Справа № 420/64/20
03 лютого 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,-
До Одеського окружного адміністративного суду 03 січня 2020 року надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 03.12.2019 року ВП №59257147 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року судом даний позов залишено без руху та надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
14 січня 2019 року за вх.№1533/20 позивач надав до суду заяву про усунення недоліків з належним чином засвідченими доказами та належним чином оформленою позовною заявою (з доказами направлення відповідачу), в якій позовні вимоги викладені в наступній редакції: визнати протиправною та скасування постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 03.12.2019 року ВП №59257147 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Ухвалою суду від 17 січня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вх.№1533/20). Відкрито провадження у адміністративній справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24.12.2019 року до управління надійшла постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 03.12.2019 року ВП №59257147 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 04.06.2019 ВП 59257147 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №420/5975/18 виданим 25.03.2019. Управлінням до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надано довідку від 20.06.2019 №43 з інформацією щодо виконання рішення суду про що зазначено в оскаржуваній постанові. Позивач зазначає, що державним виконавцем не звернуто уваги на те. що причиною невиконання управлінням рішення суду є поважна причина, а саме: відсутність механізму виплати відповідного боргу. Наявні обставини ніяк не залежать від волі управління. Рішення Кабінету Міністрів України відповідно до положень ч.1 ст.4 Бюджетного Кодексу України є частиною бюджетного законодавства, а отже управління зобов'язано дотримуватись положень Порядку № 365. Управлінням здійснено усі можливі дії щодо виконання рішення суду у межах діючих нормативно-правових актів України. На думку управління невиконання судового рішення управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного нормативно-правового регулювання не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу вважає безпідставним та неправомірним, а його стягнення призведе до збитків бюджету Пенсійного фонду України.
24 січня 2020 року ухвалою суду залучено до участі у справі у якості співвідповідача Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та ухвалено розглядати справу спочатку.
22 січня 2020 року до суду від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за вх.№ЕП/615/20 надійшов відзив (а.с.44-49), у якому зазначено, що у Відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 04.06.2019 перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 420/5975/18, виданого Одеським окружним адміністративним судом від 25.03.2019 про зобов'язання Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої пенсії за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад місяці 2018 року. 24.06.2019 до відділу надійшов лист від боржника про часткове виконання рішення суду, а саме: суму невиплаченої пенсії за липень серпень, жовтень та листопад місяць 2018 року нараховано на додаткову відомість суму заборгованості у розмірі 59897,88 грн., що підтверджується розпорядженням від 18.062019 № 951060852070. Що стосується виплат зазначеної заборгованості, то відповідно до п.18 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» повторне призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі у разі їх припинення відповідно до підпункту 4 пункту 12 цього Порядку можливе лише через 6 місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, необхідних для їх призначення, передбачених законодавством. Суми соціальних, виплат, які невиплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Відповідач вказує, що рішення суду боржником не виконано взагалі, посилання на постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» є безпідставним, адже, боржником не вчинено жодних дій на виконання вказаної постанови. Посилаючись на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 зазначає, що боржником взагалі не взято до уваги ані рішення суду, ані постанову КМУ № 649 від 22.08.2018. Таким чином, рішення не виконано та боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду в повному обсязі. Відсутність грошових коштів у бюджеті не є підставою невиконання рішення суду, виконання чого є обов'язковим, що передбачено статтею 129-1 Конституції України. Таким чином, державний виконавець діяв лише в чітких рамках, визначених законом.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Таким чином, оскільки сторони не з'явились, у зв'язку з відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, суд 29 січня 2020 року вирішив усною ухвалою суду, внесеною в протокол судового засідання, розглядати дану справу у письмовому провадженні.
Дослідивши подані до суду документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно ч.ч.2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон №1404-VIIІ) (тут і в подальшому у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
У відповідності до ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з ч.1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року по справі №420/5975/18 (а.с.25-27) позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі задоволено частково. Скасовано рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі №371/Є-01 від 02 вересня 2018 року та зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі поновити виплату пенсії ОСОБА_1 Зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) суму невиплаченої пенсії за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад місяці 2018 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Вказане рішення набрало законної сили 14 березня 2019 року, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень.
25 березня 2019 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/5975/18 щодо зобов'язання Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) суму невиплаченої пенсії за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад місяці 2018 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року по справі №420/5975/18 заяву позивача - ОСОБА_1 від 02.10.2019 року №35865/19 задоволено та проведено заміну сторони виконавчого провадження з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі (код ЄДРПОУ 41248812) на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року по справі №420/5975/18.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 04 червня 2019 року за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду №420/5978/18 від 25.03.2019 року відкрито виконавче провадження за №59257147 (а.с.28 зворот - 29, 56-57).
Вказана постанова направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області 04.06.2019 року та отримана позивачем 11.06.2019 року (а.с.28, 55).
Також старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області 04.06.2019 року прийнято постанову ВП №59257147 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн. (а.с.29-30).
Вказана постанова надіслана позивачу 04.06.2019 року (а.с.58).
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області направило відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління Юстиції в Одеській області довідку №43 від 20.06.2019 року (а.с.8), у якій зазначено, що на виконання виконавчого листа № 420/5975/18 виданого 25.03.2019 року Одеським окружним адміністративним судом, яким зобов'язано нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої пенсії за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад місяці 2018 року, управлінням нараховано на додаткову відомість суму заборгованості у розмірі 59897,88 грн., що підтверджується розпорядженням від 18.06.2019 року № 951060852070. Що стосується виплати зазначеної заборгованості, то відповідно до п. 18 Порядку здійснення контролю за приведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (зі змінами) повторне призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі у разі їх припинення відповідно до підпункту 4 пункту 12 цього Порядку можливе лише через шість місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, необхідних для їх призначення, передбачених законодавством. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
03 грудня 2019 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову ВП №59257147 про накладення штрафу (а.с.6 зворот - 7), якою за невиконання без поважних причин в повному обсязі рішення суду застосовано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф у сумі 5100 грн.
Вказана постанова надіслана позивачу 03.12.2019 року та отримана ним 24.12.2019 року (а.с.6).
На підтвердження здійснення дій щодо виконання рішення суду по справі №420/215/19 позивачем до суду надано протоколи перерахунку пенсії (а.с.8 зворот - 11, 30-32) та протокол за період 01.07.2018 - 30.06.2019 (а.с.33).
Згідно п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Доказів закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» позивачем до суду не надано.
Згідно ч.2 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Суд ставиться критично до посилання позивача як на доказ виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 року по справі №420/5975/18 на нарахування ОСОБА_1 заборгованості по пенсії, оскільки виконавчий лист по справі №420/5975/18, на виконання якого відкрито виконавче провадження ВП №59257147, стосується в тому числі зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за період липень, серпень, вересень, жовтень та листопад місяці 2018 року.
Доказів виплати такої заборгованості позивачем до суду не надано.
Щодо посилання позивача на п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 (у редакції постанови КМ № 335 від 25.04.2018 року), згідно якого суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, суд вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.
Зі змісту пунктів 10, 14 цього ж Порядку слідує, що вказане положення пункту 15 регулює відшкодування сум соціальних виплат, які не виплачені за минулий період на підставі рішення комісій, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 про (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
У той же час, рішення про зобов'язання Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м.Одесі (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої пенсії за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад місяці 2018 року прийнято Одеським окружним адміністративним судом 19.12.2018 року по справі №420/5975/18, а отже Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 (у редакції постанови КМ № 335 від 25.04.2018 року) не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Окрім цього суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва № 640/18720/18 від 11.06.2019 року, яке набрало законної сили 12.07.2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними та нечинними підпункт 2 пункту 1, підпункт 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25 квітня 2018 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365" в частині, що стосується сум невиплачених пенсій. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Тобто, вищевказаним рішенням було визнано нечинною норму, яка передбачає виплату заборгованості по соціальних виплатах внутрішньо переміщеним особам.
Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 року по справі №420/5975/18, та відповідно про правомірність винесення відповідачем постанови про накладення штрафу ВП №59257147 від 03.12.2019 року.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Керуючись ст.ст.205, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 03.12.2019 року ВП №59257147 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).
Відповідачі:
- Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вул.Розумовська, 37, м.Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 34929741);
- Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул.Богдана Хмельницького, буд.34, м.Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 43315529).
Суддя О.А. Вовченко
.