про залишення позовної заяви без розгляду
Справа № 500/2486/19
28 січня 2020 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
головуючого судді Баб'юка П.М.
за участю:
секретаря судового засідання: Косюк О.П.,
представника позивача Антюка І.П.,
представника відповідача Олексюка Р.З. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними і скасування рішень,
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління ДФС у Тернопільській області в якій просив:
1. Визнати протиправними та скасувати наступні рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області від 13.07.2018:
- податкове повідомлення-рішення №00124831306 про сплату податку на додану вартість в сумі 390 676 (триста дев'яносто тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 25 коп.;
- податкове повідомлення-рішення №00124791306 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування, в сумі 3 227 964 (три мільйони двісті двадцять сім тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 47 коп.;
- податкове повідомлення-рішення №00124741306 про сплату штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 76 777 769 (сімдесят шість мільйонів сімсот сімдесят сім тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 65 коп.;
- податкове повідомлення-рішення №00124811306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 3 160 (три тисячі сто шістдесят) грн. 26 коп.;
- податкове повідомлення-рішення №00124731306 про сплату штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 1 (одна) грн.;
- податкове повідомлення-рішення №00124801306 про сплату адміністративного штрафу та інших санкцій в сумі 170 (сто сімдесят) грн.;
- податкове повідомлення-рішення №00124781306 про сплату військового збору в сумі 268 997 (двісті шістдесят вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 04 коп.;
- рішення №0124751306 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 28 356 (двадцять вісім тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 37 коп.;
- рішення №0124771306 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в сумі 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп.
2. Вирішити питання щодо судових витрат.
Ухвалою суду від 07.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.
Від представника відповідача на адресу суду 28.11.2019 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України в зв'язку із пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду (аркуші справи 66-68, том І) та 10.12.209 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог (аркуші справи 66-68, том І).
Від представника позивача на адресу суду 11.12.2019 надійшли заперечення проти клопотання щодо залишення позовної заяви без розгляду, в якому він просив відмовити в задоволенні зазначеного клопотання представника відповідача (аркуші справи 103-107, том І).
Ухвалою суду від 09.01.2020, проголошеною в судовому засіданні без виходу в нарадчу кімнату, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача та допущено процесуальне правонаступництво відповідача шляхом заміни на Головне управління ДПС в Тернопільській області.
Від представника відповідача 28.01.2020 на адресу суду надійшла відповідь на заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (аркуші справи 1-3, том VI).
Від представника позивача 28.01.2020 на адресу суду надійшло доповнення на заперечення проти клопотання відповідача щодо залишення позовної заяви без розгляду (аркуші справи140-142, том VI).
В підготовчому засіданні представник відповідача підтримав заявлене ним клопотання про залишення без розгляду позовної заяви відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України із посиланням на постанову Верховного Суду від 11.10.2019 року у справі № 640/20468/18. В обґрунтування зазначив, що позов подано поза межами встановленого строку звернення до суду. Зокрема, представник відповідача послався на положення пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, якими встановлено для платника податків скорочений - місячний строк оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, якщо до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження. Також, звернув увагу на положення абзаців 5-7, 9 частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якими визначено адміністративний чи судовий вид оскарження в разі непогодження платника податків із отриманим рішенням про нарахування пені та застосування штрафів із встановленням скаржнику десятиденного строку для оскарження вимоги до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Представник відповідача вважає, що, оскільки, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, за результатами якої Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 31.08.2018 №13627/М99-99-11-02-02-25 та від 27.09.2018 №14875//М/99-99-11-02-01-14, то позовна заява подана зі значним пропуском спеціального скороченого строку звернення до суду, що передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 59.19 статті 56 Податкового кодексу України, абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
В підготовчому засіданні представник позивача заперечив проти клопотання про залишення без розгляду позовної заяви, просив суд відмовити у його задоволенні. Зазначив, що у справі, яку розглянув Верховний Суд, йшла мова про рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків - рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН. В обґрунтування зазначив, що строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (1095 днів із дня отримання такого рішення), незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове вирішення спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.
Також, представник позивача звертає увагу суду на те, що він своєчасно, 28.09.2018, звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішення ДФС, проте ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду позовну заяву у справі № 1940/1942/18 від 22.10.2018 було повернуто у зв'язку з не усуненням недоліків.
Вирішуючи клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, станом на час виникнення спірних відносин та на момент звернення позивача до суду Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що строки звернення до суду можуть бути встановлені іншими законами України та регламентовано строк звернення до суду, який передбачений відповідним законом.
У свою чергу, частина 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 цієї статті рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 цієї статті визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Отже, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.
Водночас, пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Так, процедура адміністративного оскарження закінчується:
56.17.1. днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;
56.17.2. днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;
56.17.3. днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику;
56.17.5. днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались.
Дослідження змісту аналізованих приписів статей Податкового кодексу України та статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов'язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.
Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи платника податків та у діяльності суб'єктів владних повноважень контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов'язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв'язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.
Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов'язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.
Конституційний Суд України рішенням від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб'єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).
