Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 лютого 2020 р. Справа№200/75/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хохленкова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. 30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області с заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 06 листопада 2019 року Ясинуватським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не зараховано до страхового стажу періоди роботи: з 01.09.1977 року по 01.07.1978 року у зв'язку з виправленням в атестаті року випуску; з 01.08.1981 року по 31.12.1998 року, з 01.11.1999 по 30.11.1999 року та з 01.04.2000 року по 04.05.2000 року у зв'язку з тим, у зв'язку з тим, що між датою прийому та датою наказу про прийом минуло більше трьох місяців, а також через відсутність запису про реорганізацію колгоспу «Рассвет» у КСП «Рассвет» та невідповідністю печатки підприємства на встановлених та фактично відпрацьованих трудоднях в колгоспі, а саме заявник прийнятий на роботу в колгосп, а печатка належить КСП. Позивач вважає, що вказане рішення відповідача не відповідає нормам законодавства та порушує його права. Та просить визнати незаконним та скасувати рішення Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області від 06.11.2019 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язати Ясинуватське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Донецької області здійснити призначення пенсії за віком ОСОБА_1 за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням періоду навчання в середньому професійно-технічному училищі № 45 з 01.09.1977 р. по 22.07.1978 р. та у КСП «Рассвет» з 01.08.1981 р. по 31.12.1998 р., з 01.11.1999 року по 30.11.1999 року та з 01.04.2000 року по 04.05.2000 року, починаючи з дня звернення до відповідача, тобто з 30.10.2019 року.
Ухвалою суду від 08 січня 2020 року суд відкрив провадження по справі, призначивши до розгляду на 03 лютого 2020 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
16 січня 2020 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.
Свою позицію відповідач вмотивовував наступним. Позивач звернувся до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою № 673 від 30.10.2019 року про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV починаючи з 1 cічня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Розглянувши надані заявником документи, було прийнято рішення про незарахування до страхового стажу періодів роботи, в порушення інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.1993р :
з 01.09.1977 р. по 01.07.1978 р. у зв'язку з виправленням в атестаті року вступу;
з 01.08.1981 р. по 31.12.1998 р., з 01.11.1999 по 30.11.1999 р. та з 01.04.2000 р. по 04.05.2000 р. у зв'язку з тим, що між датою прийому та датою наказу про прийом минуло більше трьох місяців, а також через відсутність запису про реорганізацію колгоспу «Рассвет» у КСП «Раcсвет» та невідповідністю печатки підприємства на встановлених та фактично відпрацьованих трудоднях в колгоспі, а саме заявник прийнятий на роботу в колгосп, а печатка належить КСП. Страховий стаж заявника відповідно до наданих документів складає: 5 років 8 місяців 10 днів. За таких обставин ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи. Та просять в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , відмовити в повному обсязі.
Позивач просив суд розглядати справу без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату. час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно ст.205 ч.1 Кодексу адміністративного судочинства, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с.5).
Рішенням № 275 від 06.11.2019 року Ясинуватське ОУ ПФУ відмовило у призначені пенсії позивачу у зв'язку з недостатністю страхового стажу (а.с.8-9).
Згідно трудової книжки НОМЕР_3 та трудової книжки колгоспника НОМЕР_4, підтверджується навчання в середньому професійно-технічному училищі № 45 з 01.09.1977 р. по 22.07.1978 р. та факт роботи позивача у КСП «Рассвет» з 01.08.1981 р. по 31.12.1998 р., з 01.11.1999 року по 30.11.1999 року та з 01.04.2000 року по 04.05.2000 року (а.с.6-7).
Позивачем до матеріалів справи надані: довідка № 603 від 03.12.2019 року, архівне вилучення № 01-01-03-6041-1 від 04.12.2019 року, архівне вилучення № 01-01-03-6070-1 від 05.12.2019 року, архівна довідка № 01-01-03-6071-1 від 05.12.2019 року, які видані органами, що розташовані на тимчасово окупованій території, так званої ДНР (а.с.11-16).
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно положень ст. 3 Основного Закону людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Закон України "Про пенсійне забезпечення"№1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності не менше 15 років стажу.
Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: зокрема з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З огляду на викладене, суд зазначає, що за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1028 від 09.12.2015 року пункт 20 наведеного Порядку доповнено новим абзацом яким визнано, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (надалі Закон №1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року.
На виконання Закону №1669 розпорядженнями Кабінету Міністрів України №1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 02.12.2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно якого до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Донецьк Донецької області.
Дійсно, відповідно до ст. 9 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон № 1207-VII) ці довідки є недійсними і не створюють правових наслідків.
Однак, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами...".
Суд приймає до уваги відомості, стосовно періоду навчання позивача в середньому професійно-технічному училищі № 45 з 01.09.1977 р. по 22.07.1978 р. що підтверджується атестатом № 6377 та довідкою № 603 від 03.12.2019 року. Період роботи у КСП «Рассвет» з 01.08.1981 р. по 31.12.1998 р., з 01.11.1999 року по 30.11.1999 року та 01.04.2000 року по 04.05.2000 року підтверджується записом в трудовій книжці та архівним вилученням № 01-01-03-6041-1 від 04.12.2019 року, архівним вилученням № 01-01-03-6070-1 від 05.12.2019 року, архівною довідкою № 01-01-03-6071-1 від 05.12.2019 року, оскільки вони повністю узгоджується із відомостями, зазначеними у трудовій книжці ОСОБА_1 та з огляду на неможливість позивачу в інший спосіб отримати відомості, зазначені у цих довідках, хоча й не визнає зазначені довідки офіційними документами.
При таких обставинах суд вважає, що у відповідача були наявні підстави для врахування періоду навчання в середньому професійно-технічному училищі № 45 з 01.09.1977 р. по 22.07.1978 р. та у КСП «Рассвет» з 01.08.1981 р. по 31.12.1998 р., з 01.11.1999 року по 30.11.1999 року та з 01.04.2000 року по 04.05.2000 року.
Таким чином, факт навчання в середньому професійно-технічному училищі № 45 з 01.09.1977 р. по 22.07.1978 р., підтверджено записами в трудовій книжці, атестатом та архівною довідкою, факт роботи позивача у КСП «Рассвет» з 01.08.1981 р. по 31.12.1998 р., з 01.11.1999 року по 30.11.1999 року та з 01.04.2000 року по 04.05.2000 року підтверджено записами в трудовій книжці та архівними довідками
Порядок ведення трудових книжок встановлений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за №58 (далі-Інструкція №58).
Відповідно до п. 2.12. Інструкції №58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Стосовно вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання здійснити призначення пенсії за віком.
В розумінні частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.
У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З аналізу норм законодавства, яке регулює спірні взаємовідносини, вбачається, що відповідач, як орган владних повноважень, не виконуючи визначені законом владні дискреційні функції щодо призначення і виплати пенсії позивачу, діяв з порушенням закону і справедливості.
Оскільки прийняття рішення про перерахунку пенсії по стажу є владними дискреційними функціями органу Пенсійного фонду, то такий обов'язок покладений на орган Пенсійного фонду нормами чинного законодавства. На час розгляду справи відповідачем визначені Законом владні дискреційні функції не виконані, суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та ухвалити рішення про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, відповідно до висновків суду.
Таким чином, суд приходить до висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог позивача.
У відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тож, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (86020, Ясинуватський район, смт.Очеретине, м-н. Гідростроітелів, б.12, код ЄДРПОУ 37544393) від 06.11.2019 року про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Ясинуватське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (86020, Ясинуватський район, смт.Очеретине, м-н. Гідростроітелів, б.12, код ЄДРПОУ 37544393) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням періоду навчання в середньому професійно-технічному училищі № 45 з 01.09.1977 р. по 22.07.1978 р. та у КСП «Рассвет» з 01.08.1981 р. по 31.12.1998 р., з 01.11.1999 року по 30.11.1999 року та з 01.04.2000 року по 04.05.2000 року.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Ясинуватське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (86020, Ясинуватський район, смт.Очеретине, м-н. Гідростроітелів, б.12, код ЄДРПОУ 37544393) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) 40 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 03 лютого 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної
сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя О.В. Хохленков