Справа № 520/2032/19
Провадження № 2-ві/947/8/20
31.01.2020 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м. Одеси Маломуж А.І., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Сігнаєвського Андрія Олеговича про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -
У провадженні Київського районного суду м.Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
30.01.2018 року через канцелярію суду представником позивача Сігнаєвським А.О. надійшла заява про відвід головуючого по справі судді Гниличенко М.В. від подальшої участі у розгляді справи, з якої вбачається, що є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Вказана заява мотивована тим, що 29.01.2020 року ОСОБА_1 скористався доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень і зробив аналіз справ, що є у провадженні судді Гниличенко М.В. за спеціалізацією /категорією/ справ, що виникають із трудових правовідносин та з'ясувалось, що протягом 2019 року було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, оскільки за вказаною спеціалізацією у провадженні судді знаходився лише один трудовий спір за позовом ОСОБА_1 про поновлення на роботі, проте як інші судді мали в своєму провадженні по декілька справ по трудовим спорам, з чого можливо зробити висновок, що спеціалізація судді Гниличенко М.В. ніяк не справи по трудовим спорам. Усе викладене вказує на те, що під час автоматизованого розподілу цивільної справи № 520/2039/19 між суддями Київського районного суду м.Одеси стався збій програми і як наслідок було порушено порядок визначення судді для розгляду даної справи і помилково розподілено її на суддю Київського районного суду суду м.Одеси - Гниличенко М.В. Крім того, суддя тричі зупиняла провадження по справі, чим не було дотримано процесуальних строків при розгляду вказаної справи.
Відповідно до ухвали суду від 30.01.2020 року, суд, який розглядає справу, дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та зупинив провадження у справі до вирішення питання іншим суддею про відвід головуючому, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Згідно з протоколом автоматичного розподілу заяви про відвід судді, розгляд заяви про відвід 30.01.2020 року розподілено на суддю Маломуж А.І.
З 15.12.2017 року чинним Цивільним процесуальним кодексом України встановлений порядок розгляду відводу судді та врегульовані підстави для відводу.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Відповідно до вимог ч.2,3 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається за допомогою автоматизованої системи документообігу суду (п. 15.4 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України). Такому судді не може бути заявлений відвід.
Пунктами сьомим та восьмим статті 40 ЦПК України визначено, що питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 36 ЦПК України,суддя не може розглядати справу і підлягає відводу ( самовідводу), якщо 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Також підставами відводу (самовідводу) законодавець визначив недопустимість повторної участі судді в розгляді справи ( ст. 37 ЦПК України), та неможливість входження до складу суду осіб, яки є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (п.3 ст. 46 ЦПК України).
Крім того, законодавець передбачив і запобігання зловживанням учасниками процесу права на заяву відводу. Пунктом четвертим статті 36 ЦПК встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставою для відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду ( п.5 ст. 39 ЦПК).
Статтею 39 ЦПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Як вбачається, із письмової заяви представника позивача - ОСОБА_1 року скористався доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень і зробив аналіз справ, що є у провадженні судді Гниличенко М.В. за спеціалізацією /категорією/ справ, що виникають із трудових правовідносин та з'ясувалось, що протягом 2019 року було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, оскільки за вказаною спеціалізацією у провадженні судді знаходився лише один трудовий спір за позовом ОСОБА_1 про поновлення на роботі, хоча суддя не повинна була розглядати зазначену категорію справ.
Відповідно ст.14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2019 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська Залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, було розподілено судді Гниличенко М.В.
Спеціалізацію по справам, що виникають із трудових правовідносин, у Київському районному суді м. Одеси не запроваджено та відповідне рішення зборів суддів по вказаному питанню відсутнє, тому справи трудової категорії розподіляються на усіх суддів цивільної спеціалізації, до яких відноситься суддя Гниличенко М.В.
Доводи заяви про те, що під час автоматизованого розподілу вказаної цивільної справи стався збій програми і як наслідок було порушено порядок визначення судді саме за конкретною категорією справи є голослівним, надуманим та безпідставним.
Доводи заяви про те, що помилка автоматизованої системи підтверджується і тими фактичними обставинами, що суддя Гниличенко М.В. тричі призупиняла провадження по справі, чим не дотримувались процесуальні строки розгляду справи, спростовуються наступним.
По вищевказаній справі фактично двічі було постановлена ухвала про зупинення провадження по справі, зокрема при розгляді відводу, заявленого представником відповідача АТ «Українська Залізниця» та при зверненні суду до Первинної профспілкової організації для вирішення питання про отримання згоди чи відмови надання згоди на звільнення позивача, з метою недопущення порушення його трудових прав. Вказані зупинення є аргументованими та передбаченими законодавством.
Підставами відводу позивачем зазначено ч.1 п.4,5 ст.36 ЦПК України - порушення порядку визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд зауважує, що розумність тривалості судового розгляду повинна оцінюватися в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка сторін та відповідних органів влади, кількість витребуваної інформації /2 тома/, періоди зупинення справи, а також важливість предмета спору для заявників (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v. France) [ВП], заява № 25444/94, пункт 67, ЄСПЛ 1999-II, та «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).
Однак з огляду на те, що вищевказана справа є складною та для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі для винесення обґрунтованого та законного рішення у суду першої інстанції виникала необхідність у витребування доказів, надання запиту до профспілкової організації про отримання згоди чи відмови надання згоди на звільнення позивача, судом розглядалось питання про відвід головуючого по справі, для чого суд зупиняв провадження у справі, збільшення терміну розгляду даної справи, з боку суду є виправданим.
Оскільки заява представника позивача про відвід не містить підстав, передбачених ст. 36 ЦПК України, для відводу судді, така заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.35-40 ЦПК України, -
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Сігнаєвського Андрія Олеговича про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Повернути справу для продовження розгляду справи по суті.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвалу складено 31.01.2020 року.
Суддя Маломуж А. І.