Такий висновок Конституційного Суду України судова палата Касаційного адміністративного суду Верховного Суду вважає релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.10.2019 по справі №640/20468/18 та від 25.10.2019 у справі №640/20569/18.
За положеннями пункту 1.1. статті 1 Податкового кодексу України, цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Зазначене свідчить про те, що положення Податкового кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.
В свою чергу, спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року N 2464-VI.
Положеннями абзаців 5-7, 9 частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою нею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Отже, вказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманим рішенням про нарахування пені та застосування штрафів, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження.
Аналогічна правова позиція щодо застосування скороченого строку звернення до суду передбаченого спеціальними нормами інших законів викладена в постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 у справі №0740/1050/18 (К/9901/13133/19), від 8 серпня 2019 у справі № 480/106/19 (К/9901/16500/19), від 31 січня 2019 у справі № 802/983/18-а (К/9901/64845/18).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у даному випадку для звернення з адміністративним позовом у цій справі застосовується для податкових повідомлень-рішень відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового Кодексу України строк протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження; для рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску та за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - протягом десяти календарних днів.
Як свідчать матеріали справи, предметом оскарження у даній адміністративній справі винесені відповідачем 13.07.2018 є:
- податкове повідомлення-рішення №00124831306 про сплату податку на додану вартість в сумі 390 676,25 грн;
- податкове повідомлення-рішення №00124791306 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування, в сумі 3 227 964,47грн;
- податкове повідомлення-рішення №00124741306 про сплату штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 76 777 769, 65 грн;
- податкове повідомлення-рішення №00124811306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 3 160,26 грн;
- податкове повідомлення-рішення №00124731306 про сплату штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 1 грн;
- податкове повідомлення-рішення №00124801306 про сплату адміністративного штрафу та інших санкцій в сумі 170 грн;
- податкове повідомлення-рішення №00124781306 про сплату військового збору в сумі 268 997,04 грн;
- рішення №0124751306 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 28 356,37 грн;
- рішення №0124771306 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в сумі 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп.
При цьому, судом встановлено, що позивач скористався досудовим порядком вирішення спору шляхом подання 30.07.2018 повідомлення про оскарження рішень контролюючого органу до Головного управління ДФС в Тернопільській області (аркуш справи 70, том І).
Державною фіскальною службою України прийнято рішення за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 31.08.2018 №13627/М99-99-11-02-02-25, яким рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.07.2018 №0124751306 та рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 13.07.2018 №0124771306 ГУ ДФС у Тернопільській області - залишено без змін (аркуші справи 71-72, том І).
Судом встановлено, що представник позивач отримав рішення від 31.08.2018 №13627/М99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги 07.09.2018, а з позовом до суду звернувся 29.10.2019, тобто із значним пропуском встановленого строку звернення до суду.
Таким чином, звернувшись до суду лише 29.10.2019 з позовом про скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 28 356,37 грн та рішення за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в сумі 170,00 грн, позивач пропустив 10-денний строк звернення до суду, який встановлений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". При цьому, позивачем не подано клопотання про поновлення строку із наведенням обставин, які б вказували на поважність причин пропуску строку.
Також, за результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 27.09.2018 №14875//М/99-99-11-02-01-14, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Тернопільській області від 13.07.2018 №00124731306, №00124741306, №00124791306, №00124801306, №00124781306, №00124811306, №00124821306, №00124831306, а скаргу - без задоволення (аркуші справи 73-76, том І).
Тобто, 27.09.2018 завершилась процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, а тому, адміністративний позов з врахуванням положень п.56.19 ст.56 Податкового кодексу України до суду мав бути поданий в місячний строк з дня отримання платником податків рішення ДФС України про результати розгляду його скарги.
Представник позивача вказав, що отримав рішення від 27.09.2018 №14875//М/99-99-11-02-01-14 про результати розгляду скарги 27.09.2018 електронною поштою, а з позовом до суду звернувся 29.10.2019, тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду.
Як було зазначено вище, частина 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Також, суд не погоджується із твердженнями представника позивача, що позивач своєчасно, 28.09.2018, звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішення ДФС, тому, на його думку, строк звернення до суду не пропущено.
З матеріалів справи слідує, що позивач дійсно 28.09.2018 звертався до суду з позовною заявою про скасування спірних рішень відповідача. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 позовну заяву в справі №1940/1942/18 повернуто позивачеві. Ухвала про повернення позовної заяви набрала законної сили та позивачем не оскаржувалась. Водночас, з даною позовною заявою позивач звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду 29.10.2019, тобто, після закінчення строків, установлених законом.
Разом з цим, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Доказів поважності причин, які б об'єктивно перешкоджали звернутися до суду з даним позовом у встановлений строк, позивачем суду не надані.
Скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (абзац дев'ятий десятий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011).
За змістом частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи те, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не наведено поважних причин його пропуску, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Таким чином, у разі необхідності повернення судового збору позивач вправі звернутись до суду з відповідною заявою.
Керуючись статтями 122, 123, 241, 248 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними і скасування рішень, - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, - негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали складено 03 лютого 2020 року.
Суддя Баб'юк П.М.
Копія вірна
Суддя Баб'юк П.М.