03 лютого 2020 р.Справа №63зп-20/160
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., розглянувши заяву приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» до відповідача-1: приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни, відповідача-2: Мосейко Анжели Геннадіївни ,-
31.01.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви до відповідача-1: приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни, відповідача-2: Мосейко Анжели Геннадіївни шляхом:
- зупинення стягнення на підставі постанови Приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни від 16.12.2019 ВП № 60892369 про стягнення з ПрАТ «АВК» м. Дніпро» основної винагороди у сумі 137 246 751,13 грн.;
- заборони Приватному виконавцю Мосейко Анжелі Геннадіївні вчиняти будь-які виконавчі дії щодо боржника ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» за виконавчим провадженням № 61103953, в тому числі, але не виключно: приймати постанови про арешт коштів та майна боржника, направляти їх будь-яким банківським установам, третім особам чи виконувати їх в інший спосіб, направляти платіжні вимоги про списання коштів боржника до будь-яких банківських установ, стягувати грошові кошти, перераховувати стягнуті грошові кошти на рахунок стягувана, звертати стягнення на майно боржника, а також вчиняти будь-які інші дії, направлені на примусове виконання постанови Приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни від 16.12.2019 ВП № 60892369 про стягнення з ПрАТ «АВК» м. Дніпро» основної винагороди у сумі 137246751,13 грн.
В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на те, що невжиття судом заходів забезпечення позову буде мати наслідком стягнення з ПрАТ «АВК» м. Дніпро» грошової суми у розмірі 137 246 751, 13 грн. на виконання Постанови від 16.12.2019, яка є неправомірною. Для цього приватному виконавцеві достатньо направити у банківські установи, які обслуговують ПрАТ «АВК» м. Дніпро», платіжні доручення.
У свою чергу, стягнення з ПрАТ «АВК» м. Дніпро» грошової суми у розмірі 137 246 751, 13 грн. унеможливить ефективний захист прав ПрАТ «АВК» м. Дніпро» шляхом визнання протиправними та скасування постанови приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни від 16.12.2019 та постанови приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївні від 29.01.2020, оскільки у такому випадку наслідком задоволення позову Боржника буде лише констатація факту протиправності рішень приватних виконавців. Проте, для повернення стягнутих коштів у сумі 137 246 751, 13 грн. ПрАТ «АВК» м. Дніпро» буде вимушений звертатися з окремим позовом до приватного виконавця у межах цивільної/господарської юрисдикції.
Також заявник звертає увагу на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам ПрАТ «АВК» м. Дніпро» до ухвалення рішення у справі за позовом про визнання протиправними та скасування постанови від 16.12.2019 та постанови від 29.01.2020.
За положеннями частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
При цьому, 01.02.2020 року, 02.02.2020 року - вихідні дні.
Згідно ч. 6 ст. 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Отже, заява про забезпечення позову розглядалась судом 03.02.2020 року.
Відповідно до приписів частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою вказаної статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Статтею 152 КАС України встановлені вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 вказаної статті заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Поряд із цим, суд зазначає, що згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд звертає увагу, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
До матеріалів адміністративного позову позивачем було надано копію постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 16.12.2019 року у ВП №60892369, постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.01.2020 року у ВП №60892369, інформаційні довідки з Єдиного реєстру приватних виконавців України відносно приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни, приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Частинами 4 та 5 статті 94 КАС України передбачено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
При цьому, згідно з пунктом 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, копія документа засвідчується відміткою, що складається зі слів «Згідно з оригіналом», назвою посади, особистим підписом особи, яка засвідчує копію, її ініціалами та прізвищем, датою засвідчення копії, що проставляється у лівому нижньому куті документа.
Всупереч вищенаведених норм надані до матеріалів заяви про забезпечення позову копії документів для суду не засвідчені позивачем належним чином.
Суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно положень ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
В свою чергу, ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що кошти виконавчого провадження складаються з:1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Відповідно до п.9 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (далі - Інструкція №512/5; тут і далі - в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
В свою чергу, п. 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 встановлює, що про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Отже, судом встановлено, що заявником не надано доказів на підтвердження: реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження постанови про стягнення з ПрАТ «АВК м.Дніпро» основної суми винагороди та/або, в свою чергу, доказів відкриття провадження на підставі постанови приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни від 16.12.2019 року ВП №60892369 про стягнення з ПрАТ «АВК м.Дніпро» основної суми винагороди у сумі 137 246 751,13 грн.
Станом на день розгляду заяви про забезпечення у суду відсутні відомості про початок виконавчого провадження з примусового виконання постанови, яку має намір оскаржити боржник.
Суд критично ставиться до доводів заявника про можливість стягнення основної суми винагороди у сумі 137 246 751,13 грн, оскільки до суду не надано доказів існування вказаних обставин.
Крім того, суд зазначає, що у заяві про забезпечення позову позивач просить суд вжити кілька заходів забезпечення адміністративного позову, однак, не наводить належних обґрунтувань про доцільність вжиття саме заявлених заходів.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано до суду обґрунтованих доводів та доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для застосування заходів забезпечення адміністративного позову з мотивів та у спосіб, які наведені позивачем у заяві, відсутні, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви.
Керуючись статтями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» до відповідача-1: приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни, відповідача-2: Мосейко Анжели Геннадіївни - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя І.В. Юхно