24 січня 2020 року м. Рівне №460/2912/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Самкової Т.А.; представника позивача - адвоката Шевчука В.М.; представника відповідача - не прибув; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій №0004874000 від 27.06.2019, відповідно до якого до позивача застосовано штраф в розмірі 17000 грн. 00 коп.
Заяви по суті справи.
Позовна заява обґрунтована тим, що ревізорами-інспекторами проведено фактичну перевірку за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» в селі Мирогоща Дубенського району Рівненської області. На підставі Акта перевірки фіскальним органом сформоване Рішення про застосування фінансових санкцій від 27.06.2019 №0004874000, відповідно до якого до позивача застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн. за порушення частини 37 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР - зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру. Позивач вказує на протиправність такого рішення, оскільки: рішення про застосування фінансових санкцій має бути оформлене виключно у формі податкового повідомлення-рішення у відповідності до норм Податкового кодексу України; фактична перевірка відповідно до Наказу про проведення перевірки від 28.05.2019 №1484 повинна була бути проведена на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 , натомість, фактична перевірка проведена на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1.; посадові особи фіскального органу приступили до перевірки без ознайомлення з направленнями та вручення копії наказу; алкогольні напої, виявлені під час фактичної перевірки, містилися у приміщенні, яким позивач не володів та не користувався, а відтак не мав обов'язку звертатися до фіскального органу із заявою про реєстрацію такого місця у відповідному Реєстрі. Просив задовольнити позов повністю.
Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що на підставі наказу від 28.05.2019 №1484 «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 рнокпп НОМЕР_1 », проведено фактичну перевірку з питань дотримання вимог законодавства в сфері обігу підакцизних товарів фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 28.05.2019 терміном на 10 діб. При прибутті до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» ревізори ознайомили продавця - ОСОБА_2 із направленнями та вручили копію наказу про проведення перевірки, про що свідчать написи на таких направленнях. У приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» виявлено у підсобному приміщенні алкогольні напої, проте таке місце їх зберігання не внесено до відповідного Реєстру, що є порушенням статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР. Відповідач вказує, що недопуску до перевірки не було, а відтак ревізори мали усі правові підстави для її проведення та оформлення результатів перевірки. Винесення рішення про застосування фінансових санкцій не у формі податкового повідомлення-рішення не є та не може бути підставою для його скасування, оскільки при перевірці його правомірності береться до уваги суть рішення, а не його форма. Просив відмовити позивачу у задоволенні вимог повністю.
У відповіді на відзив, позивач вказав на відсутність підстав для врахування правової позиції, викладеної в листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 №375/11/14-14, оскільки такий лист має лише рекомендаційний характер; рішення про застосування фінансових санкцій має бути оформлене виключно у формі податкового повідомлення-рішення у відповідності до норм Податкового кодексу України; господарську діяльність позивач здійснює за адресою: АДРЕСА_1, натомість перевірка проведена за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою суду від 28.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 21.11.2019.
Ухвалою суду від 21.11.2019 постановлено викликати до суду свідків.
Ухвалою суду від 21.11.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання (а.с. 41)), у підготовчому засіданні оголошено перерву до 10.12.2019.
Ухвалою суду від 10.12.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання (а.с. 84)), закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 10.01.2020.
Ухвалою суду від 10.01.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання (а.с. 98)), у судовому засіданні оголошено перерву до 24.01.2020.
У судове засідання 24.01.2020 прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
У судовому засіданні 24.01.2020 представника відповідача не допущено до участі у справі в якості представника фіскального органу у порядку пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для розгляду справи за відсутності представника відповідача, оскільки підстави для відкладення розгляду справи в порядку статей 205, 223 КАС України відсутні.
На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 24.01.2020.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Начальником Головного управління ДФС у Рівненській області винесено наказ від 28.05.2019 №1484 «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 рнокпп НОМЕР_1 », відповідно до якого наказано провести фактичну перевірку з питань дотримання вимог законодавства в сфері обігу підакцизних товарів фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 28.05.2019 терміном на 10 діб; направити для проведення фактичної перевірки ревізорів-інспекторів ОСОБА_6. та ОСОБА_5. (а.с. 21).
За результатами перевірки ревізорами-інспекторами складено Акт (довідка) про результати фактичної перевірки з питань додержання законодавства суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі підакцизними товарами від 29.05.2019 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 19).
На підставі Акта перевірки фіскальним органом сформоване Рішення про застосування фінансових санкцій від 27.06.2019 №0004874000 (далі іменується - Рішення №0004874000), відповідно до якого до позивача застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн. за порушення частини 37 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі іменується - Закон України №481/95-ВР) - зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру (а.с. 18).
Позивачем подана скарга від 17.07.2019 на Рішення №0004874000 (а.с. 22), за результатами розгляду якої рішенням Державної фіскальної служби України від 19.09.2019 №2457/6/99-00-08-05-05 скарга залишена без задоволення, а Рішення №0004874000 - без змін (а.с. 14).
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення - Рішення №0004874000, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
Актом перевірки встановлено порушення позивачем частини 37 статті 15 Закону України №481/95-ВР - у магазина «ІНФОРМАЦІЯ_1» з правої сторони від торгівельної стійки у підсобному приміщенні в ящиках знаходилися алкогольні напої: пиво «Жигулівське світле» - 64 пляшки, пиво «Славутич Айс» - 14 пляшок, пиво «Львівське 1715» - 2 пляшки; зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, є Закон України №481/95-ВР.
За правилами частини 37 статті 15 Закону України №481/95-ВР, зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України №481/95-ВР, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Відповідно до частини другої статті 17 Закону України №481/95-ВР, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.
Місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання (стаття 1 Закону України №481/95-ВР).
Відповідно до пункту 1.1 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру» №251 від 28.05.2002 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 серпня 2002 р. за №670/6958) (далі іменується - Порядок №251), єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.
До Єдиного реєстру вносяться: - відомості про заявника - ідентифікаційний код (номер), найменування (прізвище, ім'я, по батькові), місцезнаходження або місце проживання (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку), серія та номер ліцензії, виданої заявнику на відповідний вид діяльності; - відомості про місце зберігання - місцезнаходження (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку), площа місця зберігання (місткість місця зберігання спирту), вид продукції, що зберігається; - дата включення місця зберігання до Єдиного реєстру; - серія, номер та дата видачі довідки про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру; - підстави та дата виключення місця зберігання з Єдиного реєстру.
При цьому, для внесення місць зберігання до Єдиного реєстру суб'єкту господарювання необхідно мати ліцензію на відповідний вид діяльності (роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами) та документи, що підтверджують право користування приміщенням.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що суб'єкт господарювання, який має ліцензію на відповідний вид діяльності (роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами), який володіє чи користується у встановленому законом порядку приміщеннями, повинен звернутися до уповноваженого органу із заявою про внесення відповідного місця зберігання алкогольних напоїв чи тютюнових виробів до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
З матеріалів справи вбачається, суб'єкт господарювання - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не має ліцензії про право здійснення роздрібної чи оптової торгівлі алкогольними напоями, що вбачається зі змісту розділу 2 «Описова частина» Акта перевірки.
Судом встановлено, що між позивачем (Користувач) та громадянкою ОСОБА_4 (Позичкодавець) укладено Договір позички нежитлового приміщення від 02.01.2018 №2 (далі іменується - Договір позички), відповідно до якого Позичкодавець передав у строкове безоплатне користування Користувачу нежиле приміщення загальною площею 37,17 м.кв., що складається із двох кімнат №1 та №4, площею 25,38 м.кв. та 11,79 м.кв. відповідно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3; план орендованого приміщення є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток №1); вказане нежиле приміщення належить Позичкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 01.04.2008, видане Виконавчим комітетом Мирогощанської сільської ради (а.с. 11).
Відповідно до Додатку №1 до Договору позички позивачу передано у користування приміщення №1 - Торговий зал та приміщення №4 - Кафе зал (а.с. 10).
Судом встановлено, що 19.05.2019 ревізори ОСОБА_5. та ОСОБА_6. прибули до суб'єкта господарювання з метою здійснення фактичної перевірки. При прибутті в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» в приміщенні перебував продавець - ОСОБА_2 . Дані особи допитані судом в якості свідків.
Усі без винятку свідки надали пояснення, що при прибутті в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» у приміщенні був лише продавець, суб'єкта господарювання - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на той момент не було на місці.
Свідки ОСОБА_5. та ОСОБА_6. вказали, що при прибутті в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», ознайомили продавця з наказом на проведення фактичної перевірки та направленнями, після чого почали оглядати приміщення; під час огляду у підсобному приміщенні виявлено алкогольні напої, про що складено акт, від підписання якого продавець та ФОП ОСОБА_1 , яка прибула пізніше в магазин, відмовилися; продавець вказав, що алкогольні напої належать ФОП ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_2 - продавець магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» вказала, що у приміщення магазину зайшли двоє осіб; вказали на те, що проводиться перевірка; продавець вказала на те, що потрібно повідомити ФОП ОСОБА_1 про перевірку; один з ревізорів пішов перевіряти приміщення; у підсобному приміщенні «кладова» ревізором виявлено алкогольні напої; ФОП ОСОБА_1 прибула приблизно за 20 хвилин після прибуття ревізорів; підсобне приміщення оглядали до моменту прибуття ФОП ОСОБА_1 ; алкогольні напої, що були у підсобному приміщенні не належать ФОП ОСОБА_1 .
Суд вказує на те, що показання свідків різняться щодо пояснень - кому ж належать алкогольні напої, виявлені у підсобному приміщенні: свідки ОСОБА_5. та ОСОБА_6. вказали, що продавець пояснив про те, що алкоголь належить ФОП ОСОБА_1 ; продавець магазину - ОСОБА_2 , як свідок, вказала, алкоголь не належить ФОП ОСОБА_1 .
З даного приводу суд зазначає, що під час оформлення матеріалів фактичної перевірки, не встановлено факту належності виявлених алкогольних напоїв саме позивачу - не описано в Акті перевірки та не долучено до матеріалів фактичної перевірки первинних документів, які могли б свідчити про те, що алкогольні напої належать ФОП ОСОБА_1 (видаткові накладні, чеки тощо).
Щодо зберігання таких алкогольних напоїв у підсобному приміщенні, суд зазначає, що при проведенні фактичної перевірки ревізори мали б з'ясувати ту обставину, якими саме приміщеннями користується ФОП ОСОБА_1 .
Зі змісту Договору позички вбачається, що підсобне приміщення не передавалося у користування ФОП ОСОБА_1 .
Таким чином, позивача не може бути притягнуто до відповідальності за статтею 17 Закону України №481/95-ВР «до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру», оскільки факту використання позивачем підсобного приміщення не встановлено; того факту, що виявлені алкогольні напої належать саме ФОП ОСОБА_1 не встановлено; факту реалізації виявлених алкогольних напоїв ФОП ОСОБА_1 не встановлено.
Таким чином, оскаржуване Рішення про застосування фінансових санкцій від 27 червня 2019 року №0004874000 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Разом з тим, суд відхиляє доводи позивача про те, що рішення про застосування фінансових санкцій має бути оформлене виключно у формі податкового повідомлення-рішення, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) (далі іменується - ПК України), штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пункту 58.2. статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення. Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень-рішень щодо окремих платників податків.
За приписами підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Системний аналіз положень підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 та пункту 58.2 статті 58 ПК України свідчить, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган. Поняття грошового зобов'язання охоплює усі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють фіскальні органи, у тому числі і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Враховуючи наведене, у випадку порушення суб'єктом господарювання вимог Закону України №481/95-ВР, контролюючий орган повинен скласти та направити (вручити) такому суб'єкту господарювання податкове повідомлення-рішення за штрафними (фінансовими) санкціями.
Водночас, складання контролюючим органом рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не за формою податкового повідомлення-рішення не може бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови якщо суб'єкт господарювання вчинив порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його формою.
Рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми оскаржуваного рішення. У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення. У цьому випадку перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Таке правозастосування міститься у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №0340/1538/18 (провадження №К/9901/4654/19).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п'ята статті 242 КАС України).
Суд також відхиляє доводи позивача про те, що ні йому, ні продавцю магазину не надавалися для ознайомлення направлення на перевірку. Так, в матеріалах справи містяться направлення на перевірку від 28.05.2019 №237 та №238 (а.с. 48, 49), у яких в розділі «Розписка» міститься напис продавця магазину - ОСОБА_2 про ознайомлення з направленнями та вручення копії наказу від 28.05.2019.
Позивач також вказує, що фактична перевірка відповідно до Наказу від 28.05.2019 №1484 повинна була бути проведена на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 . Натомість, фактична перевірка проведена на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 .
З даного приводу суд зазначає, що допущення помилки у зазначенні номера будинку «39» та «39А» не вплинуло по суті на хід проведення фактичної перевірки, оскільки прибувши в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , ревізори пересвідчилися у тому, що це є саме той магазин, де провадить діяльність ФОП ОСОБА_1 , і лише після того як продавець вказав на це, розпочали фактичну перевірку. Наданий позивачем Договір позички містить інформацію про адресу приміщень - АДРЕСА_3; натомість, Додаток №1 до Договору позички містить адресу - АДРЕСА_1. Тому, така помилка у зазначенні номера будинку не вплинула на той факт, що був ревізований саме той суб'єкт господарювання, який зазначений у Наказі про проведення перевірки - ФОП ОСОБА_1 .
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного Рішення №0004874000 у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним і скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 468,40 грн., сплачена відповідно до квитанції від 18.10.2019 №148, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області (33023, місто Рівне, вулиця Відінська, 12; код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування фінансових санкцій від 27 червня 2019 року №0004874000.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 03 лютого 2020 року.
Суддя Недашківська К.М.