Справа № 420/5637/19
29 січня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тарасишиної О.М.,
за участю секретаря: Сидорівського С.А.,
представника позивача: Свяченої Ю.А.,
представника відповідача: Наумової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2019 року №0008661305, №0008671305, визнання протиправним та скасування наказу, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2019 року №0008661305, №0008671305, визнання протиправним та скасування наказу.
Ухвалою від 01.10.2019 року Одеським окружним адміністративним судом дану справу залишено без руху.
22.10.2019 року (вх. № 38917/19) позивачем на виконання ухвали до канцелярії суду надано квитанцію про сплату судового збору, чим усунуто недоліки, зазначені в ухвалі.
Ухвалою від 23.10.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження по даній справі за правилами загального позовного провадження.
19.11.2019 року (вх. № 43385/19) представником позивача до канцелярії суду подано лист із зазначенням засобів зв'язку.
18.11.2019 року (вх. № 43212/19) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.
26.11.2019 року (вх. № 44462/19) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.
26.11.2019 року (вх. № ЕП/9208/19) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.
26.11.2019 року (вх. № 44463/19) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про уточнення позовних вимог.
26.11.2019 року (вх. № ЕП/9213/19) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про уточнення позовних вимог.
Ухвалою від 27.11.2019 року Одеським окружним адміністративним судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національне агентство з питань запобігання корупції.
Ухвалою від 11.12.2019 року Одеським окружним адміністративним судом продовжено строк підготовчого провадження.
05.12.2019 року (вх. № 46081/19) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.
11.01.2020 року (вх. № ЕП/202/20) представником третьої особи до канцелярії суду подані письмові пояснення.
14.01.2020 року (вх. № 1462/20) представником третьої особи до канцелярії суду подані письмові пояснення.
Ухвалою від 15.01.2020 року Одеським окружним адміністративним судом закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що при складанні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зокрема посилаючись на акт проведеної перевірки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до наказу від 05.12.2018 року № 9621, виданого Головним управлінням ДФС в Одеській області, враховуючи доповідні записки від 26.11.2018 року № 1128/11/15-32-13-05 та від 05.11.2018 року № 1050/11/15-32-13-05, службову записку від 02.11.2018 року № 83/11/15-32/13/03, заступником начальника відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області Целих С.О. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог податкового, валютного ті іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р.
За наслідками перевірки складено акт № 201/15-32-13-05/3117320458 від 08.02.2019р. (а.с. 18-28), відповідно до висновків якого встановлено невідповідність сум отриманого платником доходу та сумою задекларованих у 2016 році статків на суму 19999589,46 грн., у зв'язку з чим платником в порушення ст. 163, ст. 168, ст. 176, пп. 1.1., п.п. 1.3, п.п. 1.4 ст. 161 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено військовий збір, що підлягає сплаті до бюджету за 2016 рік у сумі 299993,84 грн. та в порушення п. 163.1 ст. 163, п. 164.2 ст. 164, п. 164.1 ст. 164, ст. 176 Податкового Кодексу України занижено суму податку на доходи з фізичних осіб за 2016 рік на 3599926,1 грн.
За результатами перевірки Головним управління ДПС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:
від 02.04.2019 року № 0008661305 з сумою грошового зобов'язання за платежем податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування 4499907,60 грн.;
від 02.04.2019 року № 0008671305 з визначеним зобов'язанням за платежем військовий збір на суму 374992,30 грн.
Позивач, не погоджуючись з зазначеними рішеннями контролюючого органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:
податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обовязкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;
акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Платники податків та інші субєкти інформаційних відносин зобовязані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).
У разі проведення зустрічної звірки платники податків та інші субєкти інформаційних відносин зобовязані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Документальне підтвердження цієї інформації на вимогу контролюючого органу може бути надано в електронному або паперовому вигляді на вибір платника податків.
У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - пятим цього пункту, платник податків звільняється від обовязку надавати відповідь на такий запит.
