та оплатою за таку послугу адвоката.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
Слід зауважити, що справа розглядалась у порядку спрощеного провадження, яке відповідно до ч. 2 ст. 12 КАС України, призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Враховуючи те, що справа, по якій адвокатом надано послуги є справою незначної складності, адвокатом не надано підтверджень обсягу часу, витраченого на правничу допомогу позивачу, суд вважає витрати в розмірі 10000,00 грн. не співмірними зі складністю справи та наданих адвокатом послуг.
Таким чином, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання представника позивача та відшкодувати позивачу судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, в розмірі 3000,00 грн., які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 з Кириківської селищної ради.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області 35 сесії 7 скликання від 28.11.2019 "Про створення громадського пасовища в с. Рябина Кириківської селищної ради".
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області 36 сесії 7 скликання від 12.12.2019 "Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту с. Рябина Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області" стосовно заяви ОСОБА_1 .
Зобов'язати Кириківську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.07.2019 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 39,7956 га кадастровий номер 5921284400:05:005:0494, яка знаходиться у комунальній власності Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області та розташована за межами населеного пункту с. Рябина та подальшою передачею безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2 га, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) з Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області (Сумська область, Великописарівський район, смт. Кириківка, вул. Широка, 12, код 04390096) витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн. (три тисячі грн).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О. Бондар
Повний текст рішення складений 31.01.2020.