справа№1.380.2019.006003
28 січня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Грень Н.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Редкевич О.Р.,
представника позивача Трофімова Р.В.,
представника відповідача Катревич Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної Прикордонної служби України (7 прикордонний загін) про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за непроведення повного розрахунку при звільненні,-
14.11.2019 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (7 прикордонний загін), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення із списків частини 19.07.2019 грошової компенсації за не отримане речове забезпечення;
- стягнути з Львіського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , що проживає за адресою АДРЕСА_2 , середній заробіток в розмірі 10 977 грн 12 коп за не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення із списків частини 19.07.2019 грошової компенсації за не отримане речове забезпечення.
В обгрнтування позовних вимог зазначено, що Наказом начальника 7 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 19.06.2019 № 158-ос,- ОСОБА_1 звільнена з військової служби. Наказом від 19.07.2019 № 192-ос виключена з списків особового складу частини. Однак, відповідач протиправно в порушення ст. 43 Конституції України не здійснив зі мною повний розрахунок при звільненні а саме не виплатив мені компенсацію вартості за не отримане речове майно в розмірі 26303 грн 62 коп Остаточний розрахунок проведено лише 15.08.2019 Оскільки остаточний розрахунок здійснено лише 15.08.2019, то з посиланням на положення ст.ст.116, 117 Кодексу законів про працю України вважає, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позивач в обґрунтування своєї позиції також зазначила, що так як спеціальним законодавством України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця, то у даному випадку слід застосовувати норми трудового законодавства.
Відповідач позов не визнав, 03.01.2020 подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що не виплачена позивачу грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі військовослужбовцям Збройних Сил, - не є щомісячним чи одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а відтак положення статті 117 КЗпП України не поширюється на відносини між військовими частинами та військовослужбовцями щодо проходження військової служби та виплати грошового забезпечення..
Ухвалою судді від 09.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні такого відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, встановив наступне.
Наказом начальника 7 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 19.06.2019 № 158-ос,- ОСОБА_1 інспектора прикордонного контролю 1 категорії групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Павловичі» (тип Б) відділу прикордонної служби «Павловичі» І категорії (тип Б) звільнено з військової служби, на підставі підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом від 19.07.2019 № 192-ос старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонного контролю 1 категорії групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Павловичі» (тип Б) відділу прикордонної служби «Павловичі» І категорії (тип Б) виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
Виплату грошової компенсації за неотримане речове забезпечення відповідач здійснив 15.08.2019.
Вважаючи, що відповідачем допущено несвоєчасний розрахунок при звільненні, позивач звернулася із цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституцій України).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначаються Законом України № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 (далі Закон України № 2011-ХІІ).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі Закон № 2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Статтею 1-2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Положеннями ст. 2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює за кріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частина 4 даної статті визначає, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Положеннями п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, зокрема щодо належного матеріального та побутового забезпечення, враховуючи особливості військової служби, з метою стимулювання досягнення високих результатів у службовій діяльності. Звільнена особа з військової служби на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач зі списків особового складу військової частини виключена 19.07.2019. При цьому, грошову компенсацію за неотримане речове майно відповідач виплатив 15.08.2019.
Отже, станом на день виключення зі списків особового складу військової частини, з позивачем не проведено розрахунок у повному обсязі та не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно.
Основним аргументом відповідача щодо несвоєчасної виплати грошової допомоги при звільненні є те, що відповідач не є головним розпорядником бюджетних коштів і здійснює виплати при наявності відповідних кошторисних асигнувань. Рапорт ОСОБА_1 подала лише в день виключення зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення 19.07.2019. Тому відповідно після звернення позивача про проведення виплати грошової компенсації з надходженням коштів від головного розпорядника така виплата була здійснена Львівським прикордонним загоном 15.08.2019 відповідно до наказу Львівського прикордонного загону №313 - к
Суд критично оцінює такі покликання, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства щодо проведення розрахунку при звільненні.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3744-ІV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейським судом з прав людини у рішенні від 10.03.2011 (остаточне 10.06.2011) у справі «Сук проти України» (Заява № 10972/05) сформовано позицію, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (див. рішення у справі «Кечко проти України» (Kechko v. Ukraine), згадане вище, пункт 23).
Згідно з позицією Європейського суду у справі «Yvonne van Duyn v. Home Office» (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Також, Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно- правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
З огляду на викладене, затримка відповідачем виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно є протиправною, а вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні невиплату ОСОБА_1 в день виключення із списків частини компенсації за неотримане речове майно підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплати компенсації за речове майно) на користь ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів ст.116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за неотримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано КЗпП України.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в Державній прикордонній службі України.
Суд відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №806/1899/17 та від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16.
Системний аналіз спеціального законодавства та положень КЗпП України з урахуванням правової позиції Верховного Суду свідчить про помилковість доводів відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних відносин норм КЗпП України, тому суд такі відхиляє.
Оскільки, грошову компенсацію за неотримане речове майно позивачу не виплачено в день виключення із списків частини 19.07.2019, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку. Тому відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до довідки про доходи № 345 від 25.09.2019 розмір грошового забезпечення позивача за два останні місяці перед звільненням становив 24800,70 (12558,85 грн за травень 2019 та 12241,85 грн за червень 2019). Відтак, для обчислення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні необхідно застосовувати показник 406,56 грн. за день (24800,70 грн/61 день).
Період затримки фактичного розрахунку становить 27 днів, а саме з 19.07.2019 до 15.08.2019, відтак сума середнього грошового забезпечення становить 10977,12 грн. (406,56 грн. х 27 днів).
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Враховуючи те, що на день виключення зі списків особового складу військової частини позивач не була забезпеченаповністю грошовим забезпеченням за неотримане речове майно, а також позицію Верховного та Конституційного судів щодо застосування ст. 116, 117 до військовослужбовців Збройних Сил України, ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Пункт 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (у редакції чинній станом на момент спірних правовідносин): виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з Львіського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 10977 грн 12 коп за не проведення повного розрахунку при звільненні підлягає задовленню.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, не спростованими суб'єктом владних повноважень, а відтак позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн підлягає стягненню на користь позивача з Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення із списків частини 19.07.2019 грошової компенсації за не отримане речове забезпечення;
Стягнути з Львіського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 (, що місце реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , середній заробіток в розмірі 10977 (десять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн 12 коп за не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення із списків частини 19.07.2019 грошової компенсації за не отримане речове забезпечення.
Стягнути з Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України місцезнаходження: 71010 м. Львів вул. Личаківська 74, код ЄДРПОУ 14321653, на користь ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Грень Н.М.
Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2020.