03 лютого 2020 року Справа № 160/1136/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., перевіривши матеріали позовної заяви Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби та Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування Рішення №0004405006 від 15.11.2019 року, -
28.01.2020 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби та Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якому позивач просить:
- визнати Рішення №0004405006 від 15.11.2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску протиправним;
- скасувати Рішення Офісу великих платників податків ДФС України №0004405006 від 15.11.2019 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 7242503,77 грн. та нарахування пені в розмірі 2892786,17 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Відповідно до пунктів 3 та 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Згідно з ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно із ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-IX від 14.11.2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн.
Розміри ставок судового збору визначені у ст.4 Закону №3674-VI.
Згідно із приписами ст.4 Закону №3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, позивач, звертаючись до суду з майновими вимогами на загальну суму 10135289,94 грн., повинен був сплатити судовий збір в сумі 21020,00 грн., тобто, не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проте, в порушення ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви позивачем не додано документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судом встановлено, що до позовної заяви позивач подав заяву, в якій просить зменшити розмір судового збору за подання позову до суду та відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
В обгрунтування поданої заяви позивач зазначає, що у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем підприємства, що спричинене скороченням виробництва ракетно-космічної продукції, яка для підприємства є профілюючою, він не має змоги сплатити суму судового збору, що підтверджується стрімким падінням фінансових результатів підприємства, значним розміром заборгованості із виплати заробітної плати працівникам, яка відповідно до останньої фінансової звітності за 9 місяців 2019 року становить 133351000,00 грн. та великою кількістю рішень контролюючих органів про сплату боргу (недоїмки) та штрафних санкцій. Зауважує, що Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» є підприємством аерокосмічної галузі; включене до переліку 15 особливо важливих підприємств, які в будь-якому разі мають лишитися в державній власності (Постанова КМУ від 04 березня 2015 року № 83 зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 08.06.2016 р. № 398), тобто, має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, але наразі, у зв'язку з глобальною світовою економічною кризою, яка зачепила всі галузі виробництва, майже припинилися замовлення на виробництво аерокосмічної продукції. Наголошує, що за наведених об'єктивних, нездоланних на даному етапі чинників, першочерговими завданнями позивача, перш за все, є збереження трудового колективу, кваліфікація якого є унікальною, бо унікальним, єдиним в Україні є профіль підприємства, а враховуючи, що заборгованість підприємства по заробітній платі станом на 01.10.2019 року становить 133356000,00 грн., зовнішній борг підприємства 4811777000,00 грн., що підтверджується даними Балансу (Звіт про фінансовий стан) на 1 жовтня 2019 року, отже сплата судового збору вплине не лише на поглиблення фінансової кризи підприємства але й унеможливить виплату першочергових платежів, до яких відносяться і виплати сум із заробітної плати, так як залишок грошових коштів становить 38000,00 грн., що вказує на недостатність залишку грошових коштів підприємства сплатити заборгованість із заробітної плати.
Вирішуючи заяву про відстрочення та зменшення розміру судового збору, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
У розумінні приписів ст.8 Закону №3674-VI, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Статтею 5 Закону №3674-VI визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Суд зазначає, що на підтвердження неможливості сплати судового збору позивачем подано лише Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 1 жовтня 2019 року та фінансові результати за 9 місяців 2019 року.
Суд вважає, що подані письмові докази не є підставою для відстрочення сплати судового збору та зменшення такого розміру, позивач не надає належні докази відсутності грошових коштів на рахунках підприємства станом на час подання позову до суду, отже, невмотивоване відстрочення або зменшення розміру судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення за судовим захистом.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України № 3674-VІ, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ “Креуз проти Польщі” (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/980_030) “право на суд” не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Враховуючи викладене, обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій та відсутністю в них коштів, призначених для сплати судового збору, не є такими, що не залежать від волі особи, та дають право на відстрочення сплати судового збору.
Суд також звертає увагу, що письмових доказів щодо можливості сплатити судовий збір станом на день ухвалення судового рішення, позивач до суду не надав.
Щодо зменшення розміру судового збору, позивач взагалі не зазначає до якої суми він просить суд зменшити такий розмір. Разом з тим, слід зазначити, що звертаючись до суду з майновими вимогами на загальну суму 10135289,94 грн., судовий збір в сумі 21020,00 грн., тобто, не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є законодавчто встановленим та відповідним ціні позову.
Крім того, ст.133 КАС України передбачено право, а не обов'язок суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання позовної заяви до суду, в силу положень ст.161 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом.
З огляду на зазначене, суд не вбачає виключних підстав для визнання наведених позивачем у заяві про відстрочення сплати судового збору та зменшення розміру судового збору поважними, тому заява задоволенню не підлягає.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим статтями 160, 161 КАС України, тому згідно із ч.1 ст.169 цього Кодексу, вона підлягає залишенню без руху, з наданням позивачу строку на усунення вказаних недоліків.
Частиною 1 ст. 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно із ч.2 ст.169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Позивачу необхідно сплатити суму судового збору в розмірі 21020,00 грн. за позов, який містить вимоги майнового характеру, за наступними платiжними реквiзитами для перерахування судового збору в гривнях:
отримувач коштів: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101;
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989253;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
код банку отримувача (МФО): 899998;
рахунок отримувача: UA238999980313131206084004008;
код класифікації доходів бюджету: 22030101;
призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
За таких обставин, суд вважає за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Відповідно до ч.3 ст.169 КАС, у разі якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 133, 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова» щодо відстрочення сплати та зменшення судового збору - відмовити.
Позовну заяву Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби та Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування Рішення №0004405006 від 15.11.2019 року - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання:
- документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) за позов, який містить вимоги майнового характеру у розмірі 21020,00 грн.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.293 КАС України, ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених ст.294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст.294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху в самостійному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя Д.В. Сидоренко