Справа № 638/1434/20
Провадження № 1-кп/638/1014/20
03 лютого 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 по кримінальному провадженню №12019220480005010 від 07.12.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України та ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.185 КК України, -
В провадження Дзержинського районного суду м.Харкова надійшло кримінальне провадження №12019220480005010 від 07.12.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України та ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.185 КК України.
На стадії досудового слідства до обвинувачених застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених, посилаючись на наявність та не зменшення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме ОСОБА_7 може переховуватись від суду, скоїв тяжкий злочин, відсутнє постійне місце проживання, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, здійснення впливу на іншу особу, невстановлену слідством. ОСОБА_6 має незняту та непогашену судимість, зареєстрований в Дніпропетровській області, під час обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання скоїв інший злочин, може впливати на потерпілих, свідків.
Захисник ОСОБА_4 заперечувала, зазначивши, що ризики зазначені прокурором відносно ОСОБА_7 мають абстрактний характер, нічим не підтверджені, підзахисний раніше не судимий, має місце прописки, просила обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник ОСОБА_5 просив не розглядати клопотання прокурора, оскільки строк дії попередньої ухвали суду не закінчився, ризики вказані прокурором не доведені, просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що проживав за місцем реєстрації з цивільною дружиною, просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував у задоволенні клопотання прокурора, оскільки неофіційно працевлаштований, має прописку в іншій області, проте проживає у м.Харкові, від слідства не переховувався, з'являвся за першою вимогою, просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши учасників процесу, суд прийшов до наступного.
Згідно ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Суд приходить до висновку, що вказані ризики, на цей час не зменшилися, є реальними та продовжують існувати, враховуючи зміст пред'явленого звинувачення, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в якому ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обвинувачуються.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, неодружені, дітей не мають, що свідчить про відсутність у останніх міцних соціальних зв'язків, які можуть слугувати стримуючим фактором запобігання ризиків зазначеним прокурором.
В той же час, потерпілий не допитаний, докази передбачені ст. 84 КПК України з боку обвинувачення та захисту, у цей період, не досліджені, а відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані ст. 177, ст. 194 вказаного Кодексу є дійсними.
При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України. Суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідним особам у разі визнання обвинувачених винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються.
Вказані обставини судом враховані при розгляді клопотання прокурора.
А відтак розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.
Щодо доводів обвинувачених та захисників про необґрунтованість клопотання прокурора, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винними, з огляду на вірогідність переховування від суд, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи адвокатів про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Обираючи обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд вважає таку міру виправданою, оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «Лабіта проти Італії»), а відтак клопотання обвинувачених та захисників про обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.177, 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 по кримінальному провадженню №12019220480005010 від 07.12.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України та ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.185 КК України - задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб - до 02 квітня 2020 року.
Відмовити у задоволенні клопотань адвокатів, обвинувачених про зміну запобіжного заходу.
Оголосити перерву у підготовчому судовому засіданні до 25 березня 2020 року до 14 год. 00 хв.
Ухвала меже бути оскаржена протягом семи до Харківського апеляційного суду.
Головуючий: