Справа № 161/8618/19
Провадження № 2-др/161/3/20
27 січня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі :
головуючого - судді Рудської С.М.
при секретарі - Ярмолюк В.С.
за участі:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку заяву представника відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Луцька міська рада, ОСОБА_4 , про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.12.2019 року позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Луцька міська рада, ОСОБА_4 , про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною задоволено частково: зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначено наступний спосіб участі у спілкуванні та вихованні малолітньої онуки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: шляхом зустрічей - щовівторка з 17.00 до 20.00; з 17.00 до 20.00 п'ятниці ІІ тижня місця; з 10.00 до 19.00 суботи І тижня місяця; шляхом спільного відпочинку з дитиною у період шкільних літніх канікул у липні протягом 10 днів. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_1 - відмовлено за необґрунтованістю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_1 понесені ними витрати по сплаті судового збору в сумі по 384 грн. 20 коп. на користь кожного (а.с. 159-163).
02.01.2020 року на адресу суду поштовим зв'язком надійшла заява представника відповідачки про здійснення розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом цивільної справи (ухвалення додаткового рішення) на обґрунтування якої зазначила, що при постановленні вищевказаного судового рішення від 20.12.2019 року судом не було вирішено питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, попри ту обставину, що нею було заявлено до початку судових дебатів про відшкодування понесених ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу, а також вказано, що докази на підтвердження таких витрат буде подано протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Крім того, договір про надання правової допомоги та орієнтовний розрахунок витрат було подано відповідачем по справі разом з поданням відзиву до суду та в самому відзиві зазначався орієнтовний розмір витрат відповідачки пов'язаний з розглядом справи. 23.12.2019 року між ОСОБА_2 та нею, адвокатом Талашко І.М. було підписано акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 03/07 від 03.07.2019 року, відповідно до якого нею було надано відповідачу послуги з правничої допомоги на суму 7150 грн., які відповідачкою були сплачені повністю 23.12.2019 року. Враховуючи викладене, просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивачів на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу (а.с. 170).
Судове засідання з розгляду вищевказаної заяви представника відповідачки призначено на 16:15 год. 27.01.2020 року.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала свою заяву щодо здійснення розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом цивільної справи від 02.01.2020 року із зазначених у ній підстав. Додатково пояснила, що розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, виходячи з часткового задоволення позову та принципу пропорційності, має бути залишений за позивачами в частці 70 % та за відповідачкою - 30 %, оскільки у більшій частині позовних вимог було відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення вищевказаної заяви представника відповідачки про ухвалення додаткового рішення за безпідставністю. Суду пояснив, що представником ОСОБА_2 е в повній мірі надані усіх докази, які підтверджують надання певних видів послуг, відповідно до наданого акту приймання-передачі робіт від 24.12.2019 року, а саме: відсутні адвокатські запити, які враховані у вказаному акті та відсутні заперечення, вартість яких також враховується до наданих послуг. Крім того, стороною відповідача не надано Додатку №1, який мав би бути долученим до Договору про надання правової допомоги № 03/07 від 03.07.2019 року у відповідності до його п. 3.1. Враховуючи викладене, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.
Крім того, позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні було подано клопотання про залишення заяви без розгляду в якій останній зазначив, що подана представником відповідачки заява щодо здійснення розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом цивільної справи від 02.01.2020 року не відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 183 ЦПК України, а також така подана без долучення документів, що підтверджують повноваження представника (а.с. 183).
Позивач ОСОБА_3 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, подавши до суду ідентичні за своїм змістом заяви, у яких просили розгляд справи здійснювати у їх відсутності. У даних заявах вони також просять суд залишити заяву щодо здійснення розподілу судових витрат від 02.01.2020 року без розгляду, оскільки така представником відповідачки була поданою без додержання вимог ст. 183 ЦПК України щодо її змісту, а також з порушенням процесуальних строків, встановлених ст. 141 ЦПК України, щодо звернення з такою.
До початку судового засідання від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Луцької міської ради, надійшла на адресу суду заява, відповідно до якої просить вирішити питання про ухвалення додаткового рішення без його участі на підставі наявних доказів у справі (а.с. 181).
Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення або/чи не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст. 259 ЦПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з заяви представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Талашко І.М. про здійснення розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом цивільної справи від 02.01.2020 року (заява датована 23.12.2019 року), останньою було надано Додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги № 03/07 від 03.07.2019 року, відповідно до якого його сторони домовились, що загальний розмір винагороди (гонорар) адвоката за договором про надання правової допомоги становить 5600 грн. та залежно від наданих послуг може бути відкоригованим (а.с. 173).
Тому, доводи позивача ОСОБА_1 , надані в судовому засіданні про відсутність Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги є безпідставними та не заслуговують на увагу.
Крім того, представником відповідачки було надано Акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 03/07 від 03.07.2019 року, вартість послуг адвоката за даним Актом склала 7150 грн. з яких: юридична консультація склала 600 грн. (3 год. по 200 грн.); складання відзиву на позовну заяву - 1500 грн.; супровід справи у суду з розрахунку 700 грн. за одне засідання (4 судових засідання) - 2800 грн.; складання інших процесуальних документів по справі (3 процесуальних документи по 250 грн.) - 750 грн.; складання та направлення адвокатських запитів (3 запити по 500 грн.) - 1500 грн. (а.с. 174).
Факт надання вищевказаних послуг та наявність відповідних доказів їх надання знайшло своє об'єктивне підтвердження виходячи з матеріалів справи.
Факт сплати відповідачкою ОСОБА_2 адвокату Талашко І.М. 7150 грн. на виконання Договору про надання правової допомоги № 03/07 від 03.07.2019 року підтверджується відповідною квитанцією до прибуткового касового ордера № 10 від 23.12.2019 року (а.с. 15).
Суд вважає, що сплачені кошти ОСОБА_2 на професійну правничу допомоги, є обгрунтованими належними та допустимими доказами, а також такі є співрозмірними з складністю справи та виконаних адвокатом робіт.
Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобовязати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обовязку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Як слідує з відзиву ОСОБА_2 на позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, відповідач відповідачка зазначила, що попередній орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і очікує понести у зв'язку із розглядом справи, становить 5600 грн. (а.с. 48).
Крім того, представником відповідачки в судовому засіданні до початку судових дебатів (в судовому засіданні 20.12.2019 року) було заявлено про необхідність вирішення питання щодо відшкодування позивачами у зв'язку з розглядом даної справи витрат на правничу допомогу, понесених відповідачкою ОСОБА_2 .
Разом з тим, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.12.2019 року було позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_1 було задоволено частково.
Як роз'яснено в п. 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI). Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.
Таким чином, оскільки немайнові вимоги позивача задоволено частково, виходячи з роз'яснень, які викладені в п. 36 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», слід покласти на позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у дольовому порядку половину понесених відповідачкою судових витрат, а саме: 7150 грн./2 = 3575 грн., тобто по 1787 грн. 50 коп. з кожного.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Крім того, із заявою здійснення розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом цивільної справи (ухвалення додаткового рішення) з наданням відповідних доказів на її обґрунтування, адвокатом Талашко І.М. було надіслано за допомогою засобів поштового зв'язку 24.12.2019 року, тобто в межах п'яти днів після ухвалення рішення суду. Зазначене підтверджується конвертом, на якому міститься відповідна відмітка ПАТ «Укрпошта» (а.с. 175).
Таким чином, суд вважає, що позивачкою було дотримано строки та порядок звернення з даною заявою, а тому доводи сторони позивача про зворотне є безпідставними.
Вищезазначене, у своїй сукупності, повністю спростовує доводи сторони позивача про необґрунтованість заяви сторони відповідача про ухвалення додаткового рішення.
Також суд вважає за необхідне відхилити доводи позивачів та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 про залишення заяви щодо здійснення розподілу судових витрат без розгляду, оскільки її невідповідність п. 1 ч. 1 ст. 183 ЦПК України є формальністю та жодним чином не впливає на надання належної правової оцінки при її вирішення судом.
Враховуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява представника відповідачки щодо здійснення розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом цивільної справи (ухвалення додаткового рішення) від 02.01.2020 року підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 133, 134, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -
Постановити додаткове рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Луцька міська рада, ОСОБА_4 , про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги в сумі 1787 (тисяча сімсот вісімдесят сім) грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги в сумі 1787 (тисяча сімсот вісімдесят сім) грн. 50 коп.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст додаткового рішення складено 31 січня 2020 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська