"31" січня 2020 р. Справа № 818/1827/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Шаповала М.М., розглянувши клопотання про встановлення судового контролю у справі № 818/1827/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області зобов'язання вчинити дії,-
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 позов ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про зобов'язання вчинити дії задоволено та зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії згідно з його заявою від 06.02.2018 № 97/Б. Рішення набрало законної сили 09.10.2018.
27.01.2020 надійшло до суду клопотання позивача про застосування статті 382 КАС України до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області у зв'язку з невиконанням рішення суду у цій справі. Заява мотивована тим, що Пенсійний фонд рішення суду не виконав і по теперішній час. Виконавче провадження 3 рази було безпідставно та неправомірно закінчено, останній раз - 12.12.2019, про що є рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 № 480/5291/19. Відповідно до протоколів про перерахунок пенсії від 13.12.2019, 05.12.2019 був здійснений перерахунок пенсії відповідно до рішення суду № 818/1827/18, але середньомісячний заробіток розраховувався за 12 місяців, а не за 30 календарних днів відповідно до рішення суду. Вважає, що невиконання рішення суду грубо порушує його конституційні права.
Перевіривши матеріали справи та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд визнає, що клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 у справі № 818/1827/18, яке набрало законної сили 09.10.2018, зобов'язано Сумське ОУПФУ Сумської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії згідно з його заявою від 06.02.2018 № 97/Б (а.с. 100-101).
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 06.02.2018 № 97/Б (а.с. 9, 151), позивач просив визначити розмір пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а середньомісячний заробіток - згідно зі статтею 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період роботи та територіях радіоактивного забруднення під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: за фактично відпрацьовані 30 календарних днів з 04.05.1987.
Згідно з копіями листів-відповідей ГУ ПФУ в Сумській області (а.с. 155, 159, 160) встановлено, що ОСОБА_1 проведений перерахунок пенсії з 06.02.2018 згідно з його заявою від 06.02.2018 № 97/Б відповідно до статті 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас, як вбачається із протоколу призначення пенсії (а.с. 162-163), 05.12.2019 ГУ ПФУ в Сумській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення суду від 20.07.2018 у справі № 818/1827/18, однак, для перерахунку використано середньомісячний заробіток, обрахований за 12 місяців роботи, а не за 30 календарних днів роботи, як встановлено рішенням суду від 20.07.2018. Тобто повного та безумовного виконання рішення суду не відбулося.
Суд зазначає, що відповідно до вимог частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до вимог статей 129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічна норма закріплена у статті 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У свою чергу, за правилами частини 1 статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суд зазначає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 по цій справі набрала законної сили з дня прийняття ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2018, тобто у цей же день.
Відповідач протягом досить тривалого часу - більше року з дня набрання рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 законної сили, не виконує рішення суду в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях по справах "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Case of Immobiliare Saffi v. Italy, Заява № 22774/93, п.п. 63, 66), Горнсбі проти Греції від 19.09.1997 (п.п. 40, 41), "Жовнер проти України", "Бурдов проти Росії", "Ясіун'єне проти Литви" (Jasiuniene c. Lituanie), "Руйану проти Румунії" (Ruianu c. Roumanie) наголошує на тому, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 (за заявою № 68385/10 та № 71378/10), суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
У цьому випадку є підстави стверджувати про наявність "законних сподівань", оскільки позивач отримав право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Водночас, суд зазначає, що друге речення першого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності", яке дозволяє позбавити майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію "законів", не поширюється на спірні правовідносини, оскільки втручання у право позивача не може бути визнано таким, що відповідає закону.
Суд вважає, що позивач мав "законні сподівання" отримати пенсію у збільшеному розмірі після перерахунку її розміру, отже, обмеження щодо строків та розмірів виплати пенсії не можуть бути застосовані.
У контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора вказав, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини).
Отже, механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури виконання рішень суду.
У рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин 7, 9, пункту 2 частини 16 статті 236-8 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Відповідно до вимог частин другої та четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права на судовий захист.
Оскільки рішення суду є невиконанням досить тривалий час, суд дійшов висновку про достатність підстав для застосування статті 382 КАС України та зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 у справі № 818/1827/18 протягом одного місяця з дня набрання цією ухвалою законної сили.
Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України", що визначає перелік територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання, Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. 18.06.2019 проведена державна реєстрація припинення Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.
Згідно зі статтею 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне замінити відповідача у цій справі - Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області.
Керуючись ст.ст. 52, 248, 382 КАС України, суд, -
Замінити відповідача по справі № 818/1827/18 - Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, буд. 1, код ЄДРПОУ 21108013).
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області строк для подання звіту про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 у справі № 818/1827/18 один місяць з дня набрання цією ухвалою законної сили - до 01.03.2020.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя М.М. Шаповал