29 січня 2020 року Справа № 160/10500/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
при секретарі судового засідання Ткач Л.А.
за участю:
представників позивача Білоус К.О., Підуста О.М.
представника відповідача не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови, -
25.10.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.10.2019р. № 2071 «Про накладення штрафу на ТОВ «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.07.2019 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) прийнято постанову № 1597 «Про проведення позапланової виїзної перевірки дотримання ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу». На підставі зазначеної постанови, у період з 04.09.2019 року по 17.09.2019 року відповідачем проводилася позапланова виїзна перевірка щодо дотримання позивачем вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
За результатами проведення позапланової виїзної перевірки було складено Акт проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу від 17.09.2019 року № 324 (далі - Акт), яким відповідачем встановлено порушення позивачем п.п. 1 п. 2.3 Ліцензійних умов надавати універсальні послуги виключно побутовим та малим непобутовим споживачам у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та п.п. 7 п. 2.2 Ліцензійних умов щодо обов'язку ліцензіата надавати до НКРЕКП документи (їх копії), інформацію (дані, відомості, звітність), необхідні для виконання НКРЕКП своїх повноважень та функцій, в обсягах та у строки (не менше десяти робочих днів для надання копій документів, пояснень тощо), встановлені НКРЕКП.
03.10.2019 року відповідачем було проведено відкрите засідання щодо розгляду результатів позапланового заходу стосовно позивача, за результатами якого було прийнято Постанову № 2071 «Про накладення штрафу на ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу».
Позивач не погоджується з порушеннями, викладеними в оскаржуваній постанові, оскільки, на думку позивача, порушення не відповідають дійсним обставинам справи, прийняті відповідачем з перевищенням своїх повноважень, без належного дослідження пояснень та документів, наданих позивачем у процесі проведення позапланової перевірки, як і резолютивна частина оскаржуваної постанови суперечать нормам чинного законодавства України, є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 28.10.2019 року було відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» про забезпечення позову за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови, оскільки зупинення постанови від 03.10.2019 року № 2071 «Про накладення штрафу на Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» за порушення ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу» до набранням законної сили судового рішення у даній справі, буде означати фактично вирішення справи по суті, що є неприпустимим.
Ухвалою суду від 30.10.2019 року було відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
Заперечуючи проти позову, відповідачем було надано до суду відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. Відповідач вважає, викладені в позовній заяві, підстави необґрунтованими та з огляду на вимоги ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для задоволення позовних вимог, відсутні. Відповідач посилається на дискреційні повноваження. Зазначає, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» здійснює державне регулювання шляхом, зокрема, формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та шляхом реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом, а також використання інших засобів, передбачених законом.
Окрім того, відповідач зауважує, що у випадку суперечності норм законів слід застосовувати норми закону, що прийнято пізніше. Зазначає, що ч. 6 ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що рішення Регулятора про застосування санкцій за правопорушення, передбачені цією статтею, може бути прийнято протягом п'яти днів з дня виявлення порушення Регулятором. Водночас, 26.11.2016 року набрав чинності Закон України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», яким визначено правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення, а також яким передбачено зовсім іншу процедуру перед прийняттям рішення за результатами розгляду актів про порушення. Так, норми Закону України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» є спеціальними по відношенню до норм іншого законодавства, яким передбачено порядок проведення перевірок і накладення штрафних санкцій, оскільки передбачають особливі терміни перед винесенням рішення для забезпечення права ліцензіата на захист у ході проведення перевірки. За поясненням відповідача, з урахуванням того, що пояснення до акту від позивача надійшли на шостий робочий день (восьмий календарний день) та мали бути опубліковані на офіційному веб-сайті НКРЕКП, а також мали бути враховані при підготовці проекту рішення за результатом їх аналізу, розгляд такого Акту до моменту отримання/аналізу пояснень Ліцензіата було неможливим та суперечило Закону України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», враховуючи законодавчо закріплене право Ліцензіата на свій захист в межах перевірки.
Відповідач зазначає, що вимога комерційної пропозиції позивача щодо здійснення побутовими споживачами та суб'єктами господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню, оплати шляхом 100 % попередньої оплати заявлених обсягів споживання електричної енергії не пізніше, ніж за 15 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), яка була розміщена в розділі «Термін оплати» комерційної пропозиції, що діяла з 01.01.2019 року до 31.03.2019 року свідчить про порушення позивачем п.п. 1 п1 2.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.
