Дата документу 21.01.2020 Справа № 554/9798/19
Провадження № 2/554/163/2020
21 січня 2020 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
Головуючого - судді Г.В.Андрієнко,
за участю секретаря- О.В.Карабаш,
за участю представника позивача- адвоката -Д.Ю.Голяніщева,
за участю представника відповідача- адвоката В.О.Шиян
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа- приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Святецька Ірина Вікторівна про визнання недійсним договору дарування 1/ 2 частини квартири,-
ОСОБА_1 30.10.2019 року звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування 1/ 2 частини квартири.
Посилається на те, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14 січня 2019 року по справі № 554/4829/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 27 січня 2014 року у розмірі 723929,92 грн.
Виконавчий лист із примусового виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14.01.2019 року перебуває на виконанні у Шевченківському ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області.
Станом на 30.10.2019 року рішення суду не виконано у зв'язку із відсутністю у ОСОБА_2 будь-якого рухомого та/або нерухомого майна, грошових коштів та офіційного доходу.
В добровільному порядку ОСОБА_2 рішення про стягнення боргу не виконує.
Позивачкою було встановлено, що 21.05.2018 р. на підставі договору дарування, серія та номер 1719, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу І.В.Святецькою, ОСОБА_2 відчужила 1/ 2 частину квартири АДРЕСА_1 на користь своєї доньки ОСОБА_3 .
В позасудовому порядку врегулювати даний спір сторонам не вдалося.
Крім того, ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 , що вона ніколи не отримає кошти назад. В подальшому 23.06.2018 р. позивач звернулася до суду і з позовом про стягнення заборгованості.
Позивач вказує на те, що ОСОБА_2 знаючи про наявність заборгованості та обов'язку його повернути ОСОБА_1 подарувала 1/ 2 частину своєї частки у квартирі на користь доньки- ОСОБА_3 , з метою ухилення від виконання рішення суду про стягнення заборгованості.
Прохала визнати недійсним з моменту укладення договір дарування 1/ 2 частини квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Святецькою Іриною Вікторівною та зареєстрованого в реєстрі за № 1719 від 21.05.2018 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
01.11.2019 р. судом відкрито провадження по справі.
01.11.2019 р. судом винесено ухвалу про забезпечення позову та накладено арешт на 1/ 2 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна-1560006753101.
25.11.2019 р. на адресу суду надійшов відзив на позов від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в якому вони вказують на те, що на момент укладення оспорюваного договору дарування
1/ 2 частки квартири не знаходилася під арештом, обтяження щодо заборони її відчудження не накладалось. На даний час ОСОБА_3 та її родина фактично володіють і користуються спірною квартирою, проводять поточний ремонт.
Позивачем не наведено доказів того, що договір дарування є фіктивним та укладений з метою ухилення від сплати боргу.
Крім того, твердження позивача про те, що ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 про те, що остання ніколи не отримає кошти взагалі не відповідають дійсності.
Також, постановами державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області від 10.06.2019 року І.С.Хоменко відкрито виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості. На даний час виконання рішення суду триває і відсутні будь-які можливості виконати рішення суду про стягнення боргу. Відповідачка ОСОБА_2 не відмовляється від виконання рішення суду.
В задоволенні позову прохали відмовити.
17.12.2019 р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та прохав його задовольнити з підстав викладених в позові.
Представник відповідачів заперечувала проти його задоволення, посилаючись на те , що договір дарування відбувся ще до звернення з відповідним позовом до суду ОСОБА_1 та даний правочин ні є недійсним , оскільки сторони мали реальні наміри на здійснення правочину.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши матеріали справи , приходить до висновку про відмову в задоволенні позову посилаючись на таке.
Встановлено, що 21.05.2018 р. на підставі договору дарування, серія та номер 1719, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу І.В.Святецькою, ОСОБА_2 відчужила 1/ 2 частину квартири АДРЕСА_1 на користь своєї доньки ОСОБА_3 .
Позивачка ОСОБА_1 вважає даний договір недійсним, оскільки він укладений з метою унеможливлення виконання рішення суду про стягнення боргу з відповідача ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків , встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вищезазначений договір дарування укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є близькими родичами - матір та дочка.
Намір подарувати дочці частину квартири з'явився ще в 2015 році, після весілля доньки, для того щоб родина доньки мала власне житло і проживала окремо від батьків.
Після народження онуки Вероніки 01.02.2016 року, ОСОБА_2 фактично проживає разом зі своєю мамою ОСОБА_7 у с. Буланово Полтавського району.
На момент укладення оспорюваного договору дарування Ѕ частка квартири не знаходилася під арештом, обтяження щодо заборони її відчуження не накладалось.
На даний час ОСОБА_3 та її родина фактично володіють і користуються квартирою, проживають у ній, сплачують комунальні послуги, проводять поточний ремонт, що підтверджується наданими суду квитанціями про оплату комунальних послуг (а.с. 64-70 ).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила , що вона є подругою ОСОБА_2 та давно знала про наміри ОСОБА_2 подарувати вищевказану квартиру доньці, оскільки її мати на цьому наполягала . Дана квартира із самого початку придбавалася для ОСОБА_3 , але оформлювалася на двох , оскільки на час придбання ОСОБА_3 була неповнолітньою.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.
Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.
Доводи позивача про те, що оспорюваний договір дарування є фіктивним та укладений з метою ухилення від сплати боргу є безпідставними з огляду на наступне.
Оспорюваний договір дарування Ѕ частки квартири був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 21 травня 2018 року, ще до звернення ОСОБА_1 з позовом про стягнення суми боргу за договором позики (23.06.2018 року), тобто за відсутності будь-яких відкритих проваджень по справі за позовом про стягнення заборгованості, судових рішень про стягнення цієї суми на користь позивача або вжиття заходів забезпечення виконання цього зобов'язання, тому доводи позивача, що відповідач ОСОБА_2 уклала фіктивний правочин з ОСОБА_3 з метою уникнення можливого звернення стягнення за борговими зобов'язаннями перед позивачем на це нерухоме майно, є припущенням.
Твердження позивачки про те, що ОСОБА_2 повідомляла ОСОБА_1 про те, що остання ніколи не отримає кошти взагалі не підтверджено належними та допустимими доказами.
Спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник у червні 2018 року з приводу валюти грошового зобов'язання. Так, ОСОБА_1 почала вимагати віддати позику у доларах США за курсом на день платежу, в той час як ОСОБА_2 вважала, що отримавши позику у національній валюті України - в гривні, і повертати кошти вона повинна в гривні та без будь-яких відсотків.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14.01.2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в загальному розмірі 723 929, 92 грн. та судовий збір у розмірі 7 291,36 грн.
Тобто, оспорюваний договір був укладений 21.05.2018 року, а позивачка лише у червні 2018 р. звернулася до суду з позовом про стягнення боргу, тобто вже після укладення договору дарування.
Постановами державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області від 10.06.2019 року Хоменко І.С. відкрито виконавчі провадження №59316254 та №59316347 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості.
На даний час, виконання рішення суду триває, і відсутні будь-які дані про повернення виконавчих листів без виконання у зв'язку з відсутністю будь-якої можливості виконати рішення суду про стягнення боргу.
Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року по справі №369/11268/16-ц суд вважає помилковим оскільки, обставини даної справи свідчили про те , що особа була обізнана про наявність судового рішення та відчужив майно після винесення судового рішення.
Аналізуючи вищевказане , суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.9 ст. 158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 202, 717, 215,234 ЦК України, ст. ст. ст. ст.12.13,81, 263-265 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа- приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Святецька Ірина Вікторівна про визнання недійсним договору дарування 1/ 2 частини квартири - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову , передбачені ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 01.11.2019 р. у вигляді накладення арешту на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи , якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Полтавського апеляційного суду або через Октябрський районний суд м. Полтави.
У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 30.01.2020 р.
Найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП -НОМЕР_1 , адреса- АДРЕСА_2
відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП -НОМЕР_2 , адреса- АДРЕСА_3
ОСОБА_3 , АДРЕСА_3
третя особа: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Святецька Ірина Вікторівна, АДРЕСА_4
Суддя Г.В.Андрієнко