17 січня 2020 року м. Ужгород№ 260/931/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Жирош С.Ю.
та осіб, що беруть участь у справі:
представника позивача -Лемак Е.М.
представника відповідача - Калич О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до суб'єкта владних повноважень Управління Держпраці у Закарпатській області, згідно якої просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК229/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-107 від 06 червня 2019 року про накладання штрафу в розмірі 625 950,00 гривень; 2. стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області понесені судові витрати.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 06 червня 2019 року першим заступником Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик Василем Івановичем було винесено постанову про накладення штрафу №ЗК229/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-107 на ФОП ОСОБА_1 за допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту) за п.2 ч.2 ст.265 КЗпП України у розмірі 625 950 гривень. Вказану постанову про накладення штрафу позивач вважає протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, а тому така підлягає скасуванню.
Позивач у позові зазначає, що 26 квітня 2019 року відповідачем було винесено направлення про проведення інспекційного відвідування відповідно до наказу від 26.04.2019 року №87 в строк з 03.05.2019 року по 06.05.2018 року. 06 травня 2019 року головним державним інспектором Управління Дсржпраці у Закарпатській області Хланта І.Ю., за участю головного державного інспектора Севча В.Є. та начальника відділу Турянського Я.І. складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЗК/229/214/АВ, згідно якого у ході інспекційного відвідування 04 та 06 травня 2019 року, ОСОБА_1 періодично використовує працю громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 без укладення трудового договору, чим порушив вимоги ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України.
Однак, із вказаними твердженнями викладеними в акті перевірки та прийнятою за результатами такого оскаржувану ним постанову, позивач не погоджується, оскільки ним не було допущено порушень законодавства про працю. Відомості вказані в акті та постанові не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є його односельчанами та час від часу приходять до нього в гості. Крім зазначає, що трудового договору з останніми не укладав так як вони у нього не працюють і ніяких коштів він їм не сплачує. Також наголосив про те, що він має неприязні відносини із сусідом ОСОБА_10 , який постійно на нього скаржиться і вищезазначена перевірка була також проведена відповідачем за його заявою.
Зважаючи на вищевикладені обставини позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та доказів які були предметом дослідження судом при розгляді даної справи.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечив проти задоволення даного адміністративного позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому додатково пояснивши, що позивач періодично залучає до роботи 5 найманих працівників по ремонту сільськогосподарського техніки та переробки сільськогосподарської продукції без укладення з ними письмових трудових договорів та цивільно-правових угод. Крім цього, представник відповідача зазначив, що згідно з ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частиною 5 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин. Таким чином, інспекційним відвідуванням встановлено, що ФОП ОСОБА_1 допустив до виконання робіт осіб без укладання письмового трудового договору, чим порушив ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а тому оскаржувана позивачем постанова є правомірною, прийнятою з додержанням норм чинного законодавства, а правових підстав для скасування такої немає.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, 19.04.2019 року ОСОБА_10 звернувся до Управління держпраці в Закарпатській області з заявою, у якій просив провести перевірку дотримання вимог трудового законодавства ФОП ОСОБА_1 , який використовує найманих працівників без укладення з ними письмових трудових договорів та цивільно-правових угод.
У зв'язку зі зверненням ОСОБА_10 начальник Управління Держпраці у Закарпатській області виніс наказ від 26.04.2019 № 87 "Про проведення інспекційного відвідування" та направлення від 26.04.2019 № 424 на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання (а.с. 61-62).
На підставі вказаного наказу та направлення на перевірку, посадові особи відповідача провели інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого було складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 06.05.2019 року № ЗК/229/214/АВ. У ході інспекційного відвідування відповідачем встановлено порушення позивачем вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (а.с. 67-69).
На підставі зазначеного акта інспекторами Управління Держпраці у Закарпатській області відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень від 20.05.2019 № ЗК/299/214/АВП про забезпечення виконання вимог ч.ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України та повідомлення про виконання припису у строк до 15.12.2019 року (а.с. 75-76).
У зв'язку з тим, що позивач не повернув примірники акта та припису відповідачу, інспекторами праці складено акт про відмову від підпису від 20.05.2019 № ЗК/299/241/АВ/ВП (а.с. 77-78).
15.05.2019 начальник Управління Держпраці у Закарпатській області прийняв рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЗК/229/214/АВ/П/ПТ-ТД, яким призначено розгляд справи на 09:30 год. 30.05.2019 року. Позивачу направлено повідомлення про розгляд справи від 20.05.2019 №07-02/2059, яке ним не було отримано завчасно, а тому розгляд справи було відкладено на 10:00 год. 06.06.2019 року.
06.06.2019 року від Позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою.
06.06.2019 відповідач виніс постанову № ЗК/229/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-107 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 625950 грн., яка листом від 07.06.2019 № 0702/2362 була направлена позивачу (а.с. 84-85). Однак із вказаною постановою позивач не погодився та відповідно звернувся до суду, за захистом свого порушеного права.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до преамбули Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V) цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
В цьому випадку, слід наголосити, що Закон № 877-V визначає основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а як слідує з тлумачення поняття принцип - це твердження, яке сприймається як головне, важливе, суттєве, неодмінне або, принаймні, бажане.
Статтею 1 Закону № 877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Згідно з частиною 5 вказаної вище статті Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Тлумачення цієї норми вказує на те, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення в першу чергу повинні ураховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно звертаючи увагу на правила перелічені в частині п'ятій статті 2 Закону № 877-V та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами звертатись до інших норм Закону № 877-V.
Закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на цей час немає, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є Закон № 877-V незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю.
Статтею 6 Закону № 877-V визначено, що підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
Крім того, у абзаці 5 частини першої статті 6 Закону № 877-V зазначено, що у такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) передбачено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Державна служба України з питань праці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.6 п.6 Положення № 96).
Державна служба України з питань праці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці (пп. 5 пункту 6 Положення №96).
Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (Пункт 7 Положення № 96).
Таким чином, відповідач у справі є органом владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції щодо реалізації державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедуру проведення управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 (далі - Порядок № 295).
Пунктом 2 Порядку № 295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.
Абзацом 1 пункту 2 Порядку 295 встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
За приписами п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться:
1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;
2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;
3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;
4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;
5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;
6) за інформацією:
Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;
ДФС та її територіальних органів про:
- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;
- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;
- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;
- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;
Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:
- роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;
- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;
- роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;
- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;
- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки");
- роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;
- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;
- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;
7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
Щодо самого інспекційного відвідування, яке мало місце в даному випадку і за наслідкам якого відповідачем була винесена оскаржувана позивачем постанова, то суд зазначає наступне.
Так, як зазначалося вище підставою для проведення інспекційного відвідування позивача стало звернення ОСОБА_10 до Управління держпраці в Закарпатській області з заявою від 19.04.2019 року, у якій він просив провести перевірку дотримання вимог трудового законодавства ФОП ОСОБА_1 , який використовує найманих працівників без укладення з ними письмових трудових договорів та цивільно-правових угод.
Як встановленню судом в ході судового розгляду і не заперечується сторонами громадянин ОСОБА_10 , являється сусідом ФОП ОСОБА_1 .
Відповідач в обґрунтування обґрунтованості оскаржуваної позивачем постанови, зазначає, що факт допуску ФОП ОСОБА_1 до виконання робіт ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 без укладання письмового трудового договору зафіксовано відеотехнікою, з пояснень свідка ОСОБА_16 , найманого працівника ОСОБА_3 та з пояснень самого ФОП ОСОБА_1 про що відповідачем і зазначено в акті інспекційного відвідування від 06.05.2019 року №/ЗК/229/214/АВ.