Окрім того, відповідач наголошує, що за позивачем одночасно виставлялись споживачам два рахунки, а саме: за фактично відпущену електричну енергію у розрахунковий період (у рахунках вказано тип нарахування: «Фактичне»), та на попередню оплату споживання електричної енергії у наступний період (у рахунках вказано тип нарахування «Планове»). За поясненнями відповідача, позивачем не було надано комісії з перевірки рахунки на попередню оплату електричної енергії, де вказано нарахування «Планове» по таким споживачам: ОСББ «Надія-23» - за січень, лютий 2019 року; ОСББ «Робоча-71» - з січня по березень 2019 року; ОСББ «Кедріна 47» - за січень, лютий 2019 року; ОСББ «І Акінфієва 11» - за січень, лютий 2019 року, ОСББ «Квітуча калина» - за січень, лютий 2019 року, ЖБК № 274 - за січень 2019 року; ОСББ «Олександра Поля 96-В» - за січень, лютий 2019 року.
Відповідач наголошує, що оскаржувана постанова НКРЕКП від 03.10.2019 року № 2071 прийнята відповідачем з дотриманням вимог Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ринок електричної енергії», на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, а тому, враховуючи вимоги ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для задоволення позовних вимог, на думку відповідача, відсутні.
Позивач, скориставшись своїм правом, надав до суду відповідь на відзив, відповідно до якої зазначає, що відповідач має лише один законний спосіб дії, тому такі повноваження не є дискреційними.
Позивач вказує, що у відповідача відсутня затверджена належним чином уніфікована форма акту перевірки, що є порушенням ч. 15 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та норм Законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Також, на думку позивача, у правовідносинах, що склалися, необхідно використовувати норми Закону України «Про ринок електричної енергії», які були недотримані відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, а тому заперечення відповідача є необґрунтованими.
Щодо скарг споживачів, то позивач вказує, що ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» надано пояснення споживачам стосовно того, що сплата передоплати є правом споживача, а не його обов'язком та про відсутність будь-яких штрафних санкцій за нездійснення передоплати. Також, на прохання споживачів вносились зміни до комерційних пропозицій в частині зміни умов оплати. Таким чином, на думку позивача, притягнення до відповідальності позивача за фактичної відсутності порушень та за умов здійснення всіх можливих дій з боку товариства для врегулювання виниклих у споживачів питань, є незаконними та необґрунтованими. Отже, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачем було надано до суду заперечення на відповідь на відзив, які долучено до матеріалів справи. Відповідач зауважує, що твердження позивача щодо недотримання НКРЕКП уніфікованої форми Акту є безпідставними, оскільки допускаючи представників комісії до перевірки, позивач був згодний на її проведення та, зокрема, був, згоден з формою Акту перевірки.
Також відповідач зазначає, що у відзиві на позовну заяву надав вичерпні пояснення стосовно повноважень та процедури прийняття оскаржуваної постанови, а також стосовно дотримання строків прийняття оскаржуваного рішення. Тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
У судове засідання 29.01.2020 року прибули представники позивача.
Відповідач свого представника із належно оформленими повноваженнями на представництво органу державної влади у відповідності до вимог ст.131-2 Конституції України та п.п.11 п.16-1 Перехідних положень Конституції України у судове засідання не направив.
Представники позивача під час судового розгляду справи підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Суд, заслухавши думки сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (код ЄДРПОУ 42082379) зареєстроване у встановленому законом порядку 20.04.2018 року, номер запису 1 224 102 0000 085140. Основний вид економічної діяльності позивача - торгівля електроенергією. Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 14.06.2018 року № 429, позивачеві видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до Законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та на підставі п. 4 ч. 9 ст. 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», постанови НКРЕКП від 30.07.2019 року № 1597 «Про проведення позапланової виїзної перевірки дотримання вимог ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу», з урахуванням листа Державної регуляторної служби України від 08.07.2019 року № 5064/0/20-19 та звернень Громадської спілки «Асоціація взаємодії ОСББ та ЖКБ «Наш дім» від 02.04.2019 року № 37, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія-23» від 21.03.2019 року № Ш23/005-19, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Робоча-71» від 20.03.2019 року № 71/10, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кедріна, 47» від 26.03.2019 року № 18, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «І Акінфієва 11» від 27.03.2019 року № 23/19, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітуча калина» від 26.03.2019 року № 14, Житлово-будівельного кооперативу № 274 від 28.03.2019 року № 183, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олександра Поля 96-В» від 29.03.2019 року №3/19, Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 57 «Машинобудівник» від 24.04.2019 року № 208, Житлово-будівельного кооперативу № 142 «Іскра» від 24.04.2019 року № 263, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Караваєва-30» від 24.04.2019 року б/н та інші, надіслані депутатським зверненням народного депутата України А. Денисенка від 05.04.2019 року № 19-14/2315 від 24.04.2019 року №19-14/2361 було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги».
Згідно з Посвідченням на проведення позапланової виїзної перевірки від 02.09.2019 року № 339 перелік питань, щодо яких здійснювався державний нагляд (контроль) - дотримання вимог підпункту 1 пункту 2.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 року № 1469, щодо обов'язку ліцензіата надавати універсальні послуги виключно побутовим та малим непобутовим споживачам у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, затвердженого НКРЕКП. Строк проведення позапланової виїзної перевірки - з 04.09.2019 року по 17.09.2019 року, за період діяльності - з 15.06.2018 року по 03.09.2019 року.
Після проведеної позапланової виїзної перевірки було складено Акт, складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу від 17.09.2019 року № 324.
Позаплановою виїзною перевіркою було виявлено наступні порушення позивачем Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 року № 1469:
- щодо надання універсальних послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, затвердженого НКРЕКП, зокрема, абзацу другого пункту 4.10 розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. № 312, в частині того, що побутові споживачі та суб'єкти господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах наданих населенню послуг, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу. Виставлення Ліцензіатом рахунків ОСББ у формі попередньої оплати за спожиту електричну енергію за плановими показниками;
- щодо надання до НКРЕКП документів (їх копій), інформації (дані, відомості, звітність), необхідних для виконання НКРЕКП своїх повноважень та функцій в обсягах та у строки (не менше десяти робочих днів для надання копій документів, пояснень тощо), встановлені НКРЕКП. На запит комісії з перевірки Ліцензіатом не була надана частина документів стосовно предмета перевірки.
Судом встановлено, що позивачем було подано на адресу відповідача заперечення від 24.09.2019 року №5502/ДЕП до акту № 324 від 17 вересня 2019 року.
03.10.2019 року відповідачем було проведено відкрите засідання стосовно розгляду результатів позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу та було прийнято постанову «Про накладення штрафу на ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу» від 03.10.2019 року № 2071, відповідно до якої, на позивача накладено штраф у розмірі 85 000,00 грн. за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу, а саме:
- підпункту 7 пункту 2.2 Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу щодо надання до НКРЕКП документів (їх копій), інформації (дані, відомості, звітність), необхідних для виконання НКРЕКП своїх повноважень та функцій в обсягах та у строки (не менше десяти робочих днів для надання копій документів, пояснень тощо), встановлені НКРЕКП.
- підпункту 1 пункту 2.3 Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу щодо надання універсальних послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, затвердженого НКРЕКП, зокрема, абзацу другого пункту 4.10 розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, в частині того, що побутові споживачі та суб'єкти господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах наданих населенню послуг, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу.
Позивач, вважаючи, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм діючого законодавства, є протиправною та підлягає скасуванню, звернувся до адміністративного суду з позовною заявою. Тому, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності постанови «Про накладення штрафу на ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу» від 03.10.2019 року № 2071.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).
Згідно статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 8 Закону № 877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом.
За приписами абз. 10 ч. 1 ст. 6 Закону № 877-V під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Відповідно до п. 4.2 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018р. № 428, під час проведення позапланової виїзної перевірки з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цієї перевірки, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні на проведення перевірки.
Разом з тим, згідно з п.п. 7 п. 2.2 Постанови НКРЕКП від 27.12.2017 року №1469 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу» (далі - Ліцензійні умови) при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог, зокрема, надавати до НКРЕКП документи (їх копії), інформацію (дані, відомості, звітність), необхідні для виконання НКРЕКП своїх повноважень та функцій, в обсягах та у строки (не менше десяти робочих днів для надання копій документів, пояснень тощо), встановлені НКРЕКП.
Як встановлено судом, 04.09.2019 року позивачем було отримано запит від відповідача № 37-20/359 від 04.09.2019 року «Щодо надання документів для позапланової перевірки діяльності з постачання електричної енергії споживачу», копія якого міститься в матеріалах справи та з якого вбачається, що відповідач просить надати: пояснення про стан врегулювання спірного питання щодо звернень Громадянської спілки «Асоціація взаємодії ОСББ та ЖБК «Наш дім», ОСББ «Надія-23», ОСББ «Робоча 71», ОСББ «Кедріна 47», ОСББ «І. Акінфієва 11», ОСББ «Квітуча калина», ДБК № 274, ОСББ «Олександра Поля 96-В», Обслуговуючого кооперативу «ЖБК № 57 «Машинобудівник», ЖБК №142 «Іскра», ОСББ «Караваєва 30» щодо виставлення рахунків вищезазначеним споживачам у формі попередньої оплати за електричну енергію та копії підтверджуючих документів, а саме: договорів про постачання електричної енергії споживачу (по всім споживачам); комерційних пропозицій «Побутова», які діяли з 01.01.2019 року та які діють на теперішній час (по всім споживачам), рахунків, які були виставлені споживачам за період з 01.01.2019 року по 01.09.2019 року (по всім споживачам); відповідей по всім споживачам (за наявності). Встановлено строк для надання інформації та копій документів - до 12 год. 00 хв. 05.09.2019 року.
Окрім того, судом встановлено, що 10.09.2019 року позивачем було отримано запит від відповідача від 10.09.2019 року №37-20/368 «Повторний запит щодо надання документів для запланованої перевірки діяльності з постачання діяльності з постачання електричної енергії споживачу», копія якого міститься в матеріалах справи, відповідно до якого позивач мав надати рахунки, які були виставлені споживачам за період з 01.09.2019 року по 01.09.2019 року по плановим та фактичним нарахуванням (по всім споживачам). Строк для надання інформації та копій документів - до 12 год. 00 хв. 11.09.2019 року.
Таким чином, відповідач, встановивши строк на виконання вищезазначених запитів - фактично половину дня, порушив вимоги п.п. 7 п. 2.2 Постанови НКРЕКП від 27.12.2017 року №1469 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу».
Судом встановлено, що на вищезазначені запити позивачем було надано відповіді від 09.09.2019 року №5114/ДЕП та від 11.09.2019 року № 5154/ДЕП, копії яких наявні в матеріалах справи, тобто в межах законодавчо встановленого строку.
Разом з тим, як встановлено судом, оскільки скарги споживачів ОСББ ОСББ «Надія-23», ОСББ «Робоча 71», ОСББ «Кедріна 47», ОСББ «І. Акінфієва 11», ОСББ «Квітуча калина», ДБК № 274, ОСББ «Олександра Поля 96-В» охоплювали період часу з 01.01.2019 року по 01.04.2019 року, то суд зазначає, що саме за цей період мала здійснюватися перевірка. Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем надано всі необхідні документи, що слугували підставою для здійснення позапланового заходу. Запитуючи інші документи, що стосувалися подальших договірних правовідносин, відповідач вийшов за межі позапланового заходу.
Окрім того, суд звертає увагу, що чинним законодавство не передбачено обов'язку позивача зі зберігання дублікатів паперових рахунків споживачів, як і обов'язку надання таких рахунків саме в паперовому вигляді.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень, встановлених діючим законодавством і вимагав від позивача здійснення дій, обов'язковість яких не передбачена чинним законодавством, а саме: відсутність законодавчих вимог щодо зберігання чи обов'язкового формування документів, зазначених у запитах відповідача, вказує на відсутність у позивача обов'язку їх надання відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України; строк виконання запиту відповідача фактично складав половину робочого дня, що є порушенням п.п. 7 п. 2.2 Ліцензійних умов; додатково запитувані документи охоплювали період, що не стосувався скарг споживачів, які були підставою для проведення позапланової виїзної перевірки, таким чином відповідачем не дотримано вимог абз. 10 ч. 1 ст. 6 Закону №877-V та п. 4.2 Порядку № 428.
Щодо порушень п.п. 1 п. 2.3 Ліцензійних умов щодо обов'язку ліцензіата надавати універсальні послуги виключно побутовим та малим непобутовим споживачам у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вже встановлено судом, відповідач зазначає про порушення позивачем п. 4.10 правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, визначаються Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2019-VIII правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, Закони України "Про альтернативні джерела енергії", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про природні монополії", "Про захист економічної конкуренції", "Про охорону навколишнього природного середовища", міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 2 Закону № 2019-VIII основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, правилами роздрібного ринку:
Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором.
Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 (далі - Правила № 312).
Відповідно до п. 3.2.1 Правил № 312 електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.
Постачальники універсальних послуг та постачальники «останньої надії» повинні оприлюднити на своїх веб-сайтах типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», відповідно.
Згідно з п.п. 4 п. 3.2.1 Правил № 312 публічна комерційна пропозиція (комерційні пропозиції) електропостачальника повинна мати унікальну назву в межах одного електропостачальника та має містити таку інформацію, зокрема, термін (строк) виставлення рахунку за спожиту електричну енергію та термін (строк) його оплати.
Відповідно до п. 5.10 Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є додатком 6 до Правил № 312, оплата рахунка Постачальника за цим договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
Разом з тим, суд зауважує, що Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг не містить Комерційної пропозиції, що свідчить про те, що Постачальник має самостійно, на підставі п. 3.2.1 та 3.2.7 Правил № 312, розробити комерційну пропозицію, яка є невід'ємною частиною договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та якою має бути визначено строк оплати рахунку Постачальника.
Згідно з п. 4.7 Правил № 312 оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі:
1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;
2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;
3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
При цьому, п. 4.10 Правил № 312 передбачено, що у разі постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або «останньої надії» споживач за взаємною згодою сторін (електропостачальника електричної енергії та споживача) може здійснювати оплату спожитої електричної енергії у формі попередньої оплати.
Побутові споживачі та суб'єкти господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах наданих населенню послуг, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу.
Отже, суд робить висновок, що встановлення в комерційній пропозиції позивача для колективних побутових споживачів умов оплати, шляхом 100% попередньої оплати заявлених обсягів споживання електричної енергії, з остаточним розрахунком за спожиту електричну енергію у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, не є порушенням порядку надання універсальних послуг встановленого Правилами, оскільки, п. 4.10 Правил № 312 не містить відповідної заборони та не встановлює обов'язковість відповідної умови.
Також, як встановлено судом, після оприлюднення публічних комерційних пропозицій позивача, жоден з споживачів, звернення яких стало підставою для проведення перевірки, не звертався на адресу позивача стосовно незгоди із запропонованими умовами комерційних пропозицій або щодо внесення до умов договору індивідуальних змін.
Суд наголошує, п. 4.10 Правил № 312 зазначає про повну оплату відповідним споживачем вартості обсягу саме спожитої електричної енергії; натомість комерційна пропозиція містила умови попередньої оплати виключно заявлених обсягів електричної енергії, а щодо сплати за вже спожиту електричну енергію умови комерційної пропозиції встановлювали її оплату у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду.
Суд доходить висновку, що в даному випадку має місце подвійне тлумачення відповідачем положень Правил № 312.
Тому суд зазначає, що відповідно до абз. 15 ч. 1 ст. 3 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, презумпції правомірності діяльності суб'єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків суб'єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю).
Таким чином, рішення повинно прийматись на користь суб'єкта господарювання.
Суд дійшов висновку, що у позивача не має прямої заборони пропонувати споживачам (в тому числі, і тим, які надають житлово-комунальні послуги населенню та утримуються за рахунок таких коштів населення) попередню оплату, про що і було вказано у відповідних комерційних пропозиціях.
Судом встановлено, що позивач не вимагав від малих непобутових споживачів здійснювати попередню оплату за спожиту електричну енергію, а положення комерційних пропозицій оплати заявлених обсягів споживання, мали рекомендаційний характер. Діючі нормативно-правові акти не містять положень, які б забороняли пропонувати постачальнику універсальних послуг здійснення попередньої оплати споживачами універсальних послуг. Окрім того, позивачем не застосовувалися будь-які санкції до споживачів, які не сплачували необов'язковий (рекомендований) платіж.
Окрім того, судом також встановлено, що позивачем було внесено зміни в комерційну пропозицію, яка починала діяти з 01.04.2019 року та була опублікована за 20 днів до її застосування з метою уникнення подальших непорозумінь зі споживачами, з урахуванням можливого неоднозначного трактування норм законодавства, а саме, «Колективний побутовий споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії не рідше, як один раз за фактичними показаннями засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим».
Відповідно до п. 11 ст. 7 Закону № 877-V у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.
Таким чином, суд зазначає, що позивачем до отримання звернень та до моменту проведення позапланової виїзної перевірки, було вжито заходів для уникнення ситуації, що викликана можливістю неоднозначного трактування норм законодавства та було внесено зміни до комерційної пропозиції.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач не вчиняв порушення, та до моменту здійснення перевірки усунув будь-які можливі неоднозначні тлумачення норм законодавства.
Щодо дотримання строків прийняття рішення про притягнення до відповідальності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону № 2019-VIII (тут та далі у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 Закону № 2019-VIII у разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії до відповідних учасників ринку можуть застосовуватися санкції у виді:
1) попередження про необхідність усунення порушень;
2) штрафу;
3) зупинення дії ліцензії;
4) анулювання ліцензії.
Згідно з абз. 1 ст. ст. 77 Закону № 2019-VIII рішення Регулятора про застосування санкцій за правопорушення, передбачені цією статтею, може бути прийнято протягом п'яти днів з дня виявлення правопорушення Регулятором.
Відповідно до абз. 1 та 8 ч. 6 ст. 7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Таким чином, суд зазначає, що моментом виникнення права відповідача на притягнення позивача до відповідальності, є факт виявлення будь-якого порушення, у даній сфері, яке оформлюється актом.
Оскільки акт був складений 17.09.2019 року, то враховуючи норми Закону, останнім днем притягнення до відповідальності позивача було б 23.09.2019 року.
Проте, оскаржувана постанова була прийнята 03.10.2019 року, тобто з порушенням строків, встановлених законом на її прийняття.
Суд критично ставиться до доводів відповідача щодо строків прийняття оскаржуваного рішення відповідно до вимог Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» 22 вересня 2016 року № 1540-VIII, норми якого є спеціальними по відношенню до норм іншого законодавства, оскільки, Закон № 1540-VIII не регулює питання щодо строків прийняття рішення про застосування штрафу за порушення, що встановлені в акті перевірки. Натомість, суд зазначає, що такі строки передбачені ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», тобто саме цією нормою передбачені санкції за порушення норм законодавства у сфері купівлі-продажу електричної енергії та строки, в які санкції можуть бути застосовані.
Суд не приймає доводів відповідача стосовно строку прийняття законів України, оскільки Закон України «Про ринок електричної енергії» є таким, що прийнятий пізніше, а саме - 13.04.2017 року, натомість Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» - 22.09.2016 року. Окрім того, відповідач в оскаржуваній постанові робить посилання на ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії».
Таким чином суд доходить висновку, що у правовідносинах, що виникли між сторонами необхідно керуватися нормами Закону України «Про ринок електричної енергії», які не були дотримані відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.
Суд не приймає до уваги доводів відповідача стосовно посилань на відсутність підстав для звернення до суду у зв'язку з тим, що акт не є рішенням суб'єкта. Суд зауважує, що предметом спору в даній адміністративній справі є скасування незаконного рішення, тобто постанови про накладення штрафу.
Щодо доводів позивача про відсутність у відповідача уніфікованої форми акту перевірки, суд також зазначає, що предметом спору в даній адміністративній справі є скасування постанови про накладення штрафу, яка прийнята на підставі акту перевірки, а не визнання протиправними дій стосовно перевірки або скасування акту перевірки. Тому суд не приймає до уваги вказані твердження позивача.
Суд також не бере до уваги доводів відповідача стосовно дискреційних повноважень, оскільки в даній справі відсутні позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача вчинити будь-які дії, тому дане посилання є необґрунтованим та безпідставним.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.10.2019 року № 2071 «Про накладення штрафу на ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу».
Таким чином, суд доходить висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок про задоволення позовної заяви в повному обсязі.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 84030 від 23.10.2019 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи. Враховуючи повне задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.10.2019 року № 2071 «Про накладення штрафу на ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу».
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (ЄДРПОУ 42082379, адреса: 49074, м. Дніпро пр. Слобожанський, 127 Б) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133, адреса: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 03.02.2020 року.
Суддя І.О. Лозицька