20 січня 2020 року м. Кропивницький Справа №340/1044/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_2
до відповідача: Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області
про визнання протиправним та скасування рішення.
ОСОБА_2 звернувся з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області від 23 липня 2018 року №323 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_2.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 28.11.2016 р. Управлінням Державної міграційної служби України в Кіровоградській області прийнято рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_2, на підставі якого 30.11.2016 р. позивачу видано посвідку на постійне проживання в Україні. Однак, рішенням від 23.07.2018 р. на підставі п.1 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію» скасовано ОСОБА_2 дозвіл на імміграцію в Україну. Представник позивача вказує, що позивач звертаючись в 2016 році до УДМС України в Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на імміграцію надав відносно себе виключно правдиві відомості, будь-яких підроблених документів чи документів, що втратили чинність до УДМС України в Кіровоградській області позивач не подавав. Представник позивача наголошує на тому, що на час прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію позивачу, будь-яких заперечень та/або зауважень щодо зазначених позивачем відомостей та наданих документів у УДМС України в Кіровоградській області не було, що, зокрема, підтверджується й самим фактом надання 28.11.2016 р. дозволу на імміграцію. Також представник позивача зауважує, що оскаржуване рішення прийняте за наявності тих самих обставин, що були підставою для надання йому дозволу на імміграцію, без встановлення будь-яких винних дій з боку позивача.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву відповідно до якого позов не визнається (а.с.61-63). Представник відповідача вказує, що у заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну позивач зазначив місце свого проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_1 та разом із заявою надав копію посвідки на тимчасове проживання в Україні із проставленим у ній штампом реєстрації місця проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_2 . Представник відповідача зазначає, що в подальшому при перевірці матеріалів міграційної справи відповідача встановлено, що позивач при поданні заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну надав про себе свідомо неправдиві відомості, оскільки у заяві вказав місцем свого проживання адресу: АДРЕСА_1 , в той час як згідно наданої ним посвідки на тимчасове проживання в Україні місце його проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2. Представник відповідача вважає рішення від 23.07.2018 р. №323 правомірним, всебічно обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Представником позивача подано відповідь на відзив у якій не визнає наведені відповідачем заперечення та вважає, що вони мають бути відхилені (а.с.82-84). Представник позивача наголошує на тому, що 10.10.2016 р., звертаючись до відповідача із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну, позивач надав повний пакет документів згідно з переліком встановленим законом, в тому числі й документи про своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, зі змісту копії заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну від 10.10.2016 р., доданій відповідачем до відзиву на позовну заяву, вбачається, що у графі «Місце проживання в Україні» не вказано вулицю. Проте, при поданні заяви, ця помилка не виявлена позивачем внаслідок неуважності, а сам текст заяви ним не формувався. На думку представника позивача, відповідальність за помилку допущену співробітниками відповідача при оформленні заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну від 10.10.2016 р. у вигляді не зазначення назви вулиці в адресі місця проживання, не можна покладати на позивача та розцінювати, як факт надання позивачем свідомо неправдивих відомостей про себе. Представник позивача зазначає, що надання відповідачем не в повному обсязі документів, які подавав позивач разом із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну від 10.10.2016 р., спростовує твердження відповідача про те, що позивач свідомо надав неправдиві відомості про себе, оскільки правдивість наданих відомостей підтверджувалась документами доданими до заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну. В разі неподання позивачем всіх визначених законодавством документів, в тому числі документу про місце проживання, заява про надання дозволу на імміграцію не мала б прийматися відповідачем до розгляду. Також представник позивача вказує, що зазначення у висновку про скасування дозволу на імміграцію громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_2 від 23.07.2018 р. про те, що у разі, коли заявник тимчасово проживає на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання, його місце проживання визначається відповідно до відомостей. Вказаних у штампі реєстрації місця проживання, віднесеним до посвідки, не відповідає нормам законодавства, і є нічим іншим, як вільним (на власний розсуд) тлумаченням законодавства України відповідачем.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 р. позовну заяву ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення - залишено без руху (а.с.21).
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.1-2). Зазначеною ухвалою також відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оскільки вона подана передчасно, у зв'язку з тим, що перебіг строку звернення до суду щодо оскарження відповідного рішення розпочався 18.03.2019 р. та на час подання позовної заяви не сплив.
В судове засідання представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.45, 46).
З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, а розгляд справи згідно з ч.5, ч.9 ст.205 КАС України проведено в порядку письмового провадження.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
10 жовтня 2016 року ОСОБА_2 подано до Управління ДМС України в Кіровоградській області заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну у якій місцем проживання в Україні зазначено - АДРЕСА_1 (а.с.48-49, 67-68).
До заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну додано копію посвідки на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 у якій зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 вказано АДРЕСА_2 (а.с.50, 69).
З огляду на висновок за заявою громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 про надання дозволу на імміграцію в Україну, затверджений заступником начальника Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області 28.11.2016 р., клопотання ОСОБА_2 щодо надання дозволу на імміграцію на підставі п.6 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію» підлягає задоволенню (а.с.51, 70).
28.11.2016 р. Управлінням ДМС України в Кіровоградській області видано ОСОБА_2 дозвіл на імміграцію в Україну (а.с.52, 71).
30.11.2016 р. ОСОБА_2 подано до Управління ДМС України в Кіровоградській області заяву для оформлення посвідки на постійне проживання у якій місцем проживання в Україні зазначено - Добровеличківський АДРЕСА_3 (а.с.53-54, 72-73).
30.11.2016 р. ОСОБА_2 отримано посвідку серії НОМЕР_2 (а.с.10-11, 54).
Листом Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України №8-1-1291/8.1.1-18 від 17.04.2018 р. підтримано проект висновку про скасування дозволу на імміграцію громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_2 та рекомендовано його до затвердження (а.с.55-56, 74-75).
Висновком про скасування дозволу на імміграцію громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_2, затвердженим заступником начальника УДМС України в Кіровоградській області 23.07.2018 р. рекомендовано скасувати повністю рішення УДМС України в Кіровоградській області від 28.11.2016 р. про надання дозволу на імміграцію громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_2 на підставі п.1 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію», визнати незаконною та такою, що підлягає вилученню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 30.11.2016 р. (а.с.57-58, 64-65). У висновку зазначено, що під час перевірки особової справи ОСОБА_2 встановлено, що заявник свідомо надав неправдиві відомості про місце проживання, на підставі яких було надано дозвіл на імміграцію.
Рішенням Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області від 23.07.2018 р. №323 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну виданий 28 листопада 2018 року громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_2 (а.с.15, 59, 66). Водночас, на підставі цього рішення скасовано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 , видану 30.11.2016 р.
Листом Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області №3501.5-4311/35.3-18 від 24.07.2018 р. направлено ОСОБА_2 копію рішення УДМС України в Кіровоградській області від 23.07.2018 р. (а.с.60, 76). Однак, відповідачем не надано суду доказів надіслання та вручення позивачу зазначеного листа та копії оскаржуваного рішення.
Частиною 1 статті 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
З огляду на п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 р. №3773-VI іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Згідно з п.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 р. №2491-ІІІ (далі за текстом - Закон №2491) заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.
Відповідно до ч.5 ст.9 Закон №2491 для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Пунктом 11 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 р. №1983 (далі за текстом - Порядок №1983) визначено, що для отримання дозволу на імміграцію разом із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка подаються: паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та копія його сторінок; засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними; три фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; документ про місце проживання (в Україні та за кордоном); документально підтверджені відомості про склад сім'ї (копії свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, документів про усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо); документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про відсутність у заявника хвороб, зазначених у пункті 5 частини п'ятої статті 9 Закону України «Про імміграцію» (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону); довідка, видана компетентним органом держави попереднього проживання або її дипломатичним представництвом чи консульською установою в Україні, про відсутність судимості (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію»); квитанція про сплату державного мита або консульського збору, якщо за дії, пов'язані з наданням дозволу на імміграцію, законодавством передбачена їх сплата, або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати.
Згідно з п.12 Порядку №1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів); здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.
Пунктом 4 частини 1 статті 10 Закону №2491 визначено, що дозвіл на імміграцію не надається: особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи.
Частиною 4 статті 11 Закону №2491 встановлено, що особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
З огляду на п.1 ч.1 ст.12 Закону №2491 дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 Закону №2491 Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.
Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка була до його надання визнана біженцем в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.
Якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили.
Пунктом 21 Порядку №1983 визначено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
З огляду на п.22 Порядку №1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Як встановлено судом, підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_2 стало встановлення під час перевірки особової справи позивача у 2018 році, що заявник свідомо надав неправдиві відомості про місце проживання, на підставі яких було надано дозвіл на імміграцію. При цьому у висновку про скасування дозволу на імміграцію громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_2, затвердженому заступником начальника УДМС України в Кіровоградській області 23.07.2018 р. (а.с.57-58, 64-65), не конкретизовано, які саме неправдиві відомості подані заявником.
Однак, у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що позивач при поданні заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну надав про себе неправдиві відомості, оскільки у заяві вказав місцем свого проживання адресу: АДРЕСА_1 , в той час як згідно наданої ним копії посвідки на тимчасове проживання в Україні місце його проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.62).
Згідно з ч.ч.1, 8 ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. №1382-IV (далі за текстом - Закон №1382) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
З огляду на абз.5, 9, 11 ч.1 ст.3 Закону №1382 місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно з ч.ч.1, 10, 18 ст.6 Закону №1382 громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Реєстрація та продовження реєстрації тимчасового перебування іноземців, осіб без громадянства здійснюються відповідно до законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні визначений Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. №207.
З аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що адреса місця проживання особи може відрізнятися від адреси зареєстрованого місця проживання особи. При цьому суд зауважує, що положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Правил реєстрації місця проживання, не містять особливих вимог щодо реєстрації місця проживання іноземців.
Суд враховує, що у заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_2 зазначено місце його проживання в Україні. Разом з тим, із заявою ним подано копію посвідки на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 у якій було вказано зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Отже, при зверненні із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_2 повідомлено відповідачу як адресу місця проживання в Україні, так і адресу зареєстрованого місця проживання.
Окрім того, під час вирішення питання про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну посадова особа Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області мала можливість перевірити відповідність адреси місця проживання, зазначеної в заяві адресі зареєстрованого місця проживання, вказаної у посвідці на тимчасове проживання в Україні.
Водночас суд враховує, що прийняття у позивача заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну; перевірку підстав законності перебування в Україні, справжності поданих документів та відповідності їх оформлення вимогам законодавства, з'ясування у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; підготовку висновку за заявою громадянина Республіки Узбекистан Отже, при зверненні із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_2 про надання дозволу на імміграцію в Україну здійснювала головний спеціаліст відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС України в Кіровоградській області Кобелева Т.М. (а.с.48-51).
Більш того, саме головним спеціалістом відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС України в Кіровоградській області Кобелевою Т.М. підготовлено у 2018 році висновок про скасування дозволу на імміграцію громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_2 (а.с.57-58). Такий висновок не містить відомостей про встановлення нових обставин, які не були та не могли бути відомі під час прийняття рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну, і свідчили б про надання ним неправдивих відомостей про місце проживання, на підставі яких було надано дозвіл на імміграцію.
Суд враховує, що відомості, які під час прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_2, були відомі відповідачу та не розцінювалися ним, як неправдиві, без наявності будь-яких підстав та обґрунтування, у 2018 році визнані Управлінням Державної міграційної служби України в Кіровоградській області неправдивими.
Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів того, що дозвіл на імміграцію позивачу видано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.
У пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України» зазначено, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що рішення Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області від 23 липня 2018 року №323 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_2 прийняте необґрунтовано та непропорційно, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. (а.с.3), а тому суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати (судовий збір) в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області від 23 липня 2018 року №323 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_2.
Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 . АДРЕСА_4 ) понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 37795939, м. Кропивницький, вул. Єгорова, 25-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Дата складання повного рішення суду - 20 січня 2020 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.М. Момонт