Саме на підставі цих доказів відповідач зробив висновок, що позивач порушив ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ч.2 ст.72 КАС України ці дані встановлюються такими засобами, зокрема електронними доказами.
Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з статтею 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З приводу наданого відповідачем DVD диску із відеофіксацією події, що мала місце під час проведення перевірки у суб'єкта господарювання за участю позивача, який досліджувався судом під час розгляду справи, то суд зазначає, що вказаний відеозапис є уривком інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, що не дає можливості відтворити вказану подію в повному обсязі.
Крім того, у самому віедо відсутні докази фіксації що зазначені в акті особи виконували будь-яку роботу у позивача, і таки особи є найманими працівниками ФОП ОСОБА_1, що не доводить порушення позивачем трудового законодавства.
Також з даного відео не можливо встановити факт роботи у позивача вільно найманих працівників, а лише видно фіксацію процедури відповідачем інспекційного відвідування.
Щодо інших досліджених судом в ході судового розгляду справи відео файлів які містяться на DVD диску і які були отримані від заявника ОСОБА_10 , і надіслані суду відповідачем до відзиву в обґрунтування своєї позиції щодо порушення позивачем трудового законодавства, то суду зазначає, що такі є дуже низької якості і з таких неможливо встановити, що у ФОП ОСОБА_1 взагалі проводяться якісь роботи у його дворо-господарстві і там працюють зазначені відповідачем у акті перевірки особи. З даного відео судом встановлено, що з двору позивача виїжджає та заїжджає сільгосптехніка (трактори) і це відео супроводжується коментарем ОСОБА_10 , який і надав вказане відео відповідачу, однак з такого судом неможливо встановити порушення позивачем трудового законодавства.
Крім того з приводу даних доказів суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Згідно з ч.2 ст.99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Відповідно до ч.3 ст.99 КАС України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Ч.4 ст.99 КАС України передбачено, що учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Однак, в порушення вимог вищевказаної статті відповідачем вказані докази не засвідчені електронним цифровим підписом, а тому наданий відповідачем електронний доказ у вигляді диску, що містить відеофайли, в розумінні ст. 99 КАС України не є належним та допустимим доказом та не може бути прийнятий судом до уваги.
Щодо посилань відповідача у акті на те, що факт порушення позивачем трудового законодавства підтверджується поясненнями свідка інспекційного відвідування ОСОБА_16 то слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні такі пояснення і такі не зазначені у акті перевірки, що також не дає суду змогу встановити порушення позивачем трудового законодавства.
За клопотанням представника відповідача, судом було викликано та допитано в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 , який і звернувся до відповідача з заявою, яка і стала підставою для інспекційного відвідування у позивача.
Так, допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_10 пояснив, що ОСОБА_1 періодично використовує найману працю та залучає неповнолітніх осіб до роботи і це ним зафіксовано на відео яке ним надавалося відповідачу. Він постійно бачить як на дворо-господарстві у позивача працюють люди і постійно шумить техніка. Також свідок підтвердив, що він являється сусідом позивача і він має неприязні відносини із Позивачем.
В той же час, в ході судового розгляду були допитані і інші свідки, які як зазначено у акті перевірки були працівниками у позивача, а саме: свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Так, допитані в ході судового розгляду справи свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , будучи попередженні про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази або за відмову від давання показань з непередбачуваних законом підстав пояснили, що вони дійсно часто приходили в гості до ОСОБА_1 та не працювали у останнього ніколи, вони є лише друзями позивача і можливо інколи йому допомагали. Однак вони не працювали у нього ніколи. Коштів від ОСОБА_1 ніяких не отримували.
Надаючи оцінку показам свідків, суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_10 , оскільки його покази спростовуються показами інших свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .. Крім того беручи до уваги те, що він являється сусідом позивача і у них тривалий час не приязні відносини, суд вважає що свідок ОСОБА_10 зацікавлений у притягненні позивача до відповідальності за порушення трудового законодавства, так як саме він звертався до відповідача та надавав йому відео щодо можливого порушення позивачем трудового законодавства і використання ним найманих працівників без відповідних трудових договорі.
Також показами ОСОБА_3 наданими ним вході судового розгляду справи спростовується і пояснення відповідача про порушення позивачем трудового законодавства, про що відповідач зазначає у акті перевірки, оскільки з показів даного свідка судом встановлено що він ніколи не працював у відповідача, а являється лише його другом.
З приводу посилань відповідача на те, що факт порушення позивачем трудового законодавства зафіксовано зокрема і поясненнями позивача у справі, то суд такі також відхиляє, оскільки позивач заперечую про те що у нього працюють наймані працівники і крім цього, суд також зазначає, що позивач, належить до національних меншин і володіє лише угорською мовою, і не володіє досконало українською мовою.
Однак, відповідач при проведенні перевірки вищевказаного суб'єкта господарювання не забезпечив перекладача вказаному суб'єкту господарювання і не переконався чи позивач вільно володіє українською мовою і йому відомо що відбувається при інспекційному відвідуванні відповідачем, а тому стверджувати у акті перевірки про те, що факт підтвердження порушення позивачем трудового законодавства зокрема підтверджується його поясненнями є неприпустимим.
Суд наголошує, що преюдиційним при кваліфікації порушення частини 3 статті 24 КЗпП України є встановлення фактичного допуску працівників до роботи, що в даній справі посадовими особами здійснено не було та не доведено під час судового розгляду справи жодним належним та допустимим доказом.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП України та частинами 2, 7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).
Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи можуть бути накладені, зокрема на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади;
Суд зазначає, що факт допущення ФОП ОСОБА_1 до роботи осіб повинен підтверджуватися належними та допустимими доказами.
Так, ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до приписів статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із статтею 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналізуючи наведені відповідачем доводи, суд приходить висновку, що відповідач не навів та не надав належних та допустимих доказів того, що позивач допустив до виконання робіт ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 без укладення трудового договору та без повідомлення органу центральної влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Крім цього, суд також зазначає, що постановою Берегівського районного суду від 29.07.2019 по справі № 297/1312/19 матеріали протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3ст.41 КУпАП України повернуто начальнику Управління держпраці у Закарпатській області для належного оформлення і після цього такий вже до суду не направлявся, що також свідчить про те, що позивач на момент розгляду даної справи не притягався до адміністративної відповідальності за вищевказане порушення трудового законодавства.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Беручи до уваги вище наведене, виходячи із системного аналізу норм законодавства, керуючись принципом верховенства права, який застосовується із урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, суд приходить до висновку, що постанова Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК229/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-107 від 06 червня 2019 року є протиправною та підлягає скасуванню.
Суд заначає, що відповідач не довів факт допущення позивачем до виконання робіт працівника без укладення з ним трудового договору, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності оскарженої постанови, відтак, вимоги позову про визнання її протиправною та скасування - відповідають вимогам законодавства та встановленими в судовому засіданні обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим позов підлягає до задоволення.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Так, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня), який був сплачений позивачем при зверненні до суду згідно квитанції №18613 від 22.06.2019 року, який підлягає до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Закарпатській області (вул. Минайська, буд. 16,м. Ужгород, Закарпатська область,88018, код ЄДРПОУ - 39795035) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області (вул. Минайська, буд. 16,м. Ужгород, Закарпатська область,88018, код ЄДРПОУ - 39795035) №ЗК229/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-107 від 06 червня 2019 року про накладання штрафу на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) в розмірі 625 950,00 грн.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (вул. Минайська, буд. 16,м. Ужгород, Закарпатська область,88018, код ЄДРПОУ - 39795035) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня), який був сплачений позивачем при зверненні до суду згідно квитанції№18613 від 22.06.2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
В разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення у зв'язку з перебуванням головуючого у справі у відрядженні, виготовлено та підписано судом 31.01.2020 року.
СуддяС.А. Гебеш