20 грудня 2019 року Справа № 160/10088/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа - Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити певні дії,-
16 жовтня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, третя особа - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, в якій позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати перерахунок пенсії ОСОБА_1 , проведений ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 01.01.2018 року;
- провести повторний перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року в розмірі 90% суми грошового забезпечення, з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, передбачених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", для чого повторно звернутися до Дніпропетровського обласного військового комісаріату за видачею довідки про розмір грошового забезпечення, при цьому, здійснити виплату пенсії з 05.03.2018 року з урахуванням 100% суми її підвищення, визначеної станом на 01.03.2019 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що з метою досудового врегулювання даного спору 30.08.2019 року останній звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії. Листом від 13.09.2019 року № 6491/Я_09 позивачу було надано відповідь, якою частково відмовлено у задоволенні його клопотання. При цьому, відповідач погодився із необхідністю виплати пенсії з 05.03.2019 року у розмірі 100% її підвищення, але посилався на практичну неможливість здійснення цього через недостатність коштів, закладених у бюджет Пенсійного фонду України на 2019 рік. Тобто, відмова ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у проведенні виплати пенсії позивачу в перерахованому розмірі порушує гарантоване останньому статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном.
31.10.2019 року Дніпропетровським обласним територіальний центром комплектування та соціальної підтримки надано до суду клопотання про заміну сторони правонаступником. Так, у вказаному клопотанні третя особа просить замінити Дніпропетровський обласний військовий комісаріат його правонаступником на Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, оскільки у зв'язку з проведенням реорганізаційних заходів щодо переходу органів місцевого військового управління на штати згідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 24.05.2018 р. №Д-322/1/9дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2018 році», директиви Командувача військ оперативного командування «Схід» від 01.12.2018 р. № Д-17дск «Про проведення організаційних заходів у військах оперативного командування «Схід» в 2018 році», Дніпропетровський обласний військовий комісаріат було переформовано у Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. А отже, керуючись приписами ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне здійснити заміну первісного відповідача по справі на належного - Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
05.11.2019 року від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує. В мотивування означеного відповідач посилається на те, що позивачем порушено строк звернення до суду передбаченого ст. 122 КАС України. Враховуючи те, що про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися при реалізації свого права на перерахунок свого пенсійного забезпечення, тобто починаючи з дати винесення постанови Дніпропетровським окружним адміністративним судом - 18.08.2017 року, при цьому із позовом звернувся 03.09.2018р., пенсійний орган вважає, що вимоги позивача по 05.03.2018 року підлягають залишенню без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду. ПФУ стверджує, що відповідно до ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, в редакції, що діяла на дату призначення позивачу пенсії, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен був перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення, пенсія позивачу була призначена у розмірі 83 % від грошового забезпечення за 31 рік вислуги. Законом України від 08.07.2011 № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011, внесено зміни до ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, яким максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен був перевищувати 80% відповідних сум грошового забезпечення (ст. 43 Закону №2262-XII). Згідно Закону України від 27.03.2014 № 1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», який набрав чинності 01.04.2014, було внесено зміни в ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, а саме цифри 80 замінили на цифри 70. Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, якою визначаються розміри пенсій за вислугу років, визначено що максимальний розмір пенсії обчислений відповідно до цієї статті не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Також відповідач просить звернути увагу суду на те, що рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.02.2019 за результатами розгляду зразкової справи № 240/5401/18 з аналогічного питання, згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових справ, на час розгляду цієї справи, не набрало законної сили, оскільки Великою Палатою Верховного Суду 13.03.2019, в порядку ч. 11 ст. 290 КАС України відкрито апеляційне провадження на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.02.2019 у зразковій справі. Таким чином, суд першої інстанції не може застосовувати у цій справі рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.02.2019 за результатами розгляду зразкової справи № 240/5401/18 з аналогічного питання. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням по судовій справі № 826/3858/18 від 12 грудня 2018 року визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, та зобов'язав Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акту протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт. Постановою суду скасовано рішення Уряду щодо правомірності проведення з 1 січня 2018 року перерахунку пенсій, призначених за нормами Закону № 2262 до 1 березня 2018 року, скасовано визначені Урядом умови і розміри перерахунку пенсій із врахуванням грошового забезпечення, встановленого Постановою № 704, а також порядок виплати перерахованих коштів. Отже, підстави для вибіркового застосування висновків суду у справі № 826/3858/18 до правовідносин, пов'язаних з пенсійним забезпечення позивача, зокрема, щодо визначення його розміру пенсії відповідно до пункту 1 Постанови № 103, відсутні. У бюджеті Пенсійного фонду України на 2019 рік, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 14, закладено витрати за рахунок коштів Державного бюджету України на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій в розмірах, передбачених Державним бюджетом України на 2019 рік з урахуванням чинних, на момент його формування нормативно-правових актів, у тому числі з урахуванням порядку виплати перерахованих пенсій, що був визначений пунктом 2 Постанови №103. Враховуючи, що бюджетні асигнування з Державного бюджету України Пенсійному фонду України не збільшувались, то виплата підвищених пенсій продовжується з урахуванням бюджетних асигнувань, визначених на цю мету. Окрім цього, ПФУ зазначило, що не наділено повноваження визначати розмір грошового забезпечення та змінювати його, відповідальність за внесення тих чи інших складових грошового забезпечення до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії покладається на установу, якою видавалась довідка.
12.11.2019 року від ОСОБА_1 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, яка вмотивована тим, що зважаючи на наявні перелічені порушення щодо змісту та порядку подання відзиву, вважає його поданий неналежним чином, а отже таким, що не підлягає розгляду при вирішенні справи. Стосовно строку звернення до суду із позовною заявою позивач -зауважив на тому, що предметом розгляду у дані справі періодичні виплати - пенсія позивача, яка перераховується щомісяця. Тобто позивач звертається до суду для відновлення свого права, обмеженим триваючим порушенням закону з боку відповідача. В поданому до суду у відзиві на позовну заяву, відповідач вочевидь посилається на якусь іншу справу із зазначенням того, що пенсія позивачу була призначена в розмірі 83% від грошового забезпечення за 31 рік вислуги років. Позивач також стверджує, що посилання відповідача на відсутність необхідних бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України в поточному році свідчить як невиконання своїх зобов'язань.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат.
У період з 09.12.2019 року по 10.12.2019 року, та 16.12.2019 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній відпустці.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник, служив на посаді начальника політвідділу, заступника командира авіаполку протягом 44 років. По досягнені пенсійного віку, 906.10.1991 року пішов у відставку, та відповідно був звільнений у запас.
Так, ОСОБА_1 , з 06.10.1991 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-XII від 09 квітня 1992 року (далі- Закон № 2262-ХІІ) в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення - вислуга 44 роки (розмір у відповідності до ст. 13 Закону №2262-XII в редакції чинній на момент призначення).
Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, згідно розрахунку про призначення пенсії за вислугу років від 27.11.2006 року до складу грошового забезпечення останнього включалися: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років 40%, надбавка 100%, надбавка за класну кваліфікацію 8%, надбавка за таємність 15%, надбавка за особливі умови служби 35%, надбавка за безперервну службу 90% та премія 33,3%. За відомостями з протоколу за пенсійною справою 0401004737 від 01.08.2009 року до складу грошового забезпечення включалися: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років 40%, надбавка за кваліфікацію 1 клас 12%, надбавка за роботу з таємними виробами, носіями, документами 15%, надбавка за особливі умови служби 35%, надбавка за особливо важливі завдання 50%, премія 10%. Й, відповідно до протоколу за пенсійною справою 0401004737 від 01.01.2018 року, до складу грошового забезпечення були включені лише: посадовий оклад, оклад за військове звання та процентна надбавка за вислугу років 50%. Всі інші надбавки та премії, передбачені Законом 2011-XII, не були враховані при перерахунку моєї пенсії у 2018 році.
Щоб з'ясувати, яким саме чином позивачу було перераховано пенсію, 16.07. 2019 року останній звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з відповідним зверненням.
Листом №5279/Я_09 від 25.07.2019 року відповідач повідомив позивачу про те, що відповідно до пункту 1 Постанови № 103 перерахунок пенсії здійснювався з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і навчального складу та деяких інших осіб». За приписами пункту 2 Постанови № 103виплата перерахованих відповідно до пункту 1 цієї Постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводиться у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом, на 1 березня 2018 року. На виконання Постанови № 103 з 01.01.2018 позивачу проведено перерахунок пенсії за чинною на цю дату редакцією Закону № 2262-ХІІ, а саме за умовами статті 13, якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення незалежно від дати звільнення особи зі служби. На підставі довідки, яка надана Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом, Вам проведено перерахунок пенсії з наступних видів грошового забезпечення: посадового окладу - 5920,00 грн.; окладу за військовим званням - 1410,00 грн.; 50% надбавки за вислугу років - 3665,00 грн. Всього грошове забезпечення: 10995,00 грн. Розмір пенсії 70% складає 7696,50 грн. Розмір пенсії до перерахунку складав 3606,72 грн. Розмір підвищення пенсії складає 7696,50 грн.-3606,72 грн.= 4089,78 грн. З 01.01.2018 відповідно до пункту 2 Постанови № 103 підвищення виплачувалося в розмірі 50%, а саме: 4089,78 грн.*50%=2044,89 грн. Загальний розмір пенсійної виплати з 01.01.2018 складав 3606,72 грн - 2044,89 грн. = 5651,61 грн. З 01.01.2019 підвищення виплачується в розмірі 75%, розмір пенсійних виплат складає 6674,06 грн. для проведення перерахунку пенсії відповідно до Постанови № 103 в розмірі 90% від грошового забезпечення парові підставі відсутні.
30.08.2019 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії. В мотивування означеної заяви ОСОБА_1 послався на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року по справ №826/3858/18, у зв'язку із цим просив провести повторний перерахунок пенсії з 01.01.2018 року, виходячи з
відсоткового значення розміру пенсії 75% грошового забезпечення з урахуванням усіх
складових грошового забезпечення, передбачених Законом №2011-ХІІ та здійснити виплату пенсії на підставі повторного перерахунку з 01.01.2018 року (з урахуванням вже виплачених коштів), при цьому, виплату пенсії з 05.03.2018 року провести у розмірі 100% її підвищення.
На означену заяву від Листом від 13.09.2019 року за №6491/Я-09 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивачу про те, що у бюджеті Пенсійного фонду України на 2019 рік, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 14 закладено витрати за рахунок коштів Державного бюджету України на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій в розмірах, передбачених державним бюджетом України на 2019 рік, з урахуванням чинних на момент формування нормативно-правових актів, у тому числі з урахуванням порядку виплати перерахованих пенсій, що був визначений пунктом Постанови № 103. З метою забезпечення виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року по справ №826/3858/18 Пенсійний фонд України звернувся до Міністерство соціальної політики України та Міністерства фінансів України про виділення додаткових коштів на виплату перерахованих відповідних до пункту 1 Постанови №103 пенсій у розмірі 100% підвищення. Враховуючи, що бюджетні асигнування з Державного бюджету України Пенсійного фонду України не збільшувались, то виплата підвищених пенсій продовжується з урахуванням бюджетних асигнувань, визначених на цю мету. Інші рішень про умови та порядок проведення перерахунку пенсії Урядом не приймалося. Також ПФУ повідомило, що Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набув чинності з 01.10.2011, було внесено зміни до низки актів, в тому числі до статті 13 Закону України № 2262 про розмір пенсії за вислугу років у відсотках. Враховуючи зміни до статті 13 Закону № 2262 максимальний розмір пенсії, що призначається за вислугу років, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1-100 відсотків, до категорії 2-95 відсотків. Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» також внесено зміни до статті. 13 Закону № 2262, за якими максимальний розмір пенсії, що призначається за вислугу років, не повинен перевищувати 70 відсотків сум грошового забезпечення. Відтак, для проведення перерахунку пенсії відповідно до Постанови № 103 у розмірі 75% від грошового забезпечення правові підстави відсутні.
Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі ст.10 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 12 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
За правилами ч.2 ст.51 Закону №2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.63 Закону №2262-XII (в редакції станом на 01.01.2018), перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (ч.4 ст.63 Закону №2262-XII).
Отже законодавцем визначена підстава для перерахунку пенсій, а саме: підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. При цьому визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій покладено на Кабінет Міністрів України.
Порядок проведення перерахунку таких пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393» (далі - Порядок №45).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон №1774) ч. 4 ст. 63 Закону №2262 викладено у новій редакції: «Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій».
Таким чином, із прийняттям Закону №1774 Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження визначати не лише порядок, а й умови та розмір перерахунку пенсій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом №2262, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Так, 24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Зазначеною постановою були внесені зміни, зокрема і до п. 1, 2 Порядку №45, які викладені у новій редакції: «Пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Постанови №103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України №2262-ХІІ до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на дату проведення перерахунку пенсії позивача, далі - постанова №704), зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Служби безпеки згідно з додатком 4; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 15; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.
Пунктом 4 вказаної постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 постановлено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Тобто, п. 2 зазначеної постанови визначений порядок, яким виплата позивачу сум підвищення перерахованої пенсії, що мали бути перераховані та виплачені в період з 01.01.2018, фактично зменшена та розстрочена на значний термін, що порушує право останнього на отримання всієї суми підвищеної пенсії.
Поряд з цим, суд зауважує, що норми Закону України №2262-ХІІ не передбачають можливості розстрочення виплати сум підвищення до перерахованих пенсій у зменшеному розмірі.
Відповідно до ст. 11 Закону України №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Загальний порядок виплати пенсій визначений ст. 52 Закону України №2262-ХІІ, відповідно до частини третьої якої виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Водночас, ч. 2 ст. 55 Закону України №2262-ХІІ передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Статтею 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Основоположними принципами діяльності Кабінету Міністрів України є дотримання верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 №794-VII.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 49 вказаного Закону, Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України, суд застосовує норму вищезазначеного Закону України №2262-ХІІ, який має вищу юридичну силу, ніж Постанова №103.
