про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
03 лютого 2020 р. Справа № 120/272/19-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Комар Павло Анатолійович, розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: ОСОБА_1 ,
до: державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Бурлак Вікторії Вікторівни,
про: скасування заяви та рішень,
28.01.2018 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Бурлак Вікторії Вікторівни про скасування заяви та рішень.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.02.2019, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019, відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про скасування заяви про державну реєстрацію (від 05.06.2018 вх. №28538688).
Водночас, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.02.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Бурлак Вікторії Вікторівни повернуто заявнику, оскільки останній не усунув недоліки позовної заяви, які зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 04.02.2019.
Разом з тим, постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.01.2020 скасовано ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04.02.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019, а справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в частині позовних вимог, в яких було відмовлено у відкритті.
30.01.2020 матеріали справи надійшли до Вінницького окружного адміністративного суду.
Так, ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.
Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв'язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Однак, всупереч викладеним вище вимогам, у позовній заяві позивачем зазначено неіснуючий реєстраційний номери облікової картки позивача "200407124". Крім того, не зазначено ідентифікаційний код відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) відповідача, а також не зазначено номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача чи відомостей щодо відсутності у позивача такої інформації.
Окрім того, ч. 6 ст. 160 КАС України встановлено, якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п'ятої цієї статті стосовно представника.
Разом з тим, всупереч наведеним приписам чинного законодавства у позовній заяві не вказано відомостей стосовно представника позивача.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КА України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Так, згідно прохальної частини позовної заяви позивач просить суд, зокрема, скасувати заяву від 05.06.2018 №28538688 про держану реєстрацію та усі прийняті відповідачем рішення по цій заяві.
Водночас, суд зазначає, що рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Разом з тим, позивачем не вказано які рішення є предметом позову та з яких підстав підлягають скасуванню. За вказаних обставин, є необхідним навести виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Крім того, статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відтак, позивачу необхідно привести у відповідність до вказаної норми позовні вимоги.
Положеннями п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС визначено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Також, згідно п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 4 ст. 161 КАС України).
Аналіз викладених положень свідчить про те, що позивач зобов'язаний обґрунтувати зміст позовних вимог і виклад обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги на підставі належних та допустимих доказів.
Відповідно до частини сьомої статті 161 КАС України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Між тим, слід зауважити, що відповідно до ч. 2 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Частиною 4 ст. 79 КАС України визначено, що якщо доказ не може бути поданий з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
При цьому, за приписами частини 2 статті 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Проте, всупереч вищенаведеним вимогам, позивачем до позовної заяви не додано жодного доказу на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не додано належним чином засвідчених копій прийнятих відповідачем рішень по заяві від 05.06.2018 №28538688. Крім того, в матеріалах справи і не міститься самої заяви від 05.06.2018 №28538688, яку позивач також просить скасувати.
В той час, позивач у прохальній частині позовної заяви заявляє клопотання про витребування у відповідача оригіналу заяви від 05.06.2018 №28538688 та усі прийняті рішення по ній, яке не відповідає вимогам КАС України. Крім того, позивач не зазначає яких заходів вжив для того, щоб отримати у відповідача відповідні докази та подати їх до суду, як і не обґрунтовано того, що в нього така можливість відсутня чи відповідач йому відмовив у наданні запитуваних доказів, що є обов'язковою передумовою для можливості заявлення відповідного клопотання про витребування доказів.
Таким чином, позивачем не додані до позовної заяви докази, що підтверджують обставини зазначені у позовній заяві, що суперечить вищенаведеним нормам процесуального законодавства. Дані докази необхідно подати до суду разом із копіями для інших учасників справи.
У свою чергу ч. 1 ст. 161 КАС передбачено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Поряд з цим вимоги до оформлення письмових доказів, які подаються до суду, встановлено ст. 94 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.
Частинами 4, 5 статті 94 КАС України визначено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 «ДСТУ 4163-2003», відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади (за наявності), особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Верховний Суд в ухвалі від 02.02.2018 (справа № 802/2196/17-а) зазначив, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Висновок щодо обов'язку належного засвідчення копії документів узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 02.10.2018 в справі №2а-15994/12/2670.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно вимог ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 КАС України представником у судді може бути адвокат або законний представник.
Згідно з ч. 1 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (ч. 4 ст. 59 КАС України).
Таким чином, у відповідності до вказаних норм, позивачу необхідно надати документи, які підтверджують повноваження представника у даній справі.
Відповідно до ч. 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01.01.2019 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 1921 грн.
Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб така ставка становить 768,40 грн.
Відповідно до матеріалів позовної заяви позивач просить скасувати заяву від 05.06.2018 №28538688 та усі прийняті рішення по ній.
Разом з тим, суд не може визначити суму сплати судового збору, оскільки позивачем не наведено в прохальній частині, які саме рішення відповідача ним оскаржуються.
Поряд із цим, разом з позовною заявою позивачем подано заяву про звільнення від сплати судового збору.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно із ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Таким чином, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника.
Згідно з Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір" від 23 січня 2015 року №2 доведено до відома суддів результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір". У роз'ясненні зазначено, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Разом з тим, в рішенні "Prince Hans-Adam II of Liechtenstein проти Німеччини" (рішення від 12 липня 2001 року п. 44) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.
Відповідно до положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу зазначеного слідує, що єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду. При цьому, клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене у позовній заяві, яка подається до суду, або окремим документом.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Відтак, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Так, в матеріалах справи наявні відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків, які охоплюють період з 1 кварталу по 4 квартал 2018 року. Разом з тим, зазначена довідка не містить дати її формування, а відтак не може вважатись належним доказом щодо встановлення майнового стану позивача.
Крім того, копія довідки від 27.02.2019 з Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про те, що ОСОБА_1 знаходиться на пенсійному обліку та отримує пенсію за віком щодо встановлення майнового стану позивача не є належним доказом.
За наведено, позивачу необхідно надати суду належні та допустимі докази в підтвердження свого скрутного матеріального становища.
За правилами визначеними частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. 169 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Бурлак Вікторії Вікторівни про скасування заяви та рішень, залишити без руху.
Запропонувати позивачу у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
Дану ухвалу направити позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович