28 січня 2020 року Справа № 160/10833/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
04.11.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0062791-5040-0467 від 19.09.2019 року.
Підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом стало порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено:
- позивач є власником транспортного засобу марки TOYOTA моделі LAND CRUISER 200, 2018 року випуску, загальний легковий універсал-В, об'єм циліндра двигуна 4461 куб. см., тип пального - дизель, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ;
- вартість автомобіля, на який контролюючим органом було виписано оскаржуване податкове повідомлення-рішення, становить менше, ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, тобто менше 1654875 грн, а тому даний транспортний засіб не є об'єктом оподаткування в 2019 році у розумінні ст. 267 ПКУ;
- автомобіль, власником якого є позивач, відсутній у Переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2019 році, а тому такий автомобіль не є об'єктом оподаткування у 2019 році;
- податкове повідомлення-рішення складено з пропуском строку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відмовлено в залученні третьої особи - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджується матеріалами справи.
06.12.2019 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому Головне управління ДПС в Дніпропетровській області позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити у їх задоволенні, з огляду на таке:
- при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення враховано перелік легкових автомобілів, розміщений на офіційному сайті Мінекономрозвитку, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2019 року;
- сума транспортного податку розрахована за 5 місяців, а тому сума податку визначена розмірі 10416,67 грн.
Відповідач правом на надання відповіді на відзив, позивач - заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач є власником транспортного засобу марки TOYOTA моделі LAND CRUISER 200, 2018 року випуску, загальний легковий універсал-В, об'єм циліндра двигуна 4461 куб. см., тип пального - дизель, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_2 .
19.09.2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0062791-5040-0467, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 10416,67 грн.
Позивач, вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, звернулась до суду з позовом про його скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що відповідно до пп.54.3.3 п.54.3ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною особою за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно достатті 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, яким шляхом викладення в новій редакції статей 265-267 Податкового кодексу України, було введено транспортний податок з фізичних осіб.
Так, відповідно до пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Згідно з пп. 267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального".
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2019 р. визначена у розмірі 4173,00 грн.
Згідно з п. 267.4 ст.267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп.267.5.1п.267.5ст.267 Податкового кодексу України).
Отже, об'єктом оподаткування є автомобілі, що використовуються до 5 років і середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 затверджено Методику визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, якою встановлено механізм визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Пунктом 2 названої Методики передбачено, що середньо ринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403(Офіційний вісник України, 2013 року, №44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Згідно пункту 3 Порядку визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, середньо ринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср= Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Як встановлено з матеріалів справи, автомобіль марки TOYOTA моделі LAND CRUISER 200, 2018 року випуску, загальний легковий універсал-В, об'єм циліндра двигуна 4461 куб. см., тип пального - дизель, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за відповідними характеристиками відсутній в переліку автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком, розміщеному на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
В даному переліку наявний запис про автомобіль з аналогічними характеристиками (TOYOTA моделі LAND CRUISER 200, тип пального - дизель), проте з об'ємом двигуна 4,6 л.
Крім того, середньоринкова вартість вказаного автомобілю марки TOYOTA моделі LAND CRUISER 200, 2018 року випуску, загальний легковий універсал-В, об'єм циліндра двигуна 4461 куб. см., тип пального - дизель, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить менше 375 розмірів мінімальних заробітних плат, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, що підтверджується розрахунком, який здійснений позивачем на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та доданий до матеріалів справи.
Суд приходить до висновку, що належний позивачу транспортний засіб не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2019 році, а відтак у контролюючого органу були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV рішення ЄСПЛ підлягають застосуванню судами як джерело права.
Зокрема, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Серков проти України (заява №39766/05, п.43), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06 п.57, від 14 жовтня 2010 року) було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, видно, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, протиправно обрав тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платника податків та неправомірно визначив позивачу податкове зобов'язання зі сплати транспортного податку за 2019 рік.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0062791-5040-0467 від 19.09.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною 1статті 9 КАС Українивизначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положеньстатті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписівстатті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.1509501655.1 від 31.10.2019 р.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір за в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частини 1, 2 статті 134 КАС України).
Згідно пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Враховуючи вищезазначені вимоги законодавства, суд зазначає, що позивачем не надано до суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, витрати на правову допомогу не підтверджені документами, які свідчать про їх фактичне виконання або про те, що вказані витрати будуть понесені у майбутньому.
Відповідно до вимог ст. 258 КАС України, справа повинна була бути розглянута до 10.01.2019 року.
При цьому, суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юхно І.В. перебувала у щорічній відпустці з 27.12.2019 по 27.01.2020 року.
Згідно ч. 6 ст. 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Отже, справу було розглянуто 28.01.2020 року.
Керуючись статтями 9, 73-77, 134, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Дніпропетровській області форми "Ф" №0062791-5040-0467 від 19.09.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 судові витрати у загальному розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положеньстатті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя І.В. Юхно