Також, суд при прийнятті рішення враховує і ту обставину, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, визнано протиправними та нечинними п. 1, 2 Постанови №103 та зміни до п. 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України №2262-ХІІ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рішення набрало законної сили 05.03.2019.
Таким чином, позивач, отримуючи пенсію, відповідно Закону №2262-ХІІ, мав законні сподівання на своєчасне здійснення перерахунку пенсії у визначених законодавством випадках та виплату перерахованої пенсії без будь-яких обмежень.
Оскільки, судове рішення про визнання нечинним п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.02.2018 №103 набрало законної сили лише 05.03.2019, то враховуючи положення ст. 265 КАС України, до вказано часу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області діяло в межах законодавства, а відтак у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування перерахунку пенсії ОСОБА_1 , проведеного ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 01.01.2018 року та проведення повторного перерахунку та виплати (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року в розмірі 90% суми грошового забезпечення, з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, передбачених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", для чого повторно звернутися до Дніпропетровського обласного військового комісаріату за видачею довідки про розмір грошового забезпечення, при цьому, здійснити виплату пенсії з 05.03.2018 року з урахуванням 100% суми її підвищення, визначеної станом на 01.03.2019 року слід відмовити.
Окрім цього, щодо вимоги позивача про зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно звернутися до Дніпропетровського обласного військового комісаріату за видачею довідки про розмір грошового забезпечення суд вважає за необхідне заначити також наступне.
Постановою КМ України № 45 від 13.02.2008 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393» затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок № 45)
Пунктом 1 Порядку № 45 встановлено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон), у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС, Службі судової охорони (далі - державні органи).
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Як встановлено пунктом 3 даного Порядку на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Норми чинного законодавства які регламентують порядок перерахунку раніше призначених пенсій передбачають два види з настанням яких вона проводиться. По-перше, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України силу зміни грошового забезпечення, по друге при подані додаткових документів, які дають право на перерахунок пенсії.
Судом встановлено, що в матеріалах пенсійної справи позивача наявні довідки про грошове забезпечення на підставі яких йому проводився перерахунок пенсії із 01.01.2018, в яких також не було зазначено додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував. Складові цих довідок позивач не оскаржував.
Будь-яких доказів звернень до Дніпропетровського ОВК з приводу виготовлення оновленої довідки про складові грошового забезпечення, які він отримував перед звільненням, позивач до суду не надав.
Отже, оскільки позивач не звертався до Дніпропетровського ОВК про видачу нової довідки, тобто на даний час будь-яких спірних правовідносин, між сторонами не має.
До того ж, як вірно зазначив відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву, що відповідно до пункту 9 Порядку № 45 Головне управління має право перевіряти правильність складення довідок щодо формального змісту, однак правом самостійно визначати складові та розмір грошового забезпечення осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, Головне управління не має. Таким чином, Головне управління не наділено повноваження визначати розмір грошового забезпечення та змінювати його, відповідальність за внесення тих чи інших складових грошового забезпечення до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії покладається на установу, якою видавалась довідка.
В той же час, суд вважає за необхідне відновити порушене право позивача на отримання у повному обсязі (100% суми підвищення пенсії) належних йому сум за період, починаючи з 01.01.2018.
Так, слід зазначити, що частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).
Відтак, враховуючи наведені вище обставини, які свідчать про порушення прав позивача та неправомірність дій ПФУ, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 січня 2018 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 січня 2018 року.
Щодо доводів відповідача з приводу того, що позивачем порушено строк звернення до суду із позовом щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, який визначений ч. 2 ст. 122 КАС України, суд зазначає наступне.
Так, за приписами ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вже зазначалось вище, про існування порушеного права позивач дізнався із листа від 13.09.2019 №6491/Я-09 на своє звернення з питання перерахунку пенсії. В свою ж чергу, до суду із позовом звернувся 16.10.2019 року. А отже доводи ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з приводу попуску звернення до суду позивача із позовною заявою є безпідставними та необґрунтованими.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірного рішення.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).
Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 245 КАС України встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.1492952575.1 від 15.10.2019 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Окрім цього, статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 та від 22 травня 2018 року у справі №826/8107/16.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить вирішити питання про стягнення з відповідача судових витрат, понесених ОСОБА_1 у зв'язку з розглядом даної справи, зокрема, на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн.
Для підтвердження вказаних витрат суду надано: договір про надання правової допомоги від 07.10.2019 року №01/1019; прибутковий касовий ордер №1/1019 від 07.10.2019, який підтверджує оплату винагороди адвоката згідно договору про надання правової допомоги від 07.10.2019 року №01/1019 у розмірі 1000 грн., оригінал ордеру на надання правничої (правової) допомоги.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн. підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 134, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа - Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 січня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 січня 2018 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник