31 січня 2020 р. Справа № 120/3877/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
26.11.2019 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № 12073-54 від 05.03.2018, яким позивачці визначено грошове зобов'язання з податку на нерухоме майна, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік в сумі 37391,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на час прийняття спірного рішення позивачка була власником квартири АДРЕСА_1 загальною площею 234,0 кв.м. В квітні 2019 року позивачка отримала рішення Вінницького окружного адміністративного суду № 120/288/19-а від 19.04.2019 та дізналась про наявність у неї податкового боргу в сумі 37391,68 грн, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 12073-54 від 05.03.2018. Позивачка зазначає, що такого рішення не отримувала, оскільки протягом 2017-2018 рр. у квартирі фактично не проживала і тривалий час перебувала на лікуванні у м. Вінниці.
Позивачка з вказаним рішенням не погоджується та зауважує, що грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно визначене їй виходячи з площі квартири 322,7 кв.м. Водночас у власності позивачки станом на 2017 рік перебувала квартира загальною площею 234,0 кв.м, що підтверджується правовстановлюючими документами. Позивачці невідомо звідки відповідач отримав інформацію саме про таку завищену площу, однак ця помилка істотно вплинула на розрахунок суми податку на нерухоме майно. Відтак позивачка вважає спірне рішення протиправним, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.
Ухвалою суду від 02.12.2019 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). При цьому судом відмовлено у задоволенні клопотання позивачки про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оскільки такий строк, на думку суду, не пропущено.
20.12.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що визначення суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельних ділянок, з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб провадиться контролюючим органом шляхом надсилання (вручення) платнику податків відповідних податкових повідомлень-рішень в разі наявності у власності такого платника податків житлових та нежитлових приміщень, що є об'єктом оподаткування. Водночас, у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Відповідач вказує на те, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме розділу "Інформація про деталізацію", з 11.05.2012 на праві власності позивачці належала квартира загальною площею 322,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Могилів-Подільської міської ради Вінницької області від 20.01.2017 № 362 ставку податку на нерухоме майно визначено в розмірі 1,2% від мінімальної заробітної плати (у 2017 році - це 3200 грн) за 1 кв.м, тобто на рівні 38,4 грн. Крім того, згідно з пп. 266.7.1 ґ) п. 266.7 ст. 266 ПК України за наявності у власності платника податку об'єкта житлової нерухомості, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості. Таким чином, оскільки позивачка не скористалась своїм правом на проведення звірки з контролюючим органом, відповідач на підставі наявних у нього даних прийняв податкове повідомлення-рішення, яким нарахував позивачці зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 37391,68 грн: (322,7 кв.мЧ38.4 грн)=12391,68 грн+25000 грн. Свої дії відповідач вважає правомірними та просить суд відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 31.01.2020 задоволено клопотання відповідача про заміну сторони в порядку процесуального правонаступника та на підставі положень ст. 52 КАС України допущено заміну відповідача у цій справі з Головного управління ДФС у Вінницькій області на Головне управління ДПС у Вінницькій області.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та пояснення, наведені у заявах по суті справи, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Так, порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірного рішення) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).
Водночас базою оподаткування податком на нерухоме майно, тобто конкретним виразом об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання, відповідно до пп. 266.3.1 п. 266.3 ст.266 ПК України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
В силу положень пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Отже, база оподаткування податком на нерухоме майно може бути обчислена контролюючим органом шляхом використання таких альтернативних способів: 1) на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 2) на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності; 3) шляхом поєднання зазначених способів.
Водночас від правильності визначення бази оподаткування податком на нерухоме майно безпосередньо залежить розмір належних до сплати грошових зобов'язань, адже ставка податку застосовується саме виходячи з бази оподаткування.
Судом встановлено, що податок на нерухоме майно за 2017 рік розраховано позивачці виходячи з того, що загальна площа належної їй квартири становить 322,7 кв.м. При цьому відповідач посилається на те, що визначення бази оподаткування здійснено на підставі інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна.
Однак суд з такими доводами не погоджується та зазначає, що відповідно до наданого позивачкою витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна про реєстрацію права власності № 118213737 від 23.03.2018, розділ "Актуальна інформація про об'єкт нерухомого майна", у власності ОСОБА_1 перебуває квартира загальною площею 234,0 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1513839505104).
Аналогічні дані містяться в інформаційній довідці № 193593649 від 18.12.2019, яка сформована на запит Головного управління ДПС у Вінницькій області та додана до відзиву на позовну заяву.
Таким чином, згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у спірному податковому періоді (2017 рік) позивачці ОСОБА_1 на праві власності належала квартира (об'єкт житлової нерухомості) загальною площею саме 234,0 кв.м.
Вказаний факт додатково підтверджується й іншими документами на право власності, а саме довідкою комунального підприємства Могилів-Подільського міжрайонного бюро технічної інвентаризації № 635 від 31.05.2019, технічним паспортом на квартиру серії НОМЕР_1 від 19.03.2018 та планами житлового будинку по АДРЕСА_1 , виготовленими 16.03.2018 в цілях проведення інвентаризації нерухомого майна.
Крім того, як видно з матеріалів справи, на підставі договору дарування квартири від 26.10.2018, посвідченого приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Анцут Л.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1692, позивачка подарувала належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , іншим особам, зокрема ОСОБА_2 - Ѕ частку, ОСОБА_3 - ј частку та ОСОБА_4 - ј частку. При цьому у договорі зазначено, що вказана квартира має загальну площу 234,0 кв.м та належить позивачці на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Могилів-Подільської міської ради Вінницької області 12.04.2012, зареєстрованого КП "Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" 11.05.2012 за № 4859 в книзі 43, реєстраційний № 36630017.
Отже, правовстановлюючими документами, які існували до внесення інформації про квартиру позивачки у Державний реєстр речових прав на нерухоме майна, також підтверджується площа квартири 234,0 кв.м.
Тобто усі можливі способи визначення бази оподаткування згідно з пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України вказують на те, що розмір загальної площі об'єкта житлової нерухомості, що перебував у власності позивачки в 2017 році, становив саме 234,0, а не 322,7 кв.м як помилково вважає відповідач.
Правильність своєї позиції контролюючий орган обґрунтовує з посиланням на розділ "Інформація про деталізацію" з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, в якому дійсно вказано, що загальна площа квартири - 322,7 кв.м, а житлова - 131,8 кв.м.
Втім, суд враховує, що зазначений запис погашено 23.03.2018 у зв'язку з перенесенням інформації до Державного реєстру прав. Отже, цей запис не є дійсним та не відображає актуальної інформації, яка міститься в Реєстрі.
До того ж такий запис здійснено державним реєстратором на підставі реєстраційного запису КП "Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" від 11.05.2012 за № 4859 в книзі 43, реєстраційний № 36630017. Саме про цей запис зазначено у договорі дарування як такий, що підтверджує право власності дарувальника, тобто позивачки.
Відтак порівняльний аналіз зазначених відомостей та наданих позивачкою документів свідчить про помилковість запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зробленого у розділі "Інформація про деталізацію" щодо об'єкта нерухомомого майна, в частині площі квартири (замість 234,0 кв.м зазначено 322,7 кв.м).
Насамкінець суд враховує, що право власності позивачки на квартиру по АДРЕСА_1 області було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно лише 20.03.2018, тоді як спірне податкове повідомлення-рішення сформоване 05.03.2018.
Таким чином, під час прийняття цього рішення відповідач не міг керуватися даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що додатково спростовує його заперечення в цій частині.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що база оподаткування для обчислення позивачці грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно за 2017 рік визначена контролюючим органом помилково та виходячи із завищеної площі квартири.
Як наслідок, спірні податкові зобов'язання відповідач обчислив невірно.
Крім того, оскільки площа належної позивачці нерухомості є меншою ніж 300 кв.м, відсутні підстави для застосування положень пп. "ґ" пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, в силу яких за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості.
Визначаючи суму завищення спірних грошових зобов'язань, суд керується такими мотивами.
Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи-платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів.
Згідно з пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Судом встановлено, що рішенням 12 сесії 7 скликання Могилів-Подільської міської ради Вінницької області № 362 від 20.01.2017 "Про внесення змін до рішення 51 сесії міської ради 6 скликання від 09.07.2015 № 1209 "Про встановлення місцевих податків та зборів на території міста Могилева-Подільського" ставку податку на об'єкти нежитлової нерухомо майна визначено в розмірі 1,2% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Законом України від 21 грудня 2016 року № 1801-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 3200 гривень.
Відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.
Отже, враховуючи базу оподаткування належного позивачці об'єкта нерухомості (234,0 кв.м), зменшену на 60 кв.м відповідно до пп. "а" пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України (234-60=174 кв.м), та беручи до уваги ставку податку в розмірі 1,2% від мінімальної заробітної плати за 1 кв.м (3200Ч1,2%=38,4 грн), грошові зобов'язання позивачки ОСОБА_1 зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік становлять 6681,60 грн (174Ч38,4).
Відтак спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині визначення позивачці грошового зобов'язання на суму 30710,08 грн (37391,68- 6681,60).
Однак суд не вбачає достатніх підстав для скасування спірного рішення в цілому.
По-перше, наданих суду доказів достатньо для того, щоб самостійно визначити суму податкових зобов'язань, які неправомірно нараховані позивачці;
По-друге, враховуючи приписи пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України повторне винесення податкового повідомлення-рішення про сплату податку на нерухоме майно за 2017 рік є неможливим; тобто, у разі скасування судом спірного рішення очевидною є загроза ненадходження до місцевого бюджету сум податку, що підлягають сплаті позивачкою відповідно до закону.
По-третє, на дату постановлення судом цього рішення не завершилися строки давності, визначені статтею 102 ПК України.
Крім того, суд враховує положення пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України, якими передбачено можливість перерахунку сум податку на нерухоме майно у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів документів на право власності. При цьому однією з підстав для звірки даних та перерахунку податкових зобов'язань є, зокрема, розмір загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України), а в силу приписів частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", заява № 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, пункт 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Відтак, перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково, а саме визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № 12073-54 від 05.03.2018 в частині визначення позивачці податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 30710,08 грн. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).
Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка сплатила судовий збір у розмірі 768,40 грн, тобто мінімальний розмір судового збору, встановлений законом за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімумуму для працездатних осіб).
Відтак, оскільки позов задоволено частково, понесені позивачкою витрати у вигляді сплати судового збору підлягають відшкодуванню в сумі 631,09 грн, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на суму 30710,08 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № 12073-54 від 05 березня 2018 року в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 30710,08 грн (тридцять тисяч сімсот десять гривень 08 копійок).
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 631,09 грн (шістсот тридцять одна гривня 09 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 43142454, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31.01.2020.
Суддя Сало Павло Ігорович