ГУ ДФС в Одеській області відповідно до абз.6 та 8 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, позивачу надіслано, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, письмовий запит від 20.07.2018 №5894/Б/15-32-13-03-08 (а.с. 40-41) щодо надання інфомації та документальне підтвердження (засвідчені власним підписом) копії первинних та інших документів для з'ясування питання повноти нарахування та сплати податкових платежів, дотримання вимог чинного законодавства, достовірності виявленої податкової інформації (а.с. 40-42).
Відповідно до п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно із п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Підпунтом 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав - отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обовязковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
У зв'язку з неотриманням пояснень та документального підтвердження копій первинних та інших документів на запит, відповідачем прийнято наказ №9621 від 05.12.2018 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» (а.с. 32).
За таких обставин суд дійшов висновку про безпідставність позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС в Одеській області № 9621 від 05.12.2018 року «про проведення документальної позапланової виїзної перевірки».
Разом із тим, щодо встановлених відповідачем в ході перевірки порушень та прийнятих податкових повідомлень-рішень суд не погоджується із позицією ГУ ДФС в Одеській області з наступних підстав.
Як зазначено у відзиві на позовну заяву, за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р. позивачем отримано 786185,84 грн. доходу від здійснення підприємницької діяльності та 166905,41 грн. у вигляді заробітної плати та інших виплат (у т.ч. за 2015 рік надано декларацію про майновий стан і доходи, в якій задекларовано загальний дохід від відчуження рухомого або нерухомого майна у розмірі 89200 грн.). З урахуванням залишку станом на 01.01.2015р. позивачем отримано 5092746 грн. доходу.
Відповідно до декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (Е-декларації) платником задекларовано грошові кошти у розмірі 20499935,46 грн. Внесено до статутного фонду юридичних осіб - 45000,00 грн., задеклароване цінне рухоме майно (виходячи з розрахункової вартості з розміру 100 мінімальних заробітних плат на 1 січня звітного 2016 року) вартість майна складає 4547400,00 грн.
Так, відповідно до поданих платником податків електронних декларацій, пояснень та первинних документів, наданих в ході перевірки з урахуванням наявної податкової інформації, що міститься і інформаційних базах ДФС встановлено розбіжність між сумою задекларованих у 2016 році статків та сумою отриманого доходу платником податків у розмірі 19999589,46 грн.
Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є:
загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними згідно з Податковим кодексом України.
Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету передбачено статтею 168 Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів. Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку в органах державної податкової служби як особа, що провадить незалежну професійну діяльність (підпункт 168.2.2 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 Кодексу.
Крім того, відповідно до підпункту 1.1 пункту 16* підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходу з джерела їх походження в Україні.
Згідно з підпунктом 1.2 пункту 16' підрозділу 10 розд. XX Податкового кодексу України об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16і підрозділу 10 розд. XX Податкового кодексу України (підпункт 1.3 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розд. XX Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або інтим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.
Згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2,, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до підпункту 179.1 статті 179 розділу IV Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 179.7 статті 179 Податкового кодексу України передбачено, що фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.
Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 113.3 статті 113 розділу II Податкового кодексу України встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
На підставі рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 14 серпня 2016 року №1 «Про початок діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції» розпочало свою діяльність Національне агентство з питань запобігання корупції, до повноважень якого згідно з пунктом 8 частини першої статті 11 Закону №1700-VII належить здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно пункту 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про: наявні грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Відомості щодо грошових активів включають дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески. Не підлягають декларуванню наявні грошові активи (у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам) та активи у дорогоцінних (банківських) металах, сукупна вартість яких не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.
Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.08.2016 р. № 3 затверджені Роз'яснення що застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (далі Роз'яснення).
У пункті 48 цих Роз'яснень також вказується, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 46 Закону, у декларації зазначаються грошові активи, наявні у суб'єкта декларування та членів його сім'ї на останній день звітного періоду. Під грошовими активами розуміються: готівкові кошти; кошти, розміщені на банківських рахунках (незалежно від типу рахунків та дати їх відкриття); внески до кредитних спілок; внески до інших небанківських фінансових установ, у тому числі до інститутів спільного інвестування.
Згідно пункту 50 Роз'яснень у декларації зазначаються ті грошові активи, у тому числі готівкові кошти, суб'єкта декларування або членів його сімї, які наявні в них станом на останній день звітного періоду (за умови перевищення встановленого Законом порогу декларування для таких обєктів). Наприклад, для щорічної декларації, а також для декларації, що подається наступного року після припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, таким днем є 31 грудня попереднього року. Якщо суб'єкт декларування або член його сім'ї упродовж звітного періоду отримав грошові активи, але станом на останній день звітного періоду вони в нього відсутні, такі активи не відображаються в розділі «Грошові активи», але відображаються в розділі Доходи, у тому числі подарунки».
Отже, норми ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» та надані НАЗК роз'яснення з питань заповнення декларації не вказують період, за який грошові кошти були набуті суб'єктом декларування та членами його сім'ї, а також в Законі не вказується на те, що ці грошові кошти, які суб'єкт декларування вказав у розділі «Грошові активи» є доходами (доходом), які були ним отримані за звітний період за 2016р.
Разом з цим контролюючим органом при проведенні перевірки не враховані вимоги Податкового Кодексу України щодо граничних термінів проведення перевірки 1095 днів, відповідно до п.102.1,102 ПК України.
Як вбачається із матеріалів справи, податковий орган під час проведення перевірки позивача здійснив вибіркову перевірку позивача за період, що перевищує 1095 днів та просив надати відомості та документи за межами 1095 днів.
Так, відповідч під час проведення перевірки та складення акту перевірки вийшов за межі перевірки та відомостей про майно та доходи позивача, які були отримані поза межами періоду, що перевірявся, а саме з 1998 по 2015 рік.
Крім того, акт перевірки не містить відомостей про суми виплачених доходів і утриманих з них податків до 1998 року, які у встановленому на той час законодавством порядку подавалися підприємствами- платниками податків до податкових органів.
Висновки відповідача про встановлення отримання позивачем доходу починаючи з 1998 року, є необґрунтованими, з огляду на те, що саме з цього часу працює центральна база даних державного реєстру фізичних осіб ДФС України, яка містить відповідну податкову інформацію, оскільки відсутність такої бази в органі державної влади не є тотожним відсутності факту отримання доходів платниками податку.
У даному випадку, контролюючим органом в акті документальної перевірки не зазначено джерело отриманих доходів позивачем у 2016 році, а також відсутнє документальне підтвердження отримання даного доходу, форму отримання доходу, періоду отримання доходу (дата, місяць, рік), правочин, на підставі яких отримано дохід.
Декларування позивачем грошових активів, відповідає вимогам ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» та Роз'ясненням що застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», затверджених Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від
Таким чином, висновки контролюючого органу, які викладені в акті перевірки, ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Слід окремо зазначити про те, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31.07.2014, № 1621 -VII, який набрав чинності 03.08.2014р. в Україні був введений військовий збір, отже військовим збором можуть бути оподатковані лише доходи отримані платниками податку після 03.08.2014 року, однак фактичні обставини справи та висновки акту перевірки свідчать, що податковим органом не дотримано зазначеної норми Закону.
При вирішенні даного спору слід також звернутися до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права та обовязковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зважаючи на те, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ зобовязані враховувати практику ЄСПЛ як джерело права.
Стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення Броньовський проти Польщі [GC], N 31443/96, п. 143, СЕDН 2004). У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар ( Рішення Спорронг та Лонрот п. Швеції , рішення від 23 вересня 1982, серія А N 52, стор. 26, п. 69).
Згідно п.50 Рішення ЄСПЛ у справі «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ» (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом констатовано, що перша та найважливіша вимога статті І Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.
Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, базуються на припущеннях, а контролюючий орган без належного самостійного дослідження господарських операцій, дійшов хибного висновку про порушення позивачем чинного законодавства України, відтак податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області судовий збір у розмірі 9605,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, 28, Код ЄДРПОУ 40381452) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2019 року №0008661305, №0008671305, визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС в Одеській області від 02.04.2019 року №0008661305, №0008671305.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 9605,00 грн. (дев'ять тисяч шістсот п'ять грн. 00 коп.).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2020р.
Суддя О.М. Тарасишина
.