Справа № 627/1255/19
21 січня 2020 року смт. Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - Вовк Л.В.
з участю секретаря - Полешко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Краснокутськ Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2019 р. Акціонерне товариство Комерційний банк « Приватбанк» ( далі - АТ КБ « Приватбанк» ) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 17 828,16 грн.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що відповідно до укладеного договору № бн від 15.07.2008 р. ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 29000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом . Згідно умов укладеного договору, договір складається із заяви позичальника, Умов та правил надання Банківських послуг та Тарифів банку. Відповідно до Умов погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат згідно Умов. Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № бн від 15.07.2008 р. банк виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні ресурси. Відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання, узв'язку з чим банк змушений звернутися до суду з позовом.
Представник позивача у судове засідання не з'явився , подав заяву слухати справу у його відсутність , позов підтримав , просить задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився , подав заяву про слухання справи у його відсутність , позов не визнав , просив відмовити .
Суд, дослідивши письмові докази, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами договору № бн від 15.07.2008 р. ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 29000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом .
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
15.07.2008 р. ОСОБА_1 підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.11).
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість за кредитним договором станом на 31.08.2019 р. становить 17 828,16 грн, яка складається з наступного: 420,22 грн - заборгованість за тілом кредиту ; 13910,49 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2410,39 грн - заборгованість за пенею та комісією , а також штрафи відповідно до умов кредитного договору : 250,00 грн - штраф (фіксована частина), 837,06 грн - штраф (процентна складова ).
Як на підставу позовних вимог, АТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконує, тому наявні підстави для стягнення з нього заборгованості у розмірі 17 828,16 грн.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Пункт 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на момент виникнення і тривання спірних правовідносин, приписує, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема про тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит може бути виданий, і орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Матеріали справи свідчать про те, що за кредитним договором № б/н від 15.07.2008 р. ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 29000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позичальником використовувалися кредитні кошти, проте в добровільному порядку у строки, передбачені договором, АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті. Станом на 31.08.2019 р. заборгованість відповідача за кредитом по вказаному договору становить 17828,16 грн.
При цьому у анкеті-заяві позичальника від 15.07.2008 р. року базова процента ставка за кредитом становить 2,5 % на місяць на залишок заборгованості та зазначений кредитний ліміт у сумі 5000 грн .(а.с.10).
Отже, оскільки відповідач уклав кредитний договір з позивачем та отримав кредитні кошти від банку, він зобов'язаний повернути їх та сплатити проценти за користування кредитними коштами.
Як заява позивальника від 15.07.2008 р., так і Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 15.07.2008 р. , які підписані відповідачем, містять в собі дані про встановлений розмір процентів, а саме 2,5% в місяць, що становить 30% річних. Більш того, оскільки відповідач після отримання картки активно користувався даною карткою, в тому числі і погашаючи заборгованість разом з нарахованими процентами, що підтверджується випискою про рух коштів за рахунком, у той час коли за даним видом кредитної картки була передбачена базова процентна ставка в місяць у розмірі 2,5% (30% на рік), чим відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України вчинив дії, які засвідчують його бажання користуватися кредитними коштами зі сплатою саме таких відсотків за користування кредитними коштами, то ці її дії фактично є прийняттям пропозиції в частині розміру процентної ставки. Доказів протилежного стосовно розміру погодженої сторонами процентної ставки відповідачем суду надано не було.
Як убачається з виписки про рух коштів за розрахунком заборгованості відповідач неодноразово погашав заборгованість . Останні операції з погашення кредиту в сумі 50 грн. здійснені 18.01.2017 р. та 46,63 грн- 10.02.2017 року.
Як зазначено в розрахунку заборгованості, наданому до позову, банк розрахував заборгованість, виходячи як з первісної погодженої сторонами процентної ставки (30% річних) до серпня 2019 р.
Згідно довідки про умови кредитування з використання кредитки "Універсальна 55 днів пільгового періоду", яка підписана відповідачем 15.07.2008 року, вбачається, що сторони також погодили умови сплати процентів, неустойки (пені) за несвоєчасне невиконання зобов'язання, а також погодили, що у разі порушення позичальником термінів платежів за будь-якими із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш як на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250,00 грн. та 5 % від суми заборгованості (а.с.11).
Відповідач не спростував факт отримання кредитної картки та отримання за нею кредитних коштів, користувався кредитними коштами (що вбачається із розрахунку заборгованості та із витягу з рахунку щодо руху кошті за кредитним договором б/н від 15.07.2008 року) та частково сплачував заборгованість за договором, отже, не заперечував факт укладення кредитного договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Таким чином суд вважає , що позовні вимоги в частині тіла кредиту , відсотків та штрафів суд вважає доведеними та такими , що підлягають стягненню з відповідача.
Що стосується позовних вимог про стягнення пені, то вони є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Умовами спірного договору ,а саме Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна,55днів пільгового періоду»,яка підписана відповідачем, передбачено застосування пені яквиду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за несвоєчасне погашення заборгованості. При цьому пеня складається із пені 1 та пені 2, де пеня 1 базова відсоткова ставка по договору, нараховується за кожний день прострочення кредиту; пеня 2 дорівнює 1 % від суми загальної заборгованості, але не менше 10 грн. та нараховується 1 раз в місяць, при наявності прострочення по кредиту чи відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму більше 50 грн.
У той самий час, Довідкою про умови кредитування передбачено, що за порушення строків платежів за будь-яким грошовим зобов'язанням, передбаченим договором, більше ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові № 6-2300 від 21.10.2015р.
А тому, позовні вимоги про стягнення зі відповідача нарахованої пені, не підлягають задоволенню, з вище вказаних підстав.
Статтями 12,81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, у даному випадку наявні правові підстави для задоволення позову частково та стягнення в примусовому порядку з відповідача суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 420,22 грн , відсотків у сумі 13910,49 грн , штрафів у сумі 1087,06 грн, а всього 15 417,77 грн.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 грн., що підтверджено квитанціями про сплату, тому з відповідача слід стягнути сплачений судовий збір пропорційно задоволених позовним вимогам на суму 1661,28 грн.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 610, 612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 417 ( п'ятнадцять тисяч чотириста сімнадцять) грн.77 коп., з них : тіло кредиту 420,22 грн, відсотки 13910,49 грн, штрафи у сумі 1087,06 грн, яку зарахувати на рах. № НОМЕР_1 , МФО № 305299, ЄДРПОУ 14360570.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір у розмірі 1661 (тисяча шістьсот шістдесят одна ) грн 28 коп., який зарахувати на рах. № НОМЕР_1 , МФО № 305299, ЄДРПОУ 14360570.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його оголошення та в порядку ст. 354 ЦПК України.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 :ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»: юридична адреса: вул.Грушевського,1Д, м.Київ.
Повний текст рішення виготовлений 25.01.2020 року.
Суддя Л.В. Вовк