03 лютого 2020 р.Справа №160/12776/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби з питань праці у Дніпропетровській області про скасування висновку та наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу-
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ГУ Державної служби з питань праці у Дніпропетровській області, в якій просив суд:
- скасувати "висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 09.12.2019 року №615" у частині оцінювання результатів службової діяльності конкретного державного службовця, а саме ОСОБА_1 , як такий що був виготовлений з порушенням чинного законодавства України;
- скасувати наказ №616-к від 09.12.2019 року "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ", як такий що виданий з порушенням діючого законодавства України;
- прийняти рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку, який на день пред'явлення позову становить 495,10 гривень (середньоденна заробітна плата за останні два місяці роботи), за час вимушеного прогулу з 09 грудня 2019 року до дня поновлення на роботі.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що при проведенні оцінюванні службової діяльності позивача та при затвердженні ГУ Державної служби з питань праці у Дніпропетровській області висновку від 09.12.2019 №615 щодо результатів оцінювання службової діяльності, відповідачем було грубо порушено вимоги ч. 6 ст. 39 Закону України «Про державну службу» та вимоги Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, який затверджено постановою КМУ від 23.08.2017 №640. Протиправність дій відповідача обумовлюється тим, що останньому відомо, що позивач надає допомогу в запобіганні і протидії корупції, та у відповідності до вимог до ст. 53 «Про запобігання корупції» не може бути звільнений чи примушений до звільнення, притягнутий до дисциплінарної відповідності чи підданий з боку керівника іншим заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі заходів таких заходів. Не зважаючи на це, ГУ Державної служби з питань праці у Дніпропетровській області видав протиправний висновок №615 від 09.12.2019 у частині оцінювання результатів службової діяльності позивача та наказ №616-к від 09.12.2019 про припинення державної служби та звільнення з посади головного державного інспектора відділу нагляду у металургії, машинобудуванні, котлонагляді та за підйомними спорудами Криворізького гірничопромислового управління 09.12.2019р. До того ж, в період з 09.12.2019р. та по теперішній час позивач перебуває на лікарняному АДС №308318 та проходить лікування в умовах денного стаціонару, з 10.12.2019 року не працює.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/12776/19 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.
У період з 10.01.2020 року по 24.01.2020 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній відпустці, а в період з 27.01.2020 року по 31.01.2020 року перебував на лікарняному.
17.01.2020 року до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити позов шляхом зупинення на час провадження дію рішення суб'єкта владних повноважень що оскаржуються: "висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 09.12.2019 року №615" у частині оцінювання результатів службової діяльності конкретного державного службовця, а саме ОСОБА_1 та наказ №616-к від 09.12.2019 року "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ."
Заявник обґрунтовує свою заяву тим, що на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам позивача (право на державну службу) до ухвалення рішення в адміністративній справі (фактично на даний час позивач є безробітним), оскільки для його відновлення необхідно буде докласти значних зусиль, витрат та часу. Також позивач стверджує, що очевидними є ознаки протиправності дій та рішень суб'єкта владних повноважень: 1) проведення оцінювання державного службовця, а саме ОСОБА_1 з численними порушеннями діючого Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, який затверджено постановою КМУ від 23.08.2017 №640 ( в редакції постанови КМУ від 10.07.2019 №591); 2) видання «висновок про оцінювання результатів службової діяльності державних службовців ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 09.12.2019 №615» у частині оцінювання результатів службової діяльності конкретного державного службовця, а саме ОСОБА_1 , що був виготовлений з порушенням діючого законодавства України; 3) видання з порушенням діючого законодавства України наказу ГУ Держпраці у Дніпропетровській області №616-к від 09.12.2019 «Про поранення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».
Проаналізувавши доводи заяви про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд вважає вказану заяву такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
За приписами частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст.151 КАС України).
Згідно із ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
У зв'язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співрозмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2019 року у справі №0840/3275/18.
Так, Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, зокрема зазначено, що судам необхідно враховувати, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про звільнення з посади, суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб'єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням службових обов'язків, виплатою заробітної плати тощо. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Вказано, що забезпеченням зазначеного адміністративного позову в такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Згідно частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Предметом розгляду в даній справі, крім іншого, є скасування наказу про звільнення позивача, з огляду на що, суд вважає неможливим забезпечити позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців та про звільнення з посади, оскільки це призведе до продовження службових відносин між позивачем та роботодавцем (суб'єктом владних повноважень).
Отже забезпечення зазначеного адміністративного позову в такий спосіб виходить за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим. Відтак відсутні підстави для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, подана заява про забезпечення позову є необґрунтованою та непідтвердженою доказами, а вжиттям такого заходу забезпечення позову фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, без встановлення будь-яких обставин, дослідження доказів у судовому засіданні, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/12776/19 